Соціально-психологічні умови формування особистості підлітка

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП................................................................................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ПІДЛІТКА..................................................................................5

1.1. Дослідження особистісного розвитку підлітка у вітчизняній та зарубіжній психології………………………………………………………………………………………………………………...5

1.2. Особливості розвитку особистості у підлітковому віці.........................................................9

1.3. Становлення самосвідомості підлітка..............................................................................................11

Висновки до І розділу.............................................................................................................................................15

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ

УМОВ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА.........................................................16

2.1. Соціально-психологічні умови формування особистості підлітка……………...…..16

2.2. Дослідження соціально-психологічних умов формування особистості підлітка………………………………………………………………………………………………………………….18

2.3. Психологічний та статистичний аналіз експерименту.........................................................21

2.4. Практичні рекомендації щодо гармонійного особистісного розвитку підлітка..............................................................................................................................................................................26

Висновки до ІІ розділу...........................................................................................................................................30

ВИСНОВКИ.................................................................................................................................................................31

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….............................................33

ДОДАТКИ......................................................................................................................................................................36

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Підлітковий вік охоплює період від 11 —12 до 14—15 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5—9 класам сучасної школи. У цей період в особистості дитини відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма якісними змінами, які нерідко пов'язані з докорінним ламанням попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків дитини.

Підлітковий вік називають перехідним і тому, що у цей період відбувається перехід від дитинства до юності, від незрілості до зрілості. Ця особливість проявляється в фізичному, розумовому, моральному, соціальному та духовному розвитку особистості.

У нашій країні дослідження особистості підлітка здійснювалися в роботах Б.М. Велічковського, Л.С. Виготського, П.Я. Гальперіна, В.П. Зінченко,           О.М. Лєонтьєва, М. А. Холодної та ін. Розвиток самосвідомості підлітка описан у роботах Л.І. Божович, М.Й. Боришевського, Т.В. Говоруна, Т.В. Драгунової,     А.Г. Ковальова, С.Л. Рубінштейна, А.Г. Спіркіна, П.Я. Чамати, І.І. Чеснокової та ін.

Найвидатнішими зарубіжними вченими, що вивчали умови формування особистості підлітка, були Ф. Бартлетт, Р. Бернс, Р. Гарднер, Дж. Келлі,                 С. Палмер, Д. Раппапорт, К. Роджерс, У.Скотт, О. Харві, Ф. Хольцман,                  Х. Шродер.

При неправильному вихованні батьками підліток відчуває, що не може довіряти близьким своїх думок, сподівань, переживань, проблем у навчанні. В такому випадку він звертається за визнанням до однолітків, проте це може спричинити втрату мотивованості до здобуття знань, адже в такий складний період розвитку психіки у підлітків виникає гостра потреба у тому, щоб саме батьки визнали їхню дорослість. Отже, на сьогоднішній день, актуальною є проблема впливу типу батьківського ставлення та педагогічного виховання на формування у підлітків мотивації до навчання.

Об’єктом дослідження є особистісний розвиток підлітка.

Предметом дослідження – умови формування особистості підлітка.

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та експериментальному дослідженні умов формування особистості підлітка та у розробці практичних рекомендацій щодо досягнення гармонійного розвитку особистості підлітка.

Для досягнення мети дослідження необхідно розв’язати наступні завдання дослідження:

– Проаналізувати основні теоретичні підходи до проблеми дослідження особистісного розвитку підлітка в роботах вітчизняних та зарубіжних психологів.

– Надати характеристику психічним та фізіологічним особливостям підліткового віку.

– Охарактеризувати соціально-психологічні умови формування особистості підлітка.

– Провести експериментальне дослідження психологічних умов особистісного розвитку підлітка.

На основі результатів констатуючого експерименту розробити практичні рекомендації щодо всебічного та гармонійного розвитку особистості підлітка.

Теоретичне значення дослідження полягає в узагальнені та розширенні знань щодо особливостей підліткового віку, головних новоутворень цього періоду; у теоретичному обґрунтуванні впливу стилю виховання батьків та вчителів на формування особистості підлітка.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що дані дослідження можуть бути використані батьками, психологами, вчителями при роботі з підлітками для гармонійного розвитку їх особистості, а також в процесі психодіагностичної роботи при надані психологічної допомоги.

Структура курсової роботи включає вступ, два розділи, загальні висновки, список використаних джерел, додатки Загальний обсяг курсової роботи складає 52 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБИСТІСНОГО РОЗВИТКУ ПІДЛІТКА

 

У цьому розділі подано аналіз особистостей розвитку емоційної сфери підлітків, психологічну характеристику підліткового віку як важливого етапу розвитку особистості, проаналізовано особливості розвитку особистості у підлітковому віці та соціально-психологічні аспекти їх профілактики.

 

1.1. Дослідження особистісного розвитку підлітка у вітчизняній та зарубіжній психології

 

На сучасному етапі суспільного розвитку посилюється інтерес до внутрішнього світу людини, її самосвідомості як регулятора думок та вчинків. За останні роки з’явилася значна кількість праць у галузі вивчення свідомості та самосвідомості, розвитку самосвідомості у підростаючої особистості.

Сучасна психологія визначає термін самосвідомість як процес усвідомлення особистістю самої себе в усій багатогранності своїх індивідуальних особливостей, усвідомлення своєї сутності й місця в системі численних суспільних зв’язків       [6, с.65]. У процесі самоусвідомлення формується і виділяється Я-особистість як утворення певної цілісності, єдності внутрішнього і зовнішнього буття. У самоусвідомленні особистість здатна сприйняти себе як об’єкт, побачити себе ніби збоку очима стороннього спостерігача.

Проблемі самосвідомості присвячено цілий ряд теоретичних та експериментальних досліджень [14, с.112], у ході яких вивчалися особливості виникнення і формування самосвідомості, її проявів на різних етапах психологічного розвитку дитини (Л.І. Божович, М.Й. Боришевський,                  Т.В. Говорун, Т.В. Драгунова, А.Г. Ковальов, С.Л. Рубінштейн, А.Г. Спіркін,    П.Я. Чамата, І.І. Чеснокова та ін.).

Вітчизняні вчені виділяють такі критерії розвиненої самосвідомості: здатність особистості до опосередкованості, контролю своєї поведінки, високий рівень саморегуляції; розвиненість механізмів захисту, їх перевтілення в механізми самоконтролю, які усвідомлюються, та підпорядкування несвідомого свідомому; здатність особистості не лише до свідомого засвоєння досвіду, але й до формування особистістю самої себе.

Підлітковий вік є сенситивним у формуванні Я-концепції [8, с.11]. Власне, в перехідний від підліткового до юнацького віку період інтенсивно розвивається сприймання себе як людини певної статі, яка у зв’язку з цим має специфічні потреби, мотиви, форми поведінки, ставлення до представників іншої статі.

Перш ніж розпочати вивчення самосвідомості підлітка, ми повинні визначитися з провідними методологічними принципами та вихідними одиницями аналізу психічного розвитку особистості, щоб у ході практичної реалізації цілей дослідження застосувати адекватні методи та прийоми дослідження у висвітленні питання про складні шляхи розвитку такого особистісного утворення, як статеворольова ідентичність підлітка [2, с.10].

З літератури відомо, що одиницею аналізу психіки у Д.Н.Узнадзе була «установка»; у Л.С.Виготського – «знак», тобто значення, що визначає специфіку власне людського рівня організації поведінки; у роботах С.Л. Рубінштейна такою одиницею була «дія» [42, с. 176].

У працях Л.С. Виготського, Г.С. Костюка, О.М. Леонтьєва, присвячених розкриттю діалектики зовнішніх та внутрішніх сил розвитку людини, детермінації цього розвитку, взаємодії об’єктивних та суб’єктивних факторів, підкреслюється роль механізму взаємодії організму та середовища як процесу діяльності, в якому об’єктивне і суб’єктивне представлено в єдності.

Застосовуючи дані теоретичні положення для аналізу процесу набуття ґендерної самовизначеності підлітком, можна сказати, що організм людини і соціальне середовище виступають у процесі діяльності в синтезі одне з одним, де результат взаємодії є завжди інтегральним виявом обох сторін. Звідси постає необхідність використання принципу цілісності в аналізі явищ ( новоутворень) психіки у процесі статево рольової ідентифікації [2, с.65]. Розуміння психічного як продукту взаємодії суб’єкта з об’єктом є необхідною умовою розуміння рушійних сил становлення рефлексії.

Аналіз особливостей статевої самосвідомості підлітка передбачає їх розгляд у процесі безперервного розвитку, удосконалення в процесі взаємодії із соціумом. Визнання опосередкованого характеру психічного (в тому числі і самосвідомості), дає можливість розглядати самосвідомість у системі взаємодії людини з зовнішнім світом – і насамперед, із соціальною його часткою (В.Т. Асєєв,           Л.І. Анциферова, Г.С. Костюк).

Взаємодія людини із соціумом на кожному щаблі її розвитку є специфічною. С.Л. Рубінштейн зазначав: «Рушійні сили розвитку самосвідомості потрібно шукати в зростаючій реальній самостійності індивіда, яка проявляється в зміні його взаємостосунків з оточуючими… Реальна, немістифікована історія самосвідомості нерозривно пов’язана з реальним розвитком особистості і основними подіями її життєвого шляху» [24, с. 166].

На думку А.Г.Ковальова, у взаємодії особистості та середовища необхідно враховувати два вирішальні і взаємопов’язані моменти: по-перше, характер впливу на підлітка обставин його життя і, по-друге, активність особистості самого підлітка, який сприйматиме або не сприйматиме ці обставини. При цьому вирішальний вплив на формування статеворольової ідентичності підлітка будуть мати стосунки між людьми, у сфері дій яких він знаходиться. Це сім’я – школа, автори підручників. Особистість підлітка залучається до цих відносин у процесі спілкування та навчальної діяльності, а тому неминуче пристосовується до них, спочатку – несвідомо, а пізніше – і свідомо.

У зв’язку з важливістю ролі суб’єкта самосвідомості для дослідження особливостей становлення ґендерної ідентичності постає необхідність аналізу етапів розвитку статевої самосвідомості і її центральної складової –                      Я-концепції, адже вона акумулює в собі все те, що й найбільш важливим для особистості на кожному з періодів її розвитку.

Праці вітчизняних вчених у сфері розвитку свідомості та самосвідомості в дитячому та підлітковому віці (Б.І. Ананьєв, І.Д. Бех, Л.І. Божович, В.С. Мухіна, Т.М.Титаренко) подають розвиток статевої свідомості як складний психічний процес, який проявляється, насамперед, у сприйнятті людиною численних статево-відповідних образів самої себе у різних ситуаціях діяльності та спілкування [28, с. 233].

Складові образу Я-хлопчик і Я-дівчинка виникають спочатку на основі усвідомлення дитиною оцінок її іншими людьми, а далі – на основі співвідношення оцінок інших людей і своїх власних (І.А. Дубровіна,                 Т.М. Титаренко, О.М. Прихожан) [2, с. 27].

Завдяки дослідженням Л.І. Божович, В.С. Мухіної доведено, що саме наслідування статево-типізованим взірцям поведінки формує базовий зміст первинних вулень дитини про ґендерні відмінності та свою власну ґендерну адекватність [19, с. 107].

Подальший розвиток статевої самосвідомості та образів «Я» відбувається у напрямку самоствердження дитини в ігровому освоєнні статево-відповідних ролей та накопичення соціального досвіду. В генезисі образу статево-відповідного «Я» все більшу роль набуває соціум, соціальна практика, яка формує образи «узагальнених інших» жінок та чоловіків. В міру дорослішання складається «концепція – Я» як стабільний набір ґендерних настанов, міркувань та символів відносно себе як представника певної статі (М.Й. Боришевський,    В.М. Васютинський) [28, с. 111].

Розглянемо, як ставляться та вирішуються питання про інтеграцію власного «Я» підлітком в умовах нав’язування соціумом неоднозначних смислів.