Сучасні тенденції навчання у загальноосвітніх закладах України

Для ефективного здійснення розвивального навчання учитель  повинен подолати межі навчальної програми, дати учневі змогу займатися тими видами діяльності, що викликають у  нього найбільший інтерес, самостійно визначити інтенсивність та обсяг  своєї діяльності. Він може допомагати учневі сформулювати завдання, оволодіти необхідними методами і навичками його виконання, на початку роботи з класом проаналізувати рівень засвоєння учнями предмета, визначити типи завдань для різних груп учнів.

Ефективність розвивального навчання підвищується за умови використання на уроці проблемного викладу навчального матеріалу, частково-пошукового і дослідницького методів навчання. Сприяє розвиткові учнів і застосування різних видів самостійної роботи (робота із книжкою, приладами, виконання письмових вправ, написання творів, розв'язування задач, спостереження тощо).

До реалізації технології розвивального навчання вчителю  важливо враховувати особливості  розвитку пізнавальної сфери учнів  різного віку, зацікавити їх навчальним предметом, формувати в них мотиви навчально-пізнавальноїдіяльності, культуру розумової праці, вміння самостійно регулювати свою розумову діяльність.

Технологія  формування творчої особистості

Творчою особистістю  є індивід, який має високий рівень знань, потяг до нового, оригінального, вміє відкинути звичайне, шаблонне. їй притаманні творчі здібності, які є умовою творчої діяльності.

Технологія формування творчої особистості вимагає  дотримання вчителем таких принципів:

— принцип розвитку, який передбачає врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

— принцип самодіяльності, за якого учні відчувають себе співучасниками навчального процесу;

— принцип самоорганізації, який передбачає самостійну зосередженість учня на вирішенні навчального завдання.

Під час реалізації цієї технології важливо регламентувати діяльність учня, впроваджувати в  процес навчання елементи творчості (комбінування, аналогізування, універсалізацію, випадкові видозміни). Інтерес учнів до творчої діяльності можна викликати шляхом підбору творчих завдань, використання ігрових моментів тощо. Для виконання навчального чи навчально-творчого завдання необхідно проаналізувати суть завдання, з'ясувати, які дані потрібні для його розв'язання, спланувати алгоритм цього процесу, реалізувати запланований шлях розв'язання, перевірити отриманий результат.

Використання технології формування творчої особистості  дає змогу кожному учневі працювати самостійно, опановувати узагальнені прийоми розумової діяльності, розвивати свої творчі здібності. Організувати цю технологію може тільки вчитель, який постійно перебуває у творчому пошуку, впроваджує нові методики навчання, розробляє нестандартні прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів.

 

Технологія навчання як дослідження

Використання у навчальній діяльності дослідницьких прийомів та методів сприяє глибокому засвоєнню  учнями знань, суб'єктивному відкриттю  для себе нових знань на основі вже наявних, формуванню умінь та навичок, інтересу до пізнавальної, творчої діяльності. У процесі дослідження учні здійснюють самостійний пошук, на основі якого встановлюють зв'язки між предметами, явищами, процесами об'єктивної дійсності, роблять висновки, пізнають закономірності.

Суть технології навчання як дослідження полягає в забезпеченні освітньої підготовки, виховання  учнів, цілеспрямованого формування їхніх  особистісних якостей в умовах здійснення систематичних навчальних досліджень. Її метою є набуття учнями досвіду дослідницької роботи, розвиток їхніх інтелектуальних здібностей, творчого потенціалу, формування активної, компетентної, творчої особистості.

Застосування дослідницької  технології навчання вимагає врахування пізнавальних інтересів, інтелектуальних здібностей, рівня знань, умінь і навичок учнів, якостей особистості. Для її реалізації потрібно чітко визначити зміст навчальних досліджень, завдання, які чекають свого вирішення, і характер дослідницької діяльності учнів.

Щоб застосовувати технологію навчання як дослідження, вчитель повинен добре знати навчальний предмет, його потенційні можливості щодо застосування дослідницьких методів, адаптувати методи науки до рівня навчально-дослідної діяльності учнів.

 Нові інформаційні технології (HIT) навчання

Останнім часом у  навчальних закладах набули поширення  технології навчально-виховного процесу, які ґрунтуються на використанні новітніх електронних засобів, насамперед ЕОМ. Мета HIT полягає у підготовці учнів до повноцінної діяльності в умовах інформаційного суспільства.

Основними завданнями нових  інформаційних технологій навчання є:

• інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;
• побудова відкритої системи освіти, яка забезпечує кожній дитині можливість самоосвіти; системна інтеграція галузей знань;
• розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативної діяльності;
• формування інформаційної культури учнів;
• розвиток експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності;
• реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки, користувачів засобів нових інформант них технологій).

Для вирішення цих  завдань необхідно забезпечити навчальні заклади навчальною обчислювальною технікою локальними і глобальними навчальними комп'ютерними мережами, електронним демонстраційним обладнаннями, комп'ютерними навчальними лабораторіями тощо. Реалізація нових інформаційних технологій потребує програмно-методичного (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструментальні, службові програми, програмно-методичні комплекси) та навчально-методичної (навчальні та методичні посібники, нормативно-технічні документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо) забезпечення. Серед засобів HIT навчання особлива роль належить комп'ютеру.

 

 

 

 

 

 

 

       РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ

 РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ  ОСВІТИ НА  ПРОЦЕС НАВЧАННЯ  В              

            ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ

 

2.1. Експериментальна перевірка стану української шкільної освіти

 

Експериментальне дослідження  проводилось нами 2012- 2013 року за рахунок детального вивчення анкетування методистів, які одночасно є вчителями різних предметів і працюють у навчальних закладах різних типів.

Оскільки учасники опитування не є безпосередніми споживачами  освітніх послуг, то вони постають як експерти у галузі освіти, й відтак їх оцінки є важливими. Всього в опитуванні взяли участь 183 методисти з усіх регіонів країни.

 Метою констатувального експерименту було вивчення поглядів експертів районнного рівня на теперішній стан загальної середньої освіти в Україні.

        Показники вимірювання дослідження:

        -    обратний в анкеті варіант відповіді;

        Визначення показників дослідження відбувалося за підрахунком відповідей  усіх учасників опитування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                Діаграма 1

 

При тому, що майже третина учасників анкетування відповіли, що в цілому позитивно оцінюють процеси в середній освіті (достатньо високий, на нашу думку, показник), все ж понад дві третини анкетованих або ж взагалі не вбачають поступу в царині загальної середньої освіти (32,2%), або більше того – негативно (26,1%) оцінюють те, що в ній відбувається.

Щодо цінок якості загальної середньбої освіти, то 2 вересняя 2011 р. ЦОМ оприлюднив результати свого  дослідження з цього питання  у середовищі методистів суспільно-гуманітарного  та природничо-математичного профілів, методистів з питань оцінювання, бібліотечних фондів та новопризначених фахівців зі всіх регіонів. Відтак, тоді, в 2011 р., понад 70 % опитаних вважають стан загальної середньої освіти в країні досить посереднім, 1,6 % – низьким,

а 7,2 % взагалі не спромоглися оцінити його. Водночас 19,2 % учасників опитування вважають стан якості шкільної освіти в Україні достатнім як для розвиненої країни; менше 1 % (0,8) – високим.

 

 

 

                                                                                             Діаграма 2

 

Як показано на діаграмі 2, в 2012 р. лише 2,4 % опитаних вважають теперішній рівень середньої освіти високим, на рівні кращих європейських стандартів (показник 2011 р. – 0,8%); стільки ж респондентів вважають рівень освіти в Україні низьким (показник 2011 р.- 1,6%); 61% опитаних вважають стан освіти у країні досить посереднім (показник 2011 р.- 71%), понад третину – достатнім (показник 2011 р. – 19,2%).

        Як видно, цілком очевидною є кореляція ключових показників оцінок, що були дані минулоріч рівню якості загальної середньої освіти у країні, та цьогоріч – процесам, що відбуваються у цьому сигменті освіти.

Як вже відзначали експерти ЦОМ (УНІАН), за матеріалами  щорічних Звітів щодо глобальної конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Report) щорічного Світового Економічного Форуму в Женеві за показником «Якість освітньої системи» за останні два роки Україна опустилася відразу на 13 позицій – з 49 місця за 2009-2010 до 62 місця за 2011-2012 рр.

 

 

 

                                                                                              Діаграма 3

 

У цьому контексті  продовженням думки щодо якості освіти є відповіді респондентів на запитання  про рівень освіченості українських  школярів. Аналіз відповіді на це запитання свідчить про те, що 2,4 % респондентів є стійкими у своїх поглядах і вважають, що рівень освіченості українських школярів дуже низький. Майже половина респондентів вважають, що рівень освіченості школярів є достатнім для продовження навчання у вищих навчальних закладах. 15,8 % називають рівень освіченості навіть високим в окремих галузях, але в цілому посередній. До них приєднується майже 30% респондентів, які вважають рівень освіченості наших школярів – загалом посереднім. Жоден з опитаних не назвав рівень освіченості наших школярів – високим, хоча 2,4 % опитаних називають рівень нашої освіти високим.

 

 

 

                                                                                               Діаграма 4

 

Отже, як видно з діаграми 4, переважна більшість респондентів (46%) переконані, що стан забезпечення профільним навчанням різний в різних регіонах країни, але в цілому посередній. Трохи менше (майже 43%) оцінюють рівень впровадження профільного навчання як дуже низький, практично не забезпечений, і лише 8,5 % респондентів вважають, що рівень доступу до профільного навчання у країні забезпечено.

Чому відповіді на це запитання розподілилися таким  чином? Вірогідних причин може бути декілька:

 • не розроблені  нормативно–правові документи,  які регламентують роботу суб’єктів освітнього округу;

 • слабка матеріальна  база опорних шкіл;

 • незабезпеченість  шкільними автобусами;

 • відсутність  гарячого харчування тощо.

 

 

 

                                                                                              

                                                                                             Діаграма 5

 

Суттєвою серед причин є стан забезпечення підручниками старшої  школи. Як видно з діаграми 5, понад  третину – 36,5% опитаних вважають стан забезпечення підручниками посереднім, на рівні третини підручників на клас; 28% – низьким. Вони достеменно знають, що підручники для профільного напряму навчання у старшій школі з низки предметів взагалі відсутні. І лише третина – 32% вважають, що підручників достатньо для забезпечення профільного навчання. Жоден респондент не назвав забезпечення профільного навчання підручниками на високому рівні.

На загал оцінки респондентів є складним результатом взаємодії  декількох чинників: очікування, поінформованість, власне якість освітніх послуг. Достатньо чутливим таке оцінювання є до рівня поінформованості респондентів щодо процесів у освіті. Відсоток респондентів, які не змогли відповісти на запитання через брак інформації у межах 1,22 – 3,66 %.

Також слід брати до уваги, що при об’єктивному поліпшенні якості освіти ще більше зростають запити громадськості, що в результаті понижує оцінки респондентів.

                                                ВИСНОВКИ

Сучасний стан освіти в Україні віддзеркалює соціально-економічний і культурно-історичний стан держави. Основним орієнтиром на шляху розвитку національної освітньої системи були й залишаються якість освіти і рівний доступ до неї для всіх громадян України, підвищення освітнього рівня молоді у нашій державі. Для досягнення цієї мети органам державної влади необхідно вдатися до змін у сучасній системі освіти, залучивши для надання серйозної допомоги в її реформуванні людей, які зацікавлені у здобутті освіти, здебільшого - це молодь. Особливе місце серед реалій сьогодення посідає проблема освіти, яка привертає увагу державних діячів, науковців, практиків. Актуальність цієї проблеми зумовлена, насамперед, необхідністю реформування освіти, модернізації галузі управління. Розвиток України як сучасної держави значною мірою залежить від якості освіти, яку здобувають її громадяни.

1. На основі аналізу  наукових джерел з теми дослідження  ми розглянули основні тенденції розвитку змісту сучасної освіти в педагогічній теорії та практиці. Зміна її стратегічних пріоритетів, цілей, функцій та принципів визначає подальший розвиток змісту освіти за такими основними напрямами: оновлення фундаментальної складової; посилення уваги до формування загальнокультурних, загальнонавчальних умінь і навичок; виявлення ціннісних аспектів наукових понять, життєвих уявлень, правил, норм, які опановує учень, і відображення їх у змісті освіти; розробка складу та структури змісту освіти як складного соціокультурного утворення. Вони були покладені в основу розробки дидактичних підходів до оновлення змісту сучасної шкільної освіти.