Технології застосування народної іграшки у процесі формування інтересу учнів до народної творчості

Метою другого (практично-діяльнісного) етапу є створення умов цілеспрямованого формування уявлень дітей про етнічні особливості української народної іграшки; стимулювання їх зацікавленості мистецтвом створення українських народних іграшок, спонукання до вивчення традиційних прийомів виготовлення українських народних іграшок.

Реалізація цих завдань здійснюється шляхом проведення циклу різних типів уроків за темою "Українська народна іграшка" ("Декоративнее оздоблення українських народних іграшок": "Художні традиції та творчі знахідки народних майстрів України" [уроки ознайомлення з творами народного мистецтва]; "Гарний вершник той із сиру", "Красені-птахи із Ічні", "А ми справжнії музики" [уроки сприйняття та оцінки українських народних іграшок];"Створюємо орнамент для "монетки", "Як прикрасити сопілку", "Прикрашаємо "яворівські візочки"", "Навчаємося у петриківських майстрів-іграшківців", "Іграшки-забавлянки з тіста", "Сирні іграшки", "Забавлянки із соломи, трави, очерету, кукурудзи, пшеничного колосся", "Народні ляльки з тканини", "Гарний одяг той у панни" [уроки оволодіння навичками та уміннями виготовлення традиційних народних іграшок]; "Майстри української народної іграшки": "Олександра Селюченко –відома майстриня української народної їграшки", "Ганна Руденко – майстриня українських народних вузлових ляльок", "Різьблені коні М. Зацеркляного" [уроки вивчення творчості окремих майстрів української народної іграшки]).

Другий етап передбачає поєднання методів і прийомів репродуктивного і пошукового характеру:

• художні розповіді про життя народних майстрів та їхні творчі здобутки;
• цілеспрямоване сприйняття українських народних іграшок, фотокарток, ілюстрацій, виробів народних майстрів безпосередньо в осередках народних промислів; с
• пілкування з майстрами народної іграшки, відвідування їх творчих майстерень;
• вивчення творчості окремих майстрів української народної іграшки;
• навчання традиційних прийомів виготовлення українських народних іграшок;
• створення таблиць про основні елементи розпису;
• демонстрація вдалих робіт, оригінальних прийомів виконання завдання на певному етапі, порівняння іграшок різних регіонів України.

Третій (творчий) етап у різних видах діяльності з вивчення мистецтва української народної іграшки передбачає зосередження уваги школярів на різних способах творчої діяльності, спонукання до вибору варіантів рішень під час виконання творчої роботи, забезпечення максимальної самостійності учнів у втіленні художнього задуму.

Третій етап складається з циклу уроків створення самостійних художніх робіт "Продовжуємо традиції народних майстрів" ("Як Святий Миколай дітям подарунки роздавав", "Зустрічаймо Новий рік", "Десь весна красується", "До нас пташки летять", "Ми весну закликаємо", "Танок квітів", "Влітку у бабусі", "В гостях у майстрів-іграшківців", "Казка про народну іграшку") та проведення "Фестивалю мистецтв" і "Свята української народної іграшки".

На цьому етапі слід використати такі методи і прийоми:

• самостійне виготовлення виробів за мотивами українських народних іграшок (подарунків, сувенірів, героїв лялькових вистав);
• складання казок, розповідей про персонажі українських народних іграшок;
• ілюстрування власних літературних творів;
• інсценізація з використанням самостійно створених іграшок за мотивами українських народних казок;
• написання текстів і сценаріїв для проведення екскурсій у шкільному музеї та на періодичних виставках творчих робіт;
• самостійна образотворчість;
• навчання традиційних прийомів виготовлення українських народних іграшок учнів перших класів;
• проведення виставок дитячих робіт.

Такі уроки дають можливість стверджувати, що багатофункціональність народної іграшки, доступність навчального матеріалу з її вивчення учням дозволяють її застосовувати не лише на заняттях з образотворчого мистецтва та художньої праці, але й на уроках з інших предметів у початковій школі як ефективний засіб залучення дітей до вивчення культурних здобутків людства.

Народні іграшки є особливим типом художньої творчості, що вміщують у собі кілька видів народного мистецтва, є носієм історичних, загальнокультурних, художньо-декоративних, національних рис та особливостей, що дає змогу використовувати їх як дійовий навчально-виховний засіб виховання та навчання учнів молодшого шкільного віку.

Використання народної іграшки у навчально-виховному процесі початкової школи на уроках і у позакласній роботі з образотворчого мистецтва та художньої праці сприятиме формуванню творчо-активної особистості, яка буде продовжувачем народних традицій.

Для ефективної роботи на уроці трудового навчання під час ознайомлення школярів з українською народною іграшкою ми виділили наступні рекомендації:

• розповідь учителя мусить бути чіткою,  виразною та емоційною;
• розповідь про українську народну іграшку обов'язково має супроводжувати демонстрація наочного матеріалу;
• наочність повинна бути виконана на високому дидактичному та естетичному рівні;
• виготовленню іграшки має передувати забезпечення усіх учнів необхідними матеріалами;
• процес виготовлення іграшки повинен бути проілюстрованим та демонструватися вчителем;
• кожен учень повинен мати змогу виготовити якісну роботу власними силами чи з допомогою дорослого;
• результати діяльності мають бути оцінені педагогом, батьками, ровесниками;
• виготовлені школярами іграшки повинні знайти подальше застосування (стати експонатами виставки чи основою класного музею іграшки, використовуватися на шкільних святах чи у театралізованих виставах, іграх).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2. Експериментальне вивчення використання української  народної іграшки у ФОРМУВАННІ ІНТЕРЕСІВ ДО НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ

 

2.1 Організація,  методика і аналіз результатів  констатуючого експерименту.

У дослідно-експериментальній роботі з формування інтересів до народної творчості засобами виготовлення народної іграшки – проведено констатуюче дослідження, яке  полягало у тому, щоб: виявити рівні сформованості творчої активності школярів, охарактеризовано педагогічні умови, які сприяють формуванню творчої активності учнів, представити методику і проаналізувати результати експериментальної роботи.

У ході констатуючого  експерименту було використано такі методи дослідження: аналіз навчальних програм, опитування учнів, інтерв'ювання, бесіди, спостереження, аналіз продуктів дитячої творчості.

Для того, щоб виявити  рівні сформованості творчої  активності школярів потрібно дати характеристику кожного рівня.

Низький рівень творчої активності характеризується тим, що у молодших школярів відсутня потреба в усвідомленому ознайомленні з народними іграшками та захопленість даним видом мистецтва, не проявляється інтерес до виготовлення іграшок за зразком народних, спостерігаються утруднення у вираженні власного ставлення, настрою та думок, які виникли у ході ознайомлення з українськими народними іграшками. Типовим для учнів даного рівня є часткове, епізодичне, безсистемне засвоєння певної суми знань.

Учні спроможні лише до вираження однозначної емоційної  оцінки стосовно української народної іграшки. Вони практично не звертають увагу на її естетичні якості, вагаються у поясненні власних суджень та оцінок.

Молодші школярі, які  відносяться до цього рівня малоініціативні, у них відсутні творчі прояви, вони уникають виконання завдань творчого характеру, прагнуть до копіювання, потребують значної допомоги вчителя.

Середній рівень творчої активності мають молодші школярі, у яких виявляється неусвідомленість інтересів щодо української народної іграшки, майже немає потреби у її вивченні й виготовленні, наявна слабка здатність до обґрунтування настрою, думок, почуттів, що виникли у ході ознайомлення з різними видами українських народних іграшок.

Учні, які відносяться  до цього рівня, володіють неповним обсягом знань про українську народну іграшку, основні способи  її створення; відчувають певні труднощі при спробі порівнювати, узагальнювати та встановлювати зв'язки між елементами іграшок, шукати аналогії; їм важко самостійно актуалізувати набуті знання навіть у знайомих ситуаціях. Разом з тим, у дітей даного рівня спостерігається здатність до оцінки деяких вартостей української народної іграшки (саме як твору мистецтва), прагнення до вираження власного ставлення до неї з відповідним обґрунтуванням.

Більшість молодших школярів цієї групи прагнуть до самоактуалізації у творчій роботі, намагаються отримати задоволення від виконання завдання творчого характеру, нерідко проявляють ініціативність.

Високий рівень творчої активності характеризує наявну у школярів початкових класів потребу в ознайомленні з українським народним мистецтвом (народною іграшкою); відчутну зосередженість та захопленість процесом сприйняття художнього явища. Водночас спостерігається безпосередність переживань, активність у процесі обговорення вражень, отриманих від сприйняття художніх явищ, підвищений інтерес до занять з вивчення та самостійного виготовлення українських народних іграшок.

Для дітей, які відносяться  до високого рівня, характерним є:

• досить глибока поінформованість про українську народну іграшку, самостійність у ході засвоєння знань та їх застосування;
• спроможність робити висновки, аналізувати, порівнювати одержану інформацію;
• оперувати відповідною термінологією.

Учні з високим рівнем творчої активності демонструють вільне володіння розумовими операціями (синтезом, аналізом, порівняннями, узагальненнями).

Вони здатні самостійно оцінити естетичні якості твору  мистецтва, висловити почуття, викликані  тією чи іншою іграшкою і пояснити, за допомогою яких саме засобів це вдалося майстру - іграшківцю.

Для школярів даного рівня  характерне самовираження у різних видах художньо-творчої діяльності (відносно української народної іграшки), яскравість уяви та художнього бачення, розвиненість образного мислення, самостійність та оригінальність естетичного вирішення задуму, метафоричність та образність, емоційність та виразність творчих робіт.

Отже, у ході констатуючого  експерименту ми виготовляли народну  іграшку «Кубушку – Травницю».

Опис методичної розробки.

1. Дана методична розробка  призначена для дітей 3 класу

2. Методична розробка  з виготовлення народної іграшки  - оберега «Кубушка - травниця» з натуральних тканин (ситець, сатин, льон) використовується на заняттях з дітьми 3-го року навчання (перше півріччя).

3. Коротка анотація.

Лялька є невіддільною частиною нашого життя. Хтось грає в  ляльки в дитинстві і, виростаючи, забуває про улюблену іграшку, для інших лялька перетворюється на хобі - на таке захоплення йде чимало часу і грошей, а хтось сам придумує ляльки, створюючи унікальні об'єкти мистецтва.

Кубушка - травниця наповнена  запашною лікарської травою. Лялечку  необхідно пом'яти в руках, поворушити, і по кімнаті рознесеться трав'яний дух, який віджене духів хвороби. Через 2 роки траву в іграшці необхідно поміняти.

Саме так чинили наші предки.

Кубушка-Травниця стежить  за тим, щоб хвороба не проникла в  будинок.

Від неї виходить теплота, як від дбайливої ​​господині. Вона і захисниця від злих духів хвороби, і добра жалібниця. Її підвішували в хаті над колискою дитини. Ляльку давали грати дітям. Ще її ставили біля ліжка хворого.

Мета: Знайомство дітей з історією створення народних іграшок - оберегів; формування творчого самовираження дитини через придбання їм соціально значущих практичних навичок.

Завдання:

• дати систему необхідних знань, умінь і навичок з виготовлення іграшок - оберегів з натуральних тканин і застосуванню цих навичок на практиці;
• створити атмосферу творчого співробітництва, взаємодії для розвитку творчості, фантазії;
• розвивати самостійність, творчу активність, творчі здібності через самореалізацію учнів.
• розвиток знань про створення народних іграшок - оберегів;
• об'ємне бачення;
• розвиток терпіння і наполегливості у досягненні поставленої мети.