Типологія уроків зі всесвітньої історії в загальноосвітній школі

2.Урок формування умінь і навичок.

Такому формуванню сприяє виконання  системи передбачених навчальною програмою  вправ та завдань.

У структурі його виділяють: перевірку  домашнього завдання; актуалізацію і  корекцію опорних знань, умінь і  навичок; ознайомлення учнів із темою, метою і завданнями уроку; вивчення нового матеріалу, практичне застосування нових знань посередництвом пробних  вправ; самостійне застосування нових  знань у стандартних ситуаціях  на основі виконання тренувальних вправ  за зразком, інструкцією чи заздалегідь  підготовленою технологічною карткою; перенесення здобутих знань, умінь  і навичок у нестандартні ситуації і використання їх на творчому рівні (виконання завдань і вправ  творчого характеру з використанням  процедур творчої діяльності І.Я.Лернера  або відомих у креативній акмеології методик, стратегій і тактик творчої  діяльності); підведення підсумків  уроку; повідомлення і пояснення  домашнього завдання.

3.Урок застосування знань, умінь і навичок.

Використання засвоєних знань, умінь і навичок на практиці виступає одночасно засобом і метою  навчально-виховного процесу. Як засіб  навчання здобута інформація використовується на різних уроках. Як мета виступає під час проведення цього типу уроку. Структура його: перевірка домашнього завдання; актуалізація і корекція опорних знань, умінь і навичок; повідомлення теми, цілей та завдань уроку; осмислення змісту та технології виконання системи необхідних навчальних дій; самостійне виконання поставлених завдань під контролем учителя; звіт учнів про роботу; обґрунтування вчителем її результатів та проведення відповідної корекції; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

4.Урок узагальнення та систематизації знань.

Переслідує мету встановлення як внутрішніх зв'язків засвоєної системи знань, так і зовнішніх, міжсистемних зв'язків  на основі попередньо вивченого. Уроки  цього типу передбачають в основному  індуктивний підхід: від окремого до загального, їхню структуру складають: ознайомлення учнів з темою, цілями та завданнями уроку; мотивація учіння; відтворення здобутих знань; узагальнення та систематизація їх із встановленням внутрішньо-системних та зовнішньо системних зв'язків; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

Урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок.

Передбачає перевірку і корекцію здобутих знань, умінь і навичок  на різних рівнях їхнього засвоєння: репродуктивному, продуктивному або реконструктивному, творчому. Може мати різну структуру. Однак найчастіше використовується така: повідомлення теми, цілей і завдань уроку; мотивація учіння; перевірка засвоєння учнями знань на репродуктивному рівні; перевірка здатності учнів установлювати внутрішньо системні та зовнішньо системні зв'язки; застосування здобутих знань, навичок на практиці у стандартних та змінених умовах; перевірка, аналіз, корекція та оцінка виконаних робіт; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання[13, с.23-25].

Комбінований (змішаний) урок.

Спирається на такі формальні ступені  навчання: а) підготовку до засвоєння  нових знань, умінь, навичок, досвіду  творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу; б) засвоєння  визначених навчальною програмою компонентів  змісту освіти; в) закріплення, корекцію та систематизацію їх; г) застосування на практиці в умовах стандартних  та нестандартних ситуацій. Структура такого типу уроку має переважно такий вигляд: повідомлення теми, цілей і завдань уроку; мотивація учіння школярів; перевірка, оцінка та корекція засвоєних попередньо знань, умінь та навичок; актуалізація та корекція опорних знань учнів; сприймання, осмислення, узагальнення та систематизація нових знань; закріплення їх як на репродуктивному, так і на продуктивному рівнях; корекція їх у випадку потреби; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання[13, с.27].

Зрозуміло, що структурні варіанти розглянутих  типів уроків умовні й піддаються зміні залежно від творчого почерку вчителя, особливостей поставлених ним цілей та завдань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РІЗНИХ ТИПІВ УРОКУ

Кожен тип уроку має  свої особливості, що звичайно відбивається на їх проведенні.

Так, урок засвоєння нових знань може бути вступним до нового розділу чи курсу. Такий вступний урок повинен допомогти учням відновити в пам'яті основні знання попереднього курсу і дати загальну характеристику нового курсу історії. У змісті вступного уроку важливо зосередити увагу учнів на вузлових моментах наступного курсу чи розділу, створити у них узагальнене уявлення про період, епоху, що буде вивчатися. Саме на це спрямовані вступні уроки, що передбачає навчальна програма з історії для загальноосвітніх навчальних закладів. Наприклад, на уроці «Вступ до історії Стародавнього Сходу» програма передбачає такі питання: «Що вивчає історія Стародавнього Сходу. Географічні та часові рамки Стародавнього Сходу. Роль природно-географічного чинника у формуванні старосхідних цивілізацій».При необхідності на цьому чи наступному уроках учитель виявляє рівень базових знань учнів, їхніх основних умінь.

До типу уроку засвоєння  нових знань можна віднести такі його форми: урок викладення матеріалу  вчителем; шкільна лекція; урок-екскурсія; кіноурок; урок з повідомленнями і  доповідями учнів.

Найчастіше такі уроки проводяться при вивченні теми, не пов'язаної з попередніми уроками, або теми, де потрібно давати і роз'яснювати багато складних положень і понять[7, с.134-135].

Уроки формування умінь і навичок,, так само як і уроки застосування знань, умінь і навичок можуть бути різноманітними за своїми завданнями, якщо вони передбачають формування складних узагальнених умінь або предметних компетенцій, наприклад умінь конспектувати лекції, читати історичні джерела, розробляти дидактичні матеріали до вивчення історії: опорні конспекти, синхроністичні і хронологічні таблиці інші графічні та образні засоби наочності тощо.

Ці уроки також можуть бути представлені у різних формах, наприклад як лабораторні, практичні заняття, екскурсії, бібліотечні або архівні уроки, уроки ділових ігор (історичного моделювання), дискусій тощо[7, с.136].

Урок систематизації та узагальнення знань, який проводиться яі «урок самовизначення і самореалізації» є особливим за спрямованістю на внутрішній світ учня, на його особистісне ставлення до минулого і сьогодення, на формування власної позиції і системи цінностей. Наприклад, на уроці «У чому щира мудрість князя?» (київські князі періоду розквіту держави) учитель ставить завдання: створити умови для переходу учнів від первинних емоційних уявлень про житття і діяльність перших Рюриковичів (Х-ХІ ст.) до зважених і аргументованих суджень про важливість певних моральних якостей, необхідних правителям держави для виконання своїх обов'язків перед країною і народом. Очевидно, що такі уроки повинні завершувати вивчення теми на особистісно-орієнтованому рівні[6, с.54].

Значну групу уроків представляють прототипи − імітації ділових зустрічей, що відбуваються у повсякденному житті на різних рівнях і в різних сферах громадського життя: презентації, прес-конференції, брифінги, інтерв 'ю, телемости, круглі столи і т. п. Імітуючи зовнішню форму організації такої зустрічі (протокол, ролі, професійну лексику й етикет, візитки, мікрофони і т. д.), учителі наповнюють їх навчальним історичним змістом і нетрадиційно проводять уроки систематизації та узагальнення. На незвичайних заняттях школярі здобувають досвід публічних виступів, участі в дискусіях і полілогах, проявляють ініціативи і прийняття рішень. Вільний обмін думками, обумовлений ігровими моментами, знімає напругу і розкриває особистісні якості й особливості учнів, розвиває комунікабельність і толерантність.

Якщо уроки присвячені історико-культурній спадщині України  й інших країн світу, то замість  традиційного пояснення і доповідей можна провести уроки-вернісажі, уроки-літературні салони, уроки-спек-таклі і т. п.

Уроки-аукціони за своїми дидактичними завданнями належать до уроків контролю і корекції, але відрізняються ігровими формами підготовки і проведення. Розповідаючи про предмети, виставлені на «торги», діти змагаються в знаннях про конкретну історичну епоху. За кількістю виграних лотів визначаються переможці і кращі знавці історії. Наприклад, для заключного уроку «Київська Русь: VIII-XI ст.» учні виконали макети князівського меча, шолома дружинника і кінської збруї, давнього ідола, слов'янського селища, князівського замка і т. п. Щоб виграти ці реліквії на аукціоні, було потрібно повніше за всіх розповісти про їхнє походження і призначення в державі.

У 9-х класах аукціони проводяться вже без «матеріалізованих питань». Необхідні для гри інтригу і змагальність створюють тверді правила дійсних торгів: кредит умовних монет, стартові ціни питань, штрафи за невірні відповіді і грошові винагороди за правильні, особистий особовий рахунок кожного гравця − учасника аукціону історичних знань, відкриті, напіввідчинені і закриті лоти. Такі уроки можуть проходити й у формі вікторин, конкурсів, олімпіад і т. п.

Даним переліком, безумовно, не вичерпується список форм уроку  історії, так само як і способів їхньої організації. Творчий пошук і  експеримент у цій області постійно збагачують уявлення вчителів і науковців про урок як форму організації навчання[21, с.311-313].

Перевірка знань  і умінь учнів як елемент різних типів уроку має відповідати таким вимогам:

1. бути мотивованою (наприклад, учням треба пояснити, що без знання пройденого не можна рухатися вперед);
2. передбачати залучення всіх (або більшості) учнів у роботу;
3. врахувувати вікові та інші особливості учнів, бути диференційованою;
4. пов'язувати зміст вивченого з новою темою;
5. мотивувати подальшу пізнавальну діяльність (у чому є просування вперед, що потрібно робити для розвитку успіху пізнання).[7, с.289-291]

Під час опитування доцільно уникати прийомів, що вимагають великих витрат часу. Нераціональна, наприклад, тривала бесіда з безліччю додаткових питань одному учню, велика, надто докладна розповідь учня, запис на дошці громіздких текстів і докладних схем, таблиць.

Опитування, проведене на початку уроку, містить запитання і завдання з попередньої темі уроку, а також запитання, що готують учнів до сприйняття нового матеріалу .Бажано, щоб опитування носило тематичний характер, наприклад, з розвитку якої-не-будь проблеми. Учитель відбирає для перевірки матеріал, значимий за змістом і складний для засвоєння. До основного запитання ставить додаткові, внутрішньо пов'язані з основним. Формулювання запитань має бути простим і точним, зрозумілим дітям.

Досвідчений учитель починає  урок з постановки запитань класу: Яку  тему вивчаємо? Про що йшла мова на попередньому уроці? Що в змісті матеріалу було найголовнішим? Потім учитель переходить до опитування, що може проводитися по-різному. Але в будь-якому випадку опитування має на меті не тільки оцінку і корекцію знань, але й їхнє закріплення і збагачення, розвиток пізнавальних здібностей учнів. Якість відповідей учнів і виконання завдань залежить від вимог учителя, наприклад: давати відповіді короткі, вичерпні, логічно правильно побудовані; робити записи в зошитах акуратні, без граматичних помилок; розповідь підтверджувати посиланнями на документи й ілюстрації підручника і т. д.

Під час опитування учні можуть залучатися до рецензування розгорнутих відповідей однокласників. Вимоги до такого рецензування можна викласти такою пам'яткою:

Слухаючи відповідь, звертайте  увагу на:

• повноту і правильність викладення фактів, висновків, дати подій, назви, імена тощо;
• послідовність і доказовість викладу;
• використання і пояснення нових історичних термінів;
• використання карти, хронології, цифрових даних;
• мовні помилки у відповіді (повтори, довготи, уживання слів-па-разитів, бідність мови)[7, с.292-294].

Варто враховувати, що учні 5-7-х класів не завжди можуть відповісти на складні запитання, що вимагають  співвіднесення розповіді вчителя  і тексту підручника. Спочатку їх треба навчити відповідати на питання, що передають зміст підручника. Для цього потрібно допомогти їм скласти план відповіді за наданими запитанням: про що будеш розповідати? З чого починати розповідь? Про який факт розповіси далі? Чим завершується розповідь? Який висновок можна зробити? Прочитай його в підручнику.

Іноді опитування з попереднього матеріалу доцільніше провести не на початку уроку, а в ході заключної бесіди з вивчення нового. В іншому випадку - воно є відсутнім. Його не проводять, якщо на попередньому уроці тема закінчилася і були підведені підсумки її вивчення, тепер же починається нова тема; якщо матеріал попереднього уроку не пов'язаний з новою темою.[4, с.127]

При осмисленні нового навчального матеріалу учитель вимагає повторення і розуміння головних фактів та їх сутності. Цьому сприяє переказування матеріалу: коли учень обдумує відповідь і переказує сусіду по парті її зміст. Причому за необхідності учень може заглядати в зошит чи у підручник. Після переказування вчитель з'ясовує базовий зміст вивченого, самого основного − фронтально за допомогою коротких опитувань, що орієнтовані на пізнавальні можливості більшості учнів класу. Таке швидке опитування може підготувати наступні розгорнуті відповідь учнів біля дошки у вигляді розповіді.

В осмислення входять невеликі письмові чи письмово-графічні завдання. У середній ланці можуть бути такі завдання: скласти календар найважливіших подій; продумати питання до тексту параграфа; виписати терміни і їхні значення, поняття з їх визначеннями; скласти план; замалювати знаряддя праці, озброєння; заповнити таблицю; дати портретний опис історичної особистості; показати об'єкт на карті (це робить один учень, а інші озвучують, що показано)[4, с.129].