Типологія уроків зі всесвітньої історії в загальноосвітній школі

У 9-му класі завдання ускладнюються. Учні розробляють логічну схему, складний план; дають письмове визначення понять (у тому числі й власне); складають характеристику партій, рухів, історичних діячів; заповнюють різні  види таблиць. При осмисленні, як і при вивченні нового, для з'ясування фактів, подій і явищ постійно залучаються теоретичні знання. Відбувається подальша конкретизація і збагачення цих знань.

Інколи, якщо матеріал уроку складний, можна проводити осмислення його за логічними частинами. Наприклад, це можна робити шляхом бесіди, коли учні виділяють різні сторони фактів, порівнюють їх за визначеними ознаками. Вони коротко записують найголовніше в зошиті, складають схеми з викладеного матеріалу, працюють з картою і малюнками підручника, робочим зошитом. Осмисленню матеріалу сприяє складання планів, групування матеріалу за ознаками.

Серед прийомів навчальної роботи з контролю і корекції знань учнів можуть бути історичний диктант чи тестування, складання синхроністичної чи порівняльної таблиці, заповнення контурної карти. Учитель застосовує такі методи контролю, щоб встановити, чи пам'ятають учні вивчений матеріал, якою є їхня здатність сприймати й утримувати в пам'яті отриману на уроці інформацію. Для цього проводиться письмове опитування з тільки що вивченого чи поясненого вчителем нового матеріалу. Учням корисно порівняти письмову роботу з відповідним змістом підручника, виявити недоліки.

Контроль і корекція знань  і умінь учнів може проводитися  в комп'ютерному класі. Виявивши через відпрацьовування контролюючої програми обсяг і глибину збережених знань учнів, вчитель організовує процес їхньої корекції, усного чи письмового повторення і закріплення. Завдання виявлення рівня знань учнів при відсутності комп'ютерної техніки може вирішуватися також за допомогою тестування чи короткого письмового експрес-опитування[6, с.168].

Розвиваючи інтерес до історії, важливо забезпечити успіх  учнів в отриманні знань. Для цього існують різні прийоми, наприклад: повторення перед відповіддю матеріалу за підручником; виконання письмового завдання за допомогою визначених способів роботи, за зразком; розповідь у класі за планом, підготовленим вдома. Або учні кожного ряду одержують питання для відповіді, складають план і відповідають за цим планом. При необхідності плани перевіряються й оцінюються.

При застосуванні тематичного  взаємоопитування під час контролю і корекції знань і умінь учнів учитель заздалегідь повідомляє тему, доручає учням вдома скласти запитання і завдання. Напередодні заняття формулювання запитань і завдань коректуються і виправляються. Учень, який ставить запитання, повинен знати на нього відповідь, інакше він не зможе внести виправлення й оцінити. На уроці учні у певній послідовності (можливо навіть за жеребкуванням) проводять взаємоопитування. Воно може бути організоване як відповідь учнів перед класом або в парах чи малих групах. Можливе проведення взаємоопитування − змагання групи учнів чи всіх учнів класу «ланцюжком»[21, с.288].

Щодо домашнього завдання, то воно повинне бути конкретним і відповідати меті уроку, бути різноманітним, посильним і доступним, враховувати нові вміння учнів. Варто вказувати учням і на те, що треба повторити для засвоєння нового матеріалу на наступному уроці.

Домашнє завдання, як правило, вчитель дає на початку чи наприкінці уроку. Назвавши параграф, він роз'яснює, на що треба звернути увагу, що варто твердо запам'ятати, які ілюстрації ретельно розглянути і використовувати при відповіді в класі, які питання і завдання наприкінці параграфа кому і як виконати.

Таким чином, домашня робота припускає не тільки завдання для  всього класу, але і додаткові диференційовані завдання. Серед них можуть бути складання порівняльної таблиці чи схеми діаграми, кросворда, підготовка повідомлення на основі науково-популярної і художньої літератури, написання анотації. Такі завдання оцінюються, успіхи учнів у пізнанні історії відзначаються[21, с.290].

Прийомами навчання, що широко застосовуються у різних типах уроку та у різних елементах структури є бесіда і взаємоопитування. При організації фронтальної бесіди варто звернути увагу на зміст питань і техніку проведення бесіди. Щоб активізувати роботу учнів усього класу, вчитель спочатку ставить запитання, дає деякий час на його обмірковування і лише потім викликає учня. З метою активізації пам'яті, мислення й уваги вчитель починає запитання зі слів: «Давайте згадаємо...», «Як ви думаєте...», «Чи погоджуєтесь ви з таким висловлюванням...».

Неточні відповіді виправляються  відразу, самими учнями чи вчителем. У разі потреби вчитель пропонує додаткові запитання.Питання бесіди повинні бути лаконічними за змістом, відповідати даним історичної науки, граматично і стилістично правильними, дидактично простими і доступними.

Бесіда повинна допомагати учням порівняти історичні факти, виявити зв'язки між ними, виділити головне і сформулювати певні висновки. Бесіда стимулює мислення учнів, спонукає їх до розв'язання пізнавальних завдань. У більш підготовленому класі учні роблять узагальнення самостійно. У менш підготовленому - наприкінці бесіди вчитель сам підбиває короткий підсумок і виставляє оцінки[21, с.301-303].

Метою систематизації і узагальнення як елементу уроку є узагальнення учнями знань на теоретичному рівні створення цілісної картини події, явища, процесу; розкриття нових зв'язків і відносин вивчених фактів і процесів; перехід від знання окремих фактів до їх узагальнення, від розкриття їхньої сутності - до причинно-наслідкових зв'язків.Систематизація може організовуватись у вигляді практичної роботи чи бесіди. Бесіда переважає в середній ланці. Вчитель проводить її за заздалегідь продуманим планом. Обговорюється кожен пункт плану з питань, органічно пов'язаних одне з одним. Обговорення може проходити й у вигляді розгорнутих відповідей окремих учнів. Наприклад, для обговорення виносяться наступні завдання: а) на основі узагальнення фактів, вкажіть, які зміни відбулися в економічному житті українських земель у пореформений період; б) причини розпаду Франкської імперії зіставте з причинами розпаду Київської Русі, визначте загальне й особливе.

Систематизація та узагальнення знань може містити в собі не тільки усні відповіді, але і письмові роботи учнів: розв'язання історичних задач, виконання завдань, тестів, заповнення хронологічних, синхроністичних, систематизуючих таблиць[21, с.305-306].

Отже, форма організації  навчання є важливою дидактичною  проблемою, яка безпосередньо впливає  на результативний компонент навчального  процесу. Вона тісно пов'язана з  методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе  місце посідають організаційні форми навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Тож у ході виконаної роботи вдалося:

1. Розглянути проблему, пов'язану з поняттям «сутність уроку», а саме те, що поняття урок не повною мірою відображає той процес, що відбувається в ході вивчення історії. Вірніше було б замінити поняття урок терміном «навчальне заняття», що більш правильно відображає той процес, що проходить у ході вивчення в школі історії.

2. Розглянути питання структури уроку і його класифікації. Найбільш загальноприйнятою структурою уроку, є наступна структура уроку:

- організаційний початок  уроку;

- визначення цілей і  завдань уроку;

- закріплення матеріалу  домашнього завдання;

- пояснення нового матеріалу;

- закріплення нового матеріалу;

- домашнє завдання ;

- підведення підсумків  занять.

3. Простежити особливість основних типів уроку історії. У сучасній науці, до основних типів уроку відносять:

- урок засвоєння нових знань;

- урок формування умінь і навичок;

- урок застосування знань, умінь і навичок;

- урок узагальнення та систематизації знань;

- урок перевірки і корекції знань, умінь і навичок;

- комбінований (змішаний) урок.

Необхідно відзначити, що в ході виконаної роботи вдалося підтвердити, що, незважаючи на настільки добре вивчений матеріал, що стосується основних типів уроку, залишається безліч невирішених проблем.

4.Піддати аналізу основні типи уроків історії в сполученні з його структурою. Залежно від типу уроку відповідною є і його структура. Наприклад, урок вивчення нового матеріалу, має більше послідовну структуру. Повторювально-узагальнюючий урок − має розрізнену, що ставиться як до контрольного, так і до комбінованого уроку.

5.Розглянути існуючі технології навчання. У ході проробленої роботи, вдалося також з'ясувати, що в педагогічній науці існує безліч методів і технологій навчання історії. Такі, наприклад, як модульна технологія, методи проектів і т.д. Але необхідно відзначити, що ще не знайдено універсальну методику або технологію яка дозволяла б повною мірою позбутися від тих недоліків, які присутні в сучасних методах і технологіях.

У роботі зроблені наступні висновки:

1. Урок вимагає постійного вдосконалювання й модернізації. Тільки творчий підхід до уроку з урахуванням нових досягнень в області педагогіки, психології й передового досвіду забезпечить високий рівень викладання. Тому дати якісний урок − це справа непроста навіть для досвідченого вчителя.

2. Урок історії є частиною  змісту історичної й суспільствознавчої  освіти.

3. Якісний урок характеризується  спільно-активною роботою й тісною  творчою взаємодією вчителі й  учнів, на основі чого може  бути досягнута триєдина мета: навчити, виховати, розвити.

4.Зміст уроку повинен  відповідати сучасним вимогам  історичної й психолого-педагогічної науки. Урок будь-якого типу характеризується варіативністю методики його проведення.

5. Кожен урок має свою  структуру. Традиційно переважає  в навчанні комбінований урок, особливо в середніх класах.Різноманіття форм із умов розвитку уроку − одна з умов розвитку в учнів інтересу до історії як до предмета, підвищення якості навчання.

Таким чином, мета й завдання, що були поставлені на початку роботи вирішені.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Актуальные вопросы методики обучения истории в средней школе.− М., 1984.
2. Бондаревский В.Б. Воспитание интереса к знаниям и потребности к самообразованию. − М.: Просвещение, 1985.
3. Белявский И. В., Павлов Л. С. Методика преподавания истории в школе: Пособие для учителей и студентов. − М.: Гуманит. Изд. Центр «Поматур», 2001.
4. Вагин А.А. Методика обучения истории. − М., 1972.
5. Вагин А.А. Методика преподавания истории в средней школе. −М., 1968
6. Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Методика преподавания исто-рии в школе. − М., 1999
7. Вяземский Е.Е., Стрелова О.Ю. Историческое образование в современной России: Справочно - метод. Пособие. − М.: ООО «Русское слово - учебная книга», 2002
8. Гора П.В. Повышение эффективности обучения истории в средней школе. − М., 1988
9. Дайри Н.Г. Как подготовить урок истории. − М., 1969
10. Дайри Н.Г. Современные требования к уроку истории. − М., 1978
11. Дичковська І.М. «Інноваційні педагогічні технології» − К., 2000
12. Иоффе А.Н. Основные стратегии преподавания//Преподавание истории в школе. −2005. −№7.13.
13. Историческое образование в современной России: Справочно-методическое пособие для учителей. − М., 1997
14. Карпова К. А. Интегрированные уроки истории//Преподавание истории в школе. − 2004. − №5
15. Короткова М. В., Студеникин М. Т. Методика обучения истории в схемах, таблицах, описаниях: Практ. Пособие для учителей. − М.: Гуманит. Изд. Центр «Владос»,1999
16. Кухарев Н.В. На пути к профессиональному совершенству. − М., 1990
17. Кущенко Г. В. Уроки - путешествия//Преподавание истории в школе. − 2003. −№3
18. Лейбенгруб П.С. Дидактические требования к уроку истории в средней школе. − М., 1957
19. Матулис Т.Н. Методика преподавания истории. − М., 1978.20. Методика обучения истории в средней школе: Пособие для учителей / Под ред. Ф.П. Коровкина. − М., 1978. − Ч. 1
20. Методика обучения истории в средней школе: Пособие для учителей /Под ред. Н. Г. Дайри. − М., 1978. − Ч. 2.
21. Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрейман. − К.: Генеза, 2006. - 328 с
22. Милюков Н.П. Изучение истории в области в средней школе. − М.: Просвещение, 1960.
23. Озерский И.З. Начинающему учителю истории. − М., 1989.
24. Подласый И.П. Педагогика. Новый курс. В 2 ч. − М.: «Владос», 1998, −ч. 1.
25. Степанищев А. Т. Методика преподавания и изучения истории: Учебное пособие для студ. Высш. учеб. заведений: в 2 ч. − М.: Гуманит. изд. центр «Владос», 2002. − ч. 1.
26. Стражев А.И. Методика преподавания истории. − М., 1964.