Українська народна педагогіка

Отже, традиція має безпосередню, а звичай – лише опосередковану педагогічну спрямованість. Звідси звичай можна розглядати лише як форму вираження традиції, хоча "звичай" є значно старшим поняттям у історичному аспекті. Традиції ніколи не діють без зв'язку із звичаями, вони завжди функціонують на основі останніх. Традиції доносять до нових поколінь зразки переконань, почуттів, установок, розкриваючи, в ім'я чого слід трудитися.

Характерно, що у етнопедагогіці народний трудовий досвід базувався на емпіричних, буденних знаннях, реальних життєвих потребах, що дозволяє розглядати його як певну систему, котрій притаманні свої принципи виховання дітей та молоді. До найважливіших принципів формування у юних відповідального ставлення до праці, на наш погляд, доцільно віднести: виховання у праці; зв'язок з життям; природовідповідність; послідовність і наступність; систематичність; єдність поваги і вимог до особистості дитини; врахування вікових особливостей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Скарбниця народних знань  України невичерпна. Вона увібрала і загальнолюдські надбання, і  знання, запозичені у сусідніх народів, і специфічні елементи, вироблені власною, повсякденною практикою.

Головною метою курсової роботи стало дослідження української  народної педагогіки та особливості  педагогіки українців, яка була досягнута реалізацією виконання, згадуваних раніше, завдань.

Народна педагогіка увібрала в себе всі форми і методи традиційного виховання, тісно пов’язала звичаї, традиції, обряди як основу морально-етичного навчання, заклала фундамент для формування і функціонування педагогіки як науки. Вона пройшла свій шлях становлення, піднесення та занепаду.

Українська народна педагогіка пройшла низку етапів на шляху свого становлення, починаючи з ІІ тис. до н.е. і до сьогодні. Найсуттєвішими із них можна виділити такі: народна педагогіка княжої доби (прийняття християнтства, яке змінило релігійні погляди тогочасного суспільства і заклало нові; повчання, накази і нагадування старшого покоління у писемних пам’ятках нащадкам), козацька педагогіка (виховувала героя-патріота свого краю) та народна педагогіка у незалежній Україні (демократизувала та лоялізувала підходи щодо вивчення проблематики традиційного навчання та виховання).

Народна педагогіка є основою педагогічних праць видатних науковців, які брали за основу народні цінності, погляди, норми поведінки, традиційну методологію навчання і виховання, яка була притаманна українській сім’ї.

Народні педагоги сумлінно трудяться над тим, щоб сформувати в молодого покоління знання і відчуття роду. У цьому незмінному прагненні закладений глибокий філософський і педагогічний зміст. Саме через відчуття роду і завдяки йому кожна людина приходить до світлого образу Батьківщини, до щирих, глибоких і чесних роздумів про найістотніший, найголовніший сенс людського життя.

Таким чином, охоплюючи  всі суспільні сфери життя людей, народна педагогіка дала опорне підгрунтя для формування, розвитку і функціонування педагогічної науки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Волкова Н.Є. Педагогіка. – К., 2001. – С. 44 – 50.
2. Воропай О. Звичаї нашого народу /Етнографічний нарис. В 2 т. Т. 1. – К.: Обереги, 1991. – 132 – 136.
3. Етнографія України: Навч. посібник /За ред. проф. Макарчука. – Вид. 2-ге перероб. і доп. – Львів: Світ, 2004. – С. 345 – 374.
4. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу. – К.: Наукова думка, 1966. – С. 43 – 53.
5. Левківський М.В. Історія педагогіки. Вид. 2-ге доповнене. Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 117 – 135.
6. Любар О.О., Стельмахович М.Г., Федоренко Д.Т. Історія української школи і педагогіки: Навч. посіб. /За ред. О.О. Любара. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. – С. 52 – 58.
7. Народна педагогіка: світовий досвід /Уклад.: А.І. Кузьмінський, В.Я. Омеляненко. – К.: Знання – Прес, 2003. – С. 25 – 27, 114 – 118.
8. Народ скаже – як зав’яже: укр. нар. прислів’я, приказки, загадки, скоромовки /Упоряд. та передм. Н.С. Шумади. – К.: Веселка, 1985. – 45 – 47.
9. Пермяков О.А. Педагогіка: Навч. посібник. – К.: Знання, 2006. – С. 130 – 134.
10. Руденко Ю. Українська козацька педагогіка і духовність. – Умань, 1995. – С. 12 – 15.
11. Січинський В. Чужинці про Україну. – Прага, 1942. – С. 74 – 76, 82 – 83.
12. Скуратівський В. Дідух: Свята укр. народу. – К.: Освіта, 1995. – С. 220 – 225.
13. Скуратівський В. Місяцелік. Український народний календар. – К.: Мистецтво, 1993. – С. 149 – 160.
14. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. – К.: Радянська школа, 1985. – С. 101 – 113.
15. Сявавко Є.І. Українська педагогіка в її історичному розвитку. – Київ, 1974. – С. 5 – 10.
16. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посібник. Вид. 2-ге, виправлене, доповнене. – К.: Академвидав, 2006. – С. 14 – 17, 354 – 355, 558.

 

 

 

Додаткові джерела  інформації:

1. http// www.knukim-edu.kiev.ua
2. http// www.polynet.lviv.ua
3. http// www.ukma.kiev.ua
4. http// www.ukr.univer.kharkov.ua
5. http// www.zcu.edu.ua