Використання трудових традицій українського народу у вихованні учнів молодшого шкільного віку

Таким чином, національне  виховання - це передусім виховання  дітей на культурно-історичному  досвіді рідного народу, в основі якого - його традиції, звичаї, обряди, ритуали, свята.

В змісті народних традицій лежить віковічний досвід народу і природний, необхідний людському організмові ритм, що склався передусім у процесі трудової діяльності. Урочисті відзначення важливих подій у житті роду, громади, сім'ї, окремої людини, що систематично повторюються, також стали обрядами, звичаями, традиціями. Вони визначаються особистісними і соціальними інтересами та потребами [26;49].

Трудові моральні цінності завжди складали підґрунтя національної культури. Серед них національні  моральні норми, вічні народні категорії  совісті, праці, любові гуманності, милосердя, поваги, вдячності тощо, до них ми сьогодні прагнемо їх сьогодні критично оцінюємо і пересвідчуємося в їх вічності.

Велике значення у  вихованні мають також обряди і ритуали, - це сукупність установлених народом упродовж років дій, пов'язаних з виконання» побутових і релігійних традицій або настанов. У цих формах, особливо обрядах, втілені дії, помисли та почуття попередніх поколінь, викликані в них реалізацією суспільних відносин і необхідні для нормального їх функціонування.

   Обряди — це символічні дійства, приурочені до відзначення найважливіших подій у житті людських гуртів, родин, окремих осіб [9;117].

   Обрядами (або ритуалами) називають такі форми поведінки, що склалися історично, для яких характерні:

-   стереотипність, повторюваність без змін;

- символічність (кожна  обрядова пісня щось символізує), наприклад "Засівання" на  Новий рік символізує майбутню  сівбу і багатий врожай.

Обряди нерозривно пов'язувалися  з діями, для яких так само характерні стереотипність, повторюваність без змін, але які не мають символічного змісту. Такі дії називаються звичаями.

      Звичай  – це загальноприйнятий порядок,  правила, які здавна існують  у громадському житті і побуті  певного народу, суспільної групи, колективу [14;128].

У вихованні учнів надзвичайно важливе значення мають і народні свята, які більшість дослідників визначають як форми і прояви національно-культурних традицій і звичаїв. Свято - це джерело буття людини, виразник важливих і цікавих сторін її життя.

       Традиції, звичаї та обряди знаходять свій вияв у таких засобах народної культури:

- рідна мова;

- фольклор;

- систематична посильна  праця;

- національні звичаї  і культурно-історичні традиції  народу;

- народне мистецтво;

- ремесла і промисли;

- народні свята;

- обряди;

- символи й атрибути;

- народний календар;

- мудрі заповіді народної  моралі;

- дитячі ігри та  іграшки;

- народні знання і  проповіді стосовно різних сфер  життя людини і  суспільства;

- народні правила взірцевої  поведінки й спілкування між  людьми;

- культура сімейних родинних відносин, тощо.

Звичаї, обряди, ритуали, свята можуть сприйматися як форми традицій. Вони органічно поєднують у собі духовний зміст традицій: усну народну творчість, зокрема інструментальну музик) народну пісню, національну хореографію, моральні норми, правила, проповіді, заповіді, заклинання тощо. Таким чином, залучаючи дітей до краєзнавчої роботи проведення народознавчих пошуків, участі в народних ритуалах і обрядах і святах, педагог організовує їх виховання на національно-культурних традиціях [24;4].

Трудові і морально-побутові традиції регіону не можна розглядати, не і враховуючи змісту народного календаря українців, який містить у собі історичні дати, події, свята, що пов'язані з природою рідного краю і природою самої людини. Вони відзначаються всім народом протягом року і самі стали обрядами і традиціями. Народний календар - це енциклопедія знань про життя людей, їх трудову діяльність, моральні норми, культуру, побут і дозвілля [18;3].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Експериментальна технологія виявлення рівня впливу трудових традицій українського народу на національної свідомості молодших школярів

 

Зрозуміло, що зміцнити і  розвинути демократичну процвітаючу  державу зможуть тільки ті люди, які люблять та поважають свій народ, свою Україну. При цьому вони повинні мати людську гідність, національну  свідомість, знати історію і традиції своєї країни і вміти їх захищати, любити свою Батьківщину і свій народ [10;19].

Перед нами постають такі запитання: Хто ж вирішуватиме долю нашої держави в майбутньому? Хто керуватиме нею через два  тири десятиліття? А відповідь на них одна – наші діти. Саме тому починаючи ще з дитинства батьки та вчителі повинні прищепити дітям любов до своєї держави, до її традицій, до праці, до рідної мови та до її громадян [13;188].

Нас зацікавило питання щодо рівня сформованості в учнів молодшого шкільного віку національної свідомості та те, як вони відносяться до трудових традицій свого народу. Враховуючи рекомендації з педагогічних досліджень нами було розроблено методику, яка складалась з таких етапів:

• підготовка і розробка методичного матеріалу;
• проведення обробки даних після досліджень;
• підведення підсумків проведеної методики.

Тести розроблено самостійно.

Місцем проведення методик  було обрано середню загальноосвітню  школу І-ІІІ ступенів №23 в місті Житомирі, в якості досліджуваних класів було обрано 3-ті класи.

Насамперед нас цікавило питання, наскільки вчителі використовують національні традиції у вихованні учнів початкових класів та який виховний потенціал містить чинні навчальні програми для учнів 1-4 класів загальноосвітніх шкіл, та як впливає використання народознавчого матеріалу на вихованість та ставлення школярів до рідного народу, його звичаїв та традицій.  
           Задля цього нами була розроблена система роботи, що дозволила з’ясувати коло запитань, які мене цікавили. Нами було опитано 10 вчителів початкових класів загальноосвітньої середньої школи. З матеріалів опитування випливає, що 5-ро з них стверджують доцільність використання у вихованні молодших школярів досвіду українського народу і вони оптимально використовують його, значно підвищуючи цим ефективність виховного процесу; 2 вчителів вважають, що доцільно тільки фрагментарно використовувати народознавчий матеріал через відсутність інформації; 3 педагогів не вважають пріоритетним використання народних традицій у вихованні молодших школярів, тому рідко використовують їх у своїй практиці. 
              Крім того нам вдалося з’ясувати причини, що утруднюють даний процес. Серед них поверхнева обізнаність самих вчителів з народознавчим матеріалом, незнання і невдале застосування основних педагогічних умов використання народних традицій у вихованні учнів початкових класів, невміння поєднати ці матеріали із загально навчальним.  
Цілком логічно, що наступним кроком нашої експериментальної роботи був аналіз чинних для початкової школи програм.

 Ознайомившись з програмою з читання, ми зауважимо теми, які цікавлять нас в аспекті досліджуваної проблеми. Це – усна народна творчість. Малі фольклорні жанри: народні дитячі пісеньки, ігри, забави, лічилки, загадки, скоромовки, приказки, притчі, прислів’я, народні усмішки, казки, легенди, байки, народні пісні. Важливе місце приділяємо народним казкам про тварин, персонажам цих казок, їх вдачі. Народні соціально – побутові казки, які вивчають діти відображають народний побут, події із життя українського народу, його традиції.

  Програма «Основи здоров’я для учнів початкових класів» представлена темами: «Народні традиції і здоров’я», «Народні традиції і харчування», «Літні, зимові, весняні та осінні ігри та розваги».

 У програмі: «Трудове виховання» ми помітили теми: «Різдвяні свята у творчості дітям», «Макетування предметів хатнього інтер’єру», «Писанкарство як мистецтво художнього розпису», «Українські витинанки», «Художня вишивка в українському побуті», «Робота з рослинними матеріалами», «Квіткова символіка», «Вишивання і в’язання як види української народної творчості», «Традиційні весняні свята з використанням рослинних декорацій», «Конструювання виробів для відтворення давнього українського побуту (меблі, посуд, настінні прикраси, рушники), «краса і корисність цілющого зілля народної медицини». Використання лікарських і декоративних рослин у побуті. Підготовка і проведення спільно із збиранням лікарських трав, виготовлення дидактичної гри «Народна аптека».  
           У програмі «Я і Україна» знаходимо теми: «Забавки, ігри, повчальні казки», «Сімейні свята», «Рослини», «Оспівування в усній народнопоетичній творчості рослин, якими прикрашали садибу (калина, верба, чорнобривці, мальви), якими лікувалися (звіробій, подорожник, татарське зілля, чебрець)», «Значення води для рослин, тварин, людини», «Жива і мертва вода в казанах», «Як хліб на стіл прийшов». «Бережливе ставлення до хліба», «Як виник одяг», «Стародавні дитячі іграшки, ігри та забави». «Державні, народні і релігійні свята»: День незалежності, Свято Миколая, Новий Рік, Різдво Христове, Великдень. «Календарно - обрядові свята», «Про родовід», «Традиційна сімейна мораль українців», «Збереження національних особливостей у сучасному побуті, одязі, в їжі, проведенні свят», «Народна мудрість про природу, пори року», «Український побут, та звичаї у рідному краї», «Особливості народного костюму», «Народний календар», участь дітей в обрядових святах та виховних заходах пов’язаних з рідним народом. 
           У програмі курсу «Образотворче мистецтво» приділяється увага таким темам: «Ознайомлення з народним мистецтвом наступного розпису, народним іменним посудом, народними традиціями писанкарства на Україні», «Ознайомлення з українським народним вбранням», «Зображення птахів, тварин та людей в ілюстраціях до казок», «Народне мистецтво витинанки», «Світ народної іграшки».

Програма «Музика» реалізується наступними темами: «Українські народні пісні, музичні інструменти». «Українські народні танці». Серед пісень розглядаються: колискові, календарно – обрядові, жниварські, (зажинкові, власне жниварські, обжинкові), колядки, щедрівки, коломийки, жартівливо – танцювальні пісні».

 Отже, у вище назначених навчальних програмах передбачений народознавчий матеріал, що виступає суттєвою опорою для логічного продовження виховної роботи на основі досвіду українського народу.

Проаналізувавши стан національного  виховання молодших школярів на сучасному  етапі становлення української  державності бачимо, що в нашій  державі, системі її виховання існує  ряд проблем, які потребують якомога  швидкого рішення, а виховання громадян в наш час одна з найважливіших з них. Державу розбудовують, підтримують, зміцнюють не прості мешканці, а громадяни, які обожнюють свою країну, які намагаються докласти зусиль до її розбудови, до збереження національних надбань країни. Але ними не народжуються, вони виховуються. Дійсно, розумно організоване і кероване виховання молодших школярів, як показали дослідження, є дуже доцільним і ефективним. На сьогодні навчальні та виховні заклади мають ряд проблем: необізнаність частини дітей, в тому числі і молодших школярів, з історією, традиціями, відсутність поваги до громадян своєї країни, шани і любові до рідної землі, вони не можуть істинно зрозуміти цілість своєї країни [5;25].

Саме тому нас зацікавило питання щодо рівня сформованості  національної свідомості в молодших школярів, бо саме це покоління визначатиме життя країни в майбутньому. Щоб виявити цей рівень, були підготовленні методика і виховний захід.

Тест складався з десяти запитань, учням потрібно було дати відповіді на ці запитання та обвести кружечком обрану ними відповідь. Тести були проведені, відповіді учнів були зібрані і оброблені. В дослідженні брало участь 50 молодших школярів.

На підставі аналізу  психолого педагогічної літератури, спостережень за навчальною діяльністю школярів та експертних оцінок визначені основні критерії рівня сформованості національної свідомості та використання трудових традицій народу у вихованні молодших школярів.

 

 

 

На основі цих критеріїв рівня сформованості національної свідомості молодших школярів та використання традицій українського народу і було розроблено тестове опитування для учнів.

Методика: «Рівень використання трудових традицій українського народу у вихованні учнів молодшого шкільного віку».

Мета проведення: визначити рівень вихованості молодших школярів з використанням українських народних традицій.

Матеріали та обладнання: Бланки анкет для проведення опитування, ручка чи олівець.

Експериментальне дослідження  базувалося на дотриманні основних педагогічних умінь виховання з використанням  народних традицій.

Завданнями  експерименту було перевірити:

-    вплив основних педагогічних умов на рівень вихованості учнів початкових класів у досліджуваному аспекті;