Використання трудових традицій українського народу у вихованні учнів молодшого шкільного віку

Практичні рекомендації:

• необхідно широкого впроваджувати в практику виховної роботи у школі заходи на основі народних звичаїв та обрядів;
• у школах доцільно створювати етнографічні музеї — світлиці, української хати народного одягу, ремесел і промислів, писанок, вишивок, народної казки тощо; організовувати етнографічні і фольклорні дослідження, практикувати проведення календарних і родинних обрядів, свят за участю представників старших поколінь;
• "Буквар" — до кожної літери подавати малюнки, що стосуються української культури та народу, застосовувати приклади, пов'язані з історією України;
• ознайомлення з побутом, національними особливостями регіонів України;
• заохочення учнів до народних ремесел — вишивання, лозоплетіння, гончарства;
• в процесі виховної роботи використовувати як традиційні, так і нетрадиційні форми виховної роботи;
• залучати до виховної роботи батьків.

Отже, становище національного  виховання, як показали дослідження, досить добре. Тож результати проведеної методики та виховного заходу є позитивними, хоч чимала кількість проблем і питань потребують негайних дій і рішень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу 2

 
        Проведене дослідження показало, що використання національних традицій у виховному процесі правомірно розглядати в якості ефективного підходу до розв’язання проблеми вдосконалення виховання у сучасних умовах початкової школи.

        У здійсненому дослідженні було визначено стан проблеми в педагогічній теорії та шкільній практиці, їх педагогічний зміст, виховання на основі національних традицій українського народу. Було визначено шляхи використання українських традицій у навчально-виховному процесі.

У дослідженні визначено, що основними педагогічними умовами, які забезпечують ефективність виховання  молодших школярів засобами національних традицій є:                                                                                        

- зв'язок виховання  учнів початкових класів засобами  національних традицій із життям;

- врахування вікових  та індивідуальних особливостей дітей;

-емоційність виховання;

- комплексний підхід  до використання українських  традицій у виховання молодших школярів;

-доступність національних традицій.

Дуже важливим фактором при використанні українських національних традицій у вихованні учнів початкових класів були такі методи, форми і  прийоми роботи: бесіди, спостереження, розповіді, конкурси, свята, розваги, екскурсії.  
             Дослідження показало, що основними критеріями вихованості засобами національних традицій є :

• любов до Батьківщини;
• гуманність;
• чесність;
• позитивне ставлення до праці;
• любов до прекрасного.

     Поглиблене вивчення аспектів навчально-виховного процесу у початковій школі показало, що реалізація народознавчого принципу виступає важливою ланкою системи роботи щодо всебічного розвитку молодших школярів.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Відновлюючи в пам'яті  і практичній життєдіяльності (традиціях, звичаях і обрядах, усіх сферах життя, виробництва) свій багатовіковий творчий потенціал, наш народ починає енергійно продовжувати творити свій шлях в історії. Його творче світобачення, оригінальний спосіб мислення, самобутні культурні здобутки трансформуються, як і в інших народів, у змісті освіти, принципах організацій, засобах, методах роботи національної школи, національної системи виховання, в тому числі і в педагогіці народного календаря. Таким чином, повсюдне впровадження ідей і засобів народного календаря в систему роботи кожної школи, учителя, вихователя буде значним внеском у справу виховання творчої особистості — творчого учня, творчого громадянина, творчого трудівника, людини — майстра своєї справи, господаря землі.

Різка зміна традицій, звичаїв і обрядів, яка може проявлятися в забороні їх функціонування, забутті, заміні їх іншими, так званими — "новими" (а насправді штучно надуманими, політизованими), різнозначна "підрізуванню коріння" народній ідейності, моралі, етиці і естетиці, тобто народному світогляду, психології, характеру, які формувалися протягом віків і становлять внутрішній зміст нації, її культурно-історичну духовність. Заміна традицій, звичаїв і обрядів іншими веде до знищення історичної пам'яті, національного обличчя народу, його духовності, а відтак приводить до катастрофічних наслідків у матеріальному і духовному житті народу, нації, суспільства.

Духовні скарби народного  календаря концентрують у собі ідеї, знання з народної філософії, астрономії, астрології, біології, математики, медицини, а також народної кулінарії, землеробської, зокрема хліборобської справи тощо. Завдання батьків, педколективів шкіл, учителів, вихователів, — глибоко і всебічно вивчати могутній ідейний, моральний, емоційний і естетичний потенціал народного календаря і активно прилучати учнів до його вічно пульсуючих джерел, невичерпних духовних скарбів. У цьому — запорука успішного виховання учнів за допомогою традицій українського народу.

Як ми знаємо, українські звичаї, традиції та обряди є ефективним засобом, що всі вчителі, батьки і взагалі дорослі повинні використовувати їх при вихованні молодших школярів. Саме про їхній вплив на формування основ національної свідомості молодших школярів ми і дізналися під час проведення методики, виховного заходу та спілкування з дітьми.

Народна педагогіка прищеплює  дітям любов до землі, навчаючи їх любити землю всією душею.

Арсенал засобів виховного  впливу з метою формування в дітей  та молоді шанобливого ставлення  і любові до землі в народній педагогіці дуже багатий. Це насамперед фольклор педагогічного змісту й спрямованості, який оспівує красу й велич рідної землі. Дуже велику роль тут відіграє приклад дорослих, зокрема батьків, у ставленні до землі, хліборобської професії, залучення дітей з раннього віку до сільськогосподарської праці.

Досвід переконує, що без знання своєї історії, культури, свого родоводу, традицій народу і сім'ї неможливо виховувати підростаюче покоління країни.

Не випадково, що одним із пріоритетних напрямів реформування виховного процесу в державній національній програмі„Освіта („Україна XXI століття,, ) визначено „утвердження принципів загальнолюдської моралі, правди, справедливості, патріотизму, добра, краси, працелюбності, інших добро чинностей. Такі принципи завжди були притаманні українському народу, ними пронизана вся система його національно-культурних цінностей.

Аналіз проведених досліджень показав досить високий рівень сформованості  національної свідомості молодших школярів. Вони визнають українську мову як свою єдину державну і навчаються розмовляти нею у колі друзів і знайомих.

Отже становище національного  виховання, як показали дослідження, досить добре.

Список використаної літератури

 

1.  Бех І.Д. Гуманізм  у вихованні підростаючої особистості  // Рідна школа. - 1995. - №9. - С.23-25.

2.  Божович Л.И. Личность  и её формирование в детском  возрасте (Психологические исследования). М.: Просвещение, 1968. - 464 с.

3.  Ващенко Григорій. Виховний ідеал - Полтава. Полтавський  вісник, 1994.-190 с.

4.  Верховинець В.М.  Весняночка: Ігри з піснями для дітей в дошк. і мол. шк. – 5-е вид. – К.: Муз. Україна, 1989. – 343 с.

5.  Виховання української  молоді в умовах розбудови  незалежної України.-К., 1992.-43 с.

6.  Войтенко В.М.  Гра як засіб виховання у  молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – Тернопіль: Тернопільський державний педагогічний університет, 2002. - №7. - С. 24 - 29.

7.  Воропай О. Звичаї  нашого народу: Етнографічний нарис. - К.: Оберіг, 1991. -Т.І. - 456 с.

8.  Выготский Л.С.  Педагогическая психология / Под  ред. В.В.Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 479 с.

9.  Горленко Н. Нариси  з історії української етнографії. - К., 1994 -52 с.

10.  Гринь Г.В. Про деякі аспекти гуманізації виховного процесу // Початкова школа. - 1996. - №9. - С. 19-20.

11.  Гусев В.Е. Эстетика фольклора. – Л., 1967. – 423 с.

12.  Гуцан Л.А. Виховання  позитивного ставлення молодших  школярів до праці на основі  традицій і звичаїв українського народу //Педагогічне управління професійним самовизначенням учнівської молоді: Методичний посібник /За редакцією М.П. Тименка. - К.: Інститут проблем виховання АПН України, 2001. - С. 153 - 158.

13.  Гуцан Л.А. Виховання  в учнів молодшого шкільного віку позитивного ставлення до народних традицій в урочний та позаурочний час //Матеріали міжнародної науково - практичної конференції „Соціально - педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного навчального закладу”. - Київ: РННЦ „ДІНІТ”, 2003. - С. 187 - 191.

14.  Декларація про  державний суверенітет України:  Прийнята Верховною Радою УРСР 16 липня 1990. - К.: Політвидав України, 1991.-8 с

15.  Зіневич О.Л. Теоретичні  аспекти виховання у дітей  позитивного ставлення до праці  на основі традицій і звичаїв українського народу //Теоретико - методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Збірник наукових праць Інституту проблем виховання АПН України. - К.: Інститут проблем виховання, 2002. - С. 280 - 283.

16.  Каюков В.1. Українська  етнопедагогіка в школі // Рідна школа. -,991. -№12.-С. 19-22.

17.  Кононенко П.П., Касян  Л.Г., Семенюченко О.В. Програма  виховання дітей дошкільного  віку «Українотворець». – К.: Українське  агентство інформації та друку  «РАДА» . – 2008. – 28 с.

18.  Котирло Т. В. Календарно-побутова обрядовість: свято Коляди.//

[ Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.newacropolis.org.ua/ua/study/conference/?thesis=4706

19.  Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ столітті // Освіта № 60-61. – 24-31.10.2001.

20.  Національна доктрина  розвитку освіти в Україні  у ХХІ столітті. – К.: “Шкільний  світ”, 2001 Національне виховання учнів в процесі навчання // Директор школи-2004-№25-26-С.62-64.

21.  Словарь русских  пословиц и поговорок / Сост. В.П.Жуков.  – М:, Наука, 1967. – 476 с.

22.  Сутність Національного  виховання як цілісної системи  // Корпенчук С. Теорія і методика  вих.-ня: Навч. посіб. – К., 2005-с.7-23.

23.  Стельмахович М.  Г. Народна педагогіка. – К.: Рад. школа, 1985. – 312 с.

24.  Стельмахович М.Г.  Укр. Національне виховання// Поч.  школа-1993-№8. С.3-7.

25.  Ушинський К.Д. Про народність у громадському вихованні. Виховання і характер // Історія дошкільної педагогіки. Хрестоматія / Упоряд. З.Н. Борісова, В.З. Смаль. – К., 1990. – 652 с.

26.  Хайруддинов М.  Народні традиції та виховання  // Початкова школа. - 2003. - № 10. - С. 46-50.

27.  Яценко Т. О.  Родинне виховання на засадах  народної педагогіки // Педагогіка  і психологія, 1997. – № 2, С.88-94. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

Україна –  моя Батьківщина 

 

Мета: поглибити знання учнiв про Україну; прищеплювати любов до рідного краю; розширити змiст поняття грома- дянин України; розвивати мовлення учнiв; виховувати патрiотичнi почуття приналежностi до українського народу.

Обладнання: картини рідної природи; карта України; символи України; вишиваний рушник, колосся і калина; плакат «Видатні українці», український рушник з хлібом-сіллю.

Девіз уроку: Усі ми – це наша родина, це наша сім’я, це наша Україна.

Плакат: Україно моя, Україно,                

 Я для тебе у  світі живу.

Хід уроку

        І. Органiзацiя класу

            II. Основна частина уроку

            1.    Слово вчителя

            Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.

… Буває, часом сліпну від краси.    

 Спинюсь, не тямлю,  що воно за диво,    

 Оці степи, це  небо, ці ліси,    

 Усе так гарно, чисто, незрадливо,    

 Усе як є –  дорога, явори,    

 Усе моє, все  зветься Україна.                                                          

 Л.Костенко

2.    Асоціативний етап

-Діти, а що для вас  Батьківщина?

Діти:  Ми живемо на Сумщині. Для мене – це край, де я народився, живу, де живуть і працюють мої батьки.

-   Це школа, вулиця, на якій я живу.

-   Це моя родина: тато, мама, сестричка, бабуся, дідусь, рідна домівка.

Вчитель:  Ми називаємо Україну своєю Батьківщиною. Якими ще словами близькими за значенням ми можемо її назвати?

Діти: Вітчизна, рідний край, земля батьків, отчий дім, Україна-ненька, рідний дім, рідний берег, Черкащина, рідна  сторона.