Використання творів живопису у формуванні мовленнєвої компетентності дошкільників

Окреслені критерії і  показники виступили підґрунтям для виокремлення рівнів розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку в процесі складання розповіді за ілюстраціями: високий, достатній, середній, низький.

Високий: дитина вживає різні за структурою розповіді; кількість речень у висловлюваннях описового типу дорівнює 8-10, слів – 25-30 (відповідно у розповідях-міркуваннях 5-6, слів – 20-25; сюжетних розповідях – 12-15, слів – 55-60; творчих розповідях – 18-20, слів – 105-120); повністю дотримується композиційної схеми висловлення; використовує в розповідях різні за структурою речення (прості, складні, частини складнопідрядного чи складносурядного безсполучникового речення); демонструє повноту, самостійність висловлювання, відповідність розповіді за ілюстрацією змісту художнього твору; для міжфразової когезії використовує всі способи ланцюжкового зв’язку (займенниковий, лексичні повтори, синонімічні заміни); виявляє ініціативу в процесі імпровізації чи малювання твору за ілюстраціями. Мовлення багате образними виразами і засобами художньої виразності. Для дітей цього рівня характерний високий рівень обізнаності із ілюстраціями.

Достатній: дитина вживає різні за типом розповіді; кількість речень у висловлюванні описового типу дорівнює 5-7, слів 18-24 (відповідно у розповідях-міркуваннях 3-4, слів 14-19; сюжетних розповідях – 7-11, слів – 45-54; творчих розповідях – 14-17, слів 90-104); дотримується логіко-синтаксичного зв’язку висловлення, подекуди зустрічаються паузи, використовує в реченнях переважно прості поширені або частини складносурядного безсполучникового речення; демонструє самостійність, повноту, відповідність розповіді змісту художнього твору; в мовленні використовує ланцюжково-займенниковий зв’язок, лексичні повтори; з інтересом імпровізує художній текст за ілюстраціями, малює власні малюнки до тексту; вживає в мовленні образні і художні засоби виразності. Діти цього рівня демонструють достатній рівень обізнаності із ілюстраціями.

Середній: дитина вживає здебільшого описові та сюжетні розповіді; кількість речень у висловлюваннях описового типу дорівнює 3-4, слів 12-23 (відповідно у сюжетних розповідях 4-6, слів 30-44; творчих – 8-13, слів – 70-89; розповідях-міркуваннях 1-2, слів до 13); частково дотримується композиційної схеми розповіді, потребує значної допомоги вихователя; зв’язок між реченнями формально-сурядний, здійснений за допомогою сполучників (і, а, але), прислівника “потім”, частки “ось”; мовлення насичене довгими паузами, збіднене засобами художньої виразності; не вміє самостійно скласти розповідь; розповідь не відповідає змісту художнього тексту, а подекуди  й ілюстраціям; не виявляє бажання імпровізувати чи малювати художній твір за змістом ілюстрації, навіть, за допомогою дорослого. Для дітей характерний середній рівень обізнаності із ілюстраціями.

Низький: дитина зазнає значних труднощів у вживанні різних типів розповідей, композиційна схема яких повністю порушена; кількість речень в описових розповідях дорівнює 1-2, слів до 10 (відповідно сюжетних 1-3, слів до 30; творчих до 7, слів до 65; розповіді-міркування – відсутні); використовує прості непоширені і називні речення, що межуються з довготривалими паузами; відсутній логічний зв’язок, завершеність розповіді, вони не відповідають змісту  художнього твору, позбавлені  образних виразів і засобів виразності; не виявляє ініціативу в малюванні чи імпровізації тексту за ілюстраціями. Для дітей цього рівня характерний низький рівень обізнаності із ілюстраціями.

Нами передусім були з’ясовані рівні обізнаності  дітей із ілюстраціями. Виявилося, що переважна більшість дошкільників (68% в експериментальній і 64% - у контрольній групах) знаходилися на середньому рівні обізнаності із ілюстраціями.

Щодо кількісної характеристики рівнів розвитку зв’язного мовлення в розповідях за ілюстраціями, то вони виявилися такими: ні в експериментальній ні в контрольній групах не було виявлено дітей із високим рівнем розвитку зв’язного мовлення у розповідях за ілюстраціями. Достатній рівень був характерний лише для 14% дітей експериментальної і 16% - контрольної груп. На середньому рівні перебувала переважна більшість дошкільників (56% в експериментальній і 50% - у контрольній групах). Низький рівень розвитку зв’язного мовлення в розповідях за ілюстраціями засвідчили 30% дітей експериментальної і 34% - контрольної груп. Це дало нам підставу для організації подальшого експериментального навчання дітей.

На формуючому етапі  дослідження було розроблено лінгводидактичну модель розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку засобами художньої ілюстрації, яка обіймала три взаємопов’язаних етапи: художньо-ознайомлювальний, мовленнєво-комунікативний і мовленнєво-творчий.

Перший етап – художньо - ознайомлювальний – був спрямований на ознайомлення дітей із різними видами ілюстрацій (обкладинка, книжка-картинка, книжка-іграшка, лінійні, світлотіньові, умовні ілюстрації) та художниками-ілюстраторами, а також на збагачення словника дітей засобами ілюстрацій. На цьому етапі було дібрано різні види ілюстрацій до казок, оповідань, віршів, портрети, фото художників-ілюстраторів; розроблено конспекти експериментальних занять, казок, вправ, ігор; складено тематичний словничок до теми «Ілюстрація».

На початку експериментальної роботи нами було складено розповідь-казку про країну Ілюстрації і її мешканців – Ілюстравчика та Ілюстравоньку, які як наскрізні герої впродовж усього експериментального навчання стимулювали дітей до розповіді за ілюстраціями.

Змістовий аспект роботи на першому етапі передбачав: читання  творів і показ ілюстрацій різних видів; бесіди про художників-ілюстраторів; збагачення словника дітей. Провідною формою роботи на першому етапі були заняття з художньої літератури. Із-поміж визначених педагогічних умов на першому етапі використовувалися такі: наявність інтересу та зацікавленості дітей до наочно-образного зображення змісту художнього тексту; забезпечення взаємозв’язку щодо сприймання і розуміння художнього тексту дітьми та його зображення в ілюстраціях.

Метою другого, мовленнєво-комунікативного етапу було навчання дітей різних за структурою розповідей відповідно до кожного типу ілюстрацій (лінійні – описова розповідь; умовні – міркування; світлотіньові – сюжетна розповідь, книжка-картинка і творча розповідь).

У змістовий аспект другого  етапу було покладено цілеспрямоване навчання старших дошкільників різних типів розповіді за ілюстраціями. Провідною формою роботи виступили заняття з розвитку мовлення. Дітей вчили складати сюжетні й описові розповіді за ілюстраціями, добирати назву до зображеного, вживати різні за структурою речення, складати розповіді-міркування, збагачували словник дітей образними виразами у процесі розглядання ілюстрацій.

Провідними методами і прийомами виступили: зразок, план розповіді, добір назви до зображеного, співвідношення фраз тексту з ілюстраціями, оцінка використаних художником кольорів, порівняння ілюстрацій різних художників до одного і того ж твору.

На мовленнєво-комунікативному  етапі реалізувалися такі педагогічні  умови: наявність емоційно-позитивних стимулів у розповіданні дітей за ілюстраціями; забезпечення взаємозв’язку щодо сприймання і розуміння художнього тексту дітьми.

Третій етап – мовленнєво-творчий. Його метою було збагачення і уточнення знань про художників-ілюстраторів, їхні твори; стимулювання дітей до самостійного складання розповідей за власними малюнками, створення самодіяльних “книжок - картинок” до українських народних казок і творів одного письменника, влаштування виставок-дитячих робіт за змістом художніх творів, вечори зустрічі з художниками-ілюстраторами.

Змістовий аспект передбачав: читання і показ ілюстрацій; малювання за художніми творами; робота в куточку книги; виставки “У країні ілюстрацій”, “Подорож у казку”, тематичні бесіди, літературні ранки, вправи, як-от: “Що трапилось?”, “Склади ілюстрацію”, “Про що я мрію?”, різноманітні ігри: “Крамниця ілюстрацій”, “Склади розрізну ілюстрацію”, “Відгадай”, “Про що розповідає ілюстрація?” і т.ін.

Формами роботи на мовленнєво-творчому етапі виступили заняття з  художньої літератури, малювання, розвитку мовлення.

На цьому етапі використовувалися  такі педагогічні умови: раціональне  поєднання занять з різних розділів програми і розважальної роботи в  повсякденному житті; поетапне навчання дітей розповіді за ілюстраціями.

На прикінцевому етапі  експериментального дослідження було проведено підсумкові зрізи з метою з’ясування ефективності розробленої методики навчання дітей старшого дошкільного віку розповіді за ілюстраціями. Порівняльні дані рівнів обізнаності старших дошкільників із ілюстраціями подано в таблиці 1.

 

 

 

Таблиця 1.

Порівняльні дані рівнів обізнаності дітей із ілюстраціями

на констатуючому і  контрольному етапах (%)

 

Група	Рівні
	Високий		Достатній		Середній		Низький
	конст.	контр.	конст.	контр.	конст	контр.	конст.	контр.
Експер.	-	26	10	44	68	28	22	2
Контр.	-	2	12	18	64	60	24	20

 

Як засвідчує таблиця, досить чітко простежуються зміни  в рівнях обізнаності старших дошкільників експериментальної групи з ілюстраціями. Так, якщо на констатуючому етапі експерименту високий рівень обізнаності був відсутній як в експериментальній, так і в контрольній групах, то на кінець року цей показник становив 26% в експериментальній і лише 2% - у контрольній групах. На достатньому рівні обізнаності з ілюстраціями знаходилися 44% дітей експериментальної (на початку експерименту було 10%) і 18% - контрольної груп (до навчання було 12%). В експериментальних групах значно зменшилося дітей на середньому (з 68% до 28%) і на низькому (з 22% до 2%) рівнях обізнаності із ілюстраціями. В контрольній групі відчутних змін не відбулося: 64% і 24% відповідно на констатуючому етапі і 60% та 20% - на прикінцевому.

Отже, в експериментальній  групі відбулися значні позитивні рівневі зрушення в розповідях дітей за ілюстраціями. Так, якщо на констатуючому етапі експерименту високий рівень був відсутнім як в експериментальній, так і в контрольній групах, то на кінець року його було зафіксовано у 20% дітей експериментальної і лише 4% - контрольної груп. На достатньому рівні перебували 42% старших дошкільників експериментальної і 18% - контрольної груп (на початку навчання було відповідно 14% і 16%). Якщо на середньому рівні на констатуючому етапі знаходилися 56% дітей експериментальної і 50% - контрольної груп, то після формуючого етапу експерименту цей показник становив 30% в експериментальній і 56% - у контрольній групах. Значно зменшилося дітей на низькому рівні: з 30% до 8% (в експериментальній) і з 34% до 22% (у контрольній групах).

Таким чином, результати дослідження підтвердили ефективність запропонованої експериментальної методики навчання дітей старшого дошкільного віку розповіді за ілюстраціями.

 

2.3. Поради вихователям  щодо формування мовленнєвої компетентності дошкільників (на прикладі використання творів живопису).

 

Щоб сформувати в дитини перед вступом до школи необхідні вміння, знання, навички, потреби ставлення, педагог повинен створити для цього належні умови, вирішити цілий ряд важливих освітніх завдань: формувати діамонологічну компетентність; розвивати спостережливість, уміння порівнювати, відгукуватися на красу; ознайомлювати з творами образотворчого мистецтва, формувати особисту позицію при сприйнятті творів мистецтва.

Конкретизуємо основні поради:

- Перед тим, як ознайомити  дітей із творами живопису, необхідно  навчити дітей бачити красу  в навколишньому середовищі.

- Надавати дітям інформацію  про життя і творчість художників, жанри картин.

- Проводити бесіди за картиною  після мовчазного розглядання  дітьми картини.

- У старшій групі використовувати  до 8-10 запитань, але необхідно пам’ятати,  що важлива не кількість запитань, а їхня результативність. Запитання мають спонукати вихованців шукати відповідь через аналіз побаченого.

- Використовувати зразок розповіді  в старшому дошкільному віці  лише в поодиноких випадках. Коли  того вимагає ситуація.

- Необхідно використовувати ігрові  прийоми, емоційно-образні пластичні  етюди, творчі завдання для  активізації процесу сприймання, підвищення результативності.

- Під час розглядання репродукції  картини необхідно використовувати  художні твори, близькі життєвому досвіду дітей, із чіткою композицією, лаконічні і водночас багаті на мовні засоби.

- Активізувати мову дітей як  на заняттях, так і в повсякденному  житті.

У методиці розвитку мовлення дошкільнят виокремлюються кілька видів  занять зі складання розповіді за змістом картини, які подаємо за ступенем ускладнення.

1.Складання розповіді-опису предметної картини.

2. Складання сюжетної розповіді за змістом картини.

3. Порівняльний опис двох картин.

4. Розповідання за серією сюжетних картин.

5. Складання розповіді за пейзажною картиною чи натюрмортом.

Методика проведення кожного з цих видів занять має свою специфіку,