Взаємозв`язок виховання і розвитку дитини дошкільного віку

 

Заняття -- форма дошкільного  навчання, за якої вихователь, працюючи з групою дітей у встановлений режимом час, організовує і спрямовує  пізнавальну діяльність з урахуванням  індивідуальних особливостей кожної дитини.

 

За допомогою різноманітних методів і дидактичних засобів педагог забезпечує на занятті процес засвоєння всіма дітьми знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних здібностей.

 

На заняттях з дошкільниками  не обмежуються лише навчальною роботою. Тому організоване їх навчання повинно бути позбавлене жорсткого регламентування, передбачати такі його форми:

 

-- організоване навчання  у повсякденному житті;

 

-- організовані заняття  за вибором дітей (вони самі  обирають вид діяльності, матеріал, з яким працюватимуть, способи  роботи з ним під керівництвом педагога);

 

-- обов'язкові заняття  за планом педагога, який визначає  їх мету, зміст, структуру та  ін.

 

Такий підхід набуває  актуальності у зв'язку з гуманізацією процесу навчання і виховання  у дошкільних закладах і зменшенням кількості обов'язкових занять за планом вихователя. На це націлюють програми виховання та навчання дітей у дитячих садках, які, на відміну від попередніх, не поділяють навчальний матеріал на той, що має бути засвоєний лише на заняттях, і той, який діти повинні опановувати у повсякденному житті.

 

У навчальному процесі  дошкільного закладу використовуються різні види занять.

 

За змістом навчання розрізняють заняття:

 

-- з ознайомлення з  навколишнім середовищем;

 

-- з розвитку мовленнєвого  спілкування;

 

-- з формування елементарних  математичних уявлень;

 

-- з образотворчої  діяльності;

 

-- з фізичної культури;

 

-- музичні.

 

За дидактичними цілями виокремлюють такі види занять:

-- заняття із засвоєння  дітьми нових знань. Мають на  меті постановку пізнавальних  завдань, збагачення, уточнення знань  про предмети і явища світу. Ними можуть бути спостереження за новим об'єктом, читання художніх творів, розповіді вихователя та ін.;

 

-- заняття із закріплення  і систематизації досвіду (організованого  і стихійного) дітей. Передбачають осмислення сприйнятого і формування найпростіших узагальнень (заняття зі спостереження знайомих об'єктів, бесіди, дидактичні ігри);

 

-- контрольні заняття.  Покликані з'ясувати наявність  у дітей знань, уявлень, умінь,  навичок, перевірити розвивальний  ефект виховання і навчання  і на цій підставі окреслити напрями, зміст і методи подальшої роботи;

 

-- комплексні заняття.  Включають повідомлення дітям  нових знань, повторення, закріплення,  систематизацію і використання  набутих знань, умінь і навичок.  Такі заняття найпоширеніші у  дошкільних закладах.

 

За організацією дітей  заняття поділяють на:

 

-- фронтальні (з усіма  дітьми групи);

 

-- групові (10--12 дошкільнят);

 

-- індивідуально-групові  (4--б дошкільнят);

 

-- індивідуальні (1--4 дошкільнят).

 

Зміст занять визначає програма виховання і навчання дітей у дошкільних закладах. Кожне заняття передбачає освітні, розвивальні та виховні завдання. Обсяг навчального змісту залежить від вікових можливостей дітей, рівня їхнього загального розвитку і працездатності. Оскільки засвоєння нового матеріалу відбувається на основі набутих знань, навчальний зміст кожного заняття має бути невеликим за обсягом, адже важливо, щоб на одному занятті відбувалося первинне сприймання нового матеріалу, його осмислення та закріплення, а на наступних -- розширення знань, умінь, навичок.

 

Як правило, заняття  відбувається за такою структурою:

 

1) організаційний момент. Метою його є пробудження інтересу  дітей до змісту заняття. Охоплює  він такі аспекти, як формулювання  мети, пояснення шляхів її досягнення;

 

2) основна частина  заняття. Педагог послідовно формулює дітям навчальні завдання, організовує самостійну їхню діяльність, спрямовану на вирішення завдань;

 

3) підведення підсумків.  Метою його є самостійний аналіз  і самоаналіз дітей, з'ясування  шляхів використання здобутих  знань у діяльності після заняття, окреслення можливостей пізнавальної діяльності на наступних за-няттях.

 

Головні вимоги до занять ґрунтуються на загальнодидактичних  принципах навчання. Передусім слід чітко визначати навчальні, розвивальні, виховні завдання, методи і прийоми, передбачений програмою зміст заняття. їх вибір залежить від його мети. Особливо важливою є оптимізація виховної роботи на заняттях, на зміст якої впливає вік і рівень розвитку дітей.

У молодших групах активність дошкільників на заняттях, результати їхньої діяльності забезпечуються методами і засобами, що стимулюють зацікавленість дітей змістом знань. До участі в занятті їх залучають його емоційною насиченістю, ігровими ситуаціями, сюрпризними моментами. У середній групі дітей приваблює зміст знань і умінь, у них з'являється інтерес до занять, уявлення про те, що, навчаючись, можна дізнатися багато нового і цікавого. Старші дошкільники здобувають досвід колективної роботи на занятті, усвідомлюють, що від успіху кожного залежить успіх групи. Це важливо як для активних, так і для нерішучих дітей, які за неправильної організації навчання можуть стати невстигаючими. Організовуючи колективну пізнавальну діяльність дошкільників на занятті, вихователь повинен дбати про те, щоб вони не тільки виявляли себе, а й були доброзичливими, уважними до успіхів і труднощів однолітків.

Приміщення, в якому  відбуваються заняття, має бути чистим, провітреним, добре освітленим, обладнаним меблями відповідно до зросту дітей. Дошкільники повинні навчитися  правильно сидіти під час слухання, виконання різноманітних робіт. Традиційно у першій молодшій групі заняття триває 10--15 хв., у другій молодшій і середній групах -- 15--20 хв., у старшій 20--25 хв., у підготовчій -- 30--35 хв. Як стверджував К. Ушинський, дитина втомлюється не від самої діяльності, а від її одноманітності, тому потріб-но протягом заняття чергувати різні види діяльності.

 

Однією з умов успішного  навчання дітей дошкільного віку є поєднання навчальної роботи на заняттях і поза ними. Сучасні концепції дошкільного виховання націлюють педагогів на необхідність здійснення навчальних завдань не лише на заняттях, айв різних формах роботи у повсякденному житті: на екскурсіях, прогулянках, під час різноманітних спостережень, дидактичних ігор, виконання ігрових вправ.

 

Отже, використання різноманітних  форм організації навчання дошкільників забезпечує ефективне засвоєння  знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних можливостей дитини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Бех І.Д. Виховання  особистості: У 2 кн. - К.: Либідь, 2003.

 

2. Вишневський О. І.  Сучасне українське виховання.  Львів, 1996.

 

3. Вишневський О. І.  та ін. Теоретичні основи педагогіки. Дрогобич, 2001.

 

4. Иванов С. П. Ребенок  как субъект жизни в пространстве  образования современного мира //Мир  психологии. 2002. № 1.

 

5. Ігнатенко П. Р.  та ін. Виховання громадянина.  К., 1997.

 

6. Кон И. С. Ребенок  и общество. М., 1988.

 

7. Кононко О. Л. Плекаємо  у дитини життєдайне самоставлення  // Дошкільне виховання. 2002. № 2.

 

8. Кремень В. Г. Національна  освіта як соціокультурне явище // Учитель. 1999. № 11-12.

 

9. Митина Л. М. Психология  профессионального развития учителя.  М., 1998.

 

10. Поддъяков Н. Н.  Основное противоречие развивающейся  психики ребенка. М., 1997.

 

11. Понімарська М.І.  Дошкільна педагогіка. - К., 2006. - 409 с.

 

12. Пометун О. І. Основні  теорії виховання. К., 2000.

 

13. Рибалка В. В. Психологія  розвитку творчої особистості.  К., 1996.

 

14. Рубинштейн Л. С. Проблемы  общей психологии. М., 1976.

 

15. Савченко О. Реформування змісту  шкільної освіти в контексті педагогічної спадщини Василя Сухомлинського // Почат. шк. 1999. № 9.

 

16. Снайдер М., Снайдер Р., Снайдер-мл. Р. Ребенок как личность. М., 1994.

 

17. Сокольников Ю. П. Теория  воспитательного пространства. М., 1977.

 

18. Соловейчик С. Педагогика для всех. М., 1989.

 

19. Стелшахович М. Г. Українська  родинна педагогіка. К, 1996.

 

20. Сухомлинська О. В. Концепція  громадянського виховання особистості  в умовах розвитку української  державності // Шлях освіти. - 2002 - №3.

 

21. Сухомлинский В. А. Как воспитать настоящего человека. К., 1975.

 

22. Цінності освіти і виховання  / За ред. О. В. Сухомлинської.  К., 1997.