Засоби масової інформації як фактор формування світогляду учнів

Не варто забувати і  про те, що нерідко дитина просиджує  перед телевізором довгі години тільки тому, що йому важко знайти собі інше заняття: батьки на роботі, бабуся і дідусь зайняті на дачі або десь ще. «Блакитний екран» - це єдина розвага, яке залишається малюку.

З метою уникнення проблем  такого типу було розроблено поради батькам (Додаток 1) щодо планування спільного  часу « батьки-діти-телебачення » . Таким чином, пам'ятаючи про значну роль ЗМІ у житті кожної людини, ми повинні пам'ятати про ту відповідальність, що покладена на дорослих: зробити все можливе, щоб не допустити негативного впливу інформаційного потоку на психіку дитини. 

1.4 Медіаосвіта  у сучасних училищах

Медіаосвіта(від лат. тесііа - засобу) - вивчення вихованцями закономірностей масової комунікації.

Однією з основних категорій  медіапсихології є « творчість в процесі комуні кування ». Воно відбиває, з одного боку, здатність людини до спонтанного мислення і самовираження в умовах масової комунікації. З іншої, - фіксує специфічні особливості діяльності, що породжує, на рівні колективних процесів.

Масова комунікація - це процес розповсюдження масової соціальної інформації за допомогою технічних  засобів (друк, радіо, телебачення, кіно, відеотехніка), це особливий вид  соціального спілкування, що здійснюється в масштабах суспільства і  є важливою передмовою суспільного  розвитку та організації.

Людина ХХI століття існує  у медіатизованому просторі - просторі радіо, телебачення, комп’ютерів, мобільного зв’язку, за допомогою яких вона пізнає світ, спілкується з іншими людьми. Медіа стійко увійшли у повсякденність, стали невід’ємною частиною усіх сфер нашого буття та задають останньому нові життєві умови та стандарти.

Проте сучасні ЗМІ - це сила, яка потужно й суперечливо  впливає на думки, почуття та свідомість людини, перетворившись на головне  джерело неформальної освіти громадян, провідний чинник соціалізації молодого покоління, його стихійного соціального  навчання. Дедалі стає все більш  зрозумілим, що ЗМІ – це не лише прогрес  у комунікативній сфері, а й небезпека, що полягає у надмірному психологічному тиску, вираженій тенденції до маніпуляцій. До того ж, медіапростір сьогодення перенасичено найрізноманітнішою «брудною» інформацією, так званими месиджами з елементами жорстокості та агресії, насильства та цинізму. Тому існування людини в  подібному медіасередовищі, яке  є потенційно деструктивним, стає шкідливим, і в першу чергу для тих, чий індивідуальний розвиток лише починається або ще триває, тих, хто через свої природні вікові особливості дуже легко засвоює цінності пропоновані медіа, у тому числі й хибні, стереотипи мислення й поведінки, із задоволенням і довірою занурюється у віртуальний світ «дорослих» проблем і розваг. Саме ми, діти, опиняємося,  під загрозою негативних впливів медіасоціалізації, яка сьогодні дуже часто стає вимушеною та відбувається без належної участі та підтримки дорослих, поза їхньою увагою та контролем.

Тож осмислення проблеми деструктивного впливу ЗМІ на формування особистості  є необхідним, а ще більше актуалізується на сучасному етапі, коли дедалі небезпечними стають ризики соціалізації дітей в  умовах агресивного медіасередовища, існування якого вже, безперечно, стало характерною рисою сьогодення.

Можливість розв’язання  вищезазначеної проблеми, звичайно, не в заборонних заходах, а в тотальній  відповідальності дорослих – політичних, державних та громадських діячів, але, перш за все, батьків і педагогів. Задача останніх – формувати у  дітей інформаційну компетентність, навички грамотного поводження з  медіа, критичного, виваженого до них  ставлення. Починати цей процес потрібно якомога раніше, тому що необхідно  готувати нове покоління до життя  в умовах інформаційного буму, навчити  людину сприймати та розуміти різноманітну інформацію, ефективно користуватися  нею, і, звичайно ж, у колі сім’ї, яка  повинна лишатися провідним соціальним інститутом, природним середовищем  первинної соціалізації дитини.

Протидіяти негативному  впливові телебачення належну увагу  можна й потрібно в колі сім’ї. Звичайно, батьки не мають змоги  весь час контролювати зміст та якість передач, які дивляться їхні діти, тому буде ефективнішим сформувати у  дитини критичне, креативне, вдумливе ставлення до телебачення.

Певну частину телепередач, мультфільмів, кіно батьки зобов’язані  дивитись разом з дітьми. З тим, щоб після спільного перегляду  провести дискусію щодо побаченого на екрані, обговорити те, що тільки-но переглянули, висловити ставлення до того, що відбувається, реагувати відповідним  чином на продукт, який насаджує не властиві для конкретно взятої родини цінності.

А ось буде чи ні телевізійна  та взагалі медійна продукція  корисною або шкідливою для дитини, залежить від того, яким буде її вживання – «стихійним» або навпаки  – чітким та цілеспрямованим, коли педагоги разом з батьками знайдуть та приведуть у дію механізм, що забезпечить гармонійний розвиток особистості у взаємозв’язку  з культурою медіа. Для втілення в життя цієї умови педагогам  і батькам у своїй взаємодії  необхідно мати довгострокову перспективу  з використання медіа, зокрема телебачення, у виховному процесі; постійно поширювати свої знання з питань медіаосвіти  та медіакультури; мати практичну можливість регулювати контакти молоді, наприклад, з екранним мистецтвом; володіти методом  визначення рівня виховного, естетичного, морального, пізнавального тощо впливів з боку медіа на особистість із тим, щоб мати можливість цей рівень контролювати.

1.5 Перевірка життєвої позиції учнів щодо засобів масової комунікації  через призму діагностичного дослідження

Багато людей, як молодих, так і літніх, присвячує перегляду  телепрограм значну частину свого  часу. Опитування показують, що до 18 років  американський підліток проводить  біля телевізора в середньому 15 000 годин! І це тільки телевізор! А ще —  робота за комп'ютером, в Інтернеті. І те, що це справжнісінька пристрасть, стає очевидним, коли затяті телемани намагаються її позбутися.

Діти навчально-виховного процесу для перевірки їхньої життєвої позиції щодо засобів масової комунікації, самоаналіз.

Учні надають перевагу Інтернету, телебаченню, як засобам масової інформації. За переглядом телепрограм, у робочий день, однолітки проводять в середньому 3-6 годин, у вихідний – від 7 годин. Найбільш популярними телепередачами є музичні та розважальні програми, спортивні трансляції, художні фільми, серед яких домінують зарубіжні бойовики, трилери, комедії, містика

1.6 Взаємодія школи та сім'ї у вихованні молоді

    Сім'я - невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти (власні або усиновлені), кровні родичі, інші особи, пов'язані родинними зв'язками з подружжям. Сім'я функціонує на основі суспільного побуту, економічного, морально-психологічного укладу, виховання дітей, взаємної моральності. Вона забезпечує соціалізацію людини, самореалізацію особистості, захист від проблем, сприяє формуванню особистості з усталеною поведінкою.

   Життєдіяльність сім'ї реалізується через основні ЇЇ функції : матеріально-економічну (бюджет сім'ї, організація споживчої діяльності, участь у суспільному виробництві, набуття професії, відновлення втрачених на виробництві сил); житлово-побутову (забезпеченість житлом, ведення домашнього господарства, організація побуту); репродуктивну (продовження людського роду); комунікативну (створення сприятливого сімейного мікроклімату, внутрісімейне спілкування, взаємостосунки сім'ї з мікро- і макросередовищем, контакт із засобами масової інформації, літературою, мистецтвом); виховну (формування особистості дитини, передача їй соціального досвіду); релактивну (організація вільного часу та відпочинку).

 Сім'я є також персональним середовищем життя і розвитку дитини, яке зумовлює спосіб життя та її соціальне існування. Особливості цього характеризують параметри:

 -соціально-культурний. Стосується освітнього рівня батьків, їх участі у суспільному житті. Рівень культури сім'ї визначається повагою до особистості дитини, усвідомлення впливу сімейної атмосфери наїї формування, урахуванням цього при спілкуванні;

-соціально-економічний. Означає матеріальну забезпеченість сім'ї, завантаженість батьків на роботі; техніко-гігієнічний. Характеризує умови проживання, забезпеченість житлом, особливості способу життя;

-демографічний. Виражається в структурі та чисельності сім'ї.

Зміст сімейного виховання: моральне, розумове, трудове, естетичне, фізичне. Реалізуючи ці напрямки змісту, особливу увагу слід приділити вихованню  у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до людей; піклування про молодших і старших, співчуття і милосердя  до тих, хто переживає горе; шанобливого  ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, до знання свого родоводу, історії  народу.

  Сім'я є різновіковим колективом. Структура її багато в чому залежить від звичаїв, культурних і національних традицій, моральних та правових норм. У межах її   формується система стосунків   між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначає психологічний клімат в сім'ї. Тут формується світогляд дитини, ставлення до навколишнього світу. Спільне ведення домашнього господарства впливає на рівень матеріальної забезпеченості, можливості самореалізації особистості, її смаки, уподобання, ціннісні орієнтації, культуру. У сім'ї дитина набуває вмінь і навичок в різних сферах суспільного життя, насамперед, навичок людського спілкування. Поступово в неї формується досвід сімейного життя, ставлення до родини. Сучасні сім! різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні.

  Благополучна сім'я - сім'я з високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з раціональними способами вирішення сімейних проблем, її благополуччя забезпечується гуманністю у взаєминах, вмінням любити і поважати одне одного. У ній існує висока координованість дій при вирішенні внутрісімейних проблем, взаємоповага та взаєморозуміння формують позитивну моральну атмосферу. Дитина почуває себе рівноправною в сімейному колективі: її люблять, але не балують, залучають до сімейної праці, водночас враховують її особисті інтереси та потреби. Матеріальна забезпеченість та освітній рівень батьків сприяють зміцненню дружби між батьками та дітьми, їх бажано проводити разом вільний час, у довірливому спілкування вирішувати всі питання сімейного життя. Діти існують поради батьків, наслідують їх особистий приклад. У нормальній сімейній атмосфері дитина росте доброзичливою, гуманною, спокійною та оптимістичною. В неї формуються такі цінні соціальні якості, як доброта, взаємоповага, почуття впевненості. Сучасні благополучні сім'ї мають і певні особливості: деякі батьки намагаються не стільки "формувати" особистість дитини, дисциплінувати її, скільки допомагати в індивідуальному розвитку, добиватися емоційної єдності, розуміння, співчуття; в інших батьків мета -підготувати дитину до життя за допомогою тренування її волі, навчання на їх погляд необхідним та корисним навичкам. Є батьки, які, крам цього, ще й прагнуть жорстко контролювати не тільки поведінку, а н внутрішній світ дитини, її думки, бажання тощо. Це призводить до глибоких сімейних криз, конфліктів, втрати навіть зовнішніх ознак благополучної сім'ї. Душевний дискомфорт змушує дитину шукати притулку в різних соціальних середовищах.

 Неблагополучна сім'я - сім'я, яка через суб'єктивні або об'єктивні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній виникають несприятливі умови для виховання дитини. До неблагополучних належать:

• сім'ї, де батьки - алкоголіки, наркомани - ведуть аморальний спосіб життя. У таких сім'ях формування дитини спотворюється. Вона народжується слабкою, хворобливою, страждає на нервово-психічні захворювання, росте без турботи, опіки, не має найнеобхіднішого;
• асоціальні. Члени сім'ї конфліктують з морально-правовими нормами суспільства, схильні до правопорушень;
• сім'ї конфліктні. У них відбуваються постійні конфлікти між батьками, батьками і дітьми, що проявляються у сварках, суперечках, взаємних образах, грубощах, навіть бійках. Виникають такі сім'ї через брак у взаємостосунках між батьками взаєморозуміння, взаємодопомоги, щирості, морально-емоційної вихованості. Тут панують грубість, чвари, взаємні погрози, стійке незадоволення, що призводить до сімейної кризи. У дітей формуються підвищена збудливість, страх, невпевненість у своїх силах. Нестачу позитивних емоцій вони компенсують пошуком їх у вуличних компаніях, бродяжництві, вживанні алкоголю, наркотиків;
• сім'ї неповні. У них дитину виховує один з батьків , переважно матір. Виникають вони здебільшого внаслідок: розлучень подружжя, смерті одного з батьків, позбавлення батьківських прав тощо, У таких сім'ях спілкування з дітьми збіднене, часто вони відчувають труднощі побутового характеру, психологічний дискомфорт , тому нерідко їм не вистачає врівноваженості, доброзичливості, натомість виявляють надмірну роздратованість, байдужість;
• сім'ї зовні благополучні.Систематично припускаються серйозних прорахунків у сімейному виховані через низьку педагогічну культуру та неосвіченість (сім'ї , де взаємостосунки з дітьми є формальними; відсутня єдність у вимогах до дитини, наявні бездоглядність, надмірна батьківська любов або суворість у вихованні, застосовуються фізичні покарання тощо);
• сім'ї соціального ризику. Це - соціально незахищені сім'ї, які потребують соціальної допомоги та підтримки (малозабезпечені, багатодітні, з дітьми-інвалідами, батьками-інвалідами, неповні). Вони не можуть повноцінно виконувати свої функції повноцінно.

Отже, педагогічне середовище розвитку дитини створюється в процесі  сімейного виховання, залежить від  типу сім'ї. Розуміння цього педагогами сприяє поглибленню зв'язків з  нею, пошуку можливостей щодо колекції сімейного виховання, підвищення педагогічної культури батьків, захисту дитини від  несприятливого впливу неблагополучної  сім'ї.