Діагностика соціальної креативності студентської молоді

Для докладного і більш детального опису особистісних компонентів соціальної креативності слід розглянути її структуру і функції  з різних точок зору. С.Ю. Канн до ознак креативності спілкування  віднесла оригінальність; гнучкість  як здатність до розробки безлічі  варіантів вирішення проблем; широта варіантів вирішення проблем  взаємодії [16]. Н.А. Тюрьміна виділила основні механізми креативності у сфері спілкування: децентрацію, рефлексію, ідентифікацію, емпатію. Креативність у сфері спілкування - це особлива властивість мислення, що полягає в здатності до продукування нових, оригінальних ідей в області пізнання оточуючих людей і в процесі міжособистісної взаємодії з ними [18]. А.А. Попель включив в структуру соціальної креативності наступні компоненти: загальна здатність до самоактуалізації; соціальну мотивацію і мотиваційні установки на спілкування; комунікативну сензетивність; поведінкову сензитивність; соціальна уява, що дозволяє моделювати подальший розвиток соціальної ситуації на основі зворотного зв'язку [17].

Найбільш  цілісну психологічну структуру  соціальної креативності розробила  В.М. Куніцина. На її думку, соціальна креативність - багатовимірна, складна структура, що має такі аспекти: комунікативно-особистісний потенціал; характеристики самосвідомості; соціальні перцепція, мислення, уяву і уявлення, здатність до моделювання соціальних явищ, розуміння людей і рушійних ними мотивів.

Виходячи  з представлених структур соціальної креативності, можна запропонувати  наступні її функції:

1. саморозвиток  і самосвідомість особистості;

2. ефективну  взаємодію з людьми в процесі  міжособистісного спілкування;

3. творче  пристосування людини до мінливих  умов його соціального середовища

4. планування  міжособистісних подій і прогнозування  динаміки їх розвитку;

5. мотиваційна  функція;

Цікаво, що розвиток соціальної креативності забезпечується системним розвитком  властивостей і здібностей, складових  творчий і комунікативний потенціали особистості. Найбільш важливими з  них є здібності до самоактуалізації та прогнозуванню поведінки, а так само соціальна мотивація і уяву. Що стосується мотиваційних складових соціальної креативності (орієнтири, спрямованість особистості, мотивація досягнень і самоактуалізації), то це питання вимагає окремого вивчення. Як і у відношення загальної креативності немає єдиної точки зору. Згідно однієї теорії, творча особистість максимально реалізує себе і намагається повністю відповідати своїм можливостям, виконувати незвичні і специфічні види діяльності, застосовуючи нестандартні способи рішення. Інша точка зору заснована на тому, що мотивація креативного індивіда зумовлена ​​прагненням до ризику і перевірці меж своїх можливостей.

 

 

 

1.3. Психологічні особливості соціальної креативності студентства

Основна мета освіти - підготовка молодого покоління до майбутнього, до появи  нових можливостей у житті  та їх раціонального використання. І саме креативність допомагає ефективно  реалізувати цю мету. Виховання творчого ставлення до дійсності, розвиток уміння знаходити оригінальне рішення  в нестандартній ситуації – такі завдання вирішують психологи і  педагоги у всіх країнах світу [8-9]. Очевидно, що творчого студента може виховати лише творчий викладач. На це звертають увагу різні науковці(О.Дунаєва, С.Сисоєва).

Кожна людина неповторна, це безперечно. Але для багатьох існує проблема: як виразити власну унікальність, як подати себе світові? Поведінка осіб, схильних до шаблонів, є заздалегідь „запрограмованою”. Внаслідок цього людина відчуває безглуздя свого існування, яке обумовлюється протестом проти норм, вимог суспільства.

При вивченні проблеми соціальної креативності студентства необхідно, передусім, визначити її критерії. А вони випливають з визначення творчої поведінки. Творча поведінка, звісно, характеризується безоціночним ставленням до життя. Творча людина не сприймає життєвих ситуацій як добрі або не дуже, не оцінює їх за якимись критеріями, а сприймає їх як проблемні, котрі необхідно вирішувати [8-9]. Отже, креативність розглядається, на відміну від багатьох традиційних підходів, не як інтелектуальна, а як особистісна характеристика.

Формування креативності студентів  в процесі соціального виховання  залежить від єдності педагогічних, соціальних та організаційних умов. Сам  процес соціального виховання розглядається  як найбільш інтегративна (базове, основне, об'єктивне) умова формування креативності, так як кожен студент об'єктивно включений в даний процес. Разом з тим, слід виділити передумови, назвемо їх потенціалами (особистісний, діяльнісний і середовий), сприятливе поєднання яких сприяє результативному формуванню креативності студентів в процесі соціального виховання. Визначаючи дані потенціали - передумови (сукупність зовнішніх і внутрішніх впливів, що впливають на формування креативності), ми виходили з акмеологічних досліджень (А.А. Бодальов, А.А. Деркач, Н.В. Кузьміна та ін), де в якості значущих виділялися наступні акмеологические умови:

• задатки,
• загальні та спеціальні здібності суб'єкта,
• сучасний стан суспільства, умови соціального виховання,
• можливість отримання освіти, доступ до культурних цінностей.

Особистісний потенціал студента (студент як суб'єкт соціального  виховання в аспекті формування креативності) визначається через наступні особистісні особливості студента:

• творчий потенціал, творчу спрямованість;
• творчу активність.

Творчий потенціал (грає роль динамічної домінанти, яка задає спрямованість  процесу розвитку особистості) є  одним з основних характеристик  особистості. Суб'єкт-суб'єктний підхід до феномену соціалізації передбачає, що активну роль у ній відіграє не тільки суспільство та його складові: великі і малі соціальні групи, але і сама людина, який виступає активним учасником своєї соціалізації (У.И. Томас, Ч.Х. Кулі , Дж.Г. Мід). У рамках нашого дослідження, студент бере активну участь у процесі соціалізації і не тільки адаптується до суспільства, а й впливає на свої життєві обставини і на самого себе. Навчання у вузі - період юності, становлення особистості майбутнього фахівця. Знання, вміння і навички виступають як засіб майбутньої діяльності. Інтелектуальний розвиток відбувається в тісному зв'язку з творчим розвитком, з формуванням здібностей (у тому числі і здатності до творчості) і особистісних якостей (цілеспрямованості, наполегливості, самостійності та ін.). Діяльнісний потенціал студента (в аспекті формування креативності) включає в себе:

• потенціал навчальної діяльності;
• потенціал позанавчальної діяльності.

Навчаючись у вузі, студент включається  в різні види діяльності, при цьому  він може видозмінювати, перетворювати  свою життєдіяльність (інтереси, ціннісні орієнтації та ін), розвивати свій творчий потенціал. Ведучими видами діяльності виступають навчальна і науково-дослідна, поза навчальна діяльність так само стає джерелом формування креативності студента. Як зазначав С.Л. Рубінштейн, високі досягнення людини в діяльності є чинником, істотно розвиває особистість. З іншого боку, чим простіше, однорідніше діяльність, виконувана людиною, чим менше поле прояви його активності, тим меншою мірою виявляється розвиненою його особу [19]. Отже, щоб діяльнісний потенціал студента мав позитивну спрямованість, необхідно:

• творча спрямованість і характер діяльності;
• активне включення студентів у творчу діяльність;
• використання у повному обсязі соціально-педагогічних можливостей творчої діяльності;
• організація взаємодії у творчій діяльності; спільна творчість студентів та викладачів;
• безпечний простір творчої діяльності.

Середовий потенціал як передумова формування креативності студентів  структурований за трьома рівнями: міжособистісний, груповий і вузівський.

Існує різноманіття підходів до побудови моделей освітнього середовища: еколого-особистісна (В.А. Ясвин), комунікативно-орієнтована (В.В. Рубцов), антрополого-психологічна (В.І. Слободчиков), псіходідактіческая (В.П. Лебедєва, В.А. Орлов, В.А. Ясвин), екопсихологічної (В.І. Панов) та ін [20].

В.І. Слободчиков в якості основних параметрів освітнього середовища пропонує розглядати її насиченість (ресурсний потенціал), структурованість (спосіб її організації). При цьому в соціальному вихованні студентів слід враховувати і екопсихологічної підхід (В.І. Панов), згідно з яким, освітнє середовище - це система педагогічних і психологічних умов і впливів, які створюють можливість як для розкриття ще не проявилися інтересів і здібностей, так і для розвитку вже проявилися здібностей і особистості учнів, відповідно з притаманними кожному індивіду природними задатками та вимогами вікової соціалізації [2]. Слідуючи логіці побудови антрополого-психологічної моделі та враховуючи екопсихологічної підхід, ми структурували потенціал освітнього середовища вузу в аспекті формування креативності студентів за трьома рівнями: міжособистісний (творчий характер взаємодії «викладач-студент», «студент-студент»), груповий (спільна творчість як стиль життєдіяльності навчальної групи у вузі) і вузівський (креативність в освітньому середовищі вузу). Міжособистісний рівень - творчий характер взаємодії «викладач-студент», «студент-студент».

Результативність даного потенціалу залежить від того, наскільки виділені взаємини сприяють сприятливому емоційному тлу міжособистісних відносин студентів  між собою, а також студентів і викладачів в спільній творчій діяльності та спілкуванні. У процесі соціального виховання значну роль відіграють люди, які безпосередньо взаємодіють з вихованцями. Розуміння соціального виховання, з точки зору гуманістичного підходу, як створення умов для розвитку особистості на основі суб'єкт-суб'єктного підходу, спирається в даному випадку на творчу взаємодію вихователів і вихованців.

Груповий рівень - спільна творчість  як стиль життєдіяльності навчальної групи в вузі. Вважаємо, що формування креативності студента можливо в  спеціально організує середовищі, в  якості якої може виступати навчальна  група. Соціальне виховання у навчальній групі дає студенту досвід взаємодії з людьми, створює умови для позитивно направляються самопізнання, самовизначення, самореалізації та самозміни, а в цілому - для набуття досвіду адаптації та відокремлення в соціумі. Навчальна група виступає як суб'єкт соціального виховання по відношенню до своїх членів: від її інтегративних характеристик (громадська думка, ціннісні орієнтації, соціально-психологічний клімат і пр.) залежить творчий розвиток особистості студента. Спілкування і спільна діяльність у навчальній групі - виступають життєвим простором, в якому реалізує себе студент. Результативному формуванню креативності студентів у вузі сприяє корекція соціально-психологічного клімату навчальної групи: педагогічне сприяння безпеки, атмосфери захищеності та психологічної комфортності, сприятливому емоційному тлу взаємин студентів в спільній творчій діяльності. Для студента важливо і необхідно оточення, що дозволяє відчувати, що його приймають таким, який він є. У такому соціально-психологічному кліматі він може майже всю свою енергію віддавати творчим, продуктивним заняттям (за А.Г. Маслоу) [21].

Вузівський рівень - креативність в освітньому середовищі вузу. Сам  процес соціального виховання у  вузі - це ситуація, зразок, середа, в  яку студент «занурюється» протягом всього процесу навчання. Соціальне  виховання студентів у навчальній групі, яке визначається соціальним статусом і призначенням вищого навчального  закладу, спрямоване на формування такого менталітету особистості, який відрізняє  її від інших, наповнює соціальним своєрідністю і дозволяє якісно вирішувати професійно-особистісні  завдання. Воно обумовлене соціально-психологічним  кліматом, сформованими традиціями, виховною діяльністю, авторитетними особистостями, що забезпечують виховний процес, творчої  середовищем, визначальною соціальну затребуваність формованого людини. Все це є специфічним і відрізняє вихованців даної установи. Виділимо наступні характеристики освітнього середовища вузу як передумови формування креативності студентів: дотримання принципів побудови креативної середовища, відповідність змісту креативної середовища реалізованої програмі дослідження, насиченість і різноманітність креативної середовища, що забезпечує зайнятість кожного суб'єкта, орієнтація на творчі можливості та індивідуальні особливості кожного студента. Таким чином, спираючись на діяльнісний, суб'єкт-суб'єктний, середовий підходи в процесі соціального виховання, результативне формування креативності студентів залежить від використання в повному обсязі ресурсів потенціалу освітнього середовища вузу, безпосереднього включення студентів у міжособистісне спілкування один з одним, організації спільної творчості і врахування особливостей та специфіки освітнього середовища вищого навчального закладу[21].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  2. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КРЕАТИВНОСТІ СЕРЕД СТУДЕНТІВ

 

2.1. Опис процесуально-методичних аспектів  дослідження соціальної креативності

Дослідження проводилось на базі Рівненського державного гуманітарного університету. Досліджуваними були студенти 1 курсу психолого – природничого факультету, спеціальності «психологи». Група складалась із 33 чоловік, серед яких 27 дівчат і 6 хлопців.

Оскільки  соціальна креативність проявляється в нестандартних ситуаціях і  базується на основі творчих особливостей особистості, було обрано наступні методики дослідження.

 

1. Методика  «Виявлення соціальної креативності особистості» [11]

Методика  «Виявлення соціальної креативності особистості», яка за допомогою самооцінки поводження особистості в нестандартних  ситуаціях життєдіяльності дозволяє виявити рівень соціальної креативності. Методика складається з 18 досить легких запитань, на які опитуваний повинен  дати оцінку по 9-ти бальній шкалі.