Лекции по юридической психологии

 

14. Сутність  та кримінально-психологічні ознаки  злочину

Злочин – акт деструктивного самоствердження, соц.визнання та домінування особистості. Він здійсн.індивідуально чи у складі групи у вигляді мотивованих, усвідомл., воле керованих вчинків або дій у їх активному чи пасивному прояві. Ці дії та вчинки є вибірковими за засобами досягнення наперед передбачуваної мети. Злочин – найбільш тяжкий за соц..наслідками вид правопорушення, це суспільно небезпечне винне діяння, яке скоюється особою спроможною нести кримінальну відповідальність. Формула злочину: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона. У злочині завжди присутні:мотив, свідома складова, вольові зусилля. Обєкт – те, на що безпосередньо спрямований злочин, що перебуває під кримінально- правовою охороною держави. Обєкт.сторона- це власне злочин у його зовнішньому активному чи пасивному прояві, а такж час, місце, засоби і наслідки злочину. Субєкт – це конкретна особа, якає осудною і яка досягла віку, який передб.кримін.відповідальн. Субєкт.сторона-віднош.субєкта до скоєного, включаючи ого ставлення до потерпілого, мотив і мета скоєння злоину. Юрид.ознаки злочину: суспільна небезпечність, винність діяння(умисел, необережність), протиправність діяння, караність діяння.

Злочин – акт деструктивного самоствердження. Соціального визнання та домінування особистості. Він здійснюється індивідуально чи у складі групи у вигляді мотивованих, усвідомлених, воле керованих вчинків або дій, у активному чи пасивному прояві. Ці дії та вчинки є вибірковими за засобами досягнення наперед передбачуваної  мети. У злочині обов’язково є мотив, свідома складова, вольові зусилля. Характеристики злочину (юридичні):1.суспільна небезпечність злочинного діяння ( моральна, майнова, фізична форма).2.винність діяння, яка проявляється в умислі та необережності.3.протиправність діяння (діяння має бути зафіксовано у кримінальному законодавстві, як злочин).4. караність діяння (передбачені у законодавстві види кримінального покарання, термін покарання, умови покарання).

Формула злочину: об’єкт  - те, на що спрямований злочин (фізична та юридична особа, суспільство, держава, жива та нежива природа).Об’єктивна сторона злочину – власне злочин у його зовнішньому активному чи пасивному прояві, а також час, місце, засоби та наслідки злочину. Суб’єкт – конкретна особа, яка є осудною і яка досягла віку, який передбачає кримінальну відповідальність. Суб’єктивна сторона злочину  -  відношення суб’єкта до скоєного, включаючи його ставлення до потерпілого, мотив та мета скоєння злочину. Зовнішня психологічна структура злочину – це сукупність складних психомоторних рухів, які узгоджені між собою у часі і просторі, а також скоординовані з рухами інших осіб, причетних до злочину. Внутрішня психологічна сторона злочину – мотив, мета, засоби досягнення мети, результат.

 

 

15. Внутрішня  (психологічна) структура злочину  та його мотив

Включає такі складові: мотив, мета, засоби досягання мети, результат. Мотим відіграє визначну роль, з нього все починається. Мотив – це усвідомлен. Спонукання до певної активності. У злочині завжди присутні:мотив, свідома складова, вольові зусилля.1. Рівень усвідомлення, це Потяг-мінімальне усвідомлюваний мотив при якому мета та психічний образ її у людини не конкретизований. Визначає загальний вектор активності і зону пошуку. Мотив-потяг супроводжується такими псих.станами: знемога, тривожність, невпевненість, неспокій. Бажання – переважно усвідомлюваний мотив при якому мета та псих.образ у л-ни конкретизують у вигляді певної сукупності предметів, речей, людей. Супроводж.псих.станами: радість, сумнів, очікування, розчарування. Хотіння – в основному усвід.мотив, при якому мета та її псих.образ носить цілком конкр.х-р. Супроводж. Психічні-вольові стани: рішучість, цілеспрямованість. Переконання – стан псих.готовності і очікування результату. Л-на повністю стійко усвідомл.мотив, який виступає у формі базових життєвих цінностей, певних соц..установок, і певних домагань. Н-д: сутинер. Мотиви нижчого рівня усвідомл.обумовл. скоєння ситуативно-реактивних та імпульсивних злочинів, злочинів з необережності. Мотиви вищого рівня усвідомлення обумовл.скоєння злочинів з умислом, за попередньою змовою (у складі групи) і професійних злочинів. Встановл.рівня усвідомл.мотиву викор.при виріш.: осудності особи, обмеж.особ, встановл.обтяжуючих, помякш.обставин скоєння злочину. Стан сильного душевного хвилювання – помякш.обставина. Обтяжуючі: прояви жорстокості, стан алкогольного та наркотичного сп’яніння. 2.Стійкість мотиву злочину – його тривалість, стабільність як провідного регулятора активності протягом певного часу. 3. Інтенсивність мотиву- непереборність бажання до скоєння злочину, повна мобілізація інтелект.емоц. та вольової сфери на скоєння злочину.

 

16. Кримінальний мотив та криміногенний мотив

Мотив – в різній мірі усвідомлювання особистістю спонукання до певної активності.

Кримінальний мотив  – це такий мотив, мета якого ймовірно співвідноситься з результатом, а засоби досягнення  обовязково носять протиправний характер.

Криміногенні (передкримінальні мотиви) – це такі мотиви, реалізація яких законним способом суттєво ускладнена в силу об,єктивних або субєкт. причин.

Основні групи:

1. мотиви психолог. і соц. відчудження
2. самоствердження і визнання
3. емоц розрядки та компенсації
4. ризику та гри
5. аморальності та збочень

 

17. Види кримінального  мотиву за рівнем усвідомлення

 

18. Кримінальні  мотиви різного рівня усвідомлення  та види злочинів.

Мотив – в різній мірі усвідомлювання особистістю спонукання до певної активності.

Кримінальний мотив  – це такий мотив, мета якого ймовірно співвідноситься з результатом, а засоби досягнення  обовязково носять протиправний характер.

У юридичній психології такі види мотиву:

- потяг - мінімально-усвідомлюваний  мотив (при якому мета та  її пс. образ у людей не конкретизовані; віизначаеться лише загальний  вектор активності і пошуку, супроводжуеться такими пс станами: знемога, тривожність, невпевненість, неспокій)

- бажання - переважно  усвідомлюваній мотив, (при якому  мета та її пс. образ у людей  конкретизовані у вигляді певного  классу, ячи певної сукупності  предметів, речей, людей; супроводжуеться такими пс станами: радість, сумнів, очікування, розчарування

- хотіння - в основному усвідомлюваний мотив, при якому мета та пс обзаз ночсить цілком конкретний характер, супроводжуетьсмя такми пс станами: рішучість, цілеспрямованість, ініціативність.

- переконання - повністю  стійко усвідовлюваний мотив,  який виступае у людини у  формі базових життевих цінностей,  певних соц установок та певних  домаганнь.

 

Мотиви нижчого рівня  усвідомлення обумовлюють скоення  так званих ситиуативно-реактивних та імпульсивних злочинів і злочинів з необережності. Мотиви вищого рівня усвідомлення обумовлюють скоення злочинів з умислом, за попереднью змовою (у складі групи) і так званих професійних злочинів.

 

(18,19) Встановлення рівня усвідомлення мотиву злочину використовуеться при вирішенні таких питаннь: осудність особи, обмежена осудність особи, встановлення обтяжуючих та помякшуючих обставин злочину, зокрема стан сильного душевного хвилювання- помякшує, прояв жостокості та стан алкогольного/наркотичного спяніння - обтяжує.

Мотив -  в різній мірі усвідомлюванна особистістю спонукання до певної активності. Кримінальний мотив  – це такий мотив, мета якого ймовірна через співвіднесення з результатом, а засоби досягнення мотиву обов»язково  носять протиправний, кримінальний характер. Види мотивів (за рівнем усвідомлення): 1. потяг- мінімально усвідомлюванний мотив при якому мета та її психічний образ у людини не конкретизований. Потяг супроводжується- знемога, тривожність, невпевненість, неспокій.

2. бажання- переважно усвідомлюваний мотив при якому мета та її психічний образ у людини конкретизується у вигляді певної сукупності предметів, речей, людей. Супроводжується- радістю, сумнівом, очікуваннями, розачаруваннями. 3. хотіння- усвідомліюванний мотив, де мета та її психічний образ носить конкретний характер. Супроводжується- рішучість, ініціативність. 4.переконання-повністю стійко усвідомлюванний мотив, який виступає у людини у формі базових життєвих цінностей, певних соціальних установок і домагань. Супроводжується-потяг, бажання. Мотиви нижчого рівня усідомлення обумовлюють скоєння ситуативних та імпульсивних злочинів і злочинів з необережності. Мотиви вищого рівня усвідомлення обумовлюють скоєння злочинів з умислом, за попередньою змовою і професійних злочинів. Встановлення рівня усвідомлення мотиву злочину виконується при осудності особи, обмежена осудність, встановлення обтяжуючих та пом»якшуючих обставин. Зокрема, стан душевного хвилювання (пом»якшуюча), а стан алкогольного сп»яніння і наркотики (обтяжують).

 

19. Поняття  криміногенного мотиву, типові криміногенні  мотиви

19,20. Поняття  криміногкнного мотиву, типові криміногенні  мотиви.

Криміногенні  мотиви – це такі мотиви реалізація яких законним способом суттєво ускладнюється в силу об»єктивних або суб»єктивних причин. 5 основних груп: 1. мотиви психологічного і соціального відчуженя –мотиви, які є результатом психологічного і фактичного відторгнення, ізоляція особистості від референтних для неї осіб і соціальних груп. Ізоляція виникає в сім»ї,ровесники і друзі, інтимні стосунки. За цим мотивом скоюються насильницькі злочини(тілесні ушкодження,вбивства,серійні вбивства).

2. мотив самоствердження і визнання – мотиви є результатом стійко завищенного рівня домагань, нереального за засобами. Така людина вдається до корисливих злочинів (шахрайство,насильницьке заволодіння чужим майном,корупція).

3. мотиви емоційної розрядки і компенсації – мотиви, які виступають способом розрядки бурхливих негативних емоцій і емоційних станів-лють,ненависть,ревнощі,страх.Виникає через комплекс меншовартості,стан психічної напруги(фрусрація).

4.мотиви ризику та гри- ризик-це співвідношення успіху і невдачі при скоєнні злочину. 2 варіанти мотиви ризику: ризик заради ризику(клептоман,піроман) і ризик заради результату (корисливі злочини, кишенькові злоччини).

5. мотиви аморальності та збочень – в основі лежить певна девіація, патологічне бажання до алкоголю,наркотиків. Збочена потреба: за об»єктом(педофілія,зоофілія), за засобами задоволення.

20. Сутність  та особливості типових криміногенних мотивів.

Криміногенні (передкримінальні мотиви) – це такі мотиви, реалізація яких законним способом суттєво ускладнена в силу об,єктивних або субєкт. причин.

 

Основні групи:

1. мотиви психолог. і соц. відчудження
2. самоствердження і визнання
3. емоц розрядки та компенсації
4. ризику та гри
5. аморальності та збочень

 

1. мотиви психолог. і соц. відчудження – є наслідком результату психолог. І фактичного відторгнення особистості від референтних для неї осіб і соціальних груп: - сімейні стосунки, - ровесники друзі, - інтимні стосунки.

Негативні якості: заздрість, негативізм, ннігілізм, почуття вини і страху, підвищена тривожність  – ворожий тип ставлення до окремих і людей вцілому.

Скоюються насильницькі злочини, а саме тілесні ушкодження (середні і тяжкі), вбивства (умисні), серійні вбивства, умисні сексуальні злочини, вбивства на сексуальному грунті.

2. самоствердження і визнання – є результатом стійкозавищеного рівня домагань нереального, недосяжного.

• для одних самоповага – це володіння певними матеріальними цінностями, така людина вдається до корисливих злочинів: шахрайство, насильницьке заволодіння чужим майном (розбій, пограбування), корупція.

• Самоповага повязана з можливістю домінувати над іншими людьми, злочини: перешкоджання реалізації прав, приниження честі та гідності людини, пошкодження її ділової репутації шляхом наклепу, чуток. (псих. садизм)

3. емоц розрядки та компенсації – виступають способом або каналом розрядки бурхливих негативних емоцій і відповідають емоц. Станам (лють, ненависть, ревнощі, страх, переляк). Такі стани виникають на грунті невдоволеності стосунками з іншими людьми. Насильницькі злочини + знищення майна. Ознаки: швидкоплинність, знижена свідомість, безглуздість.

4. ризику та гри

ризик – це співвідношення успіху і невдачі при скоєнні  злочину.

Є 2 варіанти: ризик заради ризику (клептомани, піромани, отримувачі героїчного іміджу) ризик заради результату у достовірному виконанні певної ролі (корисливі злочинці, кишенкові  злодії)

5. аморальності та  збочень – в основі певн  девіація, схильність або патологічне бажання до алкоголю, наркотиків, токсикоманія.

Збочена потреба, сексуальна потреба, яка є збоченою за обєктом.

 

21. Сутність  особистості та її загальні  нормативні ознаки.

Особистість – це прижиттєве надбання людини, її головний соціальний атрибут. Особистість – це певний рівень псих  і соц розвитку людини, який забезпечує її становище у суспільстві і взаємостосунки з ін. людьми.

Особистість – це завжди індивідуальність, якщо вона є унікальною, неповторною сформованістю, розвитку і  зовнішнього прояву її психологічних характеристик.

Петровський: у кожному  ыз нас закладена потреба бути особистістю, а саме формуватися  як особ. і бути визнаною як особ. ін. людьми.

Ознаки:

1. Свідомість – це притаманна тільки людині вища форма псих активності.