Лекции по юридической психологии

1. емоційна урівноваженість  та високий самоконтроль під час скоєння злочину

2. обережність та обґрунтованість,  виважений ризик при скоєнні  злочину

3. понижена тривожність

4. комунікабельність  та хвалькуватість у середовищі  осіб собі подібних

5. фаталістичне ставлення  до власної долі, життя не на перспективу, а на сьогодення.

 

34. Злочинна  особистість із корисливим мотивом,  пов’язаним із бажанням самоствердитись,  визнання, високим рівнем матеріальних  домагань.

Корисливість – стійка загальна риса особистості, яка полягає  у готовності у намаганні досягти самоствердження, соц визнання та домінування шляхом незаконного надбання майна або власності.

Психологічна основа для реалізації цього мотиву є  самоповага.

Самоповага – це відношення реалістичності успіху до рівня домагань.

 

35. Основні  засоби реалізації корисливого мотиву, пов’язаного з високим рівнем матеріальних домагань, бажанням самоствердитись та визнання оточуючих.

3 способи досягнення  домагань:

1. застосування до  власника майна прямого чи  прихованого насилля:

- грабіж

-розбій

-вимагательство або здирництво

- викрадання людей  з метою викупу 

- викрадання авто 

2. застосування до  власника майна психологічно  витонченого переконливого виду, так щоб він сам віддав майно

3. отримання незаконної  вигоди, хабарів від перебування  на посаді, зайняття забороненою діяльністю, а саме контрабандою, фіктивним підприємництвом, виготовленням підробленої продукції при здійсненні дозволеної діяльності при наданні послуг.

 

36. Загальна  характеристика групової злочинності. 

Групова злочинність  є більш тяжкою за наслідками, більш соц небезпечною та більш важкою для розкриття у порівнянні із індивідуальною злочинністю. За офіційною статисткою групові злочини займають 30% і більше, але по окремим видам правопорушень сягають і 50%.

Групова злочинність  – це сукупність злочинів, як іскоюються группою. Групова злочинність є більш тяжкою за наслідками, більш соціально небезпечною і більш важкою для розкриття у порівнянні з індивідуальною злочинністю.

За статистикою 30% злочинів скоюються групами, які спрямовані на грабіжі, розбойні напади, хуліганство.

Зараз у зв»язку з  загальним збільшенням злочинності  збільшується і кількість організованих  злочинних груп.

Психологічний портрет  сучасного члена злочинної групи  виглядає так: злочинець виглядаєт  респектабельно, вік – 20-35 років, в основному чоловіки. Достатньо освітчені, здебільшого мають середню освіту, а організатори груп – вищу або заочно навчаються. Більшість раніше ні де не працювали. Ще до вступу до групи мали судимість за хуліганство та корисні правопорушення. Головний мотив – багатсво будь-яким шляхом. Деякі з членів групи оформлюються на роботу в легальні комерційні структури – акціонерні об»єднання, банки і т.п., виступаючи зв»язуючою ланкою між неформальними злочинними групами та легалізованими корумпірованими структурами. Групова злочинність дуже часто зустрічається у малолітніх.

 

37. Група як  суб’єкт злочину. 

 Група –це реальне  неформальне обєднання певної  кількості осіб, яке створене  і функціонує з певною метою. 

Група як суб’єкт злочину  – це реальне неформальне обєднання 2 і більше осіб, мета обєднання яких та функціонування по досягненню цієї мети в цілому або в окремих аспектах носить кримінальний характер.

Група – реальне неформальне об»єднання певної кількості осіб, яке створене і функціонує з певною метою.

Група як суб»єкт злочину – реальне неформальне об»єднання 2-х чи більше осіб, мета об»єднання та функціонування яких по досягненню цієї мети в цілому або в окремих аспектах носить кримінальний характер.

Для злочиннх груп характерні специфічні міжособистісні відносини. На перший план тут виходять «ділові» злочинні дії, загальні корисливі інтереси, загальний страх. Міжособистісні емоційні стосунки відступають на другий план. Для членів групихарактерні цінічне відношення до соціальних цінностей, моральним нормам поведінки, емоційна глухота, жорстокість, вплив грубою фізичною силою.

 

38. Психологічні  характеристики групи як суб’єкту  злочину. 

1. виникнення такої  групи здійснюється добровільно,  на грунті повного чи часткового  співпадіння інтересів членів  групи з елементами примусового залучення окремих членів групи.

2. у кожній групі  обов’язково існує система норм  поведінки та групових цінностей

3. для підтримки життєдіяльності  групи в ній обов’язково існує  система санкцій: позитивних і  негативних (каральних). Вони носять психологічний, фізичний та майновий (предметний) характер.

4. у групі існує  певна рольова структура і  виділяються 4 злочинні ролі: організатор,  підбурювач, пособник, виконавець або  співвиконавець.

- Створення групи здійснюється  добровільно, на грунті повного чи часткогвого співпадіння інтересів членів групи, з елементами примусового залучення окремих членів групи.

- У кожній групі  існує система норм поведінки  і групових цінностей.

- Для підтримання  життєздатності групи в ній  обов»язково існує система санкцій: позитивних (заохочення, стимулювання) і негативних (покарання, примушення). Вони носять психологічний характер, майновий (предметний) і фізичний характер.

- в групі існує  рольова структура і виділяють  4 злочинні ролі: організатор, підбурювач, пособнік, виконавець (співвиконавець).

 

39. Класифікація  груп, які вчиняють злочин.

1. Цей підхід тяжіє  до кримінології та полягає  у вирізненні окремих груп  за локальними неузгодженими  між собою ознаками: віку, попередньої  судимості, спрямованості злочину.

Виділ такі групи:

• неповнолітні та молодь
• рецидивісти і раніше засуджені
• розкрадачі державної та приватної власності
• ті, хто вчиняє насильницька злочини
• пограбування і розбійницька напад з метою заволодіння власністю

2. підхід показовий  комбінованим використанням ознак – вихідних чи базових, а також похідних від них.

Вихідні – це рівень згуртованості  і розміри злочинної групи. Похідні  – рівень консолідації.

Групи:

• первинної консолідації (зграї злодіїв, шахраїв, розбійників, а також банди)
• середньої консолідації (злочинні організації, які складаються з первинних груп, лідера чи групи лідерів)
• вищої консолідації (злочинні корпорації або клани).

3. підхід, який спирається  на дві узгодженні між собою  ознаки: рівень криміналізації та  рівень організованості групи.

Групи:

• передкримінальні групи
• прості злочинні групи
• організовані злочинні групи
• злочинні організації

До передкримінальних  груп віднесено спільності неповнолітніх  та молоді, які утворюються без  початкової мети скоєння злочинів. Най частіше це дворові компанії. Передкримінальні групи функціонують не більше 3 років. Частина з них розпадається на прості злочинні групи (2 -5 осіб), решта входить до організованих злочинних груп міста чи району.

Прості злочинні групи  характеризуються появою загальної злочинної мети. Складаються з 2-5 осіб , не завжди мають явного лідера, рішення щодо скоєння злочину виноситься і реалізується спільно. Напр., просто група кишенькових злодіїв.

До організованих злочинних  груп відносяться спільності, які  складаються з десятків-сотень людей. Мають ієрархічну структуру з різних мікро груп. Відрізняють 2 принципи у створенні цих груп: територіальний (команди чи бригади, намагаються підпорядкувати собі всі кримінальні групи, які функціонують на їх території) та етнічні ( общини з підвищеною агресивністю та боротьбою за сфери впливу, намагаються легалізуватись).

Злочинні організації  – згуртовані організовані злочинні групи, створенні з метою скоєння  тяжких і особливо тяжких злочинів.

4. За Гуровим:

- прості, для яких злочин  не виступає головним джерелом і засобом існування

- професійні злочинні  групи, які функціонують завдяки  професійному скоєнню злочинів.

5. За кримінальним  кодексом України:

- групи без попередньої  змови

- групи з попередньою  змовою

- організовані групи

- злочинні організації.

6.  для узагальненої  кримінально- псих класифікації  група повинна мати такі ознаки:

- наявність попередньої  змови

- кримінальність головної  мети створення і функціонування  групи

- кримінальна організованість

Групи:

• без попередньої змови та з некримінальною головною метою
• з попередньою змовою та некримінальною головною метою
• з попередньою змовою, кримінальною головною метою та непостійні за часом і складом існування
• з попередньою змовою кримінальною головною метою та організованістю

Існує декілька підходів.

І. підхід тяжіє до кримінології та полягає у вирізненні окремих  груп за локальними, неузгодженими  між собою ознаками: віку, попередньої  судимості, спрямованості злочину. Такі злочиннні групи: 1. неповнолітні і молоді. 2. рецидивістів і раніше засуджених. 3. розкрадачів державної і приватної власності. 4. ті хто вчиняє насильницькі злочини.5.хто вчиняє пограбування і розбійницькі напади з метою заволодіння власністю.

ІІ. Підхід показовий  з комбінованим використанням ознак (вихідних чи базових), а також похідних від них. Вихідні ознаки – згуртованість і розміри злочинної групи. Базові – рівень консолідації. Групи злочинної організації: первинні, середнв вищі (зграї шахраів, грабіжників, банди, консолідаці). Злочинні організації, які складаються з первинних груп, лідера чи групи лідерів.Злочинні корпорації або плани.

ІІІ. Підхід, який спирається на 2 узгодженні між собою ознаки: рівень криміналізації та рівень організованості  групи.

Групи: 1. передкримінальні – спільності неповнолітніх та молоді, які утворюються без початкової мети скоєння злочину і низькі за рівнем організованості (дворові компанії). Функціонують не більше 3-х років. Частина з них розпадається на прості злочинні групи чисельністю 2-5 осіб. Решта входить до організованих злочинних угруповань міста чи мікрорайону.

2. прості злочинні  – наявність узагальненої злочинної мети. Складається з 2-4 осіб. Не завжди мають явного лідера. Рішення щодо злочину виносяться і організовуються спільно (група злодіїв).

3. організовані  злочинні групи спільності, які складаються з 10-100 осіб. Мають ієрархічну структуру з різних мікрогруп. « принципи створення ОЗГ: 1)територіальні, етнічні («общини» - вирізняються підвищеною агресивністю у боротьбі за сфери впливу, намаганням локалізуватись). 2) «команда», «бригади» (створюються у масштабах району, міста, регіону, намагання підпорядкувати собі всі кримінальні групи, які функціонують на їх території).

4. злочинні  організації – згуртовані організовані групи чи об»єднання організованих груп, створені з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

Перелік груп, які вчиняють злочин за Кримінальних Кодексом України:

1. Група без попередньої  змови – це зібравшиєся безпосередньо перед скєнням злочину або в його процесі група з 2-х або більше осіб. Вона являє собою прсоте співвиконання, де всі співучасники безпосередньо самі повністю чи частково виконують відповідний склад злочину. Такими групами частіше скоюються масові безпорядки, згвалтування, хуліганство, бійки, жорстке відношення до тварин, деякі воєнні злочини. Співучасть без попередньої змови включає всі випадки участі в злочині, коли згода в поведінці співучасників скоєння злочину (наприклад, при згвалтування один срівучасник просить іншого не давати потерпілій вчиняти опір, і останній виконує).

2. Група з попередньою змовою. В ній сумісність та соорганізованість обмежуються попередньою змовою на скоєння, як правило, одного конкретного злочину. Тобто змовленість в будь-якій формі – словами, жестами, поглядами відбулася до скоєннязлочину. Змова за змістом суть погодження співучасників про те, який злочин їм треба скоїти і що це вони будуть робити разом. Змова проводиться для того, щоб при необхідності для полегшення скоєння злочину технічно розподілити функції. (наприклад, два молодих чоловіка, повертаючись з ночного клубу побачили п»яного чоловіка. Вони змовились вкрасти внього хутряну шапку. Вони так розподілили ролі: один підходитьі просить підкурити, а інший тим часом зірве з голви шапку та обидва скроються з місця злочину)