Лекции по юридической психологии

Складові: 1) пізнати навколишній світ і самого себе і відзеркалити 2) відтворити, зберегти світ і самого себе, шляхом дотримання норм. 3) змінити світ і самого себе:

• примножити, збагатити, щось створити
• шляхом руйнування локального чи глобального.

У звязку зі скоєнням злочину нас цікавить правосвідомість, відзеркалення людиною права: 1. пізнавальний – пізнати правові норми 2. емоційно-оціночний – оцінити норму, співвіднести з собою 3. воле-спонукальний – перевести, інтеріозувати у власні мотиви і т.д.

14-16 р. – минімум особистості,  завершується первиннє формування свідомості.

16-18 р. – минімум  соціальної зрілості особистості.

2. Активність – найбільш  загальний спосіб взаємозвязку  людини з навколишнім світом, який забезпечує її функціонування  як живої істоти, як члена суспільства.

Активність людини носить вцілому свідомий х-р, людина регулює  джерела своєї активності. Джерела  активності можуть лежати в самій  людині як на рівні організму, так  і на рівні соц істоти, вони мають  вигляд внутр-мотивованих вчинків  та дій. Правознавство враховує активність як таку у її зовн. прояві, через визначення мотивів і через спрямованість особистості (просоціальна, асоціальна, антисоціальна – протиправна)

3. Рольова поведінка  – цесукупність соціальних ролей,  які виконує особистість. Соц. роль – це якась певна фунція, а також норми і правила її виконання. Ззовні роль виглядає як певний зразок чи модел поведінки. Є індивідуальний стиль виконання ролей. Правознавство передбачає встановлення відповідальності за неналежне виконання чи ухилення від певних ролей ( проф., батьківські ролі)

Злочинні ролі – сутенер, організатор, підбурювач, пособник, виконавець злочину.

4. Відношення – це вибіркова субєктивно-оціночна позиція людини до чогось або до когось. Для правознавства мають значення 3 аспекти відношення: - модальність (+, байдужа, -) – стійкість, - усвідомлюваність. У контексті злочину правознавство враховує відношення особистості до скоєного злочину у формі вини, каяття; ставлення людини до потерпілого.
5. психологічна структура –певна сукупність упорядкованих між собою психологічних характеристик і якостей. У радянській психології викор прагматичний підхід до структури особистості за Платоновим(основні підструктури): 1. біо-псих якості (темперамент, вікові і статеві особливості, патології) 2. пізнавальні якості, її емоц-почуттєва і вольова сфери 3. досвід особистості (знання, вміння, навички, звички) 4. спрямованість (мотиви, ідеали, світогляд) 5. характер.

Особистість-це прижиттєве надбання людини, її головний соціальний атрибут; це певний рівень психічного і соціального розвитку людини, який забезпечує її становище в суспільстві і взаємостосунки з іншими людьми.Загальні ознаки особистості по відношенню до злочину: 1.Свідомість: притаманна тільки людині вища форма психічної активності. 3 компоненти правосвідомості- пізнавальний, емоійно-оціночний, волеспонукальний. 2.Активність – найбільш загальний спосіб взаємозв»язку людини зі світом, який забезпечує її функціонування як живої істоти,її організму. Активність носить свідомий характер. Правознавство враховує активність як таку у її зовнішньому прояві і у спрямованості (просоціальна, асоціальна, антисоціальна). 3. Рольова поведінка- це сукупність соціальних ролей, яку виконує кожна людина. Правознавство передбачає встановлення відповідальності за неналежне виконання певних ролей(професійні, управлінські). Злочинні ролі- злочинець, організатор, виконавець, сутенер. 4. Система відношень – це вибіркова, суб»єктивно-оціночна позиція людини до чогось або до когось. Для правознавства 3 характеристики: модальність, стійкість, усвідомлюваність. У контексті правознавства враховується – відношення людини до скоєння злочину у формі вини, каяття, відношення злочинця до потерпілого. 5. Психологічна структура - певна сукупність упорядкованних між собою психологічних характеристик і якостей. Розгляд особистості (за юридичною психологією) – 1.біопсихічні якості (темперамент,вікові і статеві особливості), 2.пізнавальна сфера, емоційно-почуттєва, вольова сфера. 3 досвід особистості (знання,вміння,навички). 4. спрямованість (мотиви,ідеали,світогляд). 5. характер.

 

22. Поділ особистостей  як субєктів злочину на основні  категорії. 

Особистість у контексті  злочину-це активний носій, який викрнує  певні соціальні ролі на основі вибіркового  відношення до них, середовища та самого себе і має індивідуальну типологічну систему якостей.

У рамках загального поняття  особистість як суб»єкт злочину  має 2 категорії:

1. Особистість,  яка скоїла злочин – злочин-це трагічна випадковість, несприятливий збіг обставин, раптове зниження рівня свідомості. Особистість визнає свою вину, кається.

2. Злочинна  особистість – злочин – закономірна складова способу її життя, професія, закономірний наслідок її загальної кримінальної спрямованості. Вину не визнає, не каїться, схильна до повторенння злочину.

 

23 Загальна  характеристика особистості, яка  вчинила злочин.

24. Загальна  характеристика злочинної особистості. 

25. Злочинна  особистість та її типологія.

Особистість у контексті  злочину – це активний носій свідомості, який виконує певні соц ролі на основі вибіркового відношення до них, середовища, самого себе і має індивідуальну типологічну структуру психологічних якостей.

У рамках загального поняття  особистість як субєкт злочину ми вирізняем 2 категорії:

- особистість, яка  скоїла злочин

- злочинна особистість

23. Для першої категорії злочин, це трагічна випадковість, раптове або неочікуване зниження рівня свідомості. Така особистість визнає вину, щиро кається, не схильна до повторів.

24.25. 2-га – злочин закономірна складова способу життя, своерідна професія, закономірний наслідок її загальної крим спрямованості. Вину не визнає, не кається, схильна до повторення злочину. Виділяють 2 базових типи злочинної особистості:

1. насильницький тип  (хуліган, гвалтівник, вбивця, наклепник)

2. корисливий тип (крадіжник, шахрай, грабіжник, корупціонер)

 

26. Агресивність  як риса особистості, основні  підходи до пояснення її сутності  та витоків.

Агресивніть – це стійка загальна риса особистості, яка полягає  у готовності, намаганні досягти  самоствердження соц визнання і домінування шляхом застосування деструктивного впливу.

Наслідки: - морально-психологічна шкода, - матеріальна, майнова, - фізична  шкоди.

Обєкти: - ін людина, групи  людей, суспільство та його організації, - матеріальні та культурні цінності, жива та нежива природа, - сама людина (аутоагресія) – стає злочином тоді, коли поєднується з агресією відносно інших обєктів.

У поясненні психологічної  сутності витоків агресивності у  психології є 4 підходи:

1. глибинно-психологічний  (психоаналіз, гилибинна психологія) – агресивність закладена спадково на рівні інстинкту, є зовнішньо-видова агресивність, яка спрямована на оточуюче середовище, внутрішньо-видова – спрямована на ін. Людину (забезпечує виживання людини як виду.)  У поглядах Е. Фромма «є доброякісна агресивність, яка проявляється тоді, коли виникає загрза інтересам людини або ін людей, яких вона захищає, і є злоякісна, проявляєтьсятоді, коли втрачаєтся гармонія між людиною і зовнішнім, спрямована на конфронтацію з ін людьми.»

2. фрустраційно-катарсичний  -  стверджує, що агресивність – це типовий для особистості спосіб розрядки стану псих напруження, виникає у екстримальних ситуаціях, повязаних з загрозою і небезпекою, коли людина долає обєктивні чи субєктивні перешкоди на шляху до мети: спрямована на реальну людину, випадкову людину, матеріальні цінності. Заміщаюча (катарсична) діяльність – спортивні ігри активного характеру, спортивне вболівальництво, тренажери та комп ігри.

3. теорія відчудження  – глобальною причиною універсальності  агресії є неприйняття, відторгнення людини певними особами і соц групами. Воно спотворює самооцінку особистості, надає стосункам конфліктного, а потім і ворожого забарвлення.

4. теорія соціального  научіння – людина від народження  не є агресивною, человек просто  учится агрессивному поведению,  наблюдая, как оно проявляется  у других людей и как на него реагируют окружающие.

 

27. Агресивність  та агресія. 28 Характеристика основних проявів агресії.

Агресія – це зовнішній прояв  агресивності. Категории агрессии по Бассу. 
Тип агрессии. Примеры : 
Физическая:

- активная - прямая Физическая (Нанесение  другому человеку ударов холодным  оружием, избиение или ранение  при помощи огнестрельного оружия.)

- активная - непрямая  Физическая (Закладка мини-ловушек;  сговор с наемным убийцей с  целью уничтожения врага.)

- пассивная - прямая  Физическая (Стремление физически  не позволить другому человеку  достичь желаемой цели или  заняться желаемой деятельностью  (например, сидячая демонстрация))

-пассивная - непрямая (Отказ от выполнения необходимых  задач (например, отказ освободить  территорию во время сидячей  демонстрации)).

Вербальная:

- активная - прямая Вербальная (Словесное оскорбление или унижение  другого человека.)

- активная - непрямая  Вербальная(Распространение злостной  клеветы или сплетен о другом  человеке)

- пассивная - прямая  Вербальная (Отказ разговаривать  с другим человеком, отвечать  на его вопросы и т.д)

-пассивная – непрямая ( Отказ дать определенные словесные пояснения или объяснения (например, отказ высказаться в защиту человека, которого незаслуженно критикуют)

Роберт Беролл і Джесіка  Річардсон – класифікація видів  агресії (в основі 3 ознаки):  1.фізична  чи вербальна

2.активна пасивна

3.пряма чи опосередкована

 

29. Типові риси  та характеристики злочинної  особистості насильницького типу.

30.Загальна  характеристика злочинної особистості  насильницького типу.

 Базовую психологічною  характеристикою є агресивніть  – це стійка загальна риса  особистості, яка полягає у готовності, намаганні досягти самоствердження соц визнання і домінування шляхом застосування деструктивного впливу.

Агресивність як базова риса поєднує навколо себе у симптомокомплекс деякі ін психологічні характеристики та якості:

1. збудливий, неурівноважений тип нервової системи і понижений самоконтроль
2. переважання органічних потреб в примітивній формі їх задоволення
3. емоційна неурівноваженість, переважання негативних емоцій у взаємостосунках з ін людьми, емоц тупість до жертви
4. жорстокість (нанесення псих. та фіз страждань прямим чи побічним способом)  у поєднанні з садизмом (отримання задоволення від нанесення страждань).
5. підвищена тривожність
6. акцентуація особистості за збудливим та застрагаючим типом
7. неадекватна самооцінка, яка носить полярний характер
8. застосування прийомів психологічного захисту з метою самовипавдання.

Внутрішня сприятлива усова  для прояву агресивності – це стан алкогольного, наркотичного спяніння.

Зовнішньою сприятливою  умовою виступає провокуюча поведінка  жертви, прослідковується у 30% насильницьких злочинів, аморальні чипротиправні дії потерпілої особи.

 

31. Загальна  характеристика злочинної особистості  корисливого типу.

Це крадії, шахраї, грабіжники та корупціонери. Базова характеристика – корисливість – стійка загальна риса особистості, яка полягає у готовності у намаганні досягти самоствердження, соц визнання та домінування шляхом незаконного надбання майна або власності.

 

32. Корисливість  як риса особистості та корисливі  мотиви.

Корисливість – стійка загальна риса особистості, яка полягає у готовності у намаганні досягти самоствердження, соц визнання та домінування шляхом незаконного надбання майна або власності.

Корисливість як риса особистості трансформується у  два види корисливих мотивів:

1 .мотив, який пов'язаний  з нестачею, бідністю з відсутніми або недостатніми можливостями задоволення своїх потреб

2. мотив, пов'язаний  із бажанням самоствердитись,  добитись визнання.

 

33. Характеристики  побутового злодія як представника  злочинної особистості корисливого  типу.

Мотив побутового злодія - мотив, який пов'язаний з нестачею, бідністю з відсутніми або недостатніми можливостями задоволення своїх потреб. Це злодій, який здійснює крадіжки. Побутовому злочину притаманні такі характеристики: