Лекции по юридической психологии

- загальна психологічна  напруженість в суспільстві;

- невизначеність перспектив  подальшого його розвитку;

- перегляд етичних  норм і цінностей, загальноприйнятої  картини історії і культури;

- моральний і правовий нігілізм;

- звуження можливостей  молоді в залученні до соціально  корисної діяльності, задоволенні  своїх потреб і інтересів за  допомогою інституційних форм.

Умовами, що сприяють зростанню  групових злочинів неповнолітніх, виступають:

- неорганізованість сфери дозвілля у життєдіяльності підлітків;

- бездоглядність;

- відсутність своєчасної  і ефективної профілактичної  дії;

- слабка реакція на  факти передзлочинної і злочинної  поведінки неповнолітніх і їхніх  дорослих співучасників;

- криза системи кримінальних покарань і ресоціалізації раніше засуджених.

Для них характерне прагнення  здаватися дорослими. При цьому  неадекватним виразом такого прагнення  може з'явитися здійснення протиправного  вчинку.

Більше 30% неповнолітніх, що вчинили злочини, ніде не вчилися і не працювали, причому спостерігається тенденція зростання числа непрацюючих учасників злочинів.

Важливою є і проблема дозвілля. Як правило, вільного часу в  неповнолітніх правопорушників  в 2-3 рази більше, ніж в їхніх законопослішних  однолітків. В той же час згідно результатів окремих досліджень у міру збільшення вільного часу інтереси підлітків деформуються і набувають негативний відтінок. Більше того, чим більше вільного часу, тим вище вірогідність здійснення правопорушень. Саме в сфері дозвілля підлітки скоюють більшість злочинів.

Соціальні і психологічні особливості особи неповнолітніх  грають особливу роль при формуванні неформальних угрупувань.

Серед створюваних неповноліттями груп психологи виділяють просоціальні, соціально індиферентні і антисоціальні. При цьому угрупування з явно асоціальною спрямованістю об'єднують не більше 10% молоді. Решту 90% - це резерв, який поповнює асоціальні угрупування або протистоїть їм.

Психологічні особливості  підлітка диктують форму поведінки: він не може знаходитися в ізоляції і шукає групу, в якій був би рівним. Сім'я, навіть найблагополучніша, не може повною мірою компенсувати неповнолітньому таку групу.

В неформальних угрупуваннях діють специфічні негативні способи  самоутвердження неповнолітніх, у  тому числі: невиконання основних соціальних обов'язків; невиконання прийнятих в суспільстві стандартів поведінки; аморальна поведінка; здійснення правопорушення.

Психологи затверджують, що анонімність дій в угрупуванні  тягне розмивання особистої вини. Тому неповнолітні відчувають себе в ньому комфортно, вони мають можливість "виплеснути" негативну енергію, що нагромадилася, і при цьому не відчувають яких-небудь етичних терзань.

У свою чергу, неформальне  злочинне угрупування неповнолітніх - це стійке об'єднання осіб, схильних до агресивної протиправної поведінки, з елементами вертикальної чіткої структури, має дорослу людину із злочинним минулим в якості або консультанта, або, що значно рідше, повноправного керівника. В такі угрупування об'єднуються неповнолітні з клеймом "соціального аутсайдерства".

До речі, "війни" між різними об'єднаннями неповнолітніх - єдина можлива форма існування  угрупувань з асоціальною спрямованістю. Головна ідея таких масових бійок - це захист "своїх" від "чужих.

 

Подростки и молодежь чаще интегрированы в субкультурные группы, чем взрослые. Это объясняется и естественным стремлением объединиться в условиях «заброшенности» и недружелюбия мира взрослых, и поисками столь значимых для молодежи дружеских и сексуальных контактов и привязанностей, и пониманием ровесников при непонимании взрослыми и т. п. Для криминогенных групп особенно характерными чертами являются внушаемость и конформизм. Выходят члены «стай», как правило, из конфликтных семей. А отсюда — примитивный уровень мышления. В группировке подросток проходит своеобразную школу ложного коллективизма, риска, романтики, подлости и жестокости. Здесь его поддерживают материально, убеждают, что он «все может». Такие «стаи» обоснованно называют молодежными бандами. У нас довольно длительное время массовые драки подростков, их жестокость и вандализм наивно считали «мальчишескими» шалостями, принимали за этакую молодецкую забаву, которой будто бы издавна «славилась» Русь. В результате жестко организованные уголовниками группировки называли группами «трудных подростков», которые «сегодня подерутся, а завтра помирятся». Но сегодня нередко эти драки не случайные, а назначенные, причем сами лидеры в них не участвуют. Криминальную направленность группы характеризуют следующие количественные и качественные характеристики: наличие в группе ранее судимых участников, которые не работают и не учатся, злоупотребляют алкоголем или наркотиками, увлекаются азартными играми, а также наличие в группе признанного лидера, авторитарный стиль управления группой, преимущественно криминальная направленность, формирование собственной субкультуры (жаргон, специальные клятвы, особый ритуал поведения и т. п.). В дальнейшем при систематической преступной деятельности в группе происходит распределение ролей и функций при совершении преступлений. Структура преступности несовершеннолетних имеет свои особенности. Для характерно резкое возрастание удельного веса имущественных и сопряженных с насилием преступлений. Например, удельный вес изнасилований, разбоев и грабежей по делам несовершеннолетних втрое выше, чем в структуре общей преступности. В криминогенных компаниях «модель поведения» убого-примитивная: слабый — пропадай, сильный — выживай. Под «силой» нередко понимается групповая расправа над одиночками, чем-то не угодившими требованиям группы.

 

45. Психологія  криміногенного середовища.

Злочинна поведінку  породжує не сама по собі особистість  або середовище ,а їхня взаємодія.

Криміногенний фактор - явище, що сприяє збереженню або росту злочинності (окремого її роду або виду).

Психологічне відчуження особистості від малих соціальних груп, суспільства в цілому, його цінностей і норм має криміногенні наслідки. Відчуження в соціально-психологічному плані являє собою як би відхід людини з такої взаємодії, що має істотні психологічні й соціальні наслідки, часом необоротні й, що носять криміногенний характер.

Психологічні  наслідки відчуження виражаються у  відсутності емоційних контактів  з людьми, у специфічному сприйнятті навколишнього світу як далекого й ворожого до особистості, у розриві з її очікуваннями, бажаннями й діючими соціальними нормами, в ізоляції, почутті самотності, що може приводити до здійснення правопорушень. Відчуження, охоплюючи важливі сторони життя людини, передує дезадаптації й виступає в якості його причини.

Віджудження утрудняє засвоєння людиною соціальних норм, що регулюють міжособистісні відносини, поводження людей у всіляких сферах життєдіяльності. Ізоляція суб'єкта від нормальних контактів у мікросередовищі звичайно приводить до того, що він шукає визнання серед собі подібних. Важається, що вирішальну роль відіграють не склад родини, не її матеріальне благополуччя, не стосунки між батьками, не їх непорядне й навіть протиправне поводження, а головним чином їхнє емоційне ставлення до дитини, прийняття її або, навпаки, відторгненні. Поліс вважає, що порушення первинних зв'язків соціалізації, емоційних контактів може не тільки сприяти відчуженості й невротизації.

 

Соціально-економічні явища, які стають криміногенними факторами:

• економічна нестабільність;
• поява і збільшення рівня безробіття;
• підсилення розшарування населення за рівнем прибутків;
• зміни на рівні державної політики ідеологічних установок по відношенню до власності, засобів виробництва і психологічна неготовність багатьох людей сприймати ці зміни;
• дефіцит влади;
• прояви бюрократизму і поширення корупції в державному апараті.

Серйозним соціальним подразником  і сильним криміногенним фактором є біженці, які в основному  зосереджуються у містах.

Міські явища, що впливають на криміногенну обстановку:

- підвищена щільність населення, що призводить до частково погіршення умов життя (з нею пов’язаний дефіцит засобів життєзабезпечення, транспортна, житлова та інші проблеми);

- міграція населення  (з нею пов’язана проблема  адаптації новосельців, можливості  соціального контролю за ними);

- маятникова міграція ( з нею пов’язана так звана  транспортна втома, що викликає  підвищене психологічне навантаження);

- текучість кадрів (з  нею пов’язана побутова напруга,  соціальний паразитизм тощо);

- зростання нервових  навантажень на людину, що викликають збільшення стресових, конфліктних ситуацій;

- промисловий і транспортний  травматизм;

- послаблення родинних  і сусідських зв’язків (так звана  анонімність образу життя).

Окремо потрібно зупинитися на зонах підвищеної кримінальної активності, яких в містах дуже багато.

Перш за все, це площі, вокзали, парки, ринки, стадіони і спортивні  площадки, театри і кінотеатри, виставкові зали.

Процеси урбанізації.

Місто приваблює людей  різних національностей, з різних географічних районів. В місті кожна людина оточена людьми і в той же час є оточенням для інших людей. В домі, в транспорті, в магазинах, на вулиці, на виробництві люди вступають в різноманітні складні міжособистісні відносини, не тільки формуючи традиції, моральні устої, правила етикету, але і створюючи правила розпорядку, поведінки, законодавчі акти, що передбачають міру відповідальності за порушення тих чи інших норм поведінки людини в суспільстві.

Скупчення людей є  сприятливим грунтом для виникнення міжособистісних і групових конфліктів, погіршення кримінальної обстановки, порушення екологічної рівноваги, збільшення небезпеки для життя і здоров’я людини. 

В міських умовах менш ефективними є традиційні форми  соціального контролю. Соціалізуючи, спонукаюча до потрібної поведінки  роль малих груп, в тому числі сім’ї, в місті в деяких випадках послаблюється. В селі, де всі знають один одного, ця обставина сама по собі служить елементом соціального контролю, змушує вважатись з загальною соціально-психологічною взаємозалежністю. Умови ж міського життя не дозволяють у всіх випадках утворитись таким же зв’язкам і спільностям. 

Деякі негативні якості міського життя безпосередньо впливають  на розвиток тих чи інших фор злочинної  діяльності. Так, висока щільність населення  сприяє здійсненню, наприклад, квартирних і кишенькових крадіжок, приховуванню слідів злочину, дозволяє злочинцям «розчинитися» в людській масі, вести антисуспільний образ життя.

Житлова проблема, дефіцит  засобів життєдіяльності здійснюють безпосередній вплив на рівень побутової  злочинності 

З розвитком міст зростає  рівень соціальних домагань людей. Але  часто ці домагання не підкріплюються необхідними в таких випадках трудовими зусиллями, а забезпечуються злочинним шляхом. Розширення кола престижних речей і послуг для  частини нестійких облич являється в якості багато численних спокус, викликає устремління володіти ними будь-яким шляхом.

Міграція населення  ускладнює криміногенну обстановку, особливо в невеликих містах, де коефіцієнт міграції в три-чотири рази вище, ніж в обласних центрах. В міграційних потоках тут переважають обличчя з підвищеної кримінальної активністю: одинокі чоловіки молодого віку, а також раніше судимі.

Разом з тим саме у  великих містах з’являються і  діють різні неформальні молодіжні  об’єднання. Якісь із них приносять користь для людей, але далеко не всі.

Для криминальной субкультуры такие социальные ценности, как чувство гражданского долга, любовь к Родине- не типичны. Однако опыт Великой Отечественной войны показал, что когда Родина оказалась в опасности, многие преступники проигнорировали воровские требования - "не служить в армии, не брать в руки оружие", порвали с криминальной средой и пошли на защиту Отечества. Претерпело изменение в криминальной субкультуре и отношение к семье как социальной ценности. Прежние авторитетные преступники не имели права "связывать" себя семейными узами, а современные воры считают "своим долгом не просто создать семью, но и обеспечить ей должное существование. Специфический смысловой оттенок в криминальной среде приобретают нравственные ценности: "порядочность","честность", "свобода", "ответственность за данное слово" и т.п. Например, все осужденные, за небольшим исключением, ценят свободу (не случайно существует даже клятва "Век свободы не видать"). Однако "порядочный" осужденный не имеет права освобождаться досрочно, сотрудничать с администрацией. Достаточно высока ответственность преступных элементов друг перед другом за данное слово, за высказанную оценку в адрес другого. Причина этого не в их высокой нравственности (по отношению к законопослушным гражданам эти ценности абсолютно не соблюдаются), а в том, что за нарушение криминальной идеологии следует нести ответственность и более сурово, чем по законам правового государства. Для реализации социальных ценностей, их поддержки и наказания виновных в преступной среде вырабатываются криминальные нормы (правила) поведения. Их основная функция- регулировать взаимоотношения и поведение представителей криминального сообщества. Криминальные нормы - это важнейший элемент субкультуры. Они регулируют все сферы жизнедеятельности криминального сообщества: с