Основні принципи управління конфліктами

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Января 2014 в 18:41, курсовая работа

Описание работы

Мета нашого дослідження: з’ясувати основні процеси управління конфліктами, причини виникнення цих конфліктів, основні методи їх вирішення та шляхи запобігання.
Завдання:
дати визначення поняття «конфлікт»;
розглянути класифікацію конфліктів та причини їх виникнення;
визначити сутність системи управління конфліктами

Содержание работы

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
Розділ 1. Загальні принципи управління конфліктами…………………….6
1.1. Поняття конфлікту, класифікація конфліктів та причини
їх виникнення……………………………………………………………………...6
1.2. Сутність системи управління конфліктами………………………10
1.3. Загальні принципи управління конфліктами………………..........13
Розділ 2. Правила поводження з конфліктами в колективі……………....19
2.1. Роль керівника в процесі управління конфліктами……………...19
2.2. Типові причини виникнення конфліктів в колективі……………25
2.3. Позитивні та негативні наслідки конфліктів……………………..30
Висновки………………………………………………………………………...35
Список використаних джерел………………………………………………...37

Файлы: 1 файл

моя_курсовая_2013.doc

— 231.00 Кб (Скачать файл)

Управління  конфліктами як складний процес включає  такі види діяльності: профілактику й  запобігання виникненню конфлікту; діагностику й регулювання конфлікту  на основі коригування поведінки  його учасників; прогнозування розвитку конфліктів і оцінку їхньої функціональної спрямованості; розв’язання конфлікту.

 Вироблення  плану дій щодо керування конфліктами  передбачає дотримання таких  принципів: осмислення конфлікту;  відпрацьовування конфліктного  менеджменту; вироблення механізму  стримування; створення технологій управління конфліктом. У процесі розв’язання конфліктів і у виборі алгоритму такої діяльності для керівника важливо враховувати деякі рекомендації з управління конфліктами: об’єктивність і адекватність оцінки конфлікту; використання конкретно-ситуаційного підходу; гласності; демократичного впливу, а також покладання на суспільну думку та комплексне використання способів і прийомів впливу.

 Існує безліч  методів управління конфліктами.  Загалом їх можна поділити  на кілька груп, кожна з яких  має свою сферу застосування: внутрішньособистісні; структурні; міжособистісні; переговори; відповідні агресивні дії.

 В улагоджуванні  конфліктів, в управлінні поведінкою  персоналу в конфліктних ситуаціях  виняткова, власне кажучи, вирішальна  роль належить керівникові.

Керівник в умовах конфлікту може виявитися щонайменше в двох положеннях — або суб’єкта, прямого учасника конфлікту, або посередника, арбітра, що виступає примирником сторін, які конфронтують.

 Конфлікти  визначаються природою людини, специфікою  діяльності організації. В організаціях немає можливості й необхідності усунути конфлікти цілком, однак доцільно знижувати рівень конфліктного протистояння співробітників шляхом грамотної побудови системи управління конфліктами.

Основна мета управління конфліктами полягає в тому, щоб запобігати деструктивним конфліктам і сприяти адекватному розв’язанню конструктивних.

 Від ефективності  управління конфліктом залежить  багато чого в діяльності організації:  масштаб дисфункціональних наслідків,  усунення чи збереження причин  конфлікту, можливість наступних зіткнень тощо. Для цього в керівника організації є принципова перевага, що забезпечує йому стратегічне лідерство в конфлікті та його розв’язанні: право виробляти цілі, способи й методи їх досягнення, забезпечувати їх реалізацію, аналіз результатів.

 Мистецтво  управління полягає в тому, щоб  і в конфліктній ситуації не  випустити з поля зору основні  орієнтири; враховувати їх, робити  відповідні рішення; діяти розсудливо, обачно, але завжди послідовно  й наполегливо; бити в разі  необхідності тривогу. Конфлікт потрібно улагоджувати, розв’язувати спільно, за неодмінної участі сторін, які конфронтують, активній мобілізації та координації їхніх власних можливостей.

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

  1. Азаров Ю. П. Искусство любить детей. - М., 1987.- 160с.
  2. Андреев В.И. Основы педагогической конфликтологии. - М., 1995.- 246с.
  3. Андрєєв В.І. Конфліктологія. М., 1995. – 295с.
  4. Бакланова Н.А. Професійна майстерність працівника культури: Навчальний посібник. М.: видавництво Московського Державного Інституту Культури, 1994. – 165с.
  5. Бастракова С.Н. Основы профессионально-педагогического общения. - Ярославль, 1989. – 342с.
  6. Блага К., Щербак М. Я — твой ученик, ты — мой учитель. — М., 1991. – 192с.
  7. Бодалев А. А. Психология личности. - М.: Изд-во МГУ, 1988. – 392с.
  8. Бородкін Ф.М., Коряк Н.М. Увага! Конфлікт - Новосибірськ, 1989. – 200с.
  9. Ващенко Г. Виховання волі і характеру. Підручник для педагогів. -К., 1999.-385 с.
  10. ВигодскийЛ.С. «Психологія мистецтва». – М., 1968. – 199с.
  11. Винославська О.В.  Психологія. Навчальний посібник. Київ: ІНКОС, 2005. – 320с.
  12. Гришина Н.В. Психологія конфлікту. К.: СПб., 2000. – 210с.
  13. Джинни Г.  Конфликты и пути их преодоления –К.,1991. – 86с.
  14. Доман Г. Гармоническое развитие ребенка. – М.: Аквариум, 1996. – 441 с.
  15. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – СПб.-2000. – 98с.
  16. Ершов Л. А. Личность и коллектив (межличностные к<span class="dash0410_0431_0437_0430_0446_0020_0441_

Информация о работе Основні принципи управління конфліктами