Особливості девіантної поведінки підлітків в сім'ях із різним стилем батьківського виховання

Головні підстави, яких необхідно  триматися при вихованні дитини під час сімейного його життя: чистота, послідовність відносно слова й справи при обігу з дитиною, відсутність сваволі в діях вихователя або обумовленість цих дій і визнання особистості дитини постійним обігом з ним як з людиною й повним визнанням за ним права особистої недоторканності.

Вся таємниця сімейного  виховання в тім і складається, щоб дати дитині можливість самому розгортатися, робити все самому; дорослі  не повинні забігати й нічого не робити для своєї особистої зручності  й задоволення, а завжди ставитися  до дитини, з першого дня появи його на світло, як до людини, з повним визнанням його особистості й недоторканності цієї особистості.

РОЗДІЛ 3. ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ОСОБЛИВОВСТЕЙ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ ВІД СТИЛЮ ВИХОВАННЯ У СІМ’Ї

3.1. Опис діагностичних методик

Ми використали дві методики для виявлення девіантної поведінки (рисований апперцептивний тест та карта спостережень Л. Стотта) та дві методики для обстеження стилю виховання у родинах (опитувальник А.Я. Варги і В.В. Столина та проективна методика «Намалюй свою родину»).

Рисований апперцептивний тест РАТ – це компактний модифікований варіант Тематичного апперцептивного тесту Г. Мюррея, що віднімає небагато часу на обстеження і пристосований до умов роботи практичного психолога.[29]

Він зручний для вивчення особистісних проблем людини. За допомогою механізмів ідентифікації та проекції виявляються глибинні проблеми, які не завжди піддаються контролю свідомості, а також ті сторони внутрішнього конфлікту і ті сфери порушених міжособистісних відносин, які можуть значною мірою впливати на поведінку підлітка та навчальний процес. [29]

На протязі дослідження  особа, яка обстежується протягом 2-3 годин викладає свої сюжети (один, два і більше) до кожної картинки. Психолог ретельно фіксує ці висловлювання на папері (або з допомогою магнітофона), а потім проводить аналіз усної творчості випробуваного, виявляє неусвідомлюване ототожнення, ідентифікацію випробуваного з кимсь із героїв сюжету і перенесення ним в сюжет (проекцію) власних переживань, думок і почуттів. [29]

Фруструючі ситуації тісно пов'язані з тим конкретним оточенням і обставинами, які можуть випливати з відповідної картинки або сприяючи реалізації потреб героїв (або героя), або перешкоджаючи їй. При визначенні значущих потреб експериментатор звертає увагу на інтенсивність, частоту і тривалість фіксації уваги випробуваного на певних повторюваних у різних розповідях цінностях. [29]

Рисуночний апперцептивний тест в силу своєї лаконічності і простоти знайшов застосування при обстеженні школярів і в сімейному консультуванні, особливо в конфліктних ситуаціях, пов'язаних з проблемою важких підлітків. Не рекомендується застосовувати методику на контингенті хлопців молодше 12-річного віку. [29]

Аналіз отриманих даних  проводиться в основному на якісному рівні, а також за допомогою простих кількісних зіставлень, що дозволяє оцінити баланс між емоційною та раціональною складовою особистості, наявність зовнішнього та внутрішнього конфлікту, сферу порушених відносин, позицію особистості – активну або пасивну ( при цьому співвідношення 1:1, або 50 на 50%, розглядається як норма, а значима перевага в ту або іншу сторону виражається у співвідношеннях 2:1 і більше). Відзначаючи окремо різні елементи кожного сюжету, експериментатор підсумовує відповіді, що відображають схильність до уточнення (ознака невпевненості, тривоги), песимістичні висловлювання (депресія), незакінченість сюжету та відсутність перспективи (невпевненість у майбутньому, невміння планувати його), переважання емоційних відповідей (підвищена емотивність) і т.д. Присутні в оповіданнях у великій кількості особливі теми – смерть, важка хвороба, суїцидальні наміри, а також порушена послідовність і погана логічна зв'язаність блоків сюжету, використання неологізмів, міркування, емоційна відчуженість, різноплановість сприйняття картинок, стереотипія можуть служити серйозними аргументами при виявленні особистісної дезінтеграції. [29]

Обстеження проводиться  в такий спосіб. Випробуваному (або групі обстежуваних осіб) дається завдання послідовно, згідно нумерації, розглядати кожну картинку, при цьому постаратися дати волю фантазії і скласти по кожній з них невелике оповідання, в якому будуть відображені наступні аспекти: Що відбувається в даний момент? Хто ці люди? Про що вони думають і що відчувають? Що призвело до цієї ситуації і чим вона закінчиться? [29]

Висловлюється також  прохання не використовувати відомі сюжети, які можна взяти з книг, театральних постановок або кінофільмів, тобто придумувати тільки своє. Підкреслюється, що об'єктом уваги експериментатора є уява досліджуваного, вміння видумувати, багатство фантазії. Зазвичай кожній дитині дається подвійний аркуш зошита, на якому найчастіше вільно розміщується вісім коротеньких оповідань, що містять відповіді на всі поставлені питання. Щоб у дітей не було відчуття обмеження, можна дати два таких аркуша. Час також не обмежується, однак експериментатор квапить хлопців, щоб отримати більш безпосередні відповіді. Крім аналізу сюжетів, їх змістовної сторони, психологу надається можливість проаналізувати почерк дитини, стиль письма, манеру викладу, культуру мови, словниковий запас, що також має велике значення для оцінки особистості в цілому. [29]

Стимульний матеріал методики представлений 8-ма контурними малюнками, на яких зображені 2, рідше 3 чоловічка. Кожен персонаж зображений в умовній манері: не ясний ні його стать, ні вік, ні соціальний статус. У той же час пози, експресія жестів, особливості розташування фігурок дозволяють судити про те, що на кожній з картинок або зображена конфліктна ситуація, або два персонажі задіяні в складних міжособистісних відносинах. Там же, де є третій учасник чи спостерігач подій, його позиція може бути витлумачена як індиферентна, активна або страдницька. [29]

Про що говорять розповіді. Перша картинка провокує створення сюжетів, в яких виявляється ставлення дитини до проблеми влади і приниження. Щоб зрозуміти, з ким із персонажів ідентифікує себе дитина, слід звернути увагу, кому з них в оповіданні він приділяє більше уваги і приписує більш сильні почуття, наводить докази, що виправдовують його позицію, нестандартні думки або вислови. Розмір розповіді також в значній мірі залежить від емоційної значущості того чи іншого сюжету. Друга, п’ята та сьома картинки в більшій мірі пов'язані з конфліктними ситуаціями (наприклад, сімейними), де складні відносини між двома людьми переживаються кимсь третім, хто не може рішучим чином змінити ситуацію. Часто підліток бачить себе в ролі цієї третьої особи: він не знаходить розуміння і прийняття в своїй сім'ї, страждає від постійних сварок і агресивних відносин між матір'ю і батьком, нерідко пов'язаних з їх алкоголізацією. При цьому позиція третьої особи може бути індиферентною (друга картинка), у вигляді уникнення втручання (5-а картинка), миротворчої чи іншої спробою втручання (7-я картинка). Друга картинка частіше інших викликає емоційний відгук у емоційно нестійких підлітків, нагадує про безглузді сплески некерованих емоцій, в той час як з приводу п’ятої картинки більше будуються сюжети, в яких фігурує дуель думок, суперечка, прагнення звинуватити іншого і виправдати себе. На сьомій картинці нерідко вирішується аргументація своєї правоти і переживання взаємною агресією персонажів. Тут має значення, яка позиція превалює у героя, з яким дитина себе ідентифікує: екстрапунітівная (звинувачення направлено зовні) або інтропунітівная (звинувачення направлено на себе). Третя та четверта картинки частіше провокують виявлення конфлікту в сфері особистих, любовних чи дружніх стосунків. В оповіданнях проявляються також сюжети з самотності, самотності, потребою в теплих відносинах, любові і прихильності. Шоста картинка провокує агресивні реакції дитини у відповідь на суб'єктивно пережиту їм несправедливість. За допомогою цієї картинки (якщо випробуваний ідентифікує себе з поваленим людиною) виявляється жертовність позиції, приниженість. Восьма картинка виявляє проблему відкидання об'єктом душевної прихильності або втечі від настирливого переслідування. [29]

Карта спостережень Стотта – це методика, яка використовується для діагностики труднощів адаптації дитини в школі, аналізу характеру дезадаптації і ступеня непристосованості дітей до школи за результатами тривалого спостереження, дає можливість отримати картину емоційного стану дитини, що не дозволяє йому адекватно пристосуватися до вимог шкільного життя. [27]

Заповнюється карта  вчителем, вихователем або дорослими, які добре знають дитину. У реєстраційному бланку закреслюються ті цифри, які відповідають формам поведінки (синдрому), найбільш характерним для даної дитини. Центральна вертикальна риса відокремлює більш важкі порушення (справа) від менш важких (зліва). При підрахунку симптом, що знаходиться зліва від вертикальної риси, оцінюється одним балом, справа – двома. Крім кількісної обробки результатів проводиться їх якісний аналіз. Велика кількість закреслених відрізків у дитини (в порівнянні з іншими дітьми) дає можливість зробити висновок про серйозні порушення в розвитку його особистості та поведінки, а також виділити ті синдроми, які в першу чергу визначають порушення і подолання яких повинно займати центральне місце в роботі з дитиною . [27]

Тест – опитувальник батьківського ставлення А.Я. Варги і В.В. Столина є найбільш популярним серед методик, використовуваних для діагностики сімейних взаємин. Тест – опитувальник являє собою психодіагностичний інструмент, орієнтований на виявлення батьківського ставлення в осіб, що звертаються за психологічною допомогою з питань виховання дітей і спілкування з ними. Батьківське відношення розуміється як система різноманітних почуттів по відношенню до дитини, поведінкових стереотипів, що практикуються в спілкуванні з ним, особливостей сприйняття і розуміння характеру й особистості дитини, її вчинків. [30]

Опитувальник складається  з 5 шкал. Перша – «Прийняття – відкидання». Шкала відображає інтегральне емоційне ставлення до дитини. Утримання одного полюса шкали: батькові подобається дитина такою, якою вона є. Батько поважає індивідуальність дитини, симпатизує йому, прагне проводити багато часу разом з ним, схвалює його інтереси. На іншому полюсі шкали: батько сприймає свою дитину поганим, непристосованим, невдахою. Йому здається, що дитина не досягне успіху в житті через низькі здібності, невеликого розуму, поганих схильностей. Здебільшого батько відчуває до дитини злість, досаду, роздратування, образу. Він не довіряє дитині і не поважає його. Друга – «Кооперація» – соціально бажаний образ батьківського ставлення. Змістовно ця шкала розкривається так: батько зацікавлений у справах і планах дитини, намагається у всьому допомогти дитині, співчуває йому. Батько високо оцінює інтелектуальні та творчі здібності дитини, відчуває почуття гордості за нього. Він заохочує ініціативу і самостійність дитини, намагається бути з ним на рівних. Батько довіряє дитині, намагається стати на його точку зору в спірних питаннях. Третя – «Симбіоз» – шкала відображає міжособистісну дистанцію у спілкуванні з дитиною. При високих балах по цій шкалі можна вважати, що батько прагне до симбіотичних відносин з дитиною. Змістовна ця тенденція описується так – батько відчуває себе з дитиною єдиним цілим, прагне задовольнити всі потреби дитини, відгородити його від труднощів і неприємностей життя. Батько постійно відчуває тривогу за дитину, дитина йому здається маленьким і беззахисним. По своїй волі батько не надає дитині самостійності ніколи. Четверта – «Авторитарна гіперсоціалізація» – відображає форму і напрямок контролю за поведінкою дитини. При високому балі за цією шкалою в батьківському відношенні даного батька чітко проглядається авторитаризм. Батько вимагає від дитини беззастережного послуху і дисципліни. Він намагається нав'язати дитині у всьому свою волю, не в змозі стати на його точку зору. За прояв свавілля дитину суворо карають. Батько пильно стежить за соціальними досягненнями дитини, його індивідуальними особливостями, звичками, думками, почуттями. П’ята – «Маленький невдаха» – відображає особливості сприйняття і розуміння дитини батьком. При високих значеннях за цією шкалою в батьківському відношенні даного батька є прагнення інфантилізувати дитину, приписати їй особисту і соціальну неспроможність. Батько бачить дитину молодшою в порівнянні з реальним віком. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини здаються батькові дитячими, несерйозними. Дитина представляється не пристосованим, не успішним і невмілим. У зв'язку з цим батько намагається захистити дитину від труднощів життя і строго контролювати її дії. [30]

Також має своє значення і методика «Малюнок сім'ї», метою якої також є виявлення особливостей внутрішньо – сімейних відносин. Даний тест доступний дітям навіть з невисоким інтелектом. Так, прийнято вважати, що відсутність кого – то з членів сім'ї на малюнку або відтягування часу їх зображення – один із симптомів та ознака конфліктних сімейних взаємин, психічного дискомфорту дитини в родині. З іншого боку, якщо дитина переживає емоційне благополуччя в родині, то він буде малювати повну сім'ю. Тут дитині пропонується інструкція: «Намалюй свою сім'ю», при цьому не рекомендується пояснювати, що означає слово «сім'я». Стирання деталей, спонтанні коментарі дитини; емоційні реакції та їх зв'язок із зображеним змістом. Після виконання необхідно отримати додаткову інформацію і дитині пропонується відповісти на наступні питання: Скажи, хто тут намальований? Де вони знаходяться? Що вони роблять? Хто це придумав? Їм весело або нудно? Чому? Хто з намальованих людей самий щасливий? Хто з них самий нещасний? Чому? Останні два питання провокують дитину на відкрите обговорення почуттів, що не кожна дитина схильна робити. При опитуванні головним чином з'ясовується сенс намальованого дитиною почуття: до окремих членів родини, чому дитина не намалював кого – небудь з членів сім'ї. [28]

Внаслідок привабливості  та природності завдання ця методика сприяє встановленню емоційного контакту психолога з дитиною, знімає напругу, що виникає в ситуації обстеження. Особливо продуктивно застосування малюнка сім'ї в старшому і молодшому дошкільному віці, так як отримані за допомогою цього результати мало залежать від здатності дитини вербализовати свої переживання, від його здатності до інстроспекціі, від здатності "вжитися" в уявну ситуацію, тобто від тих особливостей психічної діяльності, які істотні при виконанні завдань, заснованих на вербальної техніці. [28]

Паралельно з традиційним  проведенням обстеження (читання  і виконання завдання) пропонують спеціальні питання, які підштовхують випробуваного до обговорення теми стосунків у сім'ї (наприклад: "Хто в сім'ї найгірший?"), Передбачають прямий позитивний чи негативний вибір (наприклад: "Батько задумав поїздку в автомобілі, але в ньому не вистачає місця для всіх. Хто залишиться вдома? "), а також питання, уточнюючі в процесі бесіди сенс намальованої ситуації для дитини. [28]

3.2. Емпіричне дослідження  залежності особливостей девіантної поведінки від стилю виховання у сім'ї

З метою визначення особливостей виховання девіантних підлітків  нами було досліджено 15 осіб підлітків віком від 14-16 та їх батьків.