Особливості психологічного простору особистості студентів - психологів

 

 

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України

Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя

Кафедра загальної та практичної психології

 

 

 

«Особливості психологічного простору особистості студентів - психологів»

 

 

Курсова робота

студентки 3-го курсу

групи П – 31

факультету психології та соціальної роботи

спеціальності «психологія»

Гижи Аліни Миколаївни

 

науковий керівник:

доцент Тимошенко О.А.

 

Ніжин 2011

ЗМІСТ

ВСТУП . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . .. . . . . . . . ..  3

РОЗДІЛ 1 Теоретичний аналіз проблеми дослідження психологічного простору особистості  . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . .. .. . . .. .. . 5 1.1. Поняття психологічного простору особистості  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..5 1.2. Поняття ціннісних орієнтацій особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 9 1.3. Особливості психологічного простору особистості  . . . . . . . . . . . .. . . . .. . 12

РОЗДІЛ 2 Методи та методики дослідження особливостей психологічного простору особистості та ціннісних орієнтацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18 2.1. Методологічні засади особливостей психологічного простору особистості та цінностей особистості  . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . .. . . . . . . . . . . ..18 2.2. Методи, методики та процедура дослідження . . . . . . . . . . .. . .. . .. . . . . . .. .20

РОЗДІЛ 3 Дослідження особливостей психологічного простору особистості та ціннісних орієнтацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . .. . 22 3.1.  Результати вивчення особливостей психологічного простору особистості студентів – психологів  . .. . . . . . .. . . . ..  .. . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . .. . . .. 22 3.2. Результати вивчення ціннісних орієнтацій особистості . . . . . . . . . . . . . .. . 23   3.3. Встановлення наявності зв’язку між особливостями психологічного простору особистості та ціннісними орієнтаціями. . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . .24

ВИСНОВКИ . … . . . .. . . . . . . .. . . . . .. .. . . . . . . .. . .. . .. . .. .. . .. . .. . .. ..  .29

ЛІТЕРАТУРА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. .31

ДОДАТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . .. . . . . . .. . . . . .. . … . .. . .. . … . .33

 

 

 

 

ВСТУП

Поняття «психологічного простору», відображає тенденцію сучасної психології особистості до наближення природознавчої та гуманітарної парадигми, номететичного та ідеографічного підходу,  співвідносять в собі якість та кількість, тому може бути використаним і для феноменологічного підходу. Простір життя особистості характеризує її соціальний світ, її досягнення, діяльності, її світ в його вимірах. Але в особистості є і простір свого життя, обставини вибудувані нею, або нав’язані ззовні. Особистості властивий свій внутрішній простір, який включає будову простору переживань, фантазій і планів. Їхньою загальною характеристикою виступає відношення людини до них і співвідноситься в них. Ці характеристики відіграють визначену роль в його розвитку і обумовлюють не тільки його суб’єктну, але й суб’єктивну позицію як відносно простір свого людського світу, включаючи світ природи, так і відносної безмежності простору як феномену загального буття, викликаючи в потребу його пізнанні і відкритті себе в ньому. Суверенність психологічного простору особистості сприяє її відокремленню від інших людей, а також є передумовою для формування в неї індивідуальності.

Дослідженням проблеми простору особисті займалися: «психологічне поле» К.Левін, «індивідуальний життєвий простір» А.Адлер;  А.Конгро,С.К. Нартова-Бочавер,  Т.М.Титаренко.

Актуальність теми. Проблема простору особистості в сучасній психологічній науці розглядається в багатьох теоретичних концепціях та експериментальних дослідженнях. Підвищена цікавість науковців до цього питання пояснюється насамперед важливістю докладнішого дослідження психологічного простору і для психологічної науки взагалі.

Психологічний простір – це система орієнтирів, за допомогою яких особистість визначає місцезнаходження предметів, їх тотожність або неможливість по відношенню один до одного, і найголовніше визначає своє  місце і значення серед інших явищ буття. З огляду на важливу роль психологічного простору в становленні й розвитку життєвих сил суб’єктів, ми обрали тему нашої роботи, визначили мету, об’єкт та предмет дослідження.

Об’єкт дослідження:психологічний простір особистості.

Предмет дослідження: особливості психологічного простору особистості студентів психологів.

Гіпотеза: існує зв’язок між психологічним простором особистості та її ціннісними орієнтаціями.

 Мета дослідження: розкрити зміст особливостей психологічного простору у студентів - психологів; підтвердити чи спростувати гіпотезу дослідження.

Відповідно до мети і гіпотези поставленні такі завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури стосовно проблеми особливостей психологічного простору особистості.
2. Провести  теоретичний аналіз  вітчизняної та зарубіжної літератури стосовно проблеми ціннісних орієнтацій особистості.
3. Виявити особливості психологічного простору особистості та їх зв’язок з ціннісними орієнтаціями.
4. Зробити висновки.

 

 

 

 

РОЗДІЛ1. Теоретичний аналіз проблеми дослідження психологічного простору особистості.

1. Поняття психологічного простору особистості у психології

На початку двадцятого століття, соціолог Г. Зімелль запропонував поняття особистий простір. В кінці 60-х р. цього сторіччя швейцарський дослідник Хедігер ввів термін «особиста дистанція» .

Психологічний простір - це територія, куди оточуючі не вправі проникати без запрошення господаря. Це зона комфорту, де ми почуваємо себе впевнено і захищено. Вторгнення на психологічну територію співрозмовника майже напевно викличе негативну реакцію з його боку і може стати причиною серйозних розбіжностей або навіть конфлікту.

Слід пам'ятати, що особистий простір це не тільки речі, що належать людині, а й також місця, які вона вважає «своїми» (улюблене крісло, улюблений столик в кафе тощо), і відстань, на яку вона може підпустити до себе оточуючих, не відчуваючи при цьому дискомфорту.

Психологічний простір особистості може бути визначене як суб'єктивно значимий фрагмент буття, тобто істотний, що виділяється з усього багатства проявів світу і визначальний актуальну діяльність і стратегію життя людини. Психологічний простір включає фізичних і психологічних явищ, з якими людина ототожнює себе. Вони стають значущими для суб'єкта, коли набувають особистісний сенс, і тому межі психологічного простору охороняються фізичними та психологічними засобами.

Близькими за змістом поняттями є ідентичність (тотожність самому собі), емпіричне «Я» (включає складові частини особистості), «Я» - концепція (представляє рефлексію буття), самість (несвідома сутнісна основа особистості). Використовуючи співвідношення психологічного простору особистості з ідентичністю можна уподібнити співвідношенню функції з її межею: це спроба з тією чи іншою мірою точності наблизитися до того, що не може бути досягнуто.

Простір рухливий, і залежить від інтенсивності та осмисленості життєдіяльності людини. Так, воно може розширюватися за наявності невизначених перспектив, що відповідає стадії життєвого пошуку, залишатися стабільним у разі набуття відповіді і стягуватися при виникненні надцінної ідеї, в стані закоханості і т.п. Однак ми схильні розглядати психологічний простір швидше як стійку характеристику особистості, ніж як її стан. У просторі можна виділити його обсяг, кількість вимірювань, збереження (стійкість-рухливість кордонів). Воно розвивається в онтогенезі і взаємодіє з іншими якостями особистості. Але найбільш важливим, на наш погляд, є міцність його меж, дає людині переживання суверенності власного «Я», відчуття впевненості, безпеки, довіри до світу. Таким чином, не дуже цікаво, яким "метражем" обчислюється простір, головне, щоб воно було суб'єктивно достатнім для людини (Нартова- Бочавер).

Психологічний простір, який людина відчуває як своє, дозволяє йому відокремитися, відмежувати від світу предметів, соціальних і психологічних зв'язків, представляють фон, середовище його життєдіяльності. У залежності від того, чи сприймається навколишній світ як чужий або родинний, будується і власна діяльність людини в ньому, приймаючи агресивне або кооперативне забарвлення. Межі простору визначають відношення до малого і великого соціуму - родині та друзям, соціальної групи, етносу, людству. Сприйняття соціуму як свого дозволяє проявлятися конструктивним тенденціям, життя - творчим, які проводять людину через прозорі для нього соціальні кордони (завдяки чому, як зазначав Е. Еріксон, формується "широка ідентичність", почуття спільності з широким колом людей). Якщо ж соціум відчувається як чужий, ці межі можуть блокуватися, обмежуючи поле самоактуалізації особистості виникненням ксенофобії різного масштабу - від життєвої агресивності до нетерпимості до соціально-етнічним групам. Міра переживання свого і чужого, визначає здатність особистості до діалогу і спільної творчості в будь-яких сферах життєдіяльності.

Психологічний простір особистості можна співвіднести з основними проявами психічного: воно переживається суб'єктом як збережене чи порушене, що виражається в почуттях спокою чи неспокою; усвідомлюється поблизу своїх кордонів і не усвідомлюється в тих областях, які останнім часом не піддавалися змінам; виражається в поведінці, направленому на об'єкти, значущі для внутрішнього світу.

Стосовно до поведінки людини поняття "особистий простір" було вперше використано Р. Соммер, основоположником науки проксемики. Вона вивчає закономірності просторового розміщення і поведінки людей в аспекті переживання ними суб'єктивного комфорту, що досягається завдяки наявності у кожного невидимої просторової "оболонки". Р.Соммер, проте, розглядав особистий простір переважно територіально і як стабільна освіта (Абрамова Ю.Г., 27-29,35 ).

Зв’язок і взаємоперетворення духовного, або ідеального, зовнішнього і внутрішнього в людський життєдіяльності визнавались психологами різних напрямків. К.Г.Юнг розглядав ці процеси в зв’язку з проблемою синхроністичності і пророцтва. Співіснування в особистості явищ різної природи відмічено  також А.Адлером, який в «індивідуальний життєвий простір» людини включав не тільки об’єктивно існуюче об’єктивне середовище і свідоме ставлення до її елементів, але й складову людського безсвідомого. А К.Левін, враховуючи контекстуальність і рухливість явищ внутрішнього світу, прагнув визначити життєвий простір, як систему всіх реально існуючих для людини фактів, причому існування заявляло про себе «демонструючою взаємодією індивіда». Досліджуючи склад життєвого простору, він підкреслював, що є схильність обмежитися тільки психологічними явищами, подібними мотивам, когнітивним схемам, цілям, і виключить фізичні та соціальні стани, які не мають прямого впливу на людину. Але існують стани і процеси, які звичайно відносяться до фізичних, економічних чи правових явищ і тим не менш мають прямий вплив на індивіда. Тому, за К.Левіним, вони  також повинні  бути введені в життєвий простір людини.

Психологічний простір завжди унікальний, тому, що його основою є переживання «Я» і особистісна ідентифікація людини.

Простір рухливий і залежить від інтенсивності і осмисленості життєдіяльності людини. Так, він може розширюватися при наявності «рихлих» і невизначених перспектив, що відповідають стадії життєвого пошуку, залишатися стабільним у випадку набуття відповіді і стягування при виникненні зверх цінної ідеї, в стані закоханості і т.д.. Однак слід розглядати психологічний простір, як стійку характеристику особистості, а  не як її стан. В просторі можна виділити його об’єм, кількість вимірювань, збереженість (стійкість – рухливість меж). Він розвивається в онтогенезі і взаємодіє з іншими якостями особистості. Але найбільш важливим є  міцність його меж, яка дає людині переживання власного «Я», почуття впевненості, безпеки, довіри до світу.

Психологічний простір особистості – значний фрагмент буття, який визначає  активну діяльність і стратегію життя суб’єкта і захищений йому доступними фізичними та психологічними засобами. Воно включає комплекс фізичних, соціальних і суто психологічних явищ, з якими людина себе ототожнює (територію, особисті предмети, соціальні прихильності, установки). Ці явища стають значущими в контексті психологічної ситуації, набуваючи, для суб'єкта особистісного сенсу і починають охоронятися всіма доступними йому фізичними та психологічними засобами ( Нартова-Бочер).

 Ключове місце в феноменології  психологічного простору займає  стан його кордонів - фізичних  та психологічних маркерів, що  відокремлюють область особистого  контролю і приватності одну  людину від такої галузі іншого.

Психологічний простір – це інтеріоризована і персоналізована суб’єктом частина (Нартова-Бочавер).  Психологічний простір - це територія, куди оточуючі не вправі проникати без запрошення господаря. Це зона комфорту, де ми почуваємо себе впевнено і захищено. Вторгнення на психологічну територію співрозмовника майже напевно викличе негативну реакцію з його боку і може стати причиною серйозних розбіжностей або навіть конфлікту.

Слід пам'ятати, що особистий простір це не тільки речі, що належать людині, а й також місця які він вважає «своїми» (улюблене крісло, улюблений столик в кафе тощо), і відстань, на яку він може підпустити до себе оточуючих, не відчуваючи при цьому дискомфорту.

Отже, психологічний простір можна визначити, як суб’єктивно значимий фрагмент буття, тобто існуючий, виокремлюючи із всього скарбу проявів світу і визначаючий актуальну діяльність і стратегію життя людини. Психологічний простір включає комплекс  фізичних, соціальних і суто психологічних явищ, з якими особистість співставляє себе (територія, предмети, установки). Він стає визначальним для суб’єкта, коли набуваються особистісного сенсу, і тому межи психологічного простору охороняються фізичними і психологічними засобами.

2. Поняття ціннісних орієнтацій особистості у психології

Проблема ціннісних орієнтацій особистості, являється однією з ключових в психології. Це викликано тим, що внаслідок змін, які відбулися в нашому суспільстві і спонукали до відмови від стереотипів перед особистістю відкрилась можливість постановки власних цілей і визначення реальних умов їх досягнення. Формування таких цілей на кризових етапах розвитку суспільства, коли старі принципи втратили своє значення,а нові ще не утвердилися, актуалізує потребу вивчення ціннісних орієнтацій, їх ієрархічну структуру, а також фактори, що їх трансформують.