Особливості психологічного простору особистості студентів - психологів

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Сентября 2015 в 00:01, курсовая работа

Описание работы

Мета дослідження: розкрити зміст особливостей психологічного простору у студентів - психологів; підтвердити чи спростувати гіпотезу дослідження.
Відповідно до мети і гіпотези поставленні такі завдання дослідження:
Провести теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури стосовно проблеми особливостей психологічного простору особистості.
Провести теоретичний аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури стосовно проблеми ціннісних орієнтацій особистості.
Виявити особливості психологічного простору особистості та їх зв’язок з ціннісними орієнтаціями.
Зробити висновки.

Содержание работы

ВСТУП . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . .. . . . . . . . .. 3
РОЗДІЛ 1 Теоретичний аналіз проблеми дослідження психологічного простору особистості . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . .. .. . . .. .. . 5 1.1. Поняття психологічного простору особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ..5 1.2. Поняття ціннісних орієнтацій особистості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. 9 1.3. Особливості психологічного простору особистості . . . . . . . . . . . .. . . . .. . 12
РОЗДІЛ 2 Методи та методики дослідження особливостей психологічного простору особистості та ціннісних орієнтацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .18 2.1. Методологічні засади особливостей психологічного простору особистості та цінностей особистості . .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . .. . . . . . . . . . . ..18 2.2. Методи, методики та процедура дослідження . . . . . . . . . . .. . .. . .. . . . . . .. .20
РОЗДІЛ 3 Дослідження особливостей психологічного простору особистості та ціннісних орієнтацій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . .. . 22 3.1. Результати вивчення особливостей психологічного простору особистості студентів – психологів . .. . . . . . .. . . . .. .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . .. . . .. 22 3.2. Результати вивчення ціннісних орієнтацій особистості . . . . . . . . . . . . . .. . 23 3.3. Встановлення наявності зв’язку між особливостями психологічного простору особистості та ціннісними орієнтаціями. . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . .24
ВИСНОВКИ . … . . . .. . . . . . . .. . . . . .. .. . . . . . . .. . .. . .. . .. .. . .. . .. . .. .. .29
ЛІТЕРАТУРА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Файлы: 1 файл

Курсова робота з психології.docx

— 106.80 Кб (Скачать файл)

Результати аналізу психологічної літератури свідчать про те, що вивченню цієї проблеми приділялась значна увага. Але, на жаль поняття «цілісність» використовувалось в різноманітних значеннях. Як правило, увага фахівців зосереджувалася на класифікації існуючих різноманітних підходів до проблеми формування ціннісних орієнтацій особистості.

У вітчизняній психології цінності розглядалися як такі, що були тотожні спеціальним нормам, механізм дії яких не був опосередкований особливостями внутрішнього та зовнішнього світу особистості. Починаючи з 60-70х років ХХ ст., з’являються нові підходи до вивчення  ціннісних орієнтацій особистості. Дослідження сутності самих понять «цінність»,  «ціннісні орієнтації» Д.О.Леонтьєвим, В.О.Ядовим, Б.С. Братусем; аналіз динаміки ціннісних  орієнтацій І.С. Коном;  дослідження взаємовпливу процесу навчання і розвитку особистості (С.Д.Максименко) мають важливе значення в процесі аналізу формування і трансформації ціннісних орієнтацій особистості.

Якщо під ціннісними орієнтаціями розуміти відносно стабільне, вибіркове ставлення людини до сукупності матеріальних благ та ідеалів, які розглядаються як предмети, цілі та засоби для задоволення потреб життєдіяльності людини, то в такому розумінні ціннісні орієнтації акумулюють весь життєвий дослід, накопичений в індивідуальному розвитку особистості. Власний життєвий досвід особистості визначає її взаємовідносини з іншими людьми, а також зміни особистості, в першу чергу, по відношенню до самої себе.

Користуючись принципом єдності та діяльності для рішення проблеми самосвідомості в цілому, і динаміки ціннісних орієнтацій зокрема, ми можемо припустити, що цей процес носить опосередкований характер, оскільки він породжується і розвивається в життєдіяльності людини. Вплив на особистість нової ситуації становиться змістом її внутрішнього світу, що призводить до зміни створеної структури ціннісних орієнтацій, пов’язаної з переробкою змісту цієї ситуації.

Дослідження проблеми ціннісних орієнтацій зумовлено соціальними змінами в суспільстві під час яких система цінностей суттєво змінюється. Поряд з очевидним впливом  соціуму на процес формування цінностей, припускається їх розгляд як індивідуальне утворення, маюче комплексний характер і займаючи одне з найважливіших місць в структурі особистості. Ціннісні орієнтації виступають  в якості особистісноформуючої системи і пов’язані із розвитком  самосвідомості, усвідомленням положення власного «я» в системі суспільних відношень до найважливіших компонентів структури особистості, по рівню сформованості  якої можна говорити про загальний її рівень розвитку.

Одними з перших вітчизняних дослідників процесу формування ціннісних орієнтацій і чинників, які впливають на їх становлення були В.Б. Ольшанський, А.Г.Здравомислов, В.А.Ядов та інші. В.Б.Олшанський розглядав ціннісні орієнтації як прагнення особистості чи групи до різних форм соціальної значущості. А.Г.Здравомислов і В.А.Ядов пов’язували поняття ціннісних орієнтацій з психологічними поняттям установки особистості, тому що поняття «цінність» само по собі носило суто суспільний характер, данні установки особистості стали розглядатися як соціальні, а сам феномен ціннісної орієнтації – як соціально-психологічний, згідно з їх поглядами, ціннісні орієнтації являють собою установку особистості на ті чи інші цінності матеріальної і духовної культури суспільства.

Усвідомлення особистістю власних потенційних можливостей, перспективи особистісного і професійного росту спонукає її до постійного експериментування, що розуміється як пошук , творчість, можливість вибору. Вирішальним елементом даної ситуації особистісного розвитку є можливість і необхідність робити вибір, а виходить відчувати свою волю з одного боку, і свою відповідальність за усе, що відбувається і відбудеться, з іншого.

Отже, аналізуючи цілісні орієнтації можна робити висновки проте, яке місце та позицію займає особистість у структурі суспільства, які соціальні ролі виконує чи хоче виконувати. Такий підхід до вивчення ціннісних орієнтацій призводить до необхідності  розгляду їх у контексті більш складних утворень особистості, зокрема, у структурі самосвідомості, життєвих відношень особистості, її життєвого світу в цілому, особистісного розвитку. Ціннісні орієнтації наступають як результат саморозвитку особистості, структурування відносно зовнішньої діяльності процесу реалізації і процесу розгортання особистісних цінностей і смислів.

Головні проблеми , які спричинені знаходженням життєво важливих цілей сенсу життя і можливостей їх досягнення стоять перед кожним. Оскільки, ціннісні орієнтації знаходяться в основі вибору життєвих цінностей людини, то їх знання допомагають з’ясувати причини їх вчинків та дій.

    1. Особливості психологічного простору особистості

Як вище зазначалось, психологічний простір суб'єктивний значимий фрагмент буття, що визначає актуальну діяльність і стратегію життя людини. Воно включає комплекс фізичних, соціальних і суто психологічних явищ, з якими людина себе ототожнює (територію, особисті предмети, соціальні прихильності, установки). Ці явища стають значущими в контексті психологічної ситуації, набуваючи, для суб'єкта особистісний сенс і починають охоронятися всіма доступними йому фізичними та психологічними засобами.

Психологічний простір, який людина відчуває як свій, дозволяє їй бути вільною, відмежуватися від світу предметів, соціальних і психологічних зв'язків, які представляють його фон, середовище його життєдіяльності. В залежності від того, чи сприймається оточуючий світ як чужий чи рідний, будується і власна діяльність людини в ньому, прийняття агресивної чи кооперативної фарби. Межі простору визначають відношення до малого та великого соціального соціуму – сім'ї, друзів, соціальної групи, етносу,людству. Сприйняття соціуму як свого дозволяє проявитися конструктивним, життєтворчим тенденціям, які породжуються особистістю  через прозорі для нього соціальні межі . Якщо ж соціум відчувається як чужий, ці межі можуть блокуватися, обмежуючи поле самоактуалізації особистості виникненням ксенофобії різного масштабу – від житейської агресивності до нетерплячості до соціально-етнічних груп. Міра переживання свого і чужого , на наш погляд, визначається властивістю особистості до діалогу і сумісної творчості в будь-яких сферах життєдіяльності.

Отже, виділяють наступні властивості психологічного простору особистості:

  • Людина відчуває простір як своє, присвоєне або створене ним самим і тому представляє цінність.
  • Він має можливість контролювати і захищати усе, що знаходиться та виникає всередині простору.
  • Психологічний простір особистості не рефлексує без виникнення проблемних ситуацій. Воно «прозоро» і тому важко піддається позитивному опису.

На підставі теоретичного аналізу літератури, виділені шість вимірювань (секторів) психологічного простору особистості, що відображають фізичні, соціальні, і духовні аспекти людського буття:

  1. Власне тіло (виникає в онтогенезі)

Людина відкриває власне тіло раніше іншій реальності і навчається ним користуватися завдяки розвитку сенсорики і моторики. Насильство над тілом може виражатися у фрустрації базальних потреб - в їжі чи комфорті; носильні годування, незручна поза, жорстоке поводження - це впровадження в простір людини.

Тілесність у всіх своїх формах (харчова поведінка, секс, комфортність пози, зручний одяг) виконує в онтогенезі психологічного простору різні функції.

Основні функції тілесності в житті людини:

  • Встановлення контакту з власними потребами і частинами тіла (саме прийняття);
  • Встановлення контакту з навколишнім середовищем (передбачення змін та отримання зворотного зв'язку);
  • Забезпечення базової довіри до світу ;
  • Розвиток суб'єктивності (незалежності від середовища і її змін) ;
  • Можливість дослідницької та конструктивної діяльності;
  • Можливість освоєння території;
  • Можливість встановлювати тривалу, надійну симпатію;
  • Територія.

У психології частіше вивчається територіальність у вузькому сенсі слова: як та площа (зазвичай в домашньому середовищі), яку суб'єкт вважає особистої та безпечної для себе.

У фізичному просторі особиста територія, зазвичай, починає виділятися в міру розвитку локомоцій, коли людина може переміщатися з однієї кімнати в іншу, самостійно відкривати двері, встановлюючи, таким чином, межі.

Поняття територіальності було введено вперше в XVII столітті англійським дослідником Дж. Реєм, який вивчав поведінку солов'я. В етології, науці про інстинктивних засадах поведінки (які не відміняються і у людини як біосоціальної істоти), багато видів активності пояснюються поняттям територіальності: на додачу до того, що кожен вид розташовується в певному ареалі, окремі особини закріплюють за собою також "особисті" ділянки території , площа якої достатня для того, щоб забезпечити себе їжею.

Всередині і поза особистої території особина веде себе по-різному: найбільш напруженими у взаємодії виявляються кордону, де відбуваються битви, які "ведуть до просторового розрідженню популяцій, забезпечуючи кожної особини володіння певним об'єктом або територією, необхідними для відтворення вигляду. У результаті попереджається спільне користування такими об'єктами, яке в багатьох випадках було б згубним або принаймні менш ефективним ".

Таким чином, межі відокремлюють індивідуальне життя особини (або приватне життя, як це прийнято говорити про людей) від життя видовий, громадської, причому це відділення еволюційно виправдано, забезпечуючи безпеку нормальної життєдіяльності живої істоти .

Передбачається, що зміна кордонів індивідуальної території служить сигналом для специфічної поведінки особи: або захисту шляхом агресивно оборонного поведінки, або втечі до місця більшій безпеці. При цьому зоною особливої ​​психологічної напруженості є межа особистої і чужої території. На думку К. Лоренца і Н. Тінбергена, ці інстинктивно закріплені зразки поведінки, що склалися протягом тисячоліть, продовжують функціонувати і у людини, частково трансформувавшись у соціальні інстинкти, а частково проявляючись у динаміці внутрішнього світу особистості.

Стосовно до поведінки людини поняття "особистий простір" було вперше використано Р. Соммер, основоположником науки проксемики. Вона вивчає закономірності просторового розміщення і поведінки людей в аспекті переживання ними суб'єктивного комфорту, що досягається завдяки наявності у кожного невидимою просторової "оболонки". Соммер, проте, розглядав особистий простір переважно територіально і як стабільний освіта .

Функції територіальності в житті людини:

  • Позначення соціальної ідентичності (статус у групі);
  • Можливість контролювати інтенсивність соціальних контактів;
  • Можливість контролювати потік інформації;
  • Можливість захищатися від надсильної стимуляції середовищі і вторгнень;
  • Можливість конструктивної діяльності;
  • Можливість психологічної реабілітації.
  1. Особисті речі (артефакти)

Дуже часто посилення контролю над світом особистих речей відкриває процес відновлення самоповаги у жінок, що пережили кризу розставання з чоловіком.

У чоловіків є також особливо інтимні предмети нечасто використовувані знаки самовираження їх «внутрішньої дитини».

Предмети і у дорослих є текстом, алегоричним повідомленням іншим людям про себе. Речі відображають міру самоповаги і духовної розвиненості суб'єкта, і багато людей взаємодіють між собою саме мовою речей.

Основні функції особистих речей:

  • Знаряддя діяльності;
  • Комунікативні посилання;
  • Засоби самопрезентації;
  • Засоби підтримки особистої та соціально ідентичності;
  • Засоби встановлення контакту з дійсністю;
  • Засоби заміщення соціальних об'єктів;
  • Ресурс,самі підтримки та стихійної психотерапії;
  • Маркери особистої території;
  • Часовий режим (звички, планування, жайворонок-сова, першість) .
  1. Звички як тимчасова форма володіння простором також є предметом ідентифікації людини.
  1. Соціальні зв'язки (референтна група, родичі, друзі)

Близькі люди, які відображають різні потреби людини, і які починають брати участь у просторі за мірою розподілу соціального світу на «своїх» та «чужих» і, на думку І.С.Кона, також пов’язані територіальним інстинктом.

  1. Смаки і цінності (цінності, світогляду, смаки, уподобання)

Информация о работе Особливості психологічного простору особистості студентів - психологів