Особливості Соціально-психічної адаптпції дівчаток підлітків, що належать до субкультури отаку

У межах ОСК до зовнішніх  проявів, можна віднести величезну  кількість тематичних сайтів, на яких, серед іншого, можна побачити фотосесії  косплеєрів, і на яких часто є  форуми. Спілкування отаку в інтернеті відрізняється масовістю і віртуальністю. Підсумком заочного спілкування в інтернеті є масові заходи, такі як анімки (закриті вечірки), фестивалі та конвенти, які так само можна віднести до зовнішніх проявів ОСК.

У цьому сенсі аніме-фестивалі (планові колективні зустрічі отаку з різних міст або країн, присвячені аніме та японської культури) мають свої особливості. Традиційно фестивалі проводяться у великих містах, періодичністю раз в рік, тривалість більшості фестивалів від одного до трьох днів.

Багато фестивалів складаються з блоків заходів, що включають показ аніме, проведення конкурсів комп'ютерних ігор, фанарта, додзінсі, продаж сувенірної продукції. Більшість заходів будь-якого аніме-фестивалю носить ігровий і змагальний характер. Таким чином, з одного боку, аніме-фестиваль для його учасників виконує універсальні функції гри, такі як вивільнення надлишкової життєвої енергії, інстинкт наслідування, задоволення потреб в розрядці [27], однак він не є «вправою на порозі серйозної діяльності , тренінгом на самообмеження ».

Структура більшості  аніме-фестивалів подібна незалежно  від країни проведення та кількості  учасників; центральною і найбільш видовищною ланкою будь-якого фестивалю є косплей. Косплей (cosplay: скорочення від англійських слів "costume" - костюм і "play" - грати) - костюмована гра. Найчастіше косплей включає основні блоки: косплей-шоу, дефілє, фотокосплей. Тематикою косплея може бути перевтілення в персонажів аніме, манги і комп'ютерних ігор. Отже, косплей об'єднує представників різних напрямків ОСК і служить основним зовнішнім проявом субкультури.

Таким чином, до зовнішніх  проявів отаку-субкультури слід відносити не тільки манеру поведінки  і зовнішній вигляд її представників, але й зовнішні прояви в інтернеті (сайти, форуми, фотосесії) та проведення різноманітних масових заходів.

 

РОЗДІЛ 2. Вибірка та  методики дослідження

2.1 Характеристика  вибірки,  що досліджується.

Дослідження здійснювалося в м. Харкові, на базі Харківського аніме-клубу «Yume no Moto», ХСШ№29. Загальна чисельність учасників, які взяли участь у дослідженні - 60 чоловік.

Було виділено дві групи опитуваних, по 30 чоловік, у віці від 14 до 16 років  50 % яких, відносили себе до певної субкультури «отаку».

Психічних патологій  на момент дослідження ніхто з  учасників не мав.

2.2 Методи дослідження.

Для проведення практичної частини дослідження нами було підібрано  ряд методів та методик.

1. Методика діагностики соціально-психологічної адаптації К Роджерса та Р. Даймонда – особистісний опитувальник, який призначений для вивчення особливостей соціально психологічної адаптації та пов”язаних з цим рис особистості. Стимульний матеріал представлений 101 твердженням, які сформульовані в третій особі   однини, без використання будь – яких займенників. За вірогідністю, така форма було використана авторами для того, щоб уникнути впливу «прямого ототожнення». Тобто ситуації, коли опитувані свідомо напряму співвідносять твердження зі своїми особливостями. Даний метод є однією з форм «нейтралізації» установки тих кого тестують, на соціально бажані відповіді. У методиці передбачена достатньо диференційована 7-бальна шкала відповідей.  Авторами виділяються наступні 6 інтергальні показники: адаптація, сприйняття інших, інтернальність, самосприйняття, емоційна комфортність, прагнення до домінування. Кожен з них розраховується за індивідуальною формулою, яка знайдена, ймовірно, емпіричним шляхом. Інтерпретація  здійснюється у відповідності з нормативними даними, розрахованими окремо для підлітків та дорослих людей.

2. Методика семантичного диференціалу (від грецької  semantikos – той, що означає та лат. differentia – різниця) – метод психолінгвістики та експериментальної семантики, є одним з різновидів  методів побудови суб’єктивних семантичних просторів. Метод семантичного диференціалу був розроблений у 1955 р. групою американських психологів на чолі з Ч. Осгудом у ході дослідження механізмів синестезії та одержав широке використання у дослідженнях, пов’язаних із сприйняттям та поведінкою людини, з аналізом соціальних установок та особистісних смислів. Осгуд М. вважає, що с. д. дозволяє вимірювати т. н. конотативні значення – ті стани, які  є наступними після сприйняттям символу – дратівника та обов’язково передують осмисленим операціям із символом. У М. с. д. об’єкти, що вимірюються (поняття, зображення, окремі персонажі та т. п.), оцінюються за рядом біполярних гра дульних (три -, п’яти -, семибальних) шкал, полюси яких задані за допомогою вербальних антонімів. Оцінки понять за окремими шкалами корелюють одна з іншою, та за допомогою факторного аналізу вдається виділити жмутки таких висококорелюючих шкал, згрупувати їх у фактори. Із змістовного боку фактор можна розглядати як смисловий варіант змісту шкал, які входять у фактор. Групування шкал у фактори дозволяє перейти до більш ємного опису об’єктів за допомогою меншого набору категорій факторів, уявивши зміст об’єкту, його конотативне значення як сукупність факторів, що дані з різними коефіцієнтами ваги. У роботах Осгуда було виділено три основних фактори («Оцінка», «Сила», «Активність»), які об’єднують багато шкал, та для диференціації конотативних значень використовувалося декартовий тримірний простір. Поряд з універсальними семантичними диференціалами, побудованими на базі лексики з різноманітних семантичних класів, будуються і окремі семантичні диференціали для обмежених понятійних класів. Наприклад, побудовано ряд окремих семантичних просторів: «особистий семантичний диференціал», який структурує прикметникові якості особистості; «диференціал політичних термінів» та т. п. Побудова таких окремих семантичних просторів дозволяє проводити і більш тонкий семантичний аналіз, а самі факторні структури можуть інтерпретуватися як категоріальна мережа даного понятійного класу. [23]

 

РОЗДІЛ 3. Результати дослідження

3.1 Психосемантична структура спілкування дівчаток підлітків, що належать до субкультури отаку.

Факторінй аналіз семантичного діференціалу дівчаток підлітків, що належать до субкультури отаку.

                                                                                       Таблиця 1

факторний аналіз
змінні	коефіцієнт кореляції
1-ий фактор
спілкування любов самотність	0,913 0,895 - 0,916
2-ий фактор
я щастя	0,853 - 0,728
3-ій фактор
дружба щастя	0,916 0,433

 

1. Фактор любові. Даний фактор пояснює 87% вибірки. Фактор біополярний. На одному полюсі конструкти спілкування, любові, а на іншому –самотність. Цікавий зв'язок спілкування й любові у піддослідних, що може бути свідченням того, що любов розглядається як  міжособистісне  явище, що проявляється в спілкуванні. Таким чином, вважаємо виправданим, припущення про те, що любов до природи, до улюбленої справи - відступає на другий план. Любов для випробовуваних швидше прояв певного взаємодії між індивідами.

2. Фактор щастя. Даний фактор пояснює 60% вибірки. Фактор біополярний, на першому полюсі - щастя, а на іншому – я. Цікаво те, що випробовувані, очевидно не відчувають себе щасливими. Наслідком чого може виявитися низький рівень соціально-психологічної адаптації, проблеми у спілкуванні, які в свою чергу є «каменем спотикання» в реалізації власних прагнень, потреб.

3. Фактор дружбы. Даний фактор пояснює 60% вибірки.  До нього входять такі конструкти: дружба, щастя. Випробовувані розглядають дружні відносини, як можливість бути щасливими. Імовірно дружба для них є проведенням дозвілля, джерелом позитивних емоцій, ресурсом. Можливо, випробовувані керуються власними інтересами, насилу поділяють чужі, так як мають специфічні захоплення, пов'язані зі своєю субкультурою. Нерозділення однолітками інтересів, може з'явитися причиною складності побудови дружнього спілкування.

Вважаємо важливим розглянути в цілому результати. Судячи з усього, випробовувані самотні. Відчувають дефіцит любові, як міжособистісної взаємодії. Мають проблеми у спілкуванні з однолітками. Вважаємо виправданим, припущення того, що саме це і є першопричиною вибору субкультури, як джерела задоволення нереалізованих потреб. Відзначимо й те, що  незадоволена потреба в спілкуванні веде до погіршення у всій системі відносин, що ускладнить ефективну комунікації в цілому.

3.2 Порівняння двох незалежних вибірок (дівчаток підлітків, що належать до субкультури отаку і дівчаток підлітків, що не належать до субкультур) за допомогою непараметричного критерію Манна-Уітні.

Таблиця 2

Порівняння двох незалежних вибірок (дівчаток підлітків, що належать до субкультури отаку і дівчаток підлітків, що не належать до субкультур) за допомогою непараметричного

критерію Манна-Уітні.

	Средній ранг		Сума рангів		U
	Гр.1	Гр.2	Гр.1	Гр.2
адаптивність	15,78	45,22	473,50	1356,50	8,500**
дезадаптивність	45,50	15,50	1365,00	465,00	,000**
прийнятте себе	15,50	45,50	465,00	1365,00	,000**
не прийнятте себе	43,12	17,88	1293,50	536,50	71,500**

 

Продовження таблиці 2

 

эмоційний дискомфорт	40,10	20,90	1203,50	627,00	162,000**
внутрішній контроль	45,50	15,50	1365,00	465,00	,000**
зовнішний контроль	45,50	15,50	1365,00	465,00	,000**
ескапізм	45,50	15,50	1365,00	465,00	,000**

 

Згідно з результатами дослідження прихильники субкультури  откаку менш адаптивні, не приймають  себе, відчувають емоційний дискомфорт. Поряд з цим мають високі показники внутрішнього і зовнішнього контролю, ескапізму. Особливо важливий, на наш погляд, високий показник ескапізму. Випробовувані схильні до відходу у вигаданий світ, який їм надає вибір саме такої субкультури. Можливо, перегляд анімаційних фільмів і серіалів дає їм грунт для роздумів і фантазій. Відзначимо й те, що можливо попередні показники низького рівня щастя, можуть бути обумовлені розчаруванням реальністю, бажанням і неможливістю відіграшу в реальних життєвих ситуаціях вигаданого. Випробовувані контролюють себе, і контрольовані іншими. Можливо, зовнішній контроль обумовлений з боку батьків і викладачів. Емоційний дискомфорт, може бути обумовлений проблемами в спілкуванні з однолітками, складністю налагодження зв'язку з оточуючими. Цікавий показник власного неприйняття, що може бути причиною проблем в спілкуванні. Можливо, випробовувані не вважають себе гідними, відчувають слабкість, нерівність своїх можливостей порівняно зі своїми однолітками. Так само, власне неприйняття може бути обумовлено орієнтиром на вигаданих героїв з анімаційних фільмів, як свій власний ідеал, який не може бути реалізований. Вищевказані дані можуть бути свідченням того, що випробовувані першої групи мають низький рівень соціально-психологічної адаптації, що може з'явитися причиною неадекватного сприйняття навколишньої дійсності. [28] Низька соціальна адаптація так само свідчить про складність до зміни власної поведінки у зв'язку з рольовими очікуваннями інших індивідів. [22] Імовірно випробувані знаходяться на першому рівні відносин виділених А. Р. Лазурским. Вони пригнічені оточенням, і мають низький рівень пристосування до середовищній обстановці. Відзначимо, що в нашій роботі ми розглянули виключно критерії, пов'язані зі спілкуванням, комунікацією, соціальною адаптацією. Можливо при більш детальному розгляді випробовуваних даної групи ми визначили б і позитивні сторони впливу субкультури отаку на індивіда.

Випробовувані другої групи адаптивні, приймають себе. Мають нижчі показники емоційного дискомфорту, внутрішнього і зовнішнього контролю, ескапізму. Вищевказані дані можуть бути свідченням того, що випробовувані мають нормальний рівень соціально-психологічної адаптації, товариські.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

1. Соціально-психологічна  адаптація є важливим чинником ефективного розвитку та взаємодії, як індивіда, так і всього суспільства в цілому. Зарубіжні та вітчизняні дослідники вказують на те, що соціально-психологічна адаптація має тісний зв'язок із спілкуванням, комунікацією, міжособистісними відносинами, які в свою чергу є базовими потребами людини. Їх незадоволення веде до порушення ефективного розвитку особистості.

2. На даному етапі  розвитку суспільства з'являється  велика кількість різних субкультур. Індивід, що входить в субкультуру,  відрізняється від загальноприйнятих норм своїми переконаннями, поведінкою, поглядом на життя. Основною передумовою даних змін є пошук себе, наслідування, і бажання бути прийнятим групою.

3. Дівчатка підлітки, що належать до субкультури  отаку, визначили як значущі  компоненти структури спілкування: любов, щастя, дружбу. Любов, перш за все, пов'язана з міжособистісним спілкуванням і встановленням зв'язків між індивідами. Щастя знаходитися на різних полюсах із власною оцінкою, а дружба пов'язана з відчуттям щастя. Судячи с усього, випробовувані самотні. Відчувають дефіцит любові, як міжособистісної взаємодії. Мають проблеми у спілкуванні з однолітками. Вважаємо виправданим, припущення того, що саме це і є першопричиною вибору субкультури, як джерела задоволення нереалізованих потреб.

4. Дівчатка підлітки, що належать до субкультури  отаку, мають низькі показники  адаптації, прийняття себе, емоційного  комфорту, поряд з високим рівнем  внутрішнього та зовнішнього  контролю, ескапізмом. Вищевказані  дані свідчать про низький  рівень соціально-психологічної адаптації випробовуваних. Дівчатка підлітки, які не належать до субкультур, мають нормальний і високий рівень соціально-психологічної адаптації.

Практичне значення. Розробка програми тренінгу ефективної комунікації  для підлітків; психокорекційних та психотерапевтичних програм спрямованих на корекцію індивідуальної структури спілкування.

Рекомендації. Можливо  подальше розширення дослідження, складання  психологічних портретів випробовуваних, включення більш розгорнутого вивчення семантичного простору, вивчення творчих здібностей.