Проблема готовності майбутнього подружжя до шлюбу

Сьогодні у більшості випадків шлюб виступає як добровільний союз чоловіка і жінки, заснований на взаємній схильності й особистій домовленості, оформлений у встановленому законом порядку, спрямований на створення і збереження родини. .

 

У сучасному світі спостерігається  значна варіативність моделей шлюбних  відносин, формуються шлюби, що є альтернативами класичної моногамії.

Поняття "родина" призначено для  характеристики складної системи взаємин  подружжя, їхніх дітей, інших родичів. Такий підхід виражений у лаконічному  формулюванні С.И. Голоду, що розглядає  родину як сукупність індивідів, що складаються, щонайменше, в одному з трьох видів  відносин: кровного споріднення, породження, властивості.

Приведемо традиційне визначення поняття, що зустрічається в багатьох довідкових виданнях. Сім’я - це найважливіша форма організації особистого життя, вид соціальної спільності, мала група, заснована на подружньому союзі, родинних зв'язках, тобто на багатобічних відносинах між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, братами, сестрами, іншими родичами, що живуть разом і ведуть загальне господарство. Однак життя вносить деякі корективи в таке розуміння родини. Зокрема, розвивається "гостьовий" (регулярний-роздільний) шлюб, що припускає роздільне проживання подружжя протягом досить тривалого проміжку часу.[31]

В даний час у цивілізованому суспільстві усе більше людей  не вступає в шлюб на самому початку  своїх відносин, зовсім не оформляє офіційних відносин, зростає кількість  молодих людей, що прагнуть до альтернативних форм власного життя; відбувається не тільки еволюція форм шлюбу, але і відношення до шлюбу істотно трансформується. Подібні зміни значною мірою мають відношення до трансформації соціокультурного характеру феномена "молоді".

Західний дослідник Р. Зидер [27] ґрунтовно вивчив цей феномен. Класична фаза молодості між настанням статевої зрілості і повною соціально-економічною зрілістю тепер змінилася. Молоді люди досягають соціокультурної зрілості задовго до того, як знаходять економічну незалежність від батьків. З одного боку, вступ у трудове життя в молодих людей відсунулося через подовження терміну шкільної й університетської освіти. З іншого боку, у більш ранньому віці "перевага" віддається можливості діяти і споживати. "Постіндустріальне" суспільство сприяє ранньому настанню повноліття насамперед в області споживання, а також у соціальних і сексуальних відносинах, і відстрочує настання економічної самостійності.

 

1.2. Особливості консультування  майбутнього подружжя

 

Для створення успішної родини необхідно  досягти фізичної зрілості, набути досвіду спілкування з представниками протилежної статі, хоча б частково психологічно і матеріально не залежати від генетичної сім'ї. Важливо вибрати  підходящого шлюбного партнера, набути досвіду емоційного і ділового взаємодії  з ним.

 При вирішенні цих та інших  завдань у молодих людей можуть  виникнути труднощі, які «запрограмовані»  віком, або детерміновані моделями  поведінки батьків, або визначаються  індивідуально-психологічними особливостями  особистості, її досвідом в  міжособистісних взаєминах і  т.д. Так як ці труднощі пов'язані  з проблемою підготовки до  шлюбу, розглянемо види психологічного  консультування молодих людей,  тим більше що останнім часом вони все частіше звертаються за психологічною допомогою.[13]

 Головне завдання інформування - усунення дефіциту психологічних знань, необхідних молодим людям для ефективної взаємодії з перед шлюбним , а в майбутньому шлюбним партнером. Організацією психолог - просвітницької роботи займаються практичні психологи та соціальні педагоги. Вони знайомлять молодих людей зі специфікою предшлюбного залицяння, основними причинами помилок міжособистісної перцепції та іншими передшлюбними факторами «ризику», аналізують психологічні умови оптимізації предшлюбного періоду, розкривають основні компоненти психологічної готовності до шлюбу, психофізіологічні і психологічні особливості чоловіків і жінок та інше.

На підставі переліку причин звернень майбутнього подружжя можна припустити, що вони хочуть створити міцну сім’ю та  налаштовані на перебудову своїх стосунків і прагнуть реалізуватися у своєму спільному житті.

 

Зупинимося докладніше на деяких перевагах  роботи з «подружжям», а також на певних труднощах, пов'язаних із цим варіантом приходу клієнтів у консультацію.

Підготовка до сімейного життя  починається задовго до підготовки до весілля. І перш, ніж домовлятися  про те, яким буде перший танець, варто  домовитися один з одним і про те, якою буде спільне життя.

Дошлюбне консультування - це можливість заздалегідь обумовити питання, які з часом можуть стати справжніми проблемами.[20]

Сьогодні все більш популярним стає заздалегідь складати свій заповіт, планувати, якою буде власна пенсія. Багато пар вже з перших днів свого  спільного життя починають відкладати заощадження для навчання своїх  майбутніх дітей. Навіть у нашій  країні кількість укладених щорічно  шлюбних контрактів зростає.

 

Дошлюбне консультування - це можливість укласти психологічний шлюбний  контракт ще до вступу в шлюб. На відміну  від контракту, в якому прописуються майнові взаємини між подружжям після розлучення, при дошлюбному консультуванні обговорюється поведінка подружжя під час їхнього спільного життя, а також те, що необхідно для того, щоб сімейне життя було щасливим.[18]

Існує думка, що за консультацією до психолога звертаються лише ті люди, у яких є якісь проблеми. Але  така позиція не зовсім вірна. Здатність  прогнозувати власне майбутнє - це, в  першу чергу, показник власної зрілості і відповідальності за себе і тих, хто з вами поруч. І це набагато більш розумно, ніж просто з головою  поринути у вир пристрасті, а через  рік говорити «не зійшлися характерами» і «куди тільки рік тому очі  мої дивилися».

 Питання так званої «притирання»  першого року спільного життя  не тільки встають перед майбутніми  подружжям, а й знаходять свої  відповіді, які в майбутньому  не стануть неприємними сюрпризами.

Тільки в самому широкому розумінні  цього терміна можна розглядати дошлюбне консультування в якості "консультування". З функцій консультування в ньому  залишаються обговорення проблем  та освітнє втручання, яке має  головною метою постачання нареченого і нареченої типовими для таких випадків відомостями.

Видатним піонером у здійсненні освітнього інструктивного методу підготовки до шлюбу був Ернст Р. Гровс, який в 1924 р. в одному з коледжів Університету Бостона ввів навчальний курс під назвою "Підготовка до шлюбу і сімейного життя". І цією подією, зробив великий вплив на дошлюбне консультування, був перехід в психології від строго интрапсихічного розгляду проблем до розширеного погляду на міжособистісні системи та культурні аспекти проблемних ситуацій. Це спонукало фахівців в області психічного здоров'я почати звертати підвищену увагу на змінні стосунків у шлюбі і у процесі підготовки до шлюбу.

Починаючи з 1950-х р. "Журнал психології" став відбивати більш широкий інтерес до аспектів взаємин дошлюбного консультування, що виразився в збільшенні числа статей з даного предмета. Завдяки зусиллям Служби охорони здоров'я США, націленим на виявлення і контроль венеричних захворювань, до проведення дошлюбного обстеження спочатку були залучені професійні медики. Хоча більшість фізіологічних оглядів проводилися поверхово і регламентувалися (істотно розрізняються) законами штатів, деякі лікарі відчували потребу вийти за рамки рутинних процедур і постачати молоді пари необхідними відомостями та рекомендаціями. Велика частина консультацій, що надавалися лікарями, були зосереджені на питаннях статі та сексуальності. Накопичується все більше даних, що принаймні деякі з тих, у кого не склалися стосунки в першому шлюбі, будують більш конструктивні відносини у другому шлюбі. Проведене після невдалого шлюбу консультування може допомогти новій подружній парі уникнути тих проблем, які призвели до неспроможності попереднього шлюбу. Від людей, які раніше перебували в шлюбі, теж будуть очікувати досягнення певного розуміння тих вимог, які до них висуває шлюб, і прийняття більш розумного підходу до нових стосунків.[12]

 

У сучасній літературі з питань дошлюбного консультування йдеться про те, що шлюбних і сімейних консультантів заохочують надавати допомогу тим, хто має намір вступити в шлюб, допомагають реалістично оцінити багато з романтичних ілюзій і мотивів, пов'язаних зі шлюбом. Вони можуть дослідити соціально-психологічні аспекти динаміки шлюбу та процес формування подружньої прив'язаності і вірності.

Психологи протягом багатьох років  намагалися розібратися: яким чином  люди вибирають шлюбного партнера? Проте єдиним змістовним узагальненням може стати визнання того, що цей процес набагато складніший, аніж уявляється на перший погляд.

Одним з перших почав роздумувати  над причинами вступу в шлюб засновник  класичного психоаналізу 3. Фрейд. Його психоаналітична теорія спирається на припущення про потяг, який діти відчувають до батьків протилежної статі. Завдяки складному несвідомому процессу вони можуть переносити любов, випробовувану ними до батьків, на інші, суспільно схвалювані, об'єкти - на своїх потенційних половинок. Ймовірно, тому багато хлопців хотіли б зустріти майбутню супутницю життя, схожу на їхню матір, і дуже часто дівчата звертають увагу на юнаків, схожих на їх батьків.

Бажання пояснити механізм шлюбного вибору призвело до створення ряду концепцій.[8]

Найбільшого поширення і популярність в зарубіжній соціальній психології отримали теорії комплементарних потреб Р.Уінча, теорія «стимул-цінність-роль» Б.Мурстейна, інструментальна теорія підбору подружжя Р. Сентерса, теорія «фільтрів» А. Керкгоффа і К. Девіса, «кругова теорія любові» А. Рейса. [2]

Теорія комплементарних потреб (доповнюючих потреб) Р. Уинча грунтується на старому, як світ, принципі, що стверджує, що протилежності притягуються.[5]

Р.Уінч пише, що у виборі чоловіка кожен індивідум шукає того, від кого очікує максимум задоволення потреб. Закохані повинні мати схожість соціальних рис і психологічно доповнювати один одного. Задоволення, і винагорода розглядаються як сили, що сприяють зближенню майбутнього подружжя. Ця теорія не стверджує, що кожен може знайти чоловіка, який би повністю задовольнив його потреби. Вона допомагає розібратися, чому кожен вважає тільки деяких з усього «поля обранців» привабливими. Відповідно до цієї теорії, наприклад, привабливою для владного чоловіка може бути лагідна жінка, а спокійного і м'якому чоловікові подобаються енергійні і прямі жінки.

 

Інструментальна теорія підбору подружжя, розроблена Р. Сентерсом

також приділяє першочергову увагу задоволенню потреб, але при цьому стверджує, що одні потреби більш важливі, ніж інші, деякі з них більш притаманні чоловікам, ніж жінкам, і навпаки. Згідно Р. Сентерсу, людину тягне до того, чиї потреби схожі з його власними або доповнюють їх.[5]

 

Теорія «стимул-цінність-роль», або «обмін і максимальна вигода», Б. Мурстейна отримала, мабуть, найбільше поширення серед дослідників. Вона грунтується на двох найважливіших посилках.[5]

· Перша полягає в тому, що на кожному щаблі розвитку взаємин партнерів міцність відносин залежить від так званого рівності обміну. Іншими словами, відбувається своєрідний облік плюсів і мінусів, активів і пасивів кожного партнера. В результаті, хоча партнери можуть і не усвідомлювати цього, встановлюється певний баланс позитивних і негативних характеристик кожного. Якщо активи, або стимули вступу в шлюб, перевищують пасиви, то приймається рішення про укладення подружнього союзу.

· Друга посилка полягає в тому, що шлюбний вибір включає в себе серію послідовних стадій, через які повинні пройти молоді люди. Той, хто не відповідає умовам кожної стадії, вибуває з «гри».

 

«Кругова теорія любові» А. Рейса пояснює механізм вибору шлюбного партнера через реалізацію чотирьох послідовних, взаємопов'язаних процесів.[5]

1. Встановлення взаємозв'язку. Мається  на увазі легкість спілкування  двох людей, іншими словами  - наскільки «у своїй тарілці»  вони відчувають себе в товаристві  один одного. Це залежить як  від соціально-культурних факторів (соціального класу, освіти, релігії,  стилю, виховання), так і від  індивідуальних здібностей людини  вступати в контакт з іншими людьми.

2. Саморозкриття. Відчуття взаємозв'язку  з іншою людиною народжує відчуття  розслаблення, довіри і полегшує  розкриття себе перед іншим.  Тут також великий вплив надають  соціально-культурні фактори.

 

3. Формування взаємної залежності. Поступово у чоловіка і жінки  виникає і розвивається система  взаємопов'язаних звичок, з'являється  почуття необхідності один одному.

 

4. Реалізація основних потреб  особистості, якими, на думку  А. Рейса, є потреби в любові, довірі, стимуляції ким її амбіцій і ін Розвиток почуття любові йде в напрямку від першого процесу до четвертого. Безумовно, що пропуск одного з них негативно позначається на розвитку або стабільності любовних відносин.

 

Теорії, що проводяться в цьому напрямку дослідження, в основному стосувалися вивчення окремих сторін якості шлюбу: стабільності і стійкості шлюбу, сумісності подружжя, ролі сім'ї в суспільстві і т. д. Лише деякі автори зверталися до проблеми дослідження сімейних відносин з точки зору якості шлюбу , задоволеності подружжя сімейними відносинами.