Проблема розвитку особистості в обдарованої дитини

Проблема розвитку особистості в обдарованої дитини

Курсова робота

зі спеціальності 5.01010201 «Початкова освіта»

 

 

 

 

 

 

 

Мукачево – 2013

 

ЗМІСТ

Вступ ……………………………….......................................................... 3

Розділ 1. Теоретичний аналіз проблеми розвитку особистості

в обдарованої дитини ............................................................................. 9

1.1. Феномен обдарованості: сутність поняття та види ........................ 9

1.2. Особливості особистості обдарованої дитини ............................... 18

Розділ 2. Діагностика  обдарованості у молодшому шкільному

віці ............................................................................................................ 21

2.1. Опис використаних методик та організація дослідження............. 21

2.2. Хід експерименту та аналіз даних, отриманих в результаті

діагностики обдарованості  у молодших школярів .............................. 23

Розділ 3. Завдання програми з розвитку особистості

обдарованої дитини .............................................................................. 27

Висновки та пропозиції ....................................................................... 31

Список використаних джерел ............................................................ 34

Додатки……………………………….................................................... 36

 

 

ВСТУП

Актуальність дослідження. Епоха, що настала, – епоха змін, інновацій, епоха інтелекту, – диктує свої умови життя, висуває нові вимоги до  людини. Проблема обдарованості в даний час стає все більш актуальною. Це, перш за все, пов'язано з потребою суспільства в неординарних творчих особистостях. Невизначеність сучасного навколишнього середовища вимагає не тільки високу активність людини, але і його вміння, здібності нестандартної поведінки.

У державних документах про діяльність загальноосвітніх закладів підкреслюється, що вирішення проблеми формування творчої  особистості, розвиток здібностей та обдарувань юного громадянина значною мірою залежить від учителя, творча діяльність якого стає міцним засобом формування і розвитку здібностей та обдарованості школярів. Гуманізація та демократизація педагогічної праці, спрямованість її на розвиток особистості дитини сприяють створенню мережі нетрадиційних типів шкіл, розробці альтернативних систем освіти, авторських методик навчання. Проблема виявлення і розвитку обдарованих дітей вимагають сьогодні від учителя вміння працювати в творчому режимі, нестандартних напрямах, постійно удосконалювати професійну діяльність, створювати свою творчу лабораторію, опановувати специфічними формами і методами роботи з обдарованими дітьми у навчально-виховному процесі.

Однак, аналіз професійної діяльності вчителів загальноосвітніх шкіл свідчить про те, що вони не завжди підготовлені до роботи з обдарованими дітьми: додержуються, як правило, авторитарного стилю керівництва навчально-виховним процесом, не володіють методиками виявлення сфер обдарованості учнів, не враховують особливості дітей, не сприяють індивідуально-особистісному розвитку кожної дитини. Це значною мірою зумовлено тим, що професійно-педагогічні знання, яких набувають майбутні вчителі в закладах вищої освіти, не враховують проблему підготовки до роботи з обдарованими дітьми.

 Обдарована особистість є  великою цінністю суспільства.  Відтак, освіта обдарованих виступає  об’єктивним гарантом його подальшого  соціально-економічного й культурно-політичного  розвитку. Відповідно актуалізується гуманітарна корекція сфери освіти, переглядаються її концептуальні та методологічні засади, уможливлюється її реформування і дотичні до нього зміни у вихованні особистості в напрямі орієнтування на її різносторонній потенціал, розвиток обдарованості й таланту.

Існує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, особливої уваги і керівництва. Однак в силу особистісних особливостей такі діти найбільш чутливі до оцінки їх діяльності, поведінки і мислення, вони більш сприйнятливі до сенсорних стимулів і краще розуміють відносини і зв'язки. Обдарована дитина схильна до критичного відношення не тільки до себе, але і до оточення. Тож педагоги, які працюють з обдарованими дітьми, повинні бути досить терпимі до критики взагалі і себе зокрема. Талановиті діти часто сприймають невербальні сигнали як прояв неприйняття себе оточуючими. У результаті така дитина може справляти враження відволікаючого, непосидючого, постійно на все реагує. Для них не існує стандартних вимог (все як у всіх), їм складно бути конформістами, особливо якщо існуючі норми і правила йдуть врозріз з їх інтересами і здаються безглуздими. Для обдарованої дитини твердження, що так прийнято, не є аргументом.

Обдаровані діти досить вимогливі до себе, часто ставлять перед собою не здійсненні в даний момент цілі, що призводить до емоційного розладу і дестабілізації поведінки. Такі діти нерідко з недостатньою терпимістю ставляться до дітей, що стоять нижче їх у плані розвитку здібностей. Ці та інші особливості таких хлопців впливають на їх соціальний статус, коли вони опиняються в положенні "несхвалюваних". У зв'язку з цим необхідно добиватися зміни такої позиції, і, перш за все, це пов'язано з підготовкою самих педагогів.

У сучасній літературі з'являється  все більше статей, публікацій, так  чи інакше зачіпають цю тему. Правда, всі вони всього лише крапля в морі психологічних проблем, що з'являються у вчителів і батьків обдарованих дітей у наш час, коли інформація змінюється кожні п'ять років, а часом і частіше. Нинішні школярі перебувають у великому потоці інформації, і часом їх молода нестійка психіка не витримує таких навантажень. Звідси емоційні зриви, пригніченість. Тут вже не доводиться говорити про розвиток творчого потенціалу, що вимагає дбайливого, вдумливого ставлення, - відбувається безперервна гонка за кількістю і якістю знань.

У зв'язку з цим хочеться відзначити роботи відомого психолога, доктора психологічних наук Н. Лейтеса. Його роботи з вивчення психіки обдарованих дітей займають важливе місце в російській психології. Багато психологічних принципів розвитку творчості у дітей молодшого шкільного віку висунули М.М. Поддьяков, Д.М. Узнадзе, А.В. Запорожець, А. Матюшкін. Величезну роботу, як теоретик виконав В.А. Моляко. Він глибоко вивчив проблеми психології творчості. Особливо цінна його розробка підходу до вивчення обдарованості, де він найбільш повно структурував це психологічне явище.

Свої психологічні моделі були розроблені та рядом західних психологів: Дж. Гілфорд, Е. Де Боно, Дж. Галлаір, Дж. Рензулли, П. Торренс. І, нарешті, можна відзначити чудову дослідницьку роботу доктора психологічних наук Ю.З. Гільбуха. Разом з групою вчених їм була розроблена диференційована система навчання, що дає більше можливості для прояву індивідуальності дитини.

Обдарованість – досить складна за своєю природою психологічна якість дитини, тому в психологічній літературі одностайність у розумінні цього феномену відсутня. Одна група вчених (Н.Бехтерева й ін.) вважає, що саме те, що функціонує без навчання, то і є обдарованістю, і її треба виявляти ще в ранньому дитинстві. Раннє виявлення обдарованості допомагає спрямувати розвиток й створити усі умови для нього. Інша група (Б.М.Теплов та ін.) притримується думки, що обдарованою є дитина, яка відрізняється яскравими, очевидними, інколи визначними досягненнями або має внутрішні (приховані) задатки для таких досягнень у певному виді діяльності.

Більшість сучасних психологів (Ю.Гільмух та ін.) визнає, що рівень, якісна своєрідність й характер розвитку обдарованості – це завжди результат складної взаємодії природних здібностей, що визначаються спадковістю, та соціокультурного середовища, опосередкованого певною діяльністю дитини (ігровою, навчальною, трудовою). Особливе значення відіграють власна активність дитини, а також психологічні механізми саморозвитку особистості, які є підґрунтям формування й реалізації індивідуального таланту.

Розбудова державності  в Україні зумовлює нагальну потребу  суспільства у нестандартних, творчих, обдарованих особистостях, здатних розширити межі сучасного розуміння світу й вийти у світ майбутнього. Отже, проблема створення умов, що забезпечують виявлення та розвиток особистості обдарованих дітей, реалізацію їх потенціальних можливостей, як одне з пріоритетних завдань сучасного суспільства, набуває в останні роки особливої актуальності. Наукові пошуки у сфері проблематики обдарованості є основою функціонування створеного у Києві Інституту обдарованої дитини АПН України. Значущість проблеми підсилюється внесенням обдарованих дітей за рішенням ВООЗ до «групи ризику», новизною дослідження феномену обдарованості у психології, що виявляється у невеликій кількості наявного науково-обробленого матеріалу, а також досягненнями світової практики з обдарованими дітьми, яке підкреслює, що за відсутності валідних методів ідентифікації обдарованості ця робота може спричинити негативні наслідки. Усе наведене послужило підставою для вибору теми курсової роботи – «Проблема розвитку особистості в обдарованої дитини».

Об’єкт дослідження: особистісні особливості обдарованої дитини.

Предмет дослідження: обдарованість та критерії розвитку особистості обдарованої дитини.

Мета курсової роботи: на основі теоретичного аналізу наукових праць з психології обдарованості та результатів психологічного експерименту розробити заходи, які мають бути покладені в основу програми з розвитку особистості обдарованої дитини.

Відповідно до мети дослідження  ставляться такі основні завдання:

1. З’ясувати поняття  «обдарована дитина».

2. Дослідити види обдарованості.

3. Розглянути особливості  особистості обдарованих дітей.

4. Провести експериментальне  дослідження, спрямоване на виявлення обдарованих (здібних) дітей серед учнів першого класу.

5. На основі аналізу  отриманих результатів розробити  заходи, які мають бути покладені в основу програми з розвитку особистості в обдарованої дитини.

Методи дослідження визначаються метою роботи, характером досліджуваної проблеми та особливостями її джерельної бази. Для розв’язання дослідницьких завдань використано:

– теоретичні методи: аналіз і синтез, класифікація, узагальнення;

– емпіричні методи: бесіда; спостереження; тестування за допомогою тесту-опитувальника для батьків «Не прогав вундеркінда!» та анкети для учителя щодо визначення здібностей учнів за методикою Хаана і Кафа;

– методи статистично-аналітичної  обробки даних.

Організація та експериментальна база дослідження: діагностика обдарованості в учнів першого класу проводилася на базі Кривської  ЗОШ             І-ІІ ступенів протягом державної практики. Вибірка дослідження склала 17 учнів 1-А класу.

Структура роботи обумовлена логікою дослідження, його завданнями і складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 28 найменувань, двох додатків. Загальний обсяг роботи становить 42 сторінки друкованого тексту, у тому числі основна частина займає 35 сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ

1.1. Феномен  обдарованості: сутність поняття  та види

В сучасних умовах навчально-виховного  процесу вивчення і використання індивідуальних особливостей дітей набувають все більшого значення. Сьогодні завдання освіти більше спрямовані не на оволодіння все зростаючою сумою знань, а на розвиток здібностей і пізнавальних інтересів школярів, підвищення їх активності в пізнавальній і практичній діяльності. Ефективність же такої навчальної роботи залежить, перш за все, від ступеня індивідуалізації пізнавальної діяльності, яка забезпечує відповідність вимог до кожного учня за його можливостями.

У нашій країні вивченню природи дитячих здібностей та обдарованості, розробці питань побудови процесу навчання і виховання, спрямованого на всебічний розвиток природних задатків, приділялася недостатня увага. Це пов’язано з тим, що протягом 30-80 рр. XX ст. у СРСР панувала ідеологія знеособленого усередненого підходу. Прихильники такої позиції називають даний підхід ідеєю рівних можливостей. Проте останнє передбачає якомога повніше розкриття всіх можливостей кожного, і аж ніяк не рівні результати.

За роки існування  незалежної Української держави  ситуація суттєво змінилася. Серед завдань реформування системи освіти одне з провідних місць посіла проблема формування нової генерації національної еліти. Сьогодні під керівництвом академіка В.О. Моляко та його послідовників О.І. Кульчицької, М.А. Гнатка, О.Л. Музики та ін. в Україні створено вітчизняну наукову школу, яка займається дослідженням проблеми обдарованості та розвитком творчого потенціалу особистості.

Отже, в сучасних умовах зростає інтерес до виховання  і навчання обдарованих дітей.

Тому робота з творчою  особистістю, з тими дітьми, які виділяються насамперед підвищенним рівнем розумового розвитку є приорітетним напрямком інноваційних навчальних закладів, тобто ліцеїв, гімназій тощо. Але багато талановитих та здібних дітей навчаються в загальноосвітніх навчальних закладах. Тому необхідно розробляти стратегію, принципи, етапи, організаційно-структурні, соціально-психологічні, науково-методичні, управлінські аспекти роботи з обдарованими, талановитими та здібними дітьми в межах загальноосвітнього навчального закладу, що не передбачає перехід учнів в спеціалізовані школи та класи.

Проблема обдарованості  знаходиться у центрі уваги психологів та педагогів вже достатньо тривалий час. Перші кроки у розв'язанні даного питання було зроблено ще у  другий половині ХІХ століття, коли побачила світ книга Ф. Гальтона „Спадковість таланту. Її закони і наслідки" (1869). Сьогодні ж проблема виховання обдарованої особистості стала невід'ємною частиною нашого життя, нагальною потребою сучасного етапу розвитку людства, від вирішення якої певною мірою залежить і подальший розвиток нашої цивілізації. Саме тому розвиток творчих здібностей людини набуває особливої актуальності, потребує якісно нового підходу до освіти на основі інтеграції зусиль учених, педагогів, громадськості всіх країн. Для України, яка прагне до статусу розвиненої, правової і демократичної держави, створення системи розвитку обдарованої особистості є необхідною умовою досягнення успіху на цьому шляху. Нині і сама доля України залежить від того, наскільки ефективно будуть реалізовані інтелектуальні, творчі можливості її народу, кожного громадянина. Ось чому великого значення набуває науково-педагогічне вирішення цієї проблеми, зокрема вияв і розвиток здібностей і таланту кожної дитини, дослідження теоретичних основ ефективної державної системи підтримки талановитої молоді, а також вдосконалення процесу підготовки вчителя до реалізації поставлених завдань.