Проблема розвитку особистості в обдарованої дитини

 Як свідчать показники таблиці 2.2, четверо учнів за перший навчальний рік не виявили жодних здібностей, решта – показали той чи інший результат. На першому етапі діагностики виявлено 10 учнів з різноманітними здібностями (58,8%), взагалі без здібностей (41,2%). Після проведення другого етапу картина дещо помінялася: різноманітні здібності мали вже 15 учнів першого класу (88,2%), не мали – 11,8%.

Особливу увагу хотілося б загострити на випадках, коли на першому етапі дослідження не виявлено будь-яких здібностей у дитини, а такі виявлено на другому його етапі. Причиною наведених обставин може бути відсутність необхідних умов для розвитку особистості дитини. Так, у Бенца Б. та Онофрей В на другому етапі дослідження діагностовано артистичний талант, Савляк О.. та Савляк Ю. – художні здібності (малюнки цих та інших дітей групи містить додаток В). Як бачимо, це здібності, для прояву яких потрібні спеціальні умови. Наприклад, для виявлення артистичного таланту потрібний певний колектив та вміння читати вголос і за ролями, художніх здібностей – якнайменше, спеціальне обладнання: папір, кольорові олівці, фарби тощо.

Як правило, при проведенні діагностичної роботи з виявлення  обдарованих дітей диференціюють:

1) актуальний рівень  розвитку обдарованості, який досягнуто на даному віковому етапі;

2) особливості конкретних  проявів обдарованості, пов’язані  зі спробами її реалізації  у різноманітних видах діяльності;

3) потенційні можливості  дитини до розвитку.

Загалом робота з виявлення  обдарованих дітей – це дуже важка праця, що потребує значних зусиль професіоналів, адже таїть в собі небезпеку помилок у діагностичних висновках, а це згодом позначається на особистісному розвитку дитини. Недарма кажуть: «Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей – талант, вміння їх вирощувати – мистецтво».

 

РОЗДІЛ 3. ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ З РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ В ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ

Результати проведеної діагностики обдарованості в  учнів першого класу показали, що відсутність сприятливих умов для розвитку здібностей у дитини може здійснити негативний вплив не тільки на рівень досягнень та формування її особистості, але й відобразитися на подальшій долі такої дитини. Проте саме на обдарованих дітей держава покладає надію у розв’язанні актуальних проблем сучасної цивілізації. А тому найважливіше завдання навчання обдарованих дітей – підтримати й розвинути індивідуальність дитини, не загубити й не загальмувати зростання його здібностей.

Усе вищенаведене і стало  метою розробки основних завдань  та напрямків програми з розвитку особистості обдарованої дитини. Як правило, основною метою навчання і виховання обдарованих дітей є розвиток їх особистості.

При цьому важливо мати на увазі, що системоутворюючим компонентом обдарованості виступає особлива, внутрішня мотивація, створення умов для розвитку якої повинно складати центральне завдання особистісного розвитку. Пріоритетними цілями програми мають виступати наступні:

– розвиток духовно-моральних  основ особистості обдарованої  дитини, найвищих духовних цінностей, адже важливим є не обдарування як таке, а те, яке саме застосування воно матиме;

– створення умов для  розвитку творчої особистості;

– розвиток індивідуальності обдарованої дитини (виявлення й  розкриття самобутності та індивідуальної своєрідності її можливостей);

– забезпечення широкої загальноосвітньої підготовки високого рівня, що зумовлює розвиток цілісного світогляду й високого рівня компетентності у різноманітних галузях знань відповідно до індивідуальних потребі схильностей учнів.

Програма повинна спиратися  на чотири основні підходи, тільки за таких умов вона буде ефективною:

1. Прискорення. Цей  підхід дозволяє врахувати потреби  та можливості дітей, що відрізняються  прискореним темпом розвитку. Проте  він має застосовуватися із граничною обережністю й лише у тих випадках, коли через особливості індивідуального розвитку обдарованої дитини застосування інших форм організації навчальної діяльності не є можливим. Позитивним прикладом такого навчання у нашій країні можуть бути літні й зимові табори, творчі майстерні, майстер-класи, які передбачають інтенсивне навчання за диференційованими програмами для обдарованих дітей з різноманітними видами обдарованості.

2. Заглиблення. Даний  підхід ефективний для дітей,  що виявляють особливу зацікавленість тією чи іншою галуззю знань або сферою діяльності. При цьому передбачається більш детальне й глибоке вивчення ними тем, дисциплін або галузей знання. Прикладом застосування цього підходує математичні та фізичні школи, а також школи з поглибленим вивченням іноземних мов, де навчання ведеться за поглибленим програмам з відповідних предметів. Слід підкреслити, що практика навчання обдарованих дітей у таких школах і класах дозволяє відмітити низку позитивних результатів: високий рівень компетентності у відповідній предметній галузі знань, сприятливі умови для інтелектуального розвитку учнів та ін.

3. Збагачення. Цей підхід  зорієнтований на якісно інший зміст навчання з виходом за межі традиційної тематики за рахунок встановлення зв’язків з іншими темами, проблемами або дисциплінами. Заняття плануються таким чином, щоб у дітей залишалося достатньо часу для вільних, нерегламентованих занять любимою діяльністю, що відповідає виду їхньої обдарованості. Крім того, збагачена програма передбачає навчання різноманітних прийомів розумової діяльності, сприяє формуванню таких якостей, як ініціатива, самоконтроль, критичність. Таке навчання здійснюється, як правило, завдяки зануренню учнів у дослідницькі проекти тощо.

4. Проблематизація. Цей  підхід передбачає стимулювання  особистісного зростання учнів.  Специфіка навчання у даному випадку полягає у використанні оригінальних пояснень проблеми, перегляді наявних відомостей, пошуку нового сенсу й альтернативних інтерпретацій, що сприяє формуванню в учнів особистісного підходу до опанування різноманітних галузей знань, а також рефлексивного плану свідомості.

При роботі з обдарованими дітьми можуть використовуватися індивідуальні, фронтальні та групові форми навчання. Зокрема, фронтальні форми навчання передбачають заняття-дискусії, рольові ігри; групові заняття

– парні, постійні групи з переміною функцій їх учасників, груповий поділ класу з однаковим завданням, з різним завданням, із загальним звітом кожної групи перед всім класом.

Щоб забезпечити поступальний хід розвитку, програма має передбачати оптимальний та плановий перехід дитини з одного рівня на іншій. Це вимагає спільних зусиль адміністрації, учителів і батьків.

Невід’ємна частина  програми розвитку особистості обдарованої  дитини – система її оцінки. Важливо  визначити, якою мірою дитина досягає поставленої мети. Це дозволяє коригувати програму, виявляючи слабкі місця та визначаючи, наскільки вона задовольняє потреби дитини. Тому повинна мати місце добре організована, ефективна й постійно-діюча система виявлення обдарованості, у якій, нарівні з учителями, повинні брати участь і батьки.

Керувати програмою  з особистісного розвитку обдарованих  дітей повинна людина, що має спеціальну підготовку та відповідний досвід практичної роботи у системі освіти.

В обдарованих учнів особливу увагу слід звернути на такі моменти:

• повне задоволення запитів найпідготовленіших дітей у поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення їх із сучасною наукою;
• створення умов для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для розвитку здібностей, виявлених у певній галузі діяльності;
• забезпечення можливостей для широкого вияву елементів творчості в навчальній і позашкільній роботі;
• залучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчанні, в розвитку навчальних можливостей;
• запобігання розвитку в них переоцінки своїх можливостей, лінощів через систематичну недовантаженість.

 

 

ВИСНОВКИ 

У даній курсовій роботі розглядувалася проблема розвитку особистості  в обдарованої дитини, яка знайшла  своє відображення у темі роботи.

Дослідження названої проблеми проводилося у три етапи. Перший етап –теоретичний – передбачав здійснення аналізу наукових праць зарубіжних  та вітчизняних дослідників у сфері психології обдарованості. На другому етапі – експериментальному – проводилася діагностика обдарованості у молодших школярів. Вибірку дослідження склали 17 учнів 1-А класу Кривської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. Третій етап містив розробку заходів, на виконання яких має спрямовуватися програма з розвитку особистості обдарованої дитини.

В результаті проведеного дослідження підтвердилася гіпотеза про те, що психологічні передумови для досягнень у різноманітних видах діяльності має більшість дітей, тоді як реальні надзвичайні результати демонструє значно менша їх кількість. Отже, для того, щоб потенційні здібності обдарованих дітей знайшли свій прояв, повинні бути створені сприятливі умови у навчальній діяльності, спрямовані на особистісне зростання таких учнів.

1. На основі теоретичного  аналізу наукових праць зарубіжних  та вітчизняних дослідників з  проблеми обдарованості дитини  було зроблено висновок, що обдарованість – це сукупність індивідуальних психологічних ресурсів особистості, які мають спадкову природу та виступають як інтегральний прояв різних здібностей у конкретній діяльності. Визначають актуальну (очевидну) та потенційну (приховану), загальну та спеціальну, ранню та пізню обдарованість.

Обдаровані діти є  носіями таланту. Вивчивши особливості  особистості обдарованої дитини, можна побудувати її психологічний  облік, включивши до його структури: надзвичайно розвинене сприйняття; дуже розвинену мотивацію до пізнання навколишнього світу; велику зосередженість уваги; швидке та міцне запам’ятовування; інтенсивний мовний розвиток; наявність великих можливостей до навчання; швидке оволодіння інтелектуальним процесом формування понять та узагальнень; продуктивне й творче мислення; схильність до творчої праці.

2. Для визначення напрямів  роботи з розвитку особистості обдарованої дитини до курсової роботи включено дослідницько-експериментальну частину, мета якої полягала у виявленні ознак обдарованості в учнів 1-А класу Кривської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. Дослідження, в основу якого було покладено методи спостереження, проводилося упродовж періоду державної педагогічної практики 2013року за допомогою тесту для батьків учнів з вибірки «Не прогав вундеркінда!» та методики вчених Хаана і Кафа. Опитування вчителя 1-А класу за методикою Хаана і Кафа здійснювалося у два прийоми: 01.02.2013р. – перший, 11.03.2013р. – другий.

Це дослідження показало, що сприятливі умови (турбота батьків, спеціальні програми і засоби навчання, гуманне ставлення до дитини тощо) повинні створюватись не лише для можливості виявлення прихованих форм обдарованості у ранньому віці, але й для подальшого розвитку наявних видів здібностей у дитини. Схематично розвиток особистості у разі створення сприятливих навчально-виховних умов можна зобразити у вигляді формули: здібності→ обдарованість→ талант.

3. На третьому етапі  роботи, що знайшов своє відображення у третьому розділі роботи, нами були розроблені заходи, які можна покласти в основу програми розвитку обдарованої особистості. Як відомо, мета навчання учнів початкових класів полягає у забезпеченні умов для інтелектуального, соціального, морального та фізичного розвитку учнів, виховання громадянина-патріота, забезпечення базової освіти, підготовки для успішного навчання в школі ІІ-ІІІ ступенів.

Удосконаленню навчально-виховного процесу, роботи з обдарованими дітьми, озброєнню їх практичним розумінням основ наук допомагає уведення до навчальної програми олімпіад з базових дисциплін, кмітливості, творчого мислення; інтелектуальних ігор, конкурсів знавців математики тощо. Елементи змагань, що містяться в іграх, сприяють розвитку здібностей творчого мислення, залучають учнів до активного життя.

Розв’язуючи ребуси, кросворди, учні поступово починають складати власні головоломки, що сприяє розвиткові пам’яті, уваги, кмітливості. Отже, для розвитку особистості в обдарованої дитини слід:

– підхоплювати думки  учнів, підкреслюючи їх оригінальність, важливість; стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, самостійність;

– створювати проблемні  ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви;

– розвивати критичне сприйняття дійсності;

– вчити доводити починання  до логічного завершення;

– надавати можливість виконувати більше навчальних завдань з обов’язковим підвищенням їх складності, створювати розвиваючі ситуації;

– використовувати творчу діяльність учнів при проведенні різних видів масових заходів, відкритих уроків, свят;

– пам’ятати, що «своєчасно знайти, виховати й розвинути задатки і здібності у своїх вихованців, своєчасно розпізнати в кожному його покликання – це завдання стає тепер найголовнішим у системі навчально-виховного процесу» (В.О.Сухомлинський).

Для роботи з обдарованими дітьми мають підбиратися чуйні, доброзичливі, уважні, з почуттям гумору та позитивним самосприйняттям вчителі, оскільки невпевнені в собі, емоційно-нестійкі педагоги можуть завдати їм шкоди, адже обдаровані діти – не просто носії таланту, а, передусім, люди. Наразі ставлення до обдарованих людей є однією із суттєвих характеристик цивілізованого суспільства.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті. – К.: „Шкільний світ", 2001.
2. Державна програма „Вчитель" // Освіта України. - №27 (323). – Квітень. – 2002.
3. Концепція обдарованості // Обдарована дитина. – 2000. – №1 – С.5-9
4. Апостолова Г.В. Робота з обдарованими дітьми/ Г.В.Апостолова. // Обдарована дитина. – 2006. – № 1. – С. 12-17.
5. Буряк С. Обдаровані діти/ С.Буряк.//Здібності. Обдарованості. Таланти. Бібліотека «Шкільний світ»- К.:2009.- С.5.
6. Володарська М.О. Робота з обдарованими дітьми. - /М.О. Володарська, А.І. Настенко О.М. Півлаєва, С.М. Полугіна, В.М. Сисоєва. -Х.:Видавнича група «Основа», 2010.-190с.
7. Гільбух Ю.З. Розумово обдарована дитина: Психологія, діагностика, педагогіка./ Ю.З. Гільбух – К.: РОВО «Укрвузполіграф», 1993. – 84 с.
8. Голуб Т. Виховуємо обдарованих дітей/ Т. Голуб // Завуч. – 2004. – № 22. – С. 47–53.
9. Дементьєва І.П. Програма роботи з обдарованими дітьми: методичний матеріал/ І.П Дементьєва // Обдарована дитина. – 2007. – № 6. – С. 7-13.
10. Заброцька С.Г. «Обдарованість» – риса тільки обдарованих? / С.Г.Заброцька. // Обдарована дитина. – 2007. – № 5. – С. 48-54.
11. Єфімова І. Педагогічна технологія "Створення ситуації успіху" та інтерактивні методи перевірки знань / І.Єфімова // Українська мова та література в школі. – 2009. – №20. – С.22.
12. Карне М. Многогранность одарённости: из книги «Одарённые дети» /  М Карне // Обдарована дитина. – 2004. – № 7. – С. 2-5.
13. Коробка Л.М. Деякі аспекти проявів обдарованості у дитячому віці / Л.М. Коробка //Обдарована дитина. – 2007. – № 7. – С. 56-59.
14. Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва./ В.Кравець. – Тернопіль: 1996. – 436 с.
15. Кульчицька О.І. Почуття та емоції в розвитку обдарованості / О.І. Кульчицька // Обдарована дитина. – 2007. – № 1. – С. 3-16.
16. Кульчицька О.І. Обдарованість: природа і суть/ О.І Кульчицька. // Обдарована дитина. – 2007. – № 1. – С. 17-24.
17. Лоткова І.В. Плекаймо обдарованість / І.В.Лоткова // Завучу. Усе для роботи. – 2009. – №11-12.
18. Музика О.Л. Як розвивати обдарованість і чи можна її втратити / О.Л. Музика //Обдарована дитина. – 2006. – № 3. – С. 11-16.
19. Онацький В.М. Спостереження як метод діагностики обдарованості /  В.М. Онацький // Обдарована дитина. – 2006. – № 5. – С. 22-30.
20. Остапчук В. Обдаровані діти. Які вони? / В.Остапчук // Шкільний світ. – 2009. – №19. – С.9-10.
21. Рупняк Д.Т. Талант, як алмаз, треба шліфувати / Д.Т. Рупняк // Обдарована дитина. – 2006. – № 10. – С. 29-35.
22. Теплов Б.М. Музична обдарованість: методичні рекомендації / Б.М. Теплов // Обдарована дитина. – 2004. – № 3. – С. 2-7.
23. Тітова О.О. Інноваційні методи управління сучасною школою./  О.О Тітова, Л.В.Власенко //Управління школою. – 2009. - №6. -С.7-25.
24. Туров М.П. Обдаровані винахідники: хто вони? / М.П. Туров // Практична психологія та соціальна робота. – 2008. – № 10. – С. 68-72.
25. Філіпчук Н.О. Виховуємо нове покоління для розбудови України / Н.О. Філіпчук //Обдарована дитина. – 2006. – № 2. – С. 11-15.
26. Холодная М.А., Психология одаренности: проблемы, структура, показатели./ М.А Холодная, О.А.. Комаровская – К.: 1996. – 296 с.
27. Шандрук С. Діагностика загальної обдарованості / С. Шандрук // Рідна школа. –1995. – № 4. – С. 61-62.
28. Янковчук М.М. Розвиток обдарованості: практичний досвід/ М.М. Янковчук // Обдарована дитина. – 2007. – № 9. – С. 48-54.