Прояв агресивної поведінки залежно від задоволення базових потреб

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Прояв агресивної поведінки залежно від задоволення базових потреб

 

 

 

 

Курсова робота студентки 3 курсу

спеціальності «Психологія»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ І. Проблема агресивної поведінки в психологічних дослідженнях…5

1. Теоретичний аналіз літератури з проблеми агресивної поведінки в сучасних психологічних дослідженнях…………………………………..5
2. Прояви агресивної поведінки в залежності від задоволення базових потреб особистості……………………………………………………….15

РОЗДІЛ ІІ. Емпіричне дослідження агресивної поведінки…………….…….21

2.1. Методика та процедура дослідження  агресивної поведінки……………21

2.2. Аналіз результатів дослідження  агресивної поведінки …………………24

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..30

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ ……………...…..32

ДОДАТКИ..……………………………………………………………………....35 
            Вступ

  Актуальність обраної теми  обумовлена тим, що дестабілізація  економіки, спад виробництва, зниження  життєвого  рівня  в  країні,  руйнування  старої системи цінностей  і стереотипів,  що  регулювали  відносини  особистості  із суспільством,  –  все  це  хворобливо  переживається   населенням   України, відображаючись на його соціальному самопочутті.

      Соціальні кризові  процеси, що відбуваються  в  сучасному  суспільстві, негативно  впливають  на  психологію   людей,   породжують   тривожність   і напруженість, озлобленість, жорстокість і насильство.

      Важкий економічний  стан країни привів наше  суспільство  до  серйозних труднощів і внутрішніх  конфліктів, до значного збільшення  рівня  поширеності і  різноманіття  форм  аморальних  вчинків,  злочинності   і   інших   видів поведінки, що відхиляється.

       Статистика свідчить  про зростання поведінки, що  відхиляється,  серед осіб різних соціальних  і демографічних груп.

На проблему агресивної поведінки в наш час звертає увагу все більше науковців. При цьому досліджуються такі аспекти як механізми засвоєння та закріплення агресії, умов її прояву, індивідуальні особливості агресивної поведінки, способи її подолання (Л.Зубкова, О.Кобзєва, Ю.Можгінский, А.Реан, Т.Румянцева, Л.Семенюк, Є.Тарасова, А.Ушанова та ін..).

Проблема нашого дослідження полягає в розгляді характеристик і структури агресивної поведінки та взаємозв’язок її проявів з базовими потребами особистості.

Мета дослідження – вивчення специфіки і прояву агресивної поведінки в залежності від базових потреб.

Об’єкт дослідження – агресивна поведінка.

Предмет дослідження – особливості проявів агресивної поведінки в підлітковому віці залежно від задоволення базових потреб.

Відповідно до мети роботи були поставлені наступні завдання:

1. Проаналізувати зарубіжну і  вітчизняну психологічну літературу  з даної проблеми.

2. Вивчити психологічні особливості  агресивної поведінки.

3. Провести емпіричну роботу з діагностики агресивної поведінки.

Гіпотеза роботи – агресивна поведінка тісно пов’язана з задоволенням базових потреб. Агресивні дії є способом неадекватного реагування на незадоволені потреби з застосуванням соціально неприйнятних засобів її вирішення.

У процесі роботи були застосовані такі методи наукового дослідження: З метою вивчення агресії було використано опитувальник Басса-Даркі, методика «Визначення життєвих цінностей особистості» («Must»-тест) П. Іванова, О. Колобової та методика діагностики ступеня основних потреб (метод В.Скворцова).

Робота включає в себе вступ, 2 розділи, висновки і список використаної літератури та джерел, додатки.

 

 

РОЗДІЛ І. Проблема агресивної поведінки в психологічних дослідженнях

1.1.Теоретичний аналіз літератури з проблеми агресії в сучасних психологічних дослідженнях

 

Феномен агресії широко досліджується в психології. На сьогоднішній день вивчення проблеми агресивної поведінки людини стало чи не найбільш популярним напрямком дослідницької діяльності психологів усього світу. Пов’язано це, найімовірніше, з безпрецедентним зростанням рівня агресії і насильства в сучасному суспільстві.

В той же час у сучасній психологічній літературі відсутнє єдине визначення поняття «агресія». Немає сумнівів у тому, що особистість у різних обставинах реагує по-різному на соціальні стимули. Але також немає ніяких сумнівів, що і різні люди в одній і тій же ситуації демонструватимуть різні моделі поведінки.

Феномен агресії є настільки багатогранним явищем, що не можна однозначно стверджувати, що джерело жорстокості в біологічних основах, або ж вона детермінується виключно соціальними факторами. До того ж і самі форми людської агресії різноманітні. Водночас залишається відкритим питання, чи представляє агресія лише відповідну реакцію на що впливають подразники, або ж вона в інших випадках є проявом проактивної поведінки особистості, вільним вибором людини всупереч обставинам.

Таким чином під час вивчення агресивної поведінки людини ми одразу ж зустрічаємося з серйозним і протирічним завданням: як знайти виразне та належне визначення основного поняття. Звичайно, відповідь на це питання залежить від вибору визначення агресії.

В літературі різними авторами запропонована безліч визначень агресії:

Під   агресією   розуміється   сильна   активність,    прагнення    до самоствердження [2; с. 23].

  Під агресією розуміються  акти ворожості, атаки, руйнування, тобто дії, які шкодять іншій  особі або  об’єкту.  Людська  агресивність  є  поведінкова реакція, що характеризується проявом сили в спробі завдати шкоди або  збитку особі або суспільству [3; с. 25].

   Агресія – реакція, в  результаті якої інший  організм  отримує  больові стимули [4; с. 17].

   Агресія – фізична дія  або загроза такої дії з  боку однієї особистості, які  зменшують  свободу  або  генетичну  пристосованість  іншої  особистості [5; с. 18]

   Агресія – злобна, неприємна, заподіююча біль оточуючим,  поведінка.  З цієї безлічі визначень агресії  жодне  не  є  вичерпним  і  загальновживаним [6; с. 13].

Згідно з А. Басса, агресія – це будь-яка поведінка, що містить погрозу або завдає шкоди іншим [4]. Р. Берон вважає, що агресія пов’язується з навмисним завданням шкоди живим істотам. Він підкреслює, що тільки дії можуть розглядатися як агресивні, котрі шкодять живим істотам [16].

Існує і більш загальна точка зору. Е. Фромм визначає агресію широко, як навмисне завдання шкоди не тільки людині або тварині, але і взагалі будь-якому живому об’єкту, тобто нанесення тілесних пошкоджень реципієнту не є обов’язковим [35]. Агресія має місце, якщо результатом дії є будь-які негативні наслідки. Таким чином, крім образ діями, такі прояви, як виставлення будь-кого у невигідному світлі, наклеп або публічний глум, позбавлення чогось необхідного і навіть відмова в коханні і ніжності можуть бути за певних обставин названі агресивними.

Х. Хеккаузен позначає нанесення шкоди центральним критерієм у визначенні агресії: «безліч різноманітних дій, що порушують фізичну чи психічну цілісність іншої людини (або групи людей), завдають їй матеріальної шкоди, протидіють її інтересам або ж ведуть до її знищення» [11].

З точки зору Р. Берона і Д. Річардсон, «агресія, в якій би формі вона не виявлялася, являє собою поведінку, спрямовану на заподіяння шкоди або шкоди іншій живій істоті, що має всі підстави уникати подібного ставлення» [1]. Це визначення включає в себе наступні ключові моменти:

1. Навмисне, цілеспрямоване заподіяння  шкоди жертві;

2. Шкоду або збиток заподіюється  живим організмам;

3. Жертва повинна мати мотивацію  уникати подібної поводінки.

Злоякісна агресія, деструктивна поведінка виступають складовими частинами асоціальної або антисоціальної поведінки. На думку К. Ясперса, зовсім інший тип асоціальності розвивається як нездатність спілкуватися з іншими і пристосовуватися до ситуацій (через знижену здатність до емпатії) [29]. Суб’єктивно ця нездатність відчувається як дещо зовсім болісне. Будь-який контакт перетворюється на тортури, і тому людина прагне їх уникати, надаючи перевагу усамітненню. Це і є причиною страждань індивіда, бо пригнічуючи в собі соціальні інстинкти, він відчуває тугу за спілкуванням та коханням. Його асоціальність стає помітною оточуючим, яким набридає його незграбність. Сором’язливість переплітається з безцеремонністю, всі зовнішні прояви невпевнені, поведінка протирічить прийнятим норма. Людина відчуває реакцію оточуючих і тому все більше і більше замикається.

Термін «агресія» часто асоціюється з негативними емоціями (злість, гнів); з мотивами (прагнення образити або нашкодити) і навіть з негативними установками (расові або етнічні забобони). Незважаючи на те, що всі ці чинники, без сумніву, грають важливу роль у поведінці, результатом якої стає завдання шкоди, їх наявність не є необхідною умовою для подібних дій. Злість зовсім не виступає необхідною умовою нападу на інших; агресія розгортається як у стані повної холоднокровності, так і надзвичайно емоційного збудження. Також зовсім не обов’язково, щоб агресори ненавиділи або навіть не симпатизували тим, до яких ставляться скоріше позитивно, ніж негативно. Випадки насильства в родині або агресивна поведінка у бушменів, яких за миролюбство та охочу співпрацю зазвичай називали «безпечними людьми», можуть бути цьому прикладом.

За всієї очевидності того, що люди часто втрачають контроль над собою, щось розбивають або наносять удари по неістотах, наприклад, по меблях, посуду, стінах, подібна поведінка не може розглядатися як агресивна до тих пір, поки не буде завдано шкоди живій істоті. Якщо ви важким молотком понівечили автомобіль, така поведінка не буде вважатися агресивною за умови, що ви заплатили п’ятдесят центів за участь в цьому атракціоні на ярмарку.

З іншого боку, у відповідності до нашого визначення ідентичну поведінку можна було б вважати агресивною, якщо б цей автомобіль являв собою раритет, що належав вашому ворогові. Хоча такі дії дійсно можуть мати велику схожість з агресивною поведінкою, все-таки краще розцінювати їх як явно емоційні чи експресивні за природою і тому не є прикладами агресії.

Під час характеристики агресії найчастіше використовують два основних поняття – агресивну поведінку і агресивність. Поняття агресія і агресивність не синонімічні. Згідно з О. Реаном, агресивність – це властивість особистості, що виражається готовністю до агресії.

Агресія – певні дії, що шкодять іншому об’єкту, а агресивність – це готовність до агресивних дій по відношенню до іншого, котру забезпечує готовність особистості сприймати та інтерпретувати поведінку іншої відповідним чином [30]. У цьому розумінні, очевидно, можна говорити про потенційно агресивне сприйняття і потенційно агресивну інтерпретацію як про стійку особистісну особливість світогляду та світорозуміння.

Отже, якщо агресивна поведінка й агресивність – це різні, хоча і пов’язані між собою поняття, то і природа їхня повинна бути різною.

Факт агресивної поведінки – це завжди цілісний акт, що потребує прояву цілісності на рівні всієї людини. Виходячи з цього, природа агресивних форм поведінки міститься не в окремих психологічних утвореннях, якостях або властивостях, а в межах єдиної структурно організованої та цілісної системи людини. Людину, що демонструє стійку агресивну поведінку, повинні відрізняти специфічний набір установок та ціннісних орієнтацій, специфічна структура її самосвідомості.

На думку З. Фрейда, джерела агресивної поведінки треба шукати на рівні сформованості особистості людини і насамперед її самосвідомості. Щодо природи агресивності, то її джерела перебувають на рівні нейродинамічних і психодинамічних якостей, темпераменту і деяких видів акцентуацій характеру [5].

До них можна віднести емоційну чуттєвість та дратівливість, рівень тривожності, деякі емоції, що входять до так званого комплексу ворожості – гнів, відраза і зневага, а також емоція страху. Сукупна дія цих характеристик зумовлює готовність людини до агресивних дій [26].

В. Франк стверджує, що необхідно не заперечувати наявність агресивних імпульсів, але слід бачити принципову різницю між: (1) агресивними імпульсами, (2) агресивною імпульсивною поведінку та (3) вільною (зрілою) поведінкою особистості. Відсутність такого розмежування, ігнорування відносної свободи особистості, її поведінки від власних імпульсивних потягів приводить до фатальної агресії. У цьому випадку агресивні імпульси виправдовують агресивну поведінку, перетворюючись на своєрідне алібі [22].

А. Реан вважає, що не за всякими агресивними діями суб’єкта дійсно стоїть агресивність особистості. З іншого боку, агресивність людини не завжди проявляється у власне агресивних діях. Прояв (або не прояв) агресивності як особистісної властивості у певних актах поведінки завжди є результатом складної взаємодії трансситуативних та ситуаційних чинників. У разі агресивних дій неагресивної особистості, в основі генезу, першопричини цих дій полягає чинник ситуації. У разі ж агресивних дій агресивної особистості, взаємодія трансситуативних та ситуаційних чинників належить особистісним якостям [30; с.22].