Психофізіологічна зрілість новонародженого та її діагностика

Рівненський державний гуманітарний університет

Кафедра загальної психології та психодіагностики

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з вікової психології на тему:

«Психофізіологічна зрілість новонародженого та її діагностика»

 

Студентки 3 курсу

групи П-31

напряму підготовки «Психологія»

спеціальності «Психологія»

Мельничук Ю.М.

 

Керівник

Осипчук О.П.

 

Національна шкала _________

Кількість балів: __________

Оцінка:  ECTS _____

 

м. Рівне – 2015 рік

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ДІАГНОСТИКИ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОЇ ЗРІЛОСТІ НОВОНАРОДЖЕНИХ……………..……..7

1.  Психічний розвиток дитини у фазі новонародженості………………...……..7
2. Анатомо – фізіологічні особливості новонародженого……………………..10
3. Значення рефлексів новонародженого у розвитку дитини………………….11
4. Особливості розвитку органів чуття новонародженого……………………..13
5. Розвиток емоційної сфери новонародженості………………………………..15
6. Криза новонародженості……………………………………………...………..17

Розділ 2

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОЇ ЗРІЛОСТІ НОВОНАРОДЖЕНИХ………………………………………………………..…..20

2.1 Описання методики……………………………………………………………20

2.2 Проведення дослідження…………………………………………………...…22

2.3 Аналіз результатів  дослідження ……………………………………………...29

Висновки……………………………………………………………………..…….31

Список використаної літератури…………………………………………...…….34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність дослідження. Демографічна криза, яка спостерігається в Україні, супроводжується низьким рівнем народжуваності, високою загальною смертністю й від’ємним приростом населення, що ставить проблему здоров’я, особливо вагітних і дітей, в ранг загальнонаціональних (Н.Г.Гойда, Н.Я.Жилка, 2004; О.М.Лук’янова, 2002; Р.А.Моісеєнко, 2004; Є.Є.Шунько, 2004). За останні роки багато авторів різних країн починають все більше звертати увагу на психічний розвиток дитини перших днів після народження, грунтуючись на тому, що від нього залежить подальший розвиток дитини (Г.К.Степанковская 2000; Т.К.Знаменська, 2001; В.М.Запорожан, 2002; В.І.Грищенко, 2002; R.Berger, 2000; L.Cornette, 2001). Слід відмітити також класичні дослідження Л.І.Божович, Л.Бернара, Ш.Бюлер, Л.С.Виготського, І.С.Кона, А.Косаківського, Г.С.Костюка, Д.Б.Ельконіна, В.Ф.Моргун, Н.Ю.Ткачової. Період розвитку дитини від народження до одного року називають стадією немовляти. У ній виділяють надзвичайно важливу фазу новонародженості (від моменту народження до одного-двох місяців). Фізично відокремившись від матері, дитина має адаптуватися до цілком інших умов життя (звикнути отримувати кисень із повітря, приймати їжу ззовні, перетравлювати її, виділяти непотрібні організму речовини тощо). Кризу новонародженості виділили як особливий період у психічному розвитку дитини. Ознакою кризи є втрата дитиною ваги у перші дні після народження. Соціальна ситуація розвитку немовляти неповторна і визначається двома моментами. З одного боку, біологічно дитина цілком безпорадна, вона не може задовольнити жодної життєвої потреби без допомоги дорослого. Внаслідок цього немовля є максимально соціальною істотою. З іншого боку, за цілковитої залежності від дорослих дитина позбавлена основних засобів спілкування з ними, насамперед, людської мови. На цій суперечності між максимальною соціальністю і мінімальними засобами спілкування ґрунтується увесь подальший розвиток дитини у цьому віці. Життя дитини тепер забезпечується певними анатомо - фізіологічними можливостями та рядом вроджених механізмів, що проявляються в готовності нервової системи пристосовувати організм до зовнішніх умов. Відразу ж після народження вмикаються безумовні рефлекси, що забезпечують роботу основних систем організму (дихання, кровообігу та ін.). Крім них, у новонародженого можна виявити захисні (тобто спрямовані на обмеження дії окремих подразників або на цілковите відчуження від них), орієнтувальні (спрямовані на забезпечення взаємодії з окремими подразниками, зокрема, пов'язаними з харчуванням) та деякі інші рефлекси. Власне, новонародженість є тим періодом у житті людини, коли ще можна спостерігати у „чистому вигляді” вроджені, інстинктивні форми поведінки, спрямовані на задоволення органічних потреб людини (у кисні, їжі, теплі тощо). Однак названі потреби забезпечують лише виживання дитини, а не її психічний розвиток. Дитина наділена вродженими формами поведінки значно гірше, ніж малята тварин, однак вона володіє майже необмеженими можливостями освоювати нові форми поведінки. За умови задоволення органічних потреб та дотримання правильного режиму і виховання у дитини формуються нові, власне людські потреби (з отриманні вражень, у спілкуванні з дорослими тощо), і на їх основі здійснюється психічний розвиток.

Потреба отримувати враження від оточуючої дійсності, пов'язана з орієнтувальними рефлексами, розвивається відповідно до готовності аналізаторів. До того ж, у перші дні після народження найбільше значення мають філогенетично давніші аналізатори (смаковий, нюховий, шкірний, вестибулярний, температурний) та відповідні їм форми чутливості. Дещо пізніше у відповідь на зорові та слухові подразнення виникає зорове й слухове зосередження (дитина перестає плакати або ж на деякий час стримує імпульсивні рухи рук, ніг чи голівки). На відміну від малят тварин, у яких передусім удосконалюються рухи, для новонародженої дитини характерний насамперед розвиток зору та слуху. Психічна активність немовляти проявляється також у гальмуванні імпульсивної рухової активності. Умовою дозрівання мозку новонародженого є розвиток органів чуттів (аналізаторів), тому що саме з їх допомогою мозок отримує різноманітні сигнали із зовнішнього світу. Джерелом і, що ще важливіше, організатором таких вражень для новонародженого є дорослий.

Поступово на появу дорослого у дитини виробляється специфічна емоційно-рухова реакція – „комплекс пожвавлення” (Н.Фігурін, М.Денисова), яку вважають початком другої фази розвитку немовляти. Дитина вже спроможна зосереджуватись на об'єктах зовнішнього світу, у неї з'явилася вибіркова емоційна спрямованість на людей, вона освоїла деякі засоби спілкування з ними. Комплекс пожвавлення – специфічне психічне новоутворення, що слугує межею критичного періоду новонародженості, а час його появи є основним критерієм нормальності психічного розвитку дитини. Комплекс пожвавлення виявляється загальним моторним збудженням при наближенні дорослого. Дитина лементує, плаче, щоб звернути на себе увагу, вокалізує під час спілкування з мамою, посміхається їй. Комплекс пожвавлення раніше з'являється у тих дітей, чиї матері не лише задовольняють органічні потреби дитини (вчасно годують, змінюють пелюшки тощо), а й спілкуються, граються з нею.

Таким чином, значущість теоретичних та прикладних аспектів проблеми зумовлюють актуальність теми дослідження: „Психофізіологічна зрілість новонароджених та її діагностика”.

Мета дослідження полягає у теоретичному вивченні та експериментальному здійсненні комплексної діагностики психофізіологічного стану новонароджених після пологів.

Об'єкт дослiдження: новонародженi дiти.

Предмет дослiдження: особливості ранньої діагностики психофізіологічної зрілості у новонароджених дітей.

Згідно з поставленою метою визначено завдання дослідження:

1. В ході теоретичного аналізу наукових даних визначити параметри психофізіологічної зрілості новонароджених.

2. Проаналізувати діагностичні показники цього процесу.

3. Здійснити експериментальну діагностику психофізіологічної зрілості новонародженої дитини.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося у Пологовому будинку м. Березне.

Структура роботи. Дослідження складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (32). Загальний обсяг – 36 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ ДІАГНОСТИКИ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОЇ ЗРІЛОСТІ НОВОНАРОДЖЕНИХ

 

1.1 Психічний розвиток дитини у фазі новонародженості

За дев'ять місяців непомітна зародкова клітина перетворюється у материнській утробі на організм з усіма властивими йому органами і системами. Спадкові і вроджені властивості організму є важливими передумовами психічного розвитку дитини після її народження.

На першому місяці внутріутробного розвитку відбувається найінтенсивніший ріст організму (порівняно із зиготою ембріон збільшується в 10 000 разів), до кінця місяця його довжина досягає 1,3 см. Його кров уже тече артеріями і венами. Маленьке серце б'ється з частотою 65 ударів за хвилину. На цьому етапі вже є зачатки головного мозку, нирок, печінки і травного тракту, починає функціонувати пуповина - ланка, що зв'язує ембріон з матір'ю. Під мікроскопом на голові ембріона можна побачити декілька випуклостей, які з часом перетворюються на очі, вуха, ніс і рот. Визначити стать майбутньої дитини ще неможливо.

До кінця 2-го місяця плід дещо менший 2,5 см, а його вага становить 2,1 г. Довжина голови становить половину довжини всього тіла. Чітко диференціюються частини обличчя, з'являються зачатки зубів і язика. На руках виділяються кисті і пальці, на ногах - коліна, стегна і стопи. Плід покритий тонкою шкірою, можна отримати відбитки пальців і рук. Кісткові клітини з'являються на 8-му тижні внутріутробного розвитку.

Мозок координує функціонування органів. Відбувається розвиток статевих органів. Сердечний ритм стабільний. У шлунку виробляються травні соки; у печінці утворюються кров'яні клітини. У нирках кров очищується від сечової кислоти. Шкіра реагує на тактильні подразники. На грубі механічні подразнення (удар) восьмитижневий плід реагує згинанням тулуба, розгинанням голови і відведенням рук назад.

Наприкінці 3-го місяця вага плоду досягає 28 г, зріст - 7,5 см. Плід має нігті, повіки (заплющені), голосові зв'язки, губи, ніс. Голова становить приблизно 1/3 його довжини, високий лоб. Стать майбутньої дитини на цьому етапі визначається легко.

Уже функціонують органи: плід може дихати (захоплюючи амніотичну речовину в легені і випускаючи її назад), інколи відбувається сечовипускання. У ребрах і хребті сполучна тканина змінюється хрящовою.

Достатньо різноманітні рефлекси плоду: він рухає ногами, руками, великими пальцями рук і головою; відкриває і закриває рот, здійснює ковтальні рухи. При доторканні до повік плід жмуриться, до долоні - частково стискає кисть у кулачок, доторкання до губ викликає ссальний рефлекс, при ударі по п'ятах пальці ніг розгинаються. Ці рефлекси присутні в новонародженого і зникають упродовж перших місяців.

У четвертому місяці внутріутробного періоду тіло росте швидше за голову, яка становить його четверту частину. Зріст плоду - 20-25 см, вага - майже 170 г. Довжина пуповини приблизно дорівнює довжині плоду і збільшується разом з ним. До цього моменту закінчується розвиток плаценти.

Мати починає відчувати рухи ніг плоду (ворушіння), які в низці країн і релігійних шкіл вважають початком людського життя. Рефлекси плоду стають більш "живими" внаслідок розвитку м'язової системи.

Вага плоду на п'ятому місяці внутріутробного періоду становить 340-450 г, довжина - 31 см. З'являються індивідуальні риси зовнішності. Стабілізується зміна станів, подібних до сну і неспання, особливе положення плоду (передлежання). Підвищується його рухова активність: плід штовхається, потягується. Якщо прикласти вухо до живота матері, можна почути серцебиття. Починають працювати потові і сальні залози..

Дихальна система плоду ще не пристосована до адекватного дихання поза маткою, тому діти, які народжуються в цей період, як правило, не виживають.

Починає рости волосся: жорстке - брови і вії, тонке - на голові і шовковисте - на всьому тілі.

На шостому місяці внутріутробного розвитку швидкість росту плоду трошки знижується, і до кінця 6-го місяця вія досягає 35 см і 560 г. З'являється підшкірна жирова клітковина. Закінчується розвиток очей: вони розплющуються, заплющуються і дивляться у всі напрямки. Плід здатний чути, плакати, сильно стискати руку в кулачок.

Діти, які народжуються на 6-му місяці, мають дуже невеликий шанс залишитися живими, бо формування їх дихального апарату ще не завершене. Іноді народжені в цей термін діти виживають.

До кінця 7-го місяця довжина плоду наближається до 40 см, вага становить 1,4-2,3 кг. Рефлекси на цьому етапі повністю сформовані. Плід дихає, ковтає, рухається, видає щось подібне на крик, може ссати великий палець руки. Лануго до цього часу можуть зникнути, а можуть зберігатися навіть до народження. На голові продовжує рости волосся. Шанси на виживання плоду вагою мінімум 1,5 кг достатньо високі за інтенсивного медичного догляду, і він доростає ізольовано від зовнішнього середовища до досягнення маси 2,3 кг.

8-місячний плід досягає 45-50 см і важить 2,3-3,2 кг. Йому стає  мало місця, і його рухова активність  знижується. Упродовж цього і  наступного місяців по всьому  тілу відбувається формування  жирової клітковини, яка допоможе  дитині пристосовуватися до змін  зовнішньої температури після  народження.

Приблизно за тиждень до народження плід перестає рости, досягнувши в середньому 50 см і 3,4 кг. Хлопчики здебільшого трохи довші і важчі за дівчаток. Триває формування жирової клітковини, підвищується ефективність роботи різних систем органів, частота серцевих скорочень, через пуповину починає відходити багато продуктів обміну. Колір шкіри спочатку червонуватий, потім блідніє. На момент народження загальний термін перебування плоду в утробі матері становить приблизно 266 днів (більшість лікарів починає цей відлік від останнього менструального циклу матері і нараховує 280 днів).

Отже, внутріутробний розвиток дитини детермінує подальший її психічний розвиток.

До особливостей психічного розвитку новонародженого зараховують перехід від пренатального розвитку до постнатального, наявність безумовних рефлексів, розвиток органів чуття і емоційної сфери, появу комплексу пожвавлення. У цей період з'являється криза новонародженості.

 

1.2 Анатомо-фізіологічні особливості новонародженого

Народження є великим потрясінням для організму дитини. Від існування у відносно постійному середовищі (організмі матері) він переходить у зовсім нові умови повітряного середовища з багатьма подразниками, які часто змінюються, у той світ, де він має стати розумною особистістю.

Довжина тіла новонародженого становить приблизно 50-51 см" вага - 3,4-3,5 кг. За перший місяць вага тіла збільшується на 600 г. У нього ще непропорційні окремі частини організму: відносно велика голова, довгий тулуб і короткі кінцівки. Хребетний стовбур майже прямий, голівка падає на груди.

Після народження різко змінюється форма взаємодії організму дитини і середовища. Особливо швидко відбуваються зміни в діяльності різних систем, органів і організму загалом. Дитина робить перший вдих, який супроводжується голосним криком: легені, які були до моменту народження у сплячому стані, розправляються. Через декілька годин після першого вдиху у новонародженого встановлюється рівномірне дихання.

У момент народження апарат травлення дитини ще дуже слабкий, він може перетравлювати лише материнське молоко або спеціально виготовлені молочні суміші. Фізіологічні зміни в організмі новонародженої дитини пов'язані не лише зі зміною способу харчування, а й зі зміною (зниженням) температури середовища приблизно на 15-18°С.

Період новонародженості характеризується недостатнім розвитком органів і захисних систем, передусім незрілістю центральної нервової системи, яка слабо пристосована до нових зовнішніх умов. Тому навіть незначні несприятливі впливи (зміна повітря, їжі тощо) можуть спричинити серйозні проблеми в дитячому організмі.

Новонароджені діти вразливі до захворювань, спричинених порушеннями перебігу внутріутробного життя, пологами (травми, крововиливи в різні органи тощо). Особливо небезпечні крововиливи в головний мозок, які можуть спричинити судоми, спазматичні паралічі. Нерідко трапляються хвороби пупка і пупкові ранки, запальні хвороби шкіри (дерматити).