Психофізіологічна зрілість новонародженого та її діагностика

Період новонародженості передвіщає початок немовлячого віку і охоплює перші тижні життя дитини. Основною його особливістю є відсутність поведінки, дитина проявляє лише її інстинктивні форми - безумовні рефлекси.

Безумовні рефлекси - спадкова форма реагування на впливи зовнішнього світу або на зміни внутрішнього середовища організму.

З ростом і розвитком інстинктивні форми поведінки зникають, що відкриває можливості для формування нових (соціальних) форм поведінки.

Передумовою формування умовних рефлексів є зорове і слухове зосередження на обличчі і голосі матері, яке виникає під час годування дитини груддю. Надалі воно супроводжує всі багатогранні власне людські форми поведінки.

Центральним і основним новоутворенням періоду новонародженості є індивідуальне психічне життя. Йдеться про те, що в період новонародженості дитина існує індивідуально, відокремлено від організму матері, зливається із соціальним життям людей, які її оточують. Крім того, індивідуальне життя як перша і найпримітивніша форма соціального існування є психічним життям, бо тільки воно може бути частиною соціального життя близьких людей.

Новонародженому притаманне лише зародження психічного життя (виразність рухів, стан радості і суму, гніву і страху, здивування і роздумів; інстинктивні рухи, пов'язані з голодом, ситістю, задоволенням тощо). Ці прояви можна спостерігати відразу після народження. Психічне життя новонародженого має дуже своєрідний характер, про що свідчать: недиференційованість і нерозчленованість переживань (своєрідне поєднання потягу, афекту і переживання; невміння виокремити себе і свої переживання серед об'єктивних речей, нездатність диференціювати соціальні і фізичні об'єкти; нерозчленованість сприймання ситуації загалом).

На основі первісно аморфного сприймання ситуації загадом відбувається розрізнення дитиною більш або менш обмежених явищ, які вона сприймає як особливу якість на цьому фоні. Закон структурності (розрізнення фігури і фону) є, на думку Л. Виготського, найпримітивнішою особливістю психічного життя, вихідним пунктом подальшого розвитку свідомості. Критерієм визначення вікової межі періоду новонародженості він пропонував брати ступінь соціального розвитку дитини. Новонароджений ще не має жодних специфічних форм соціальної поведінки. Його психічне життя пов'язане переважно з підкорковими відділеннями мозку.

До кінця 1-го - початку 2-го місяця у психічному і соціальному житті дитини настає переломний момент, що проявляється в її специфічній реакції на людський голос. Суттю реакції є усмішки у відповідь на розмову дорослої людини. Наприкінці 1-го місяця крик однієї дитини може зумовити відповідний крик іншої. Така реакція є верхньою межею періоду новонародженості, який знаменує початок нового вікового етапу розвитку дитини.

Сутність ситуації розвитку у період новонародженості характеризується фізичним відокремленням від організму матері, інтелектуальними формами поведінки, які переходять у соціальні, зародженням психічного життя.

 

 

 

Розділ 2

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНОЇ ЗРІЛОСТІ НОВОНАРОДЖЕНИХ

 

2.1 Описання методики

Спостереження - метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, які відбуваються в соціальній реальності.

Для спостереження характерними є систематичність, планомірність і цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою порівняно з іншими соціологічними методами є синхронність із досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часовому просторі ("саме те", "саме тут", "саме зараз"). Дослідник особисто спостерігає явище, котре вивчає (трудовий колектив, мікрогрупу, певну особу, інше).

Кримінологічне спостереження поділяється на такі види:

- повне;

- включене;

- спостереження-участь;

- самоспостереження.

При повному спостереженні дослідник безпосередньо вивчає кримінологічні явища, прагнучи найбільш повно й чітко зафіксувати виявлені факти. При цьому не можна допускати протиправних дій з боку осіб, які вивчаються.

При включеному спостереженні дослідник спеціально входить до групи, що вивчається. Цей метод у кримінологічних дослідженнях застосовується дуже рідко.

Спостереження-участь здійснює дослідник через власне службове чи громадське становище. При цьому він активно впливає на явище, котре вивчає. Так, працівники органів внутрішніх справ, прокуратури, служби безпеки, суду, юстиції тощо при виконанні своїх функціональних обов'язків.

При самоспостереженні особа викладає своє суб'єктивне розуміння кримінологічних явищ, формулює відповідні висновки та пропозиції (приміром, автобіографія, щоденники, листи).

Використання методу спостереження ефективне в таких випадках:

- у процесі отримання  попередньої інформації, необхідної  для уточнення напрямів запланованого  дослідження, оскільки професійно  проведене спостереження надає  дослідникові нові характеристики  досліджуваного об'єкта, допомагає  звільнитися під традиційного  підходу до вирішення соціальної  проблеми;

- для отримання ілюстративних  даних, які суттєво доповнюють  статистичний аналіз даних, одержаних  за допомогою масового опитування;

- за умови, що саме спостереження  є найпридатнішим, найефективнішим  методом досягнення цілей дослідження, перевірки вироблених гіпотез.

Загалом, соціологічне дослідження, в якому застосовують спостереження, планують і проводять у такій же послідовності, як і інші дослідження, включаючи етапи, процедури щодо програмного забезпечення та розробки інструментарію. Конкретні зміст і спрямованість кожного етапу підготовки та проведення дослідження залежать від особливостей досліджуваної проблеми й власне методу спостереження.

Плануючи використання цього методу, звертають увагу на його сутнісні характеристики, що одночасно є і його перевагами, оскільки спостереження:

- наводить характеристику  об'єкта спостереження: кількість  осіб, які беруть участь у досліджуваній  ситуації, соціально-демографічну структуру  групи, особливості стосунків, розподіл  у ній тощо;

- описує місце проведення  спостереження, типову поведінку  членів групи, а також відхилення  в ній;

- визначає мету діяльності  групи, а також співвідношення  загальної мети з цілями учасників  групи;

- описує соціально-психологічний  клімат у групі, соціальну поведінку, мотиви та стимули діяльності  її учасників;

- встановлює частоту і  тривалість елементів досліджуваної  ситуації, їхні повторюваність, унікальність, типовість, і на цій підставі  формулює висновки щодо випадковості  чи закономірності соціальної  ситуації, що підлягає дослідженню.

Водночас спостереженню властиві певні об'єктивні та суб'єктивні недоліки. До об'єктивних недоліків спостереження належать обмеженість, локальність висновків про досліджувану соціальну ситуацію, що ускладнює узагальнення отриманих даних, поширення їх на великі масиви. Нерідко буває складно, а то й неможливо повторно зареєструвати той самий соціальний об'єкт, оскільки на нього весь час упливають різноманітні соціальні чинники, які змінюють його, додають йому інших ознак.

Група суб'єктивних недоліків зумовлена тісним зв'язком спостерігача з об'єктами спостереження, оскільки він спостерігає факти, події, явища та процеси, притаманні суспільству, до якого належить сам. Окрім того, спостерігач має певний світогляд, соціальний статус, інтереси, що позначається на сприйнятті, розумінні, оцінці спостережуваних явищ, процесів дійсності й, відповідно, на його висновках щодо побаченого.

Певну роль відіграють емоційність, попередні установки спостерігача щодо досліджуваної ситуації. Якщо він ще до спостереження має певні думки, міркування про об'єкт дослідження (вони можуть бути позитивні чи негативні), це може суттєво вплинути на процедуру спостереження, знизити об'єктивність отриманих даних. Зниження об'єктивності інформації можливе, якщо об'єкти дослідження, знаючи, що за ними ведеться спостереження, істотно змінюють характер своїх дій, поводяться нетрадиційно. На результати спостереження впливають настрій, здоров'я спостерігача, інші ситуативні чинники, котрі дуже важко передбачити та взяти до уваги.

 

2.2 Проведення  дослідження

Проведення дослідження

Дата: 28.04.2015р.

Місце проведення: Березнівський пологовий будинок

Об’єкт дослідження: новонароджена дівчинка Ліза Г.

Сьогодні о 10:28 у пологовому будинку м. Березне народилася дівчинка від першої вагітності. Одразу в перші хвилини життя новонароджена з мамою ознайомлюються з тепловим ланцюжком.

Тепловий ланцюжок складається з 10 кроків:

1. Тепла пологова кімната  або операційна.

Приміщення повинно бути чистим та теплим, без протягів з відчинених вікон, дверей та кондиціонерів. Оптимальною (безпечною) для породіллі та дитини вважається температура навколишнього середовища 25-28 °С.

Все необхідне для зігрівання новонародженого (стерильні пелюшки або рушники, шапочка, шкарпетки, ковдра) треба підготувати і нагріти завчасно. Межі нормальної температури тіла новонародженого – 36,5-37,5 °С у перші дні життя.

2. Негайне обтирання дитини.

Відразу після народження (до перетинання пуповини) акушерка повинна обтерти тіло і голову дитини сухими теплими стерильними пелюшками та покласти немовля на живіт матері. Вологі пелюшки треба відкласти, одягнути на дитину шапочку і шкарпетки, вкрити сухою теплою пелюшкою або ковдрою.

3. Контакт «шкіра-до-шкіри».

Контакт «шкіра-до-шкіри» ефективно запобігає втраті тепла та сприяє колонізації дитини мікрофлорою матері. Немовля і мати знаходяться під спільною ковдрою аж до повного лікарського огляду та переведення до післяпологового відділення.

Температуру тіла новонародженого вимірюють в аксилярній ямці електронним термометром через 30 хвилин після народження.

4. Грудне вигодовування.

Грудне вигодовування потрібно починати якомога раніше (бажано протягом першої години після пологів), коли дитина виявляє ознаки готовності до початку годування та знаходиться з матір’ю в контакті «шкіра-до-шкіри»: повертає голівку, висовує язика, повзе до грудей. Не слід примусово розпочинати перше годування немовляти, якщо воно не проявляє вказаних ознак.

5. Відкласти зважування  та купання.

Купання та зважування новонародженого відразу після пологів призводять до втрати тепла, тому ці процедури треба відкласти.

Кров та меконій частково видаляють зі шкіри малюка при обсушуванні після пологів. Залишки нормальної змазки у дитини не видаляють. Перше купання доцільно здійснювати вдома.

Зважувати та обмірювати дитину необхідно після першого прикладання до грудей, найкраще – перед переведенням до післяпологового відділення.

6. Правильно одягнути  та загорнути дитину.

Туге сповивання шкідливе для дитини, оскільки зменшує ефективність підтримання нею тепла, обмежує рухи, у тому числі й дихальні.

Для вдягання дитині в перші години після народження обов’язково потрібні чисті шапочка та шкарпетки.

7. Цілодобове сумісне  перебування матері та дитини.

Немовля повинно цілодобово знаходитися разом із матір’ю в одному приміщенні. Це дозволяє підтримувати температуру тіла дитини та годувати її за вимогою, а також обмежити контакт новонародженого з медичним персоналом та практично ліквідувати ризик внутрішньолікарняної інфекції. Досвід упровадження спільного перебування матерів та новонароджених у родопомічних закладах України з 1996 року засвідчив його ефективність щодо підтримки грудного вигодовування та зниження рівня гнійно-септичних і нозокоміальних інфекцій.

8. Транспортування в теплих  умовах.

Якщо дитину треба транспортувати в інше відділення, необхідно забезпечити підтримку та контроль температури тіла для запобігання виникненню гіпотермії. До палати сумісного перебування немовля потрібно переводити разом із матір’ю.

9. Реанімація в теплих  умовах.

Новонароджена дитина з асфіксією не може виробляти достатню кількість тепла, тому підвищується ризик виникнення гіпотермії. Таким чином, дуже важливо забезпечити реанімаційні заходи в теплих умовах.

10. Підвищення рівня підготовки  та знань.

Усім медичним працівникам (акушерам, медичним сестрам, лікарям, молодшому персоналу) необхідно мати відповідну підготовку та навички з принципів підтримання теплового ланцюжка.

Проведення патронажу дітей раннього віку здійснюють лікар і медична сестра протягом 3 днів після виписування матері з новонародженим із пологового будинку. Якщо в сім'ї народився первісток, то патронаж здійснюють у 1-й день після виписування. Пізніше дільнична медична сестра відвідує дитину щоденно до 2-тижневого віку, а надалі щотижнево до 1 міс. У молодій сім'ї медична сестра навчає матір, як провести гігієнічну ванну, як доглядати за пупковою ранкою, шкірою і слизовою оболонкою, як сповивати дитину. Перше відвідування поліклініки повинно відбуватися у 1-й місяць життя дитини, якщо вона здорова. Протягом 1-го і 2-го року життя дитини дільнична медсестра проводить патронаж щомісячно. На 3-му році життя дитини, яка не відвідує дошкільних закладів, медична сестра приходить 1 раз на квартал. Патронаж дітей різного віку має різну мету, у зв'язку з цим він називається цілеспрямованим. Розроблені схеми патронажу і рекомендацій, які видаються батькам. Медична сестра відмічає проведення патронажу в спеціальному патронажному листі історії розвитку дитини. Її записи періодично перевіряють старша медична сестра і дільничний лікар.

Патронаж дитини перших 2 міс життя:

• Оцінка стану дитини (сон, випорожнення, стан шкіри, пупкова ранка, очі, вуха, поведінка, як тримає голівку, як слідкує за предметами, що рухаються, чи посміхається).
• Контроль за санітарним станом квартири (чи дотримується мати режиму дня і годування, провітрювання, прогулянки на свіжому повітрі та ін.).
• Допомога матері в організації правильного годування, надання переваги грудному. Заходи боротьби з гіпогалактією.
• Навчання батьків повертати дитину на живіт і проводити масаж.
• Допомога в організації щоденної гігієнічної ванни з елементами загартовування.
• Рекомендації щодо включення до раціону дитини соків і вітаміну D за схемою, яку призначив лікар.
• Призначення для відвідування поліклініки для антропометрії та огляду лікарем.