Психологічні особливості конфліктів у молодшому шкільному віці

Прихований конфлікт зачіпає  зазвичай двох людей, які до пори до часу намагаються не показувати виду, що конфліктують. Але як тільки в  одного з них здають нерви, конфлікт перетворюється у відкритий.

Конфлікти бувають випадковими (стихійно виникаючими) і хронічними (які свідомо провокуються). У  другому випадку вони впливають  на продуктивність навчання, якщо це стосується школярів, приводять до зниження якості засвоєння знань. Тому при аналізі  причин і джерел конфлікту варто шукати його винуватця, мету й мотиви провокації.

Розрізняють дві форми  конфліктів:

• вертикальні — між вчителем і учнями в конкретному колективі;
• горизонтальні — між учнями, членами колективу.

Основні протиріччя й види конфліктів

Виділяють наступні джерела  конфліктів: протиріччя, що виникають  на основі спілкування, внутрішньо-особистісні  протиріччя, що виражаються в негативних взаєминах, і конфліктна особистість.

1. Навчальний конфлікт — проблемна ситуація, що виникає в процесі навчальних відносин. Конфлікт, як айсберг: його поверхнева частина має глибинні мотиви, які є внутрішніми причинами конфліктної ситуації. Міжособистісний конфлікт — проблемно-конфліктна ситуація. У якій молодші школярі або переслідують несумісні цілі, або дотримуються несумісних цінностей і норм, намагаючись реалізувати їх у взаєминах один з одним, або одночасно в гострій конкурентній боротьбі прагнуть до досягнення однієї й тієї ж мети, що може бути досягнута тільки однією з конфліктуючих груп або сторін.
2. Міжгруповий конфлікт, як один з видів міжособистісного конфлікту, — це конфлікт, у якому як конфліктуючі сторони виступають соціальні групи (наприклад класи, або групи молодших школярів одного класу), що переслідують несумісні цілі й своїми діями перешкоджаючі один одному.

Особливий різновид представляють:

а) рольовий конфлікт — ситуація, у якій від учня потрібне одночасне виконання двох або більше несумісних ролей, типів поводження;

б) моно - і полікаузальний конфлікт (від лат. causa — причина) мають у своїй основі відповідно одну або багато причин.

Як правило, міжособистісні й навчальні конфлікти  мають кілька причин, простежується  навіть своєрідна причинна ієрархія. Складність даної проблеми вимагає  професійного підходу. Тому зростає  необхідність підвищення компетентності в області конфліктології. Кожний фахівець у цьому бурхливому потоці навчального життя, особливо в середовищі молодших школярів, які особливо ранимі і емоційно нестійкі, повинен мати як би другу спеціальність: «менеджер по конфліктах».

3. Внутрішньо-особистісні конфлікти виникають при зіткненні протилежних мотивів, потреб, інтересів у одного і того ж учня. У їхній основі лежить негативний психологічний стан учня: внутрішні переживання. Школярі, схильні до бурхливих внутрішньо-особистісних переживань, характеризуються імпульсивністю, завищеним рівнем домагань і критичності до вчинків навколишніх, низкою самокритичністю. [23, 154-156]

Психолог К. Левін розрізняє наступні різновиди внутрішньо-особистісних конфліктів:

1. «наближення — наближення» — ситуація, у якій учню потрібно

зробити вибір одного із двох привабливих  рішень;

б) «наближення — віддалення» — ситуація, у якій вибір пов'язаний

із присутністю  в об'єкті рівних позитивних і негативних сторін;

в) «віддалення — віддалення» — негативні суб'єктивні установки.

Конфліктна особистість  — це людина із завищеною зарозумілістю, яка виражає постійну тривогу, незадоволеність, претензії й необґрунтовані домагання  до іншої особистості або колективу.

Внутрішньо-особистісні  конфлікти часто мають затяжний характер і важко вирішуються, тому що перевиховати людину або змінити  її погляди на життя складніше, ніж  удосконалити умови. [2, 15]

Причинами виникнення конфлікту (крім розбіжностей у особистісно-прагматичних інтересах) є також психологічні й значеннєві бар'єри (несумісність характерів; розбіжність суті висловлених  вимог, прохань, наказів), що створюють  перешкоди для взаєморозуміння  й подальшої взаємодії партнерів  у спілкуванні.

Причини особистісних конфліктів: страх за власну безпеку; недостатнє суспільне визнання; почуття образи; заздрість або помста; завищена самооцінка. Внутрішнє напруження вимагає розрядки. Особистісний конфлікт є однобічним і легко вичерпується, якщо особа, на адресу якої зроблений докір або агресивний випад, не відповість тим же. Але такий конфлікт може втягти у свою орбіту інших людей і рости, як сніжний ком. Це руйнує комфортність спілкування.

Розповсюдженим джерелом конфлікту є образа: невідповідність  самооцінки й оцінки навколишніх. Не варто забувати, що:

• підкреслення власних достоїнств, гордовитість завжди дратує навколишніх;
• причиною зайвої уразливості може бути неадекватно завищена самооцінка. У такому випадку логічніше не обвинувачувати навколишніх у черствості й брутальності, а знизити власний рівень домагань;
• неприпустимо замість пропозицій по конкретному приводу або зауваженню помилки однокласника давати загальну негативну оцінку його особистості;
• у кожного є свої особливо уразливі місця, бити по яких критикою й докорами не можна;
• кожний має потребу в належній оцінці своєї діяльності, у тому числі й у похвалі, якщо вони дійсно заслужені. Похвала з боку людини, чиєю думкою дорожать (наприклад вчителя) — величезне задоволення й важливий життєвий стимул, але перебільшений хвалебний потік викликає відчуття незручності. [1, 213]

Не завжди вигідно переривати розвиток конфлікту, коли конфліктна ситуація зберігається, а взаємодія опонентів тільки на час припиняється. Це відбувається тоді, коли можливість маніпуляції  над об'єктом обмежується для  всіх опонентів. Такий конфлікт не можна  вважати вирішеним, тому що він може виникнути в будь-який момент із новою силою:

1. невирішений конфлікт породжує нові конфліктні ситуації з новими опонентами;
2. між опонентами виникає й зміцнюється почуття ворожості, вони перетворюються в супротивників.

Таким чином, конфлікт — це ситуація в якій конфліктуючі учні мають різну оцінку подій, які  відбуваються, і не бажають вислухувати  співрозмовника, іти на компроміс. Із цього слідує, що конфлікт є, як деструктивною, так і конструктивною рушійною силою  будь-якої групи. А ми знаємо, що людина істота колективна, значить конфліктні ситуації в міжособистісних відносинах явище неминуче. Крім безпосередньої причини міжособистісних розбіжностей конфліктна ситуація характеризується рядом істотних параметрів, що визначають її розвиток. Важлива не тільки мета, яку переслідують учасники конфлікту, правила взаємодії, але й такі психологічні характеристики, як сприйняття ситуації й характеру виникнення розбіжностей. Залежно від цього  конфліктні ситуації можуть розвиватися  по-різному.

1.3 Типологія конфліктно-стресових  ситуацій у молодших класах

 

Міжособистісні  стосунки будуються на емоційній  основі. Клас не є референтним для  дитини. Інтенсивні формування навчально-пізнавальних інтересів в процесі колективно-розподільчої діяльності веде до заміни дифузних емоційних  зв’язків домінуючими утримуючими  зв’язками в рамках навчальної діяльності, а в результаті і за її межами.

В класах, де інтенсивно формується навчальна  діяльність, створюється єдина структура  міжособистісних стосунків, основним елементом якої є домінуюча група  учнів; група – діловий лідер, об’єднуючий до 20% найбільш авторитетних учнів двох статей. В цьому випадку  цінності морально-етичного плану в  кінці 3 класу витісняють цінності успіхів  у навчанні. Клас отримує функцію  референтної групи для учнів  і стає основою мікросередовища, в якій проходить розвиток особистості  молодшого школяра. Спілкування  та співробітництво набагато щільніше пов’язані з двома вже вибраними  пріоритетами цільового спрямування  початкової освіти. Сфера спілкування – ледь не головне джерело емоційного благополуччя дітей. Не навчаючи спілкування та співробітництва не можливо навчити дітей вчитися. Адже в дитини 6-7 років уміння вчитися – це перш за все вміння включатися та ініціювати специфічне навчальне співробітництво. [2, 25-26]

Вікові  особливості молодших школярів викладаються, як відомо, у вузівських курсах педагогіки й, головним чином, вікової й педагогічної психології. Тому відзначимо тільки ті строго встановлені істини, які необхідні для вірного тлумачення конфліктних ситуацій, учасниками яких є контингент молодших учнів загальноосвітньої школи.

Для школяра  молодших класів характерна недовговічність, короткочасність емоційних переживань, якщо, звичайно, мова йде не про глибокі  потрясіння й постійно гнітючі дитину подразники. Емоційна переключаємість і високий ступінь конформності сприяють захищеності психіки молодшого школяра. Однак короткочасність нервових переживань учнів цього віку не дає вчителеві підстав для необережних форм тиску на них під приводом, що все буде забуто.

Ще одна психологічна істина полягає в тому, що для дітей початкового шкільного  віку властива потреба в захисті  з боку дорослих і насамперед учителя. У будь-який стрессогеній, конфліктній ситуації дитина спрямовує свій погляд убік учителя й чекає від нього допомоги, підтримки. Тим сильніше потрясіння, якщо очікування молодшого школяра не виправдуються, якщо його залишають з переживанням один на один. І ще гірше, коли замість допомоги від учителя дитина одержує протилежне. [2, 31]

З теоретичних  положень по конфліктології відзначимо кілька педагогічно значимих роз'яснень. Конфліктуючими сторонами, можуть бути всі учасники навчально-виховного  процесу. У тому числі й батьки школярів, керівники методичних служб  і управлінського апарата. За характером виникнення конфлікти в молодших класах можуть бути раптовими, непередбаченими. Це найнебезпечніший варіант конфлікту, тому що тут потрібна безпомилкова реакція педагога в умовах дефіциту часу. Саме в подібних випадках імпровізація часто підводить учителя, і наслідки раптових зіткнень із непродуманими реакціями з боку вчителя можуть виявитися печальними.

Крім  раптових відбуваються й такі конфлікти, характер і протікання яких типові. Тут у досвіді вчителя звичайно вже є більш-менш відпрацьовані  сценарії реагування. Залишається лише відкоригувати їх у зв'язку з даною  ситуацією.

Нарешті, у поле зору вчителя повинні бути ситуації, де може бути створений спрямований  конфлікт, втягнути своїх підопічних у його вирішення і цим забезпечити  просування вперед. Перш ніж перейти  до висвітлення конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі  початкової школи, позначимо основні  змістовні блоки.

Відповімо на кілька питань:

а) яка  частота конфліктів у роботі вчителів з молодшими школярами,

6) між  ким реально виникають конфлікти,

в) яке  втримування конфліктних ситуацій,

г) інтерпретація  наслідків конфліктних подій  у житті початкових класів загальноосвітньої  школи.

Порівняння  частоти виникнення конфліктних  ситуацій у молодших, підліткових, старших  класах дозволяє зробити висновок про  те, що молодші школярі істотно  рідше своїх старших товаришів  виявляються залученими в події  конфліктного роду. Можна назвати  статистичну сталість при масовому опитуванні колишніх школярів, щодо збережених у пам'яті на все життя конфліктних  зіткнень у період навчання в початковій школі. Біля половини опитуваних не можуть назвати жодної конфліктної події, яка б залишила в їхній пам'яті  неприємний знак, що негативно позначився на образі їхньої колишньої вчительки. [9, 37]

Висловлення на цю тему виражаються у формах, які не можна не сприймати як професійно повчальні для студентів, яким потрібно буде бути учасниками, організаторами різнопланових подій з нервовими переживаннями тією й іншою стороною.

Ретрооцінки вчителів, які працюють безконфліктно:

• перша вчителька була ідеальною;
• залишається зразком педагога, до якого хочуть прагнути все життя;
• ніяких промахів, учителька-ідеал;
• приймали беззастережно як зразок;
• найгарніші спогади про уроки вчительки молодших класів.

Як бачимо, основу ретрооцінки вчителів початкових класів становить як би нерозчленований невмотивований вигляд людини, яка зустрілася в школі вперше. Разом з тим звертає на себе увагу та частина оцінок, де вони супроводжуються мотивуванням, обґрунтуванням. До мотивів вищої оцінки професіоналізму вчителів, здатних працювати без конфліктів, що травмують, віднесені такі, як прекрасна людина, гарний педагог, цікава особистість, турботлива до дітей, по-материнському ласкава, навчила почувати лікоть товариша, не залишала без уваги тих учнів, які відставали у навчанні, здружила учнів, проявляла строгість і справедливість, була тактовною.

Рідко, але  зустрічалися факти, коли в ідеального вчителя його учні знаходили недоліки:

багато  уваги приділяла своєму вбранню  і зовнішності; зачаровані її гарним одягом і зовнішністю, учениці нерідко  погано слухали пояснення;

часто хвалила  встигаючих і дорікала учнів з  меншими досягненнями в знаннях, допускала запальність і перехід  до крикливого тону.