Психологічні особливості конфліктів у молодшому шкільному віці

Основними завданнями тренінгу повинні стати: навчання дітей конструктивних форм поведінки, формування навичок самоконтролю та саморегуляції своїх емоційних  станів, зняття надмірного напруження і тривожності, розширення спектру емоційного реагування та умінь конструктивної соціальної взаємодії. Тренінг повинен будуватися на використанні активних (оволодіння техніками ауторелаксації і саморегуляції для стримання і зняття імпульсів, які приводять до виникнення конфліктних ситуацій, використання рухливих ігор і вправ), когнітивних (формування у дітей здатності до аналізу ситуації, своїх переживань, до логічного пошуку шляхів розвґязання конфліктів неагресивними методами) та поведінкових, або біхевіоральних (рольове розігрування критичних життєвих ситуацій, навчання дітей конструктивних форм поведінки, альтернативних конфліктам) способів корекції. Така побудова тренінгу обумовлює і вибір методів роботи: бесіди, етюди, рольове програвання моделей бажаної поведінки в різних життєвих ситуаціях, фізичні вправи та рухливі ігри, образотворча діяльність, техніки ауторелаксації. (Див. Додаток 7)

Висновки

Навчально-виховний процес сучасної школи є відбиттям  складних і суперечливих процесів, що відбуваються в суспільстві в  умовах його реформування. Формування досвіду взаємин і поведінки  в умовах вирішення конфліктних  ситуацій є актуальною проблемою й, як показує аналіз практики, формувати такий досвід необхідно вже на ранній стадії навчання в початковій школі.

Конфлікт  — це зіткнення протилежних сторін, думок, сил; серйозна розбіжність, гостра суперечка. Конфлікт — це протиріччя, яке сприймається людиною як значима  для неї психологічна проблема, що вимагає свого вирішення й  викликає активність, спрямовану на його подолання.

Прояви  конфліктності дуже характерні для  молодшого шкільного віку, однак  вони носять ситуативний характер і поступово можуть минати. Проте за несприятливих умов, відсутності своєчасної психологічної допомоги можуть стати стійкими особистісними утвореннями. Тому психолог повинен допомогти молодшим школярам подолати труднощі спілкування з однолітками та дорослими задля сприятливого клімату у їх середовищі.

Слід  підкреслити, що конфлікти стали  однією з найскладніших проблем  життєдіяльності сучасної школи. Учні, взаємодіючи з дорослими, однолітками, оточуючим соціально-культурним середовищем, досить часто на різних рівнях і  в різних обставинах стикаються з  конфліктами. Постійно зростає кількість  конфліктів у системі «учитель-учень» та «учень-учень». Майже як норма  сприймається відсутність позитивних взаємин між педагогом і школярами, зростає емоційна й духовна дистанція  між ними; навпаки, падає взаємний інтерес один до одного, знижується мотивація учнів до навчання.

Неконструктивна поведінка сторін у конфліктній  ситуації веде до переростання ділових  конфліктів в емоційні, котрі призводять до таких негативних наслідків, як зростання  емоційної напруженості, підвищення рівня тривожності. Тривалі, нерозв’язані конфлікти негативно впливають на міжособистісні стосунки, соціально-психологічний клімат у шкільному колективі. Відсутність належної уваги до проблеми конфліктів у школі значно підвищують конфліктогенність навчально-виховного середовища, що стає основою формування конфліктної спрямованості особистості й перешкодою на шляху процесу самореалізації людини.

На підставі аналізу результатів всіх трьох  обраних психодіагностичних методик та узагальнення можемо констатувати, що високий рівень конфліктних проявів у поведінці молодших школярів корелює з домінуванням у цих учнів якостей холеричного та сангвінічного типу темпераменту; середній рівень конфліктності корелює з домінуванням в учнів переважно сангвінічного типу темпераменту; низький рівень конфліктних реакцій молодших школярів виявив взаємозв`язок з домінуванням таких типів темпераментів як меланхолійний та флегматичний. Учні, які виявили високий рівень агресивних проявів, та які мають домінування якостей холеричного типу темпераменту проявляють агресивність і у конфліктних ситуаціях. Молодші школярі, які виявили низький рівень проявів агресивної поведінки, притаманний поведінковий стиль у конфліктних ситуаціях – «уникання», поступливість, співробітництво, компроміс.

Таким чином, на основі проведеного дослідження  визначеними психодіагностичними методиками можна дійти висновку, що рівень та схильність до конфліктних проявів у поведінці молодших школярів взаємовідноситься із домінуваннями певного типу темпераменту, а також має вплив на поведінку дитини у конфліктній ситуації.

Основні принципи, шляхи та способи психологічної  корекції рівня конфліктності молодших школярів це – принцип комплексного підходу до психокорекційної діяльності; принцип здійснення корекції в діяльності, у контексті соціальної взаємодії; принцип нормативності розвитку, що передбачає постійне порівняння індивідуальних властивостей дітей з віковою нормою та врахування закономірностей вікового розвитку; випередження у корекційній роботі, тобто врахування зони найближчого розвитку; принцип системності у розвитку психічної діяльності (відповідно і корекція схильності до конфліктних проявів у поведінці дітей повинна здійснюватися системно); принцип врахування провідного виду діяльності (для молодших школярів це навчання, тому ігрові вправи, які використовуються психологами, мають носити навчальний характер).

Основними шляхами та способами зниження рівня  конфліктних проявів у поведінці  молодших школярів є застосування корекційної програми, яка включає у себе вправи комунікативного змісту, для розвитку комунікативних здатностей, які дадуть можливість дитині робити оцінку своєї негативної (конфліктної, агресивної) поведінки; вправи, які сприяють зниженню конфліктності засобами рухової активності; заняття, на яких дитина буде вчитися розрізняти позитивне та негативне відношення до однолітків, його природу; заняття, на яких дитина буде програвати різні життєві ситуації, вживатися в роль, і як наслідок, почуття й переживання які будуть виникати, будуть вчити її шукати альтернативні варіанти поведінки, ніж конфлікт та агресія.

Список  використаної літератури

1. Авксентьев В.А. Конфликтология. — М.: Инфра-М, 1996;
2. Аксененко С.Е. Осознание конфликтной ситуации и общение // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. - Краснодар: Изд-во Кубанского университета. 1975. - С. 9-11.
3. Андреев В.И. Конфликтология: искусство спора, ведения переговоров, разрешения конфликтов. - М.: Народное образование. 1995. - 142 c.
4. Анцупов А.Я. Профилактика конфликтов в школьном коллективе. – М.: Гуман. изд. центр ВЛАДОС, 2003. — 208 с.;
5. Бовть О.Б. Організація корекційної роботи з агресивними дітьми // Початкова школа. – 1997. – № 7. – С. 25-32;
6. Бовть О.Б. Причини агресивної поведінки дітей молодшого шкільного віку // Педагогіка і психологія. – 1997.– № 1. – С. 94-100;
7. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М., 1968;
8. Бородкин Ф.М. Коряк Н.М. Внимание: конфликт. — М., 1989;
9. Валкер Д. Тренинг разрешения конфликтов. — Спб.: Речь, 2001;
10. Вікова психологія /за ред. Г.С. Костюка. — К., 1976;
11. Вишнякова Н.Ф. Конфликтология. — Мн.: Университетское, 2002. – 318с.;
12. Вольфсон Э.Н. Конфликтология. — Кемерово: Кузбас. гос. техн. ун-т, 1997;
13. Выготский Л.C. Собрание сочинений: В 6 т. – М.: Педагогика, 1981-1985. – Т.2:
14. Гришина Н.В. Психология конфликта. – СПб.: Питер, 2003. – 464 с.;
15. Дорендорф Р. Элементы теории социального конфликта // Социологические исследования, 1994. № 5.
16. Заброцький М.М. Основи вікової психології. — Тернопіль, 2001;
17. Заброцький М.М. Педагогічна психолога. — Київ, 2000;
18. Захаров А.И. Неврози у детей. — Спб.: Дельта, 1996;
19. Захаров А. И. Предупреждение отклонений в поведении ребенка. — Спб.: Союз, Лениздат, 2000;
20. Зедгенидзе В.Я. Предупреждение и разрешение конфликтов. — М.: Айрис пресс, 2006;
21. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. — К.: Наукова думка, 1996;
22. Кармин А.С. Конфликтология. Учебник. — Спб., 1999;
23. Козырев Г.И. Введение в конфликтологию: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2001. – 176 с.;
24. Кон И.С. Открытие «Я». — М., 1989;
25. Корнелиус Х., Фейр Ш. Выиграть может каждый. — М., 1992. – 498с.;
26. Костюк Г.С. Психологія. — К., 1968;
27. Крысько В.Г. Психология и педагогика. — М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. — 368с.;
28. Курдюмова И.М. Конфликты в школе // Педагогика, 1992. № 11. - С. 44.
29. Леонов Н.И. Индивидуальный стиль поведения в конфликтной ситуации. - Пермь, 1996.
30. Майерс Д. Социальная психология. — СПб.: Питер, 2000. – 688с.;
31. Монина Г.Б., Лютова-Робертс Е.К. Коммуникационный тренинг (педагоги, психологи, родители). – СПб.: Речь, 2005. – 224с.;
32. Немов Р.С. Общие основы психологии. Кн.1 — М.: ВЛАДОС, 1994. — 576с.;
33. Немов Р.С. Психология образования. Кн.2 — М.: ВЛАДОС, 1994. – 496с.;
34. Петровська Л.А. О понятийной схеме социально-психологического анализа конфликта. —М.; Изд-во Моск.ун-та, 1977;
35. Петрушин С.В. Психологический тренинг в многочисленной группе. — М.: Академический Проект, 2002. – 256с.;
36. Психологическое изучение личности младшего школьника и классного коллектива / Под ред. Г.А. Ключниковой. - Новгород. 1989. - 55 с.
37. Психология. / А.А. Крылова. — М.: ПБОЮЛ, 2001. – 584с.;
38. Психология. Словарь. / А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. — М.: Политиздат, 1990. – 494с.;
39. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога. Кн. 1. – М.: ВЛАДОС, 2000. — 384с.;
40. Рыбакова М.М. Конфликт и взаимодействие в педагогическом процессе. - М.: Просвещение. 1991.
41. Самоукина Н.В. Педагогический конфликт // Народное образование, 1993. № 7. - С. 73.
42. Скотт Д.Г. Способы разрешения конфликтов. - Киев: Издательское общество Верзилин и К. 1994.
43. Социальная психология. / А.Н. Сухов, А. А. Бодалев, В.Н. Казанцев и др. / А.Н. Сухова, А.А. Деркача. — М.: Академия, 2001. – 600с.;
44. Сулимова Т.С. Социальная работа и конструктивное разрешение конфликтов. - М.<span class="List_0020Paragraph