Психометричні основи психодіагностики

 

2. Опитувальник темпераменту (Я. Стреляу)

Вибірка складається з 15 досліджуваних, 9 з яких дівчата та 6 хлопчиків. Всі досліджувані у віці 17 до 23 лет.

За допомогою цієї методики можна виявити наступні характеристики:

         А) Сила процесів збудження;

Б) Сила процесів гальмування;

          В) Рухливість нервових процесів.

Текст опитувальника  включає 134 судження, що описують різні  форми поведінки (див. Додаток Б). Випробуваний може відповідати «так», «ні», «не знаю». Відповідь «так», що співпадає з кодом опитувальника, оцінюється 2 балами, відповідь «не знаю», оцінюється в один бал. Опитувальник може застосовуватися як в груповій, так і в індивідуальній формах роботи.

Шкала збудливості. Високі результати з цієї шкалою (більше 42 балів) свідчить про високий рівень сили процесів збудження. Для таких  школярів характерні сильні реакції  на зовнішні подразники, здатність  виконувати діяльність, що вимагає напруги, енергійних дій, досить успішно і тривалий час без видимого стомлення. Вони схильні проявляти бурхливі реакції, не завжди адекватні обставинам, їх викликав. Корисно звернути увагу таких учнів на необхідність розвивати в собі здатність іноді стримувати свої прояви, пояснивши їм їх особливості. Вчителям варто враховувати ці особливості як при індивідуальній роботі з такими учнями, так і в спілкуванні з ними, відповідним чином організувати їх роботу на уроці і їх взаємини з однокласниками.

Низькі результати (менше 42 балів) свідчать про слабкість процесів збудження, швидкому досягненні позамежного гальмування. Для таких хлопців характерно швидке настання стану втоми, вони потребують більш частих перепочинок у роботі. У навчальній діяльності вони краще працюють з аналітичним матеріалом в спокійній, незагрозливою обстановці. Самим учням можна порадити дозувати свою роботу, чергуючи її перепочинками, уникати перевтоми. Неприпустимо інтерпретувати дані результати як неспроможність, недостатність нервових процесів. Досягнення успішності можливо за рахунок відповідного змісту діяльності та режиму її здійснення.

Шкала гальмування. Високі результати (більше 42 балів) свідчать про вираженість показника сили нервової системи по відношенню до процесів гальмування. У таких хлопців швидко і міцно виробляються гальмівні умовні рефлекси, вони здатні швидко і без зусиль стримувати свої реакції і пориви, припиняти небажані форми поведінки. Вони можуть досить легко змиритися з тими або іншими правилами, вимогами, заборонами, пов'язаними з проявом активності. Вчителям корисно враховувати це при організації хлопців на уроці, включаючи їх у навчальні мікрогрупи для створення обстановки спокійній ділової роботи, продуманих і зважених рішень.

Низькі результати (менше 42 балів) є показником слабкості гальмівних процесів. Такі хлопці схильні до імпульсивних дій, їм важко швидко відмовитися від активних дій, іноді вони насилу справляються зі своїми реакціями. Їхні дії часто бувають швидкими і не дуже продуманими. Важливо порадити таким учням виробляти стриманість, здатність приймати рішення після відповідного роздуми та зважування обставин. Неприпустимо на підставі цих результатів розглядати таких учнів як розгальмованих, нестриманих, коментувати ці результати як недолік або негативну особистісну рису.

Шкала рухливості. Високі результати (більше 42 балів) відображають здатність нервової системи до швидкої  зміни, виробленню рефлексів (з збудливого рефлексу в гальмівній і навпаки). Для школярів з такими властивостями  характерні готовність і бажання сприймати нові предмети і явища, випробовувати нові враження. Одноманітна діяльність, обмеженість нової інформації знижує їх активність, можуть викликати нудьгу, стомлення. Такі учні постійно мають потребу в підживленні новизною. Вони можуть відрізнятися великою кмітливістю, балакучістю, іноді балакучістю. Їм властива легка зміна настрою, залежність його від навколишнього оточення.

Низькі результати (менше 42 балів) вказують на високу інертність нервової системи, ускладнення в  процесі переходу до нових навичок, способів дії. У таких хлопців будь-яка нова ситуація, несподівані питання, пропозиції викликають труднощі. Їм не просто звикнути до нової обстановки, нових товаришів, вчителям. Для них властиве явище «розгойдування»: при включенні в нову роботу або при переході від одного виду роботи до іншого вони не можуть швидко вийти зі стану «перерви» і увійти в стан «урок». Будь-яке нове вимога, новий спосіб рішення або дії їх освоюється ними після періоду «врабативанія», звикання. Таким учням корисно знати про себе, що всяке нове справа може вийти у них не відразу, а при відомому терпінні. Їм також можна пояснити, що в нових обставинах, нових умовах вони можуть тимчасово випробувати дискомфорт, що їм не завжди буває легко подружитися з новими людьми.

Приклад протоколу  дослідження за методикою Я. Стреляу  представлено у Додатку Б. Результати дослідження 5 респондентів надано у  таблиці 2.2.

 

 

Таблиця 2.2

                                                                                     

№	ПІП	Сила процесів збудження	Сила процесів гальмування	Рухливість  нервових процесів	Результат
1.	Кунченко Д.С.	34	30	27	норма
2.	Скороход К.Н.	13	19	16	нижче норми
3.	Похнатюк А.І.	27	29	35	норма
4.	Максимова А.В.	31	28	36	норма
5.	Безуглова А.В.	29	30	37	норма

 

Висновки: виходячи з проведеної методики можна зробити  висновок, що для чотирьо респондентів, результат яких «норма» характерно: здатність нервової системи до здійснення ефективної діяльності в ситуаціях, що вимагають енергійних дій у відповідь, нервова система витримує тривале і часто повторюване збудження не перестаючи адекватно реагувати; здатність управління активністю в ситуаціях, може виражатися як система соціальної регуляції в ситуаціях заборон на дії; здатність нервової системи швидко перебудовуватися з збуджуючих подразників на гальмові й навпаки; для одного з респондентів, результат якого «нижче норми» характерно: нервова система не в змозі адекватно реагувати на значне зовнішній вплив на увазі своєї «слабкості», труднощі в розвитку гальмівних рефлексів, що супроводжуються схильностями до неадекватних імпульсивних дій у ситуаціях, що вимагають відмови від активності; висока інертність нервової системи і труднощі при зіткненнях з новими ситуаціями, які вимагають швидких і адекватних реакцій.

 

3. Для визначення темпераменту  я використовувала методику Г.  Айзенка.

За допомогою даної  методики визначають екстраверсию (спрямованість особистості на зовнішній мир), интроверсия (спрямованість особистості на внутрішній мир) і нейротизм (результат неврівноваженості процесів збудження й гальмування) - властивості, що лежать в основі темпераменту.

Вибірка складається з 15 випробуваних, 9 з яких дівчинки й 6 хлопчиків. Всі випробувані у віці від 17 до 23 років.

В опитувальнике Айзенка 57 питань. На них необхідно відповісти "так" або "ні" (див. Додаток В).

Отримані результати зіставляють із ключем, у якому  є три шкали: экстраверсия - интроверсия; нейротизм, шкала неправди.

Приналежність до типу темпераменту виявляється за допомогою системи  координат, на якій відзначаються результати по шкалі "нейротизм" і шкалі "экстраверсия".

Особистісний опросник складається із двох форм "А" і "В", що дає можливість повторного випробування. Опросники містять по 57 питань. Відповіді на них тільки "Так" або "Ні".

Інструкція. Вам буде запропоновано кілька питань про  особливості вашого поводження в  різних умовах і ситуаціях. Це не випробування розуму або здатностей, тому немає відповідей гарних або поганих. Ми зацікавлені в правдивих відповідях. Зміст окремих питань не аналізується, важливий тільки підсумковий результат. На питання варто відповідати по черзі, не вертаючись до попередніх відповідей. Працюйте швидко, не витрачайте занадто багато часу на обмірковування відповіді - найцікавіш ваша перша реакція. На питання можна відповісти "так" або "ні". Обраний вами відповідь на кожне питання слід зазначити в бланку для відповідей. Не пропускайте якого-небудь питання.

Варіант У відрізняється  від варіанта А тільки тестом. Інструкція, ключ, обробка даних варіанта В  такі ж, як для варіанта А.

Із цих 57 питань 9 представляють  шкалу надійності (неправди). 3 з них  позитивні (ТАК), 6 - негативні (НЕМАЄ). Наприклад, шосте питання - випробуваний відповідає «ТАК» (завжди виконую), така відповідь, безумовно, не відповідає дійсності, тому що немає людини, що завжди б виконував невигідне для нього обіцянка.

Ненадійна відповідь  на 5 питань із 9 (більше 50%) у шкалі надійності означає, що інші відповіді ненадійні, тому проведений досвід непридатний.

На заповнення опитувальника багато часу затрачають стримані, внутрішньо конфліктні суб'єкти, що налагоджують контакт із зовнішнім миром не безпосередньо, природним ритмом, а на основі акту напруженої об'єктивації.

Ключ:

ЕКСТРАВЕРСИЯ:

"ТАК" на №№ 1, 3, 8, 10, 13, 17, 22, 25, 27, 39, 44, 46, 49, 53,

"НІ" - №№ 5, 15, 20, 29, 32, 34, 37, 41, 51. (Відповідь "ТАК" на  питання цієї нумерації - показник  интроверсии.)

НЕЙРОТИ3М:

"ТАК" - №№ 2, 4, 7, 9, 11, 14, 16, 19, 21, 23, 26, 28, 31, 33, 35, 38, 40, 43, 45, 47, 50, 52, 55, 57.

ШКАЛА ПОМИЛКОВИХ ВІДПОВІДЕЙ:

"ТАК" - №№ 6, 24, 36;

"НІ" - №№ 12, 18, 30, 42, 48, 54.

 

Приклад протоколу  дослідження за методикою Г. Айзенка  представлено у Додатку В. Результати дослідження 5 респондентів надано у  таблиці 2.3.

 

Таблиця 2.3

                                                                                     

№	ПІП	Сума	Тип темпераменту
1.	Кунченко Д.С.	20	холерик
2.	Скороход К.Н.	14	меланхолик
3.	Похнатюк А.І.	12	меланхолик
4.	Максимова А.В.	21	холерик
5.	Безуглова А.В.	19	холерик

 

 

Висновки: виходячи з проведеної методики можна зробити висновок, що три респондента мають темперамент холерика - екстраверт, образлива, нестабільна особистість, нестриманий, іноді агресивний, імпульсивний, оптимістичний, активний, настрій нестабільно, в ситуації стресу склолен до істерик; та ще два респондента мають темперамент меланхоліка - інтроверт, нестабільна особистість, тривожний, песимістичний, зовні дуже стриманий, схильний до роздумів, в ситуації стресу схильний до внутрішніх тривог.

 

 

        2.3. Практичні рекомендації щодо подолання негативних    емоційних станів

 

          

          Існує кілька способів, якими ви могли б перебороти негативні емоції - звичайно рекомендується використовувати візуалізацію або ритуал звільнення. Ми пропонуємо вам кілька способів, ви можете користуватися тим, що вам більше підходить, або придумати свій власний.

Дайте вихід гніву! Це ефективний і діючий спосіб рятування від власного подразнення. Звільнитися від нього внутрішньо можна за допомогою візуалізації або ритуалу звільнення. Цей підхід особливо ефективний, коли у вас немає можливості дати волю подразненню, наприклад, на вашого начальника, або коли ви припускаєте, що вираження гніву тільки погіршить і без того напружену ситуацію.

Ритуал звільнення аналогічний, за винятком того, що на перше місце  виступають уявлювані дії, до яких спонукують вас ваші почуття. Іноді вам буде необхідний цей тип особистого звільнення, що позбавить вас від негативних емоцій.

Заземлите гнів. Ви представляєте, як гнів входить у вас, як пучок  негативної енергії від людини або  енергії, що народжується в конфліктній  ситуації. Потім ви уявляєте собі, що ця енергія опускається у вас і спокійно йде в землю.

Проектуйте гнів. Цей  спосіб дає вихід бажанню насильницьких  дій!

Він полягає в тому, щоб повністю розслабитися, а потім  представити, що ви випромінюєте гнів, яким ви охоплені, і проектуєте його на якийсь екран. Після цього представте, що берете променеву гармату й стріляєте в нього. З кожним влученням ваше подразнення слабшає усе більше й зникає.

Стряхніть негатив! Третій спосіб рятування від гніву або  інших негативних емоцій складається  в очищенні енергетичного поля або аури навколо вас. Із цією метою встаньте або сядьте рівно й потріть руками над головою, уявляючи собі, що цими рухами ви очищаєте енергетичну оболонку навколо цієї частини тіла.

Зменшуємо в росту. Ви можете також позбутися від гніву, що викликає у вас окрема людина, представивши його набагато нижче вас ростом, так, щоб він став малозначимим для вас. Цей спосіб може бути особливо підходящим для того випадку, коли ви застопорили свою увагу на якійсь людині й перебільшуєте його значення у вашім житті. При цьому ви можете не брати участь у якому-небудь конфлікті або просто дискусії.

Представте себе мовцям із цією людиною. Уявіть собі його делающим те, що вас дратує: опирающимся на вас, не слухаючим вас, що діє так, начебто він знає геть усе, або  щось у цьому роді. Представте, що в ході розмови він зменшується в росту. Голос його стає усе слабкіше й слабкіше.

Розмова із самим собою. Позитивний. Ми розмовляємо із собою  майже неспинно. Наш внутрішній діалог, розмова із самим собою, може впливати на нас не менше, ніж бесіда з іншими. На жаль, ми частіше лаємо себе, чим хвалимо. Джерела негативних тверджень кореняться в давній давнині - у тім миті, коли ви закодували в собі негативне посилання. Що гірше всього - чим частіше ми повторюємо собі ці слова, тим більше вірить їм наша підсвідомість.