Сімейні конфлікти

ВСТУП

Сім'я це найменший осередок суспільства. Благополуччя суспільства в цілому неможливо розглядати без створення благополучних умов у сім'ї. Саме з цим пов'язаний глибокий інтерес суспільства і держави до питань сім'ї, відображений у концепції сімейної політики. Для зміцнення інституту сім'ї створюються спеціальні соціальні служби, державні і громадські організації.

Питання сімейних відносин не може не хвилювати кожного з нас так як всі ми є частиною сім'ї і кожен мріє про створення своєї сім'ї. Коли люди будують свої очікування про майбутнє сімейне життя, вони хочуть досягти в шлюбі задоволення своїх потреб і знайти щастя. Існує певна залежність між задоволеністю у шлюбі і конфліктністю в сім'ї, а так само це впливає і на кількість розлучень. Для досягнення гармонії стосунків між чоловіком і дружиною, необхідно навчитися вирішувати конфлікти, тому щасливий шлюб це не той шлюб, де немає конфліктів, а той у якому їх вміють вирішувати. Молоді люди, охочі вступати в шлюб, і подружні пари потребують консультуванні з питання сімейних конфліктів.

Незнання і невміле ви рішення конфліктів часто призводить до розлучення. Особливо в даний час все більш гостро постає питання допомоги сім'ям на тлі збільшення кількості зруйнованих шлюбів. Наслідками розлучення стають такі негативні явища як зростання неповних сімей, економічна нестабільність батьків одинаків, психологічні та емоційні травми дітей і колишнього подружжя, бездоглядність та соціальне сирітство, в крайніх ситуаціях, тощо.

Питаннями сімейних відносин і сімейних конфліктів присвячено багато робіт вчених у галузі соціології, психології та соціальної роботи.

Сучасна сім'я і її проблеми служать об'єктом дослідження ряду наук - психології, педагогіки, соціології, демографії, економіки. Об'єктом дослідження даної роботи є сімейні конфлікти. А предметом дослідження є причини сімейних конфліктів.

Сімейні стосунки впливають на багато сфер життя. Люди, які відчувають незадоволеність у сім'ї та перебувають у напруженому стані, а так само відчувають конфлікт в сім'ї мають потенційну небезпеку до захворювань, асоціальної поведінки, зниження продуктивності праці, вчинення злочинів і розлучення. Знання причин виникнення конфліктів та їх типології допомагає правильно поставити соціальний діагноз і надати необхідну соціальну допомогу. Діяльність соціального працівника в такій ситуації спрямована на надання допомоги в подоланні конфлікту.Уникнути і запобігти всі конфлікти неможливо, але важливо навчити правильно поводитися в конфліктній ситуації, щоб вирішувати конфлікти вчасно і ефективно.

Дана робота ставить такі завдання:

Розкрити поняття конфлікту

Дослідити причини сімейних конфліктів

Надати типологію сімейних конфліктів

РОЗДІЛ 1. Загальне поняття конфлікту

1. Поняття конфлікту та загальні характеристики його проявів

У найбільш загальному вигляді конфлікт можна визначи­ти як загострення суперечностей, що виникають у ре­зультаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасника­ми як несумісні з їх власними. Це супроводжується спро­бами примусового нав'язування власної позиції і призводить до психологічної напруженості та протиборства.

Основними складовими конфлікту є: учасники кон­флікту, причини його виникнення, сприйняття конфліктуючими один одного в ситуації, що виникла (насправді чи уяв­но), спрямованість і емоційна виразність дій конфліктуючих.

У кожному конфлікті можна виділити його окремі компо­ненти (сторони) — пізнавальний, емоційний, вольовий. Піз­навальний компонент полягає в протиріччі сприймання тих чи інших подій, явищ, фактів його учасниками в існуючій ситуації, викривленні уявлень про індивідуальні особливості один одного та займану позицію, справжні причини напру­женості, можливі варіанти вирішення проблеми. Конфлікт може також спричинитися акцентуванням уваги не на ціліс­ному тлі події, а на окремих її фрагментах (частинах, дета­лях), загостренням пам'яті на негативних обставинах, пов'яза­них з контактами конфліктуючих у минулому, низьку кри­тичність мислення, нездатність зрозуміти позицію іншого чи визнати правильність відмінної від своєї точки зору, тенден­ційність та упередженість оцінок.

Емоційний компонент конфлікту виявляється як взаєм­на антипатія чи особлива небезсторонність один до одного, взаємна подразливість та збудливість, агресивність та злобли­вість, неприйнятність емоційного стану іншої людини, емо­ційна тупість чи, навпаки, підвищена вразливістьь, а також як зневажливість, погорда, презирство, що підкреслено демонст­рується у спілкуванні.

Вольовий компонент конфлікту виражається через взаємну демонстрацію (звичайно — словесну) суперечності позицій, непоступливість, негативізм, небажання зрозуміти один одного і розібратися в ситуації, що склалася, затяте на­в'язування своєї точки зору.

Зазначені компоненти конфлікту взаємодоповнюють один одного, щоразу виявляючись по-різному.

Необхідно розрізняти причину і привід виникнення конфлікту, причому вони можуть бути як справді суттєвими, так і незначними й оцінюватись кожною із сторін по-різно­му. Причини не завжди «лежать на поверхні», вони інколи знаходяться в минулому і тому приховані, незрозумілі одній із конфліктуючих сторін.

Конфлікт може виникнути непередбачувано (випадково, си­туативно) чи викликатися спеціально (провокуватися), заго­стрюючись при виникненні сприятливої ситуації. Є ще один варіант виникнення конфлікту, який полягає в поступовому накопиченні у стосунках різних, поки що незначних суперечностей, виникненні ворожнечі та її загостренні, «розпалюван­ні» родичами, близькими — аж до цілковитої неможливості нормального співіснування.

Основними ознаками конфлікту як психологічного фе­номену є:

1) наявність протиріччя (реального чи уявного, вигаданого), що оцінюється як непереборне і набуває відкритої, демон­стративної форми. Таке протиріччя може виникнути влас­не як функція ситуації, так і бути результатом «зусиль» учас­ників, їхніх вчинків, поведінки, ставлення один до одного,

2) зміна характеру спілкування в напрямі конфронтації, негатив­ної спрямованості мінімум однієї, а частіше — обох сторін. Відчуваючи взаємну неприязнь і небажання спілкуватись, учасники конфлікту вимушені це робити (через наявність відносин службової залежності чи підпорядкованості, для «збереження» сім'ї тощо), що стимулює ескалацію конфлікту,

3) активність сторін, прагнення до перемоги будь-що, посту­пове розширення арсеналу використовуваних засобів - осуд, залякування, шантаж, погрози, фізичний вплив та ін.,

4) підвищений емоційний фон, загострення негативних емо­цій аж до їх повної безконтрольності.

Види конфліктів різноманітні і можуть бути класифіковані таким чином:

— за числом учасників — внутріособистісний, міжособистіс-ний, міжгруповий:

— за формою прояву — видимий (неприхований), потайний,

— за тривалістю — короткочасний, тривалий,

— за характером виникнення — випадковий (ситуативний), намірений (спровокований),

— за результатами — конструктивний (продуктивний), руйнівний (деструктивний),

— за сферою виникнення — службовий (предметно-діловий), неслужбовий:

— за посадовим статусам учасників — «горизонтальний», «вертикальний».

РОЗДІЛ 2. Сімейні конфлікти

2.1. Характеристика сімейних конфліктів

У психології під конфліктом розуміється взаємний негативний психічний стан двох або більше людей, що характеризується ворожістю, негативізмом у відносинах, викликане несумісністю поглядів, інтересів чи потреб. Конфлікти бувають відкриті або приховані. Відкриті конфлікти приймають форму сварки, скандалу, бійки і т. д. Приховані ж конфлікти не мають яскравого зовнішнього прояву, це внутрішнє невдоволення, але їхній вплив на подружні відносини не менш відчутний, ніж у відкритих. Особливості конфліктів у сім'ї виражаються в тому, що психічний стан подружжя може перейти в стресовий, що спотворює психіку людини; загострюються негативні переживання в духовному світі людини, може настати стан спустошеності, при якому все здається байдужим.

Конфлікт викликається якоюсь складною для подружжя проблемою. Конфлікти специфічні для різних стадій розвитку сім'ї. Найбільш істотна роль конфлікту в період формування сім'ї, коли подружжя тільки починають пристосовуватися один до одного. Саме на цьому етапі важливо визначити способи і шляхи вирішення конфліктних ситуацій. На першому етапі розвитку сім'ї, коли закладається система цінностей і формується сімейна мікрокультура, важливу роль відіграє функція дозвілля. З народженням дитини з'являються нові проблеми, що потребують вирішення, особливого значення набуває господарсько-побутова і виховна функція. На етапі дорослішання дітей, виходу подружжя на пенсію відносини в родині зміняються, і конфлікт має інше підгрунтя.

Існує залежність між конфліктом і особистостями конфліктуючих. Так, є люди, які відчувають позитивні емоції при конфлікті. Деякі ж переживають їх дуже болісно, ​​оскільки не переносять будь-яку психічну напруженість. Певні риси характеру людини (злість, запальність, примхливість, уразливість і т.д.) можуть загострювати виникаючі розбіжності, посилювати неприязність у відносинах. Ось чому важливо виховувати в собі з юних років ті якості, які можуть сприяти вмінню налагоджувати відносини з людьми. Можна з упевненістю сказати, що якщо подружжя з якихось причин не зуміло знайти вірний, адекватний спосіб вирішення своїх проблем, то конфлікт, навіть природний і закономірний для даної стадії життєвого циклу сім'ї, виявляється нездоланним.

Конфлікти можуть бути легковирішуваними і важковирішуваними. По-перше, причина може бути легко встановлена ​​й усунена. У важковирішуваних конфліктах навіть при виявленні причини їх нелегко ліквідувати, тому відносини між подружжям залишаються напруженими. Однак причину, зіпсувавшу відносини, потрібно постаратися усунути як можна швидше.

Виникнення сварок, які ніколи не проходять безслідно, - одне з згубних наслідків адаптації любові. Кажуть: милі сваряться, тільки тішаться. Але це не так. Будь-яка сварка незворотна, тобто накладає якийсь відбиток на подальші відносини. Але як часто сварки грунтуються на дрібниці!

Найчастіше неусвідомлюваної причиною сварки є негативна психологічна установка. У стані емоційної втоми людина часто стає прискіпливою, нестриманою. Краще відразу зрозуміти причину зриву і тут же це розуміння продемонструвати: "Я розумію, ти сьогодні втомився і тому такий прискіпливий ..." - такий прояв доброзичливості зазвичай допомагає винному одуматися. Якщо ж іншому вчасно не вдається стриматися, сварка наростає, як снігова куля.

Часто конфлікти виникають через те, що подружжя не зрозуміли один одного, тому що не висловили свого ставлення до справи досить ясно. Щоб посваритися використовується все: і як чистять зуби, і як тримають ложку, і яке в іншого захоплення. Для цього потрібна лише відповідна установка. І якщо в будинку взята установка на «війну», то сварка неминуча. І немає більшої образи, ніж та, яка нанесена близькою людиною. Вона може «вдарити» боляче, тому що знає, куди треба бити, щоб заподіяти біль. Образа - дуже тяжке переживання. Хоча тут є й такий аспект: необгрунтована і надмірна образливість деяких. Психологи звертають увагу ось на що, образа може викликати агресію, яка включає всі імунні механізми, які починають працювати вхолосту. Будь-який же гормон, який не використаний організмом, перетворюється для нього на отруту, а отже, послаблює людину. Якщо постійно думати про свої образи, організм буде піддаватися небезпечним перевантаженням. Для того щоб звільнятися від цих хворобливих явищ психіки, потрібно займатися самовихованням думки. Подолати зайву уразливість - значить знайти шляхи до більш гнучкого міжособистісного спілкування.

Виникнення конфліктів пов'язано з прагненням людей задовольняти ті чи інші потреби або створити умови для їх задоволення без урахування інтересів іншого людини або члена сім'ї.

Вибір засобів взаємодії конфліктуючим подружжям залежить від рівня культури, типу темпераменту, особливостей характеру, ступеня психолого-педагогічної готовності до сімейного життя, віку і т. п.

Залежно від засобів, які обирають подружжям для вирішення конфлікту, вони можуть виконувати як руйнівну, так і творчу роль. До засобів, що руйнують сімейні відносини, відносяться образи, приниження людської гідності, прагнення провчити, образити, звалити провину за конфлікт, що виник один на одного. У результаті зникає взаємна повага, подружня взаємодія стає неприємним обов'язком. У другому випадку, коли конфлікт виконує творчу роль, подружжя прагне обирати засоби, що сприяють з'ясуванню причин конфліктів, шукають їх, перш за все, в своїх діях і вчинках, висловлюють взаємну готовність змінити сформовані взаємини.