Успішність та мотивація навчання студентів

Зміст

 

ВСТУП..........................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1.Проблема успішності навчання та його мотивації у студентів............5

1. Успішність навчання та її чинники у студентів.................................................5
2. Мотивація навчання як можливий чинник успішності навчання...................15

Висновки до розділу..................................................................................................23

РОЗДІЛ 2. Емпіричне вивчення успішності навчання студентів в зв’язку  з його мотивацією.................................................................................................................26

2.1 Методика досліджування....................................................................................26

2.2 Результати досліджування та  їх результати......................................................29

Висновки до розділу..................................................................................................31

ВИСНОВКИ...............................................................................................................35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................................37

 

 

Вступ

 

Актуальність дослідження. Ідея пріоритетної ролі освіти в розвитку сучасного суспільства, в забезпеченні на її основі стійких позицій на світовому ринку стала провідною у визначенні освітньої політики розвинених країн. Сьогодні в Україні також здійснюється широкоформатна освітня реформа. Стратегію і напрями державної політики в галузі освіти визначено Конституцією України, законами України „Про освіту", „Про загальну середню освіту", „Про вищу освіту", Національною доктриною розвитку освіти України в XXI столітті. В останній, зокрема, зазначається, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку і самореалізації кожної особистості, а одним з пріоритетів державної політики є особистісна орієнтація освіти. Водночас глобалізація економіки, демократизація та формуванню інформаційного суспільства, розширення міжнародних зв'язків, приєднання України до Болонського процесу, інші виклики часу вимагають утвердження нової парадигми освіти, впровадження особистісно-орієнтованих технологій навчання, індивідуалізації навчального процесу, реалізації принципу щодо освіти впродовж життя, посилення її конкурентоспроможності на ринку освітніх послуг. В педагогічній діяльності висока ефективність навчання і виховання досягається завдяки всебічному знанню учнів (студентів) з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей. В психолого-педагогічній літературі під індивідуалізацією навчання розуміють принцип організації такої системи взаємодії між учасниками процесу навчання, за якої якнайповніше враховуються і використовуються індивідуальні особливості кожного, визначаються перспективи подальшого розумового розвитку й гармонійно вдосконалення особистісної структури, відбувається пошук засобів, які компенсували б наявні вади і сприяли формуванню індивідуальної особистості [2, 9-17].

Питання індивідуалізації навчання повною мірою  стосується і вищої педагогічної освіти. Адже, не відчувши на собі ефективності індивідуального підходу у підвищенні успішності діяльності, молоді вчителі  не мають ні потреби, ні вмінь в  організації індивідуального підходу  до навчання і виховання своїх  учнів, у розумінні їх особистості  і поведінки.

 Отже, навчальний процес в педагогічному  університеті потрібно перебудувати  таким чином, щоб готувати конкурентноспроможного  вчителя, здатного жити і творити  в сучасному суспільстві, вчитися  самому протягом всього життя  і навчати цього своїх майбутніх  учнів. В реалізації завдань  індивідуалізації навчання важливого  значення набуває діагностика  рівня навченості і особливостей  розвитку як на початку вивчення  певного курсу, так і протягом  всього його періоду. 

Об’єкт дослідження : успішність навчання студентів у вищих навчальних закладах.

Предмет дослідження: успішність та мотивація навчання у студентів.

Завдання дослідження:

1.На  основі теоретичного аналізу  психологічної літератури  з’ясувати  сутність проблеми успішності  навчання студентів та її мотивації.

2.Емпірично  вивчити  успішність навчання  та його  мотивацію  студентів.  З’ясувати наявність зв’язку 

між ними.

Методи дослідження: Для розв’язання першого завдання, використовувався теоретичний аналіз літературних джерел з проблеми дослідження. Для розв’язання другого завдання використовувалися методи обробки документації експериментальної оцінки та тестування.

У дослідженні  були застосовані методи кількісної та якісної обробки емпіричних даних.

Експериментальна база дослідження :Дослідною роботою було охоплено 20 студентів ННУВДН  КНУВС що  навчаються  за спеціальністю «Психологія».

 

 

РОЗДІЛ 1.Проблема успішності навчання та його мотивації у студентів

1.1 Успішність  навчання та її чинники у  студентів

Освіта - річ пречудова, але добре було б інколи пам'ятати: нічому з того, що потрібно було б знати, примусом навчити не можна.

Оскар Уайльд, англ. письменник

Навчання для студентів  повинно набути особистісного життєвого  сенсу, який поєднує розум, почуття  і волю та виявляється в спрямуванні  творчої пізнавальної активності на життєве самовизначення і професійне самоствердження, оволодіння професією  і розвиток своїх потенційних  можливостей. Неупереджене, пристрасне ставлення до мети, завдань і процесу  навчання загалом визначає успіхи студента в учбовій діяльності[1, 122].

Якщо навчання перетворюється у творчість, то це особливо сприятливо впливає на емоційну сферу студента, загострює його пам'ять і увагу, викликає почуття радості й задоволення, сприяє підвищенню інтересу до пізнавальної діяльності. Для успішного ж навчання у ВНЗ важливо, щоб студент  не просто вмів учитися самостійно (дехто і цього не може, бо в  школі навчався лише під безпосереднім  керівництвом учителя), а спрямовував  свою творчу пізнавальну активність на життєве самовизначення і професійне самоствердження.

Дослідження М. В. Левченка засвідчують, що першокурсники педагогічного  ВНЗ не завжди успішно опановують знання не через те, щ  отримали слабку підготовку в середній школі, а тому, що в них не сформовані такі риси особистості як готовність до навчання, здатність вчитися самостійно, контролювати й оцінювати себе, володіти своїми індивідуальними особливостями  пізнавальної діяльності, уміння правильно  розподіляти свої робочі години для  самостійної підготовку. Багато студентів  психологічно не готові навчатися в  умовах «вузівської свободи», коли відсутня сувора поточна «шкільна»  перевірка та контроль, коли студенту надається більше можливостей у  виборі змісту і способів навчальної діяльності, форм звітності за її результати. Як наслідок, недостатньо відповідальне  ставлення до навчання, переорієнтація на  позанавчальні  інтереси. Переймаючи відому позицію «Від сесії до сесії  живе студент наш весело...», дехто  з першокурсників намагається безрезультатно штурмувати першу екзаменаційну  сесію і не підтверджує статусу  студента.

Для успішного навчання студента в університеті одних тільки ґрунтовних знань зі шкільної програми недостатньо. Потрібно мати як досить високий рівень загального інтелектуального розвитку (спостережливість і уважність, творча уява, мнемічні здібності, сформованість операцій мислення і висока якість розуму та ін.), так і загальну ерудованість, широкі пізнавальні інтереси тощо. Звичайно, відсутність чогось можна дещо компенсувати підвищеною мотивацією навчально-професійної діяльності, працездатністю і посидючістю, ретельністю й акуратністю при виконанні завдань, однак усе ж таки існує певна межа. [7, 142-148].

Успішність навчання студента залежить також від профілю ВНЗ  і специфіки спеціальності. Так, наприклад, для успішного оволодіння гуманітарними спеціальностями важливим є:

• яскраво виражений вербальний тип інтелекту;
• широта пізнавальних інтересів і ерудованість;
• добре володіння мовою, багатий словниковий запас і вміння правильно його застосовувати;
• точне орієнтування в конкретних і абстрактних поняттях, високий рівень словесно-логічного, абстрактного мислення;
• творча і відтворююча уява;
• добре розвинута словесно-логічна пам'ять;
• високий рівень розвитку комунікативних здібностей;
• комунікабельність і екстровертованість;
• уміння працювати з великим обсягом інформації, зокрема висока швидкість читання і вміння опрацьовувати літературу;
• уміння чітко усно й письмово висловлювати свою думку.

 Впливає на успішність студента і його «Я-концепція». Результати  досліджень засвідчують, що між успішністю й уявленнями індивіда про свої навчальні здібності існує тісний взаємозв'язок (Р. Берне), який зберігається навіть у тому випадку, коли робиться поправка на показник інтелекту

Для прикладу можна навести випадок, коли студент ще до початку виконання  навчального завдання робить поспішну заяву про те, що не зможе його виконати. Низька самооцінка, невпевненість  у собі заважають студенту проявити себе в навчально-професійній діяльності. Як наслідок, рівень його успішності є значно нижчим, ніж можна було очікувати відповідно

до його потенційних  здібностей. [16,40].

Якими б різноманітними не були розглянуті навчальні ситуації, концепції навчання, види навчальних дій, мотиви і джерела  навчальної діяльності, всі вони мають  дещо спільне. їх кінцеве завдання - направити зусилля студента на те, щоб чомусь навчитися. Якщо немає  зусиль, направлених на навчальну  мету, то немає і самого учіння. Цей  універсальний компонент будь-якого  цілеспрямованого учіння називається  заучуванням. Перша умова заучування: те, що необхідно пізнати і засвоїти, має бути відбито в психіці, виділено нею із всіх інших сторін зовнішнього  і внутрішнього світу, які сприймаються. Мало дивитись - треба бачити, мало слухати - треба чути. Інформацію, якої немає, неможливо засвоїти і опрацювати. Заучування може відбуватись за умови, якщо є, що заучувати. Певні предмети, події і властивості можуть викликати  активність психіки, яка виражається  в увазі, тому що вони пов'язані із внутрішніми джерелами її діяльності - потребою в інформації, потребами  індивіда, його нахилами і цілями. Виявлення  особистості людини у відборі, переробці  і використанні інформації психологи  називають установками. Багато експериментів  і спостережень показують важливе, часом вирішальне значення установок  індивіда в навчальній діяльності. Так, в одному з експериментів  дві групи студентів заучували  одним і тим же способом з однаковою  кількістю повторень один і той  же матеріал. Але одну групу попередили, що матеріал не буде повторюватись  до перевірки, а другій сказали, що перед  перевіркою буде можливість повторити. Потім несподівано обидві групи  перевірили. Виявилось, що студенти, які  сподівались довчити матеріал, запам'ятали  його набагато гірше. У них не було установки на остаточне заучування [3, 185-192]. Дослідження показали, що установка  визначає і строки, і міцність, і  характер запам'ятовування. Учіння з  установкою „до екзамену" зберігає знання лише до виходу з екзаменаційної аудиторії („вивчив - здав -забув"). Більш того, сприймання тієї ж інформації без установки на заучування часто взагалі не дає ніяких знань.

Таким чином, проблема уваги й установки  на учіння - це проблема мотивації студента.  Увага, і установка на учіння є зовнішнім відбиттям певної направленості психічної й практичної діяльності студента, а саме направленості на результати, цілі чи процес учіння. Така направленість досягається зв'язуванням цих основних сторін учіння з внутрішніми, зовнішніми й особистісними детермінантами діяльності індивіда. Як і в будь-якій іншій діяльності, результати учіння визначаються не лише суб'єктивними факторами (ставленням студента до предмету), але й об'єктивними (властивостями самого матеріалу).

 Перша така властивість навчального  матеріалу - його зміст. Предметом заучування можуть бути фактичні дані або узагальнені знання, поняття чи принципи, дії чи операції, уміння чи навички. Від того, який з цих типів матеріалу є предметом заучування, значно залежать структура  научіння, методи учіння і способи навчання. Друга властивість навчального матеріалу - його форма. Вона може бути життєвою, коли навчання відбувається на реальних предметах чи видах діяльності, і дидактичною, коли навчання відбувається на спеціально схематизованих навчальних об'єктах і задачах. Вона може бути предметною, образною, мовленнєвою і символічною. Будь-яка з цих форм подачі навчального матеріалу представляє собою деяку мову, яка служить для передачі певної інформації - сигнальної, змістової, ціннісної чи командної. Дослідження психологів показали, що ефективність вибраної мови залежить від двох факторів:

1) від того, чи відповідає мова  характеру матеріалу, що вивчається;

2) наскільки володіє студент  даним способом кодування інформації  і наскільки ця мова відповідає  структурі мислення студента.

 Так, досліди показали, що  студенти, підлітки і навіть діти 7-8 років здатні засвоїти основні  поняття теорії множин. Але для  цього дітям потрібно подавати  ці поняття в предметно-дійовій  формі (на мові речей і дій), підліткам - у формі конкретних операцій над математичними об'єктами (на мові образів і операцій), для студентів достатньо буде мовленнєвої й символічної форми повідомлення відповідної інформації. (Це не означає, що діти не в змозі піднятися до символьної форми кодування понять теорії множин. Але поки вони не володіють цією мовою, вводити вказані поняття доведеться на мові предметів і дій над ними.)Третя властивість навчального матеріалу, виявлена дослідниками, - це його складність, яка впливає на ефективність заучування, його швидкість і правильність. Говорячи про складність чи легкість матеріалу, мають на увазі, що один матеріал студенти заучують швидше і з меншою кількістю прогалин і помилок, а інший - повільніше, із значними прогалинами й помилками.