Залежність між рівнем особистісної тривожності та самооцінкою

 

Де:        У- кількість юнаків, що приймали участь;

Х- процент, рівня особистісної тривожності;

              А- юнаки, що володіють високим  рівнем особистісної тривожності;

              Б- юнаки, що володіють середнім  рівнем особистісної тривожності;

              В- юнаки, що володіють низьким  рівнем особистісної тривожності.

В залежності від рівня  тривожності, всі юнаки розділяються на три групи:

А) високий рівень тривожності.

(рівень тривожності  вище 50%)

Б) середній рівень тривожності.

            (рівень тривожності від 20 до 50%)

В) низький рівень тривожності.

             (рівень тривожності від 0 до 20%)

Таким чином: з 15 чоловік, що приймали участь у тестуванні, виявлено, 4 чоловіка з високим рівнем тривожності, 6 чоловік із середнім рівнем тривожності, 5 – з низьким рівнем тривожності.

  Отже, склавши таблицю по відповідям учнів на запитання опитувальника, ми бачимо, що більшість юнаків знаходяться з низьким рівнем особистісної тривожності, яка впливає на атмосферу в класі. Про це свідчать що 71,4% юнаків знаходяться з високим рівнем тривожності, яка породжує неблагополуччя в школі і в найбільш значних областях діяльності та спілкування.42,8% юнаків знаходяться з середнім рівнем тривожності, а 21,4%- з низьким рівнем тривожності, що негативно впливає на діяльність, навчання, самоповагу.

Далі після того, як зібрали бланки, ми попрохали юнаків приготувати одинарний листочок, для проведення другого опитування. На якому написати лише прізвище та ім’я, та відповісти на три запитання, які ми записали на дошці.

Мета: всановлення рівня самооцінки юнаків та виявлення якостей особистості, за якими він оцінює себе і інших.

Для цього ми обрали методику, в якій було запропоновано відповісти на три питання:

1. «Кого з класу ти запросив/а б до себе на день народження?»;
2. «З ким із класу ти став/а б готуватися до іспиту?»;
3. «З ким із класу ти став/а б готуватися до КВН».

Питання підраховані  з врахуванням різної сфери діяльності, тобто особиста сфера, в середині класу і суспільства. Кожен повинен  був вибрати трьох чоловік у першу, другу і третю чергу по важливості.

За підрахунками результатів  завищена самооцінка виявилась в Ваня З., Света К., Марина Г. З’ясувалось, що Інга М. та Света К. всього отримали 33% і 10% вибору відповідей, а наприклад Юля К. набрала 52% голосів, що свідчить про перебільшення своїх можливостей і не тільки.

В іншому випадку, наприклад  Іл’я М. набрав 110%, а Рома М. 81%, що свідчить про саммоцінку середню, ближче до заниженої, що свідчить про почуття неповноцінності. Результат отриманий   можна порівняти з даними, що вона себе оцінює так, а від навколишніх чекає більш високу оцінку. А ось наприклад,  Катя А. набрала 24% голосі, також Руслан Б. отримав 25%, а Юра Р. 27% голосів що свідчить про адекватну самооцінку.

Опрацювання результатів другого опитування ми почали з складання таблиці, яка дасть нам зрозуміти, яку самооцінку мають юнаки, яка взагалі атмосфера панує в класі. (Див. Додаток 2). Ця таблиця вміщує відповіді на запитання кожного юнака.

Опрацьовані відповіді у таблиці  відображаються у вигляді 1- на день народження, 2- екзамен, 3- КВН.

Отже, незважаючи на те, що в юності самооцінка повинна бути адекватна в більшості випадків, не можна забувати про те, що неадекватна самооцінка зустрічається. В нашому випадку, в більшості з класу зустрічається занижена самооцінка. Можна зробити висновок, що клас складається з нормальних юнаків, у яких адекватна самооцінка, небагато схильна до завищеної, але в більшості ближче до заниженої.

Отже, за двома опиттуваннями, проведеними нами, ми бачимо: що з першого тестування більшість юнаків знаходяться з низьким рівнем особистісної тривожності, яка впливає на атмосферу в класі. Про це свідчить, те що юнаки, яким притаманний високий рівнем тривожності, що породжує неблагополуччя в школі і в найбільш значних областях діяльності та спілкування. Наприкла, у Роми М., Сашка Н., що видно з їхньої поведінки.

Деякі юнаки знаходяться з середнім рівнем тривожності, але з низьким рівнем тривожності, знаходяться більшість юнаків, такі як: Марина Г.,     Юля К.,що негативно впливає на їхню діяльність, навчання, самоповагу.

З аналізу другого опитування, ми бачимо, що клас складається з нормальних юнаків, у яких адекватна самооцінка, небагато схильна до завищеної, наприклад, у Інги М., Свети К., але в більшості ближче до заниженої в таких, як Рома М., Олег Ш., Саша Н. в їхній поведінці і діяльності відчувається почуття неповноцінності.

Підрахувавши результати двох опитувань, ми можемо зробити висновок, що юнаки,  Рома М., Олег Ш., які переживають низький рівень особистісної тривожності мають занижену самооцінку.

       

Бесіда з вчителем

 

Мета: вивчити характеристику поводження і діяльності кожного юнака окремо, за думкою вчителя.

Друге дослідження ми провели наступного дня. Це проходило так. Ми прийшли до Світлани Анатоліївни після останнього уроку, коли вона вже звільнилась від справ, і попросили розповісти її думку про кожного з юнаків. Вчителька запропонувала зайти до вільного класу, де ми б могли сісти за парти, щоб записувати характеристики кожного учня, як з її точки зору, кожен з учнів поводиться, яка атмосфера панує в класі.

У бесіді з класним  керівником про рівень знань , умінь  і навичок учнів 11-ого класу  вона поділила їх на три групи, взявши за основу їхнє поводження, відношення до навчання, діяльність, статусне положення у групі. До першої групи вона віднесла тих учнів, у яких адекватне відношення до навчання, які свідомо прагнуть здобути і застосувати на практиці свої знання, які природньо сприймають різні ситуації. До таких учнів відносяться: Катя А., Ваня З., Таня В. Володіючи міцними знаннями, вони вміють організувати свою діяльність. Наприклад, Таня В.- досконало володіє фізичним вихованням, неодноразово брала активну участь у районних олімпіадах.

Характерним для цієї групи учнів є те, що вони вміють поводитись в різних життєвих ситуаціях, не мають проблем у спілкуванні, а звідси і в групі, що в подальшій їхній діяльності вони почуватимуться впевнено в собі.

До другої групи Світлани Анатоліївни віднесла тих учнів, які мають недостатню емоційну пристосованість  до тих чи інших соціальних ситуацій, що негативно впливає на навчання, що призводить навчатися заради оцінки, виконуючи батьківську вимогливість. В цих учнів формується відношення до себе як до слабкого, недотепного, породжуючи непевність в собі, в своїй діяльності. До цієї групи можна віднести таких учнів, як Марина Г., Юля К., Світлана К. Ці учні невпевнені в своїх можливостях, в собі, але і недовірливо відносяться до всіх інших, це проявляється в їхній поведінці, також в спілкування з однолітками. Прикладом даної ситуації є Марина Г., яка не очікує нічого гарноговід навколишнього світу, боїться зробити помилку, в її поведінці не відчувається впевненості в собі.. Така учениця, як Світлана К., вважає себе безнадійно дурною соромлячись самої себе, нехтуючи, це відчувається в його поведінці з однолітками, відчуваючи провину перед сильними і красивими юнаками показавши це в спілкуванні. Але в Юлі К., в її поведінці відчувається невпевненість в собі, що відбиває його реальне положення взаємин з однолітками, що виражається почуттям тривоги.

Із бесіди з класним  керівником про цю групу учнів ми дійшли висновку, що маючи високий рівень особистісної тривожності, знаходяться в стані емоційної напруги, відчувають невпевненість в собі, та в сфері діяльності.

До третьої групи Світлани Анатоліївни віднесла тих учнів, які мають відчужену поведінку, що відчувається в відсутності сприятливих взаємин з однолітками, з'являється стан напруженості. Мають низьку популярністю, нетоваристські, які мають низький рівень знань. Ці учні без поважних причин часто не відвідують школу, пропускають уроки, порушують поведінку. На зауваження класного керівника та вчителів шукають всілякі причини для виправдання своєї поведінки і своїх вчинків. До даної групи можна віднести таких учнів класу, як Сашу Н. та Олега Ш. Вони часто пропускають уроки  без поважних причин, домашні завдання виконують рідко. Якщо взяти, наприклад, Олега Ш., то можна сказати, що в поведінці ученика, постійно відчувається переживання емоційного дискомфорту, пов’язане з чеканням неблагополуччя, з передчуттям постійної небезпеки, що загрожує.

Отже, провівши дослідження і зробивши аналіз, ми дійшли висновку, що три групи учнів залежать від рівня психічного розвитку юнаків, а саме: від впливу сімейного виховання, від авторитету батьків для юнаків, від сприйняття навколишнього світу, відносин в школі. Активна позиція діяльності юнака залежить від внутрішньої і зовнішньої конфліктів.

Спостереження

 

Мета: вивчення поведінки, і впливу навколишньої життєдіяльності на психіку, діяльність та стан юнака.

Вплив оособистісної  тривожності, ми спостерігали, під час відвідування уроків в 11- ому класі. В день коли проводили опитування, але на останньому уроці. За розкладом в них був урок української мови. Ми домовились з Світланою Євгенівною, вчителькою української мови, розповівши нашу мету приходу, щоб дозволила нам посидіти на її уроці, спостерігаючи за поведінкою юнаків. Вона з радістю погодилась.

 Звертаючи увагу на діяльність учнів на перерві перед відвідуваним уроком. Спостерігаючи за учнями на уроці, ми визначили три типи самооцінки юнаків, яка виявлялась в їхній поведінці: уважне сприйняття навчального матеріалу, викладеного вчителем; створення вигляду, що йому цікаво, але в їх поглядах спостерігалася не цікавість; і третій тип – відкритий показ того, що це їм нецікаво, не потрібно: порушення поведінки, розмови, сміх, що заважало вчителю викладати матеріал.

До першого типу, складеного нами, ми віднесли таких учнів, як Катю А., Мирослава Я., Ваня З., які старанно відповідали на запитання вчителя щодо закріплення нового матеріалу, відчувавши в собі повний спокій.

До іншого типу можна  віднести таких учнів, як Свету К., Юлю К.,

Інгу М. Ці учні підключалися до розмови, їхні відповіді були неповні, неточні, ніби їх щось тривожило, відчувалось занепокоєння.

А третій тип учнів таких, як Рома М., Олега Ш. Ми звернули на них особливу увагу бо, при обговоренні матеріалу, зовсім не звертав уваги на своїх працюючих однокласників, ніби їхній діяльності щось загрожувало, вес час крутились в різні сторони ніби випробовує труднощів при прагненні розкритися перед іншими .

Отже, із третього виду дослідження, а саме: спостереження, можна зробити висновок, що високий рівень особистісної тривожності панує в класі, але в нашому випадку, в частіше зустрічається занижений рівень, що неадекватно впливає на діяльність юнаків.

Отже, досліджуючи проблему зв’язку між рівнем особистісної тривожності та самооцінкою, ми виконали три дослідження, а саме: опитування, бесіда з вчителем та спостереження. Аналізуючи перше спостереження, а саме: опитування, ми дійшли до висновку, що клас ділиться на три групи, а саме: до першої групи можна віднисти нормальних юнаків, з середнім рівнем тривожності та адекватною самооцінкою. Другу групу складають юнаки з високим рівнем тривожності, що мають завищену самооцінку. Яким притаманний стан емоційної напруги. Юнаки з таким рівнем відчувають невпевненість в собі, та в сфері діяльності. Третю групу складають юнаки з низьким рівнем тривожності, що неадекватно впливає на самооцінку занижуючи її. Юнаки в такому стані постійно відчувають переживання емоційного дискомфорту, яке пов’язане з чеканням неблагополуччя. Їм завжди притаманне передчуття постійної небезпеки. Можна зробити висновок, що клас складається з нормальних юнаків, у яких адекватна самооцінка, небагато схильна до завищеної, але в більшості ближче до заниженої, тому нам потрібно проводити методи та прийоми профілактики по зниженню особистісної тривожності, що переживає більшість юнаків в класі. Яка негативно впливає на їхню самооцінку, що спричиняє занижену діяльність, перебування в стані постійної напруги.

Проводячи вищезгадані  види дослідження, ми дійшли висновку, що і при опитуванні, бесіді з вчителем і спостереженні отримали однакові результати.

Гіпотеза, сформована нами на початку нашої роботи, доведена на даних, отриманих в результаті досліджень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

III. Рекомендації вчителям щодо зниження рівня особистісної тривожності у віці ранньої юності.

 

Однією з основних причин заниженої самооцінки у юнаків є рівень тривожності. Підвищена тривожність заважає юнакам спілкуватися; формуванню навчальної діяльності, зокрема постійне почуття тривожності не дає можливості формуванню діяльності. Формування самооцінки під впливом рівня тривожності – завдання складне і щоб розв’язати його як у педагогічній організації навчання, так і в усіх інших видах діяльності юнаків, враховуючи значний вплив школи, вищих закладів, класу, умов життя в сім’ї, ми можемо дати певні рекомендації щодо успішного формування в них позитивної самооцінки.

Одніїю з більш вразливих  крапок тривожної дитини є комплекс його уявлень про себе. В кожної людини,  усвідомлює він це чи ні, існує деяка узагальнена оцінка себе як «гарно» чи «погано»⁵. Юнак постійно відчуває своє місце щодо інших, а також щодо того ідеалу, якого йому хотілося б досягти. Це узагальнене уявлення про себе називається самооцінкою.

Як встановила психолог А.М.Парафіян, що обстежувала тривожних  дітей, самою характерною рисою  таких дітей є зниження самооцінки. Вони не здатні поважати себе, цінувати себе, що виявляється в невпевненості  в свої здібності, в свої сили.

Підвищення самооцінки – одна з найефективніших прийомів боротьби з тривогою в школі⁶. Треба відзначити, що в усіх без винятку передових системах навчання, створюваних відомими сучасними педагогами-новаторами -–У.Шаталовим, Ш.Амонашвили, Е.Ільїним і іншими, - обов'язково втримуються елементи, спрямовані на підвищення самооцінки школяра, на наданні йому впевненості у своїх можливостях, позитивної думки про себе, поваги до себе.

Об'єктивність вивчення і формування особистісної тривожності  учнів досягається тим, що при цьому вчителю треба виходити не з оцінок і суб'єктивних думок, а з фактів. Факти ж треба вміти одержувати за допомогою спеціальних психологічних методів і методичних прийомів. При цьому головною задачею вивчення в школі є контроль за ходом їхнього психічного розвитку з метою корекції відхилень, що виявляються. При вивченні психологічних особливостей конкретного юнака треба їх порівнювати  не з іншими дітьми, а з ним самим, його колишніми результатами, оцінювати його по індивідуальному внеску в те чи інше досягнення. Вчителю необхідно бути уважним, наприклад, при наданні якогось доручення юнакові, воно повинне відповідати його можливостям. Та в деяких інших ситуаціях: