Залежність між рівнем особистісної тривожності та самооцінкою

1. Пропонуючи виконати занадто складні, непосильні заняття, вчитель не повинен заздалегідь прирікати юнака на неуспіх, а, отже, на зниження самооцінки, на незадоволеність собою.
2. Необхідно підвищувати самооцінку тривожного юнака, для чого будь-яка діяльність, пропонована юнакові, повинна випереджатися словами, що виражають впевненість в його успіх («В тебе це вийде», «Ти це вмієш добре робити»)⁷.
3. Неприпустимо вчителем порівнювати юнака з будь-ким, особливо, якщо це порівняння не на його користь. Порівняння повинне бути тільки з власними успіхами і невдачами («Дивися, сьогодні ти менше постарався, тому в тебе вийшло гірше, ніж минулого разу. Але я думаю, завтра ти зробиш краще!». Оптимістичні прогнози «на завтра» не надають юнаку приводу вважати себе безнадійним і сприяє підвищенню впевненості в собі.
4. Юнацька  тривожність часто викликається невідомістю. Тому, пропонуючи дитині завдання, вчителеві необхідно докладно розповісти його виконання, скласти план: що ми робимо зараз, що потім і т.д.
5. Необхідно вчителеві розвивати самостійність і впевненість тривожного юнака. Такі юнаки дуже залежні від думки значення для них дорослих, і ця залежність робить їх невпевниними, несамостійними. Вони виконують докладні розпорядження дорослих, але розгублюються і хвилюються при наданні їм права самостійного рішення («А раптом я зроблю неправильно?»). Для подолання невпевненості в собі і страху прийняття самостійних рішень, необхідно частіше надавати можливість творчості. Але юнак повинний при цьому знати, що дорослі поруч і завжди прийдуть на допомогу. Юнаків варто вчити знаходити виходи з ситуацій, що створилися.

Неабияку роль у формуванні позитивної тривожності відіграє атмосфера  в школі і класі, взаємовідносини  вчителя і учня, допомога вчителя  не в виді прямого впливу на виконання  завдання, а у вигляді порад, спрямовуючих юнака на правильне рішення, формування власної самооцінки. Необхідно виробляти конструктивні способи поводження у тяжких для юнака ситуаціях, а також, щоб юнак володів прийомами, що дозволяють справлятись з хвилюванням. При цьому обов’язково, щоб юнак зміцнював впевненість в собі, стабілізуючи уявлення про себе, розвиваючи адекватну самооцінку, турботу про «особистий ріст». Таким чином необхідно приймати юнака таким, який він є, вони навчаються в школі не заради оцінок і навіть не для конкретних знань. Навчання  – це засіб розвитку юнака, шлях оволодіння навичками розумової діяльності, спосіб самовиховання.

Використовуючи ці і  різні прийоми подолання особистісної тривожності, вчителю потрібно пам’ятати, що зовнішні умови впливають на мотивацію  навчання не опосередковано, а тільки через внутрішнє відношення до них, самого юнака.

Отже, перед педагогами і батьками стоїть важке виховне завдання- знизити рівень особистісної тривожності. Це завдання можна вирішити лише у випадку, коли сім’ї і школи взаємодіють, допомагаючи одне одному. Проте, якщо не буде зрозуміла головна мета, то успіху не буде. Вчитель, працюючи в цьому класі, повинен проводити роботу по зниженню тривожності, використовуючи окремі методи і прийоми. Ця робота буде мати ефект тільки при створенні сприятливих умов у родині і школі, де підтримуються гарні умови для юнака з боку навколишньої життєдіяльності. Тому що, неабияку роль у формуванні позитивної тривожності відіграє атмосфера в школі, класі і родині; взаємовідносини вчителя і учня, допомога вчителя не в виді прямого впливу на виконання завдання, а у вигляді порад, спрямовуючих юнака на правильне рішення, формування власної самооцінки. Необхідно виробляти конструктивні способи поводження у тяжких для юнака ситуаціях, а також, щоб юнак володів прийомами, що дозволяють справлятись з хвилюванням. При цьому обов’язково, щоб юнак зміцнював впевненість в собі, стабілізуючи уявлення про себе, розвиваючи адекватну самооцінку, турботу про «особистий ріст». Не можна залишати без уваги непопулярних дітей. Варто виявити і розвити в них позитивні якості, підняти занижену самооцінку, рівень домагань, щоб поліпшити їхнє положення в системі  міжособистісних відносин. Також необхідно вихователеві переглянути своє особисте відношення до цих юнаків. Вчитель повинен не тільки ставити ціль або задачу і показувати шлях до її досягнення, а намагатись запропонувати різні підходи і заохочувати юнака робити власний вибір, шукати свою стежку до мети.

Щоб якісно понизити рівень тривожності необхідно звернути велику увагу на дані рекомендації, а також на інші й опрацювати велику кількість психологічної і педагогічної літератури, для досягнення даної мети.

 

 

 

Висновки

 

Курсова робота на тему ”Залежність  між рівне особистісної тривожності  та самооцінкою” була обрана нами, тому що вона розкриває питання, які у подальшому житті допоможуть нам у педагогічній практиці і вихованні дітей.

Велике місце у науковій літературі займає проблему між особистісною тривожністю та самооцінкою. Педагоги, вчені, психологи досліджують важливість впливу тривожності на самооцінку.

Нами було встановлено, що юнаки  у процесі навчальної діяльності переживають особистісну тривожність, причиною цього є неадекватна  самооцінка під впливом навколишнього  світогляду.  Це підтверджують сучасні психологічні й дидактичні дослідження, де за визначенням рівня тривожності, охарактеризувавши юнаків можна знайти шляхи її подолання..

У навчанні активності учнів, як специфічному виді діяльності, таким компонентом  є самооцінка, яка впливає на розвиток особистості.

Досліджуючи залежність особистісної тривожності та самооцінки ми можемо сказати, що наша гіпотеза була правдивою. Цьому підтвердженням є проведені нами досліди в ЗОСШ №88. Ці досліди, на практиці, дали нам зрозуміти помилки педагогів і батьків у вихованні юнаків. На прикладі першого дослідження: опитування, ми побачили, що від тривожної сфери кожного учня залежить загальна успішність всього класу, а також підказали педагогу, від чого може залежати успішність навчання. На другому досліді: бесіді з педагогом ми навчилися порівнювати причини виявленням різний тип тривожності, і як вона впливає на їхню самооцінку в окремих юнаків. Дізналися, що педагогу дуже тяжко працювати, якщо немає допомоги з боку батьків. Третій дослід: спостереження, ми провели для того, щоб узагальнити і підтвердити перші два досліди. Навички спостереження, які сформувалися під час дослідження будуть потрібні нам у подальшій педагогічній діяльності.

Таким чином ми бачимо, юнаки з підвищеною самооцінкою можуть не користуватися загальним визнанням у групі, але і не виявляються в ізоляції, вони частіше входять у число найменш популярних, тому що дуже часто такі юнаки вкрай невпевнені в собі, замкнуті, нетовариські, чи навпаки, занадто товариські, настирливі. Причиною непопулярності іноді є їхня безініціативність через непевність у собі, тому ці діти скоріше не  можуть бути лідерами в міжособистісних взаєминах. Результатом безініціативності тривожних дітей є і те, що в інших юнаків з'являється прагнення домінувати над ними, що веде до заниженої самооцінки, що призводить  до уникання спілкування, виникають внутрішні конфлікти, які пов’язані зі сферою спілкування, підсилюється непевність в собі. В той же час,  в результаті відсутності сприятливих взаємин з однолітками з'являється напружений стан тривожності, що іх створюють або почуття неповноцінності і пригніченості, чи агресивності. Юнак з заниженою самооцінкою, популярністю, не сподіваючись на співчуття і допомогу з боку однолітків, нерідко стає відчуженим. Це погано в обох випадках, тому що може сприяти формуванню негативного відношення до юнаків, людям узагалі, мстивість, ворожість, прагнення до самоти.

Проведені дослідження  дозволили нам виробити  рекомендації для вчителів та батьків по роботі з тривожними юнаками, запобіганню конфліктів між вчителями та учнями.

Отже, профілактика і подолання тривожності в юнаків істотну роль грає забезпечення юнака необхідним набором засобів і способів дій у значимих для нього ситуаціях,  виробіток індивідуальної ефективної моделі поводження.

Літератури, наукових праць узагальнюючого характеру, спеціально присвячених проблемі між рівнем особистісної тривожності та самооцінкою юнаків, майже немає, тому ми, вивчаючи залежність між рівнем тривожності та самооцінкою, хотіли б зробити так, щоб актуальність даної теми ставала все більш глобально.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література

 

1. Аракелов Н., Шишкова Н. Тревожность: методы ее диагностики и коррекции. // Вестник МУ, сер. Психология. 1998., № 1, с. 18
2. Габдрева Г.Ш. Основные аспекты проблемы тревожности в психологии. // Тонус, 2000, № 5.
3. Детская практическая психология/под ред. профессора Т.Д.Марцинковской. -М.2000.
4. Дубравська Д. М. Основи психології: Навч. Посіб. - Львів: Світ, 2001. – ст. 85-105.
5. Захаров А.И. Психотерапия неврозов у детей и подростков.-Л., 1982.-ст. 123-145.
6. Изард К.Е. Эмоции человека., М., 1980.
7. КрутецкийВ.А. Психология.- М.:  Просвещение,1980.-с.176.
8. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации характера у подростков. М., Медицина, 1983.
9. ЛичкоА.Е. Подростковая психиатрия. –Л.,1976.
10. М’ясоїдП.А. Загальна психологія.-К.: Вища школа, 2004.-ст.407.
11. Методы системного педагогического исследования. –Л., 1980.
12. Немов Р. С. Психология: Учеб. Пособие для студентов высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – кн. 3: Психодиагностика. Введение в научно – психологическое исследование с элементами математической статистики – 3-е изд. – М.: Гуманит. Центр ВЛАДОС, 1998. – 632 с.
13. Общая психология./под ред. А.В.Петровского.- М.:  Просвещение,1977.
14. Панок В. Основи практичної психології.- К.: Либідь, 2001.
15. Пасынкова Н.Б. Связь уровня тревожности подростков с эффективностью их интеллектуальной деятельности. // Психологический журнал, 1996, № 1, с. 169-174.
16. Практикум по общей психологии./под ред. А.И.Щербакова.-М.:  Просвещение, 1990.
17. Практическия занятия по психологии.- М.,1972.
18. Психология / За ред. А. А. Смирнова. - М.: Учпедгиз, 1952.- ст. 328.
19. Психологія: Підручник /За заг. ред. Ю. Л. Трофімова. - 3-тє вид., стереотип. - К.: Либідь, 2001.- ст. 380.
20. Рогов Е. И. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В2 кн. – 2-е изд., перераб. И доп. – М.: Гуманит
21. ФридманЛ.М., КулагинаИ.Ю. Психологический справочник учителя.-М.: Просвещение, 1991.-с. 28,107-135.
22. Чистякова М. И. Психогимнастика /Под ред. М. И. Буянова. – 2-е изд. - М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995 г. – 160 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

 

Бланк-опитувальник

 

Мета досліду: вивчення рівень і характер особистісної тривожності, як     особистісну властивість.

Прочитайте уважно кожне  з запропонованих низче пропозицій, і закресліть в певній графі праворуч, в залежності від того, як ви себе звичайно почуваєте, певну цифру.

 

Прізвище та ім’я учня________________________________

 

 

№	питання	ніколи	Майже ніколи	часто	Майже завжди
1	В мене буває припіднятий  настрій	1	2	3	4
2	Я буваю роздратованим	1	2	3	4
3	Я легко можу бути роздратованим	1	2	3	4
4	Я хотів би буди таким  же везучим, як і інші	1	2	3	4
5	Я сильно переживаю неприємності і довго не можу про них забути	1	2	3	4
6	Я почуваю прилив сили, бажання працювати	1	2	3	4
7	Я спокійний, холоднокровний та зібраний	1	2	3	4
8	Мене хвилюють можливі  трудності	1	2	3	4
9	Я дуже хвилююсь через  дрібниці	1	2	3	4
10	Я буваю щастливим	1	2	3	4
11	Я все приймаю близько  до сердця	1	2	3	4
12	Мені не вистачає впевненості  в собі	1	2	3	4
13	Я почуваю себе беззахісним	1	2	3	4
14	Я намагаюсь запобігати критичних ситуацій і труднощів	1	2	3	4
15	В мене буває розлад	1	2	3	4
16	Я буваю задоволеним	1	2	3	4
17	Різні дрібниці відволікають і хвилюють мене	1	2	3	4
18	Буває, що я почуваю  себе невезучим	1	2	3	4
19	Я урівноважена людина	1	2	3	4
20	Я зтурбований, коли думаю  про свої справи та турботи	1	2	3	4