Екологія Азовської популяції піленгасу та управління нею

 

Таблиця. 4.4

Розмірно масові показники нерестової популяції піленгасу за роками досліджень

Рік	n, екз.	Довжина, см				Маса, г
		min	max	M	±m	min	max	M	±m
2001	94	31.0	65.0	51.7	0.86	420.0	5800.0	2407.1	105.34
2002	614	22.5	71.2	48.1	0.48	140.0	5725.0	2185.8	45.62
2003	302	17.5	69.6	53.7	0.68	66.5	6020.0	2841.3	83.01
2004	412	25.4	71.0	47.9	0.40	233.0	6370.0	1726.7	52.73
Заг.	1422	17.5	71.2	48.7	0.25	66.5	6370.0	2113.1	29.34

 

Варіаційний ряд піленгасу показує що найбільш чисельними в нерестовій популяції є доволі крупні особини довжиною 44 – 46 см та 52 – 56 см. На відрізку від 18 до 40 см. спостерігається поступове зростання довжини із кожним наступним інтервалом до досягнення максимуму, після інтервалу 58 -60 см. кількість особин у кожному наступному інтервалі зменшується (рис. 4.2.)

Співвідношення різних вікових груп показано в таблиці 4.6. У Азовському басейні вік статевозрілих особин коливається від 2 до 8 років. Найбільш чисельними у районі досліджень є особини віком 6 років. Друге місце посідають риби віком 5 років, найменш чисельні вікові групи представлені особинами віком 2 і 8 років (табл. 4.6).

Таблиця. 4.5

Розмірно-масові показники піленгасу різних статей

Стать	n, екз.	Довжина, см				Маса, г
		min	max	M	± m	min	max	M	± m
Самки	748	17.5	71.2	52.1	0.41	66.5	6370.0	2600.0	49.10
Самці	951	16.6	70.0	46.1	0.30	32.0	5450.0	1730.0	30.10
ювенільні	560	1.9	30.6	6.0	0.14	0.2	330.0	8.2	1.17

 

 

Рис. 4.2. Варіаційний ряд нерестової популяції піленгасу

 

Таблиця 4.6 

Співвідношення вікових груп нерестової популяції піленгасу у 2001 – 2004 роках

Вікова група	2	3	4	5	6	7	8	n, екз
%	1,83	3,66	13,35	29,06	31,68	17,54	2,88	100,00
Кількість особин	7	14	51	111	121	67	11	382

 

Піленгас у районі досліджень найбільшими темпами росту характеризується у віці від 2 до 4 років. У цей період середньорічний приріст довжини тіла складає в середньому біля 9 см. В період з 4 до 5 років темп росту зменшується в середньому до 7 см. на рік. Після чого знов зростає до 8 см. у віці від 5 до 6 років. У віці старше 7 років спостерігається ще більш значне зменшення темпів росту. І у віці 8 років вони складають не більше 3 см. на рік.(рис. 4.3.)

 

Рис. 4.3.  Темпи росту піленгасу в Азовському басейні

На протязі 2001-2004 років в цілому для статевої структури популяції піленгасу у регіоні досліджень характерне переважання самців.(рис 4.4.) В різні роки досліджень співвідношення самців і самок піддавалися значним коливанням (табл. 4.7). Так наприклад  у 2003 році спостерігається не значне переважання самок над самцями, яке досягнуло свого максимального значення у липні (рис.4.5.). Найбільше переважання самців над самками можна побачити в 2004 році, в популяції піленгасу цього року самців було в 2.5 рази більше, ніж самок.

Рис. 4.4 Співвідношення статей піленгасу

 

Таблиця 4.7 

Співвідношення статей піленгасу за роками досліджень

Рік	Самки, %	Самці, %
2001	45,7	54,2
2002	47,5	52,4
2003	53,9	46,0
2004	28,3	71,6

 

Вгодованість піленгасу за Фультоном в період з 2001 по 2004 роки в Азовському басейні коливається в межах 0,36 – 4,17, в середньому 1,52. За Кларк вгодованість становить 0,61 – 3,73, в середньому 1,32. 

Найвищі середні показники за Фультоном має молодь, за Кларк найвищій показник присутній самкам. Показник найвищої середньої вгодованості за Фультоном мають самці, проте за Кларк цей показник має молодь. Взагалі для популяції піленгасу в Азовському басейні присутнє коливання вгодованості в дуже широкому діапазоні (табл. 4.8).

 

Рис. 4.5. Динаміка статевого складу популяції піленгасу в 2003 році.

Таблиця 4.8

Вгодованість різних статей піленгасу та нестатевозрілих особин

Стать	n, екз.	За Фультоном				За Кларк
		min	max	M	±m	min	max	M	±m
Самки	602	0.36	2.83	1.63	0.01	0.61	2.50	1.36	0.01
Самці	805	0.62	3.20	1.52	0.00	0.86	2.91	1.33	0.01
Нестатевозрілі особини	554	0.67	4.17	1.74	0.01	0.74	3.73	1.26	0.02

 

4.4. Промислове значення  та чисельність виду

 

Піленгас - один з небагатьох видів риб акліматизантів, що стали об'єктами рибного господарства. Причому його господарське значення більше у водоймищах вселення, чим в природному ареалі.[15]

В результаті акліматизаційних робіт, що виконувалися з 1978 по 1995 рр. в Азовському басейні, сформована популяція піленгасу, що само відтворюється. Новий вид натуралізувався і був рекомендований до промислового використання У 1996 - 1998 рр. промисловий запас піленгаса в Азовському морі був близький до 25 - 30 тис. т і міг забезпечити вилов до 9 тис. т. . З другої половини дев’яностих років піленгас є одним з основних промислових об'єктів Азовського моря, де його вилов в окремі роки перевищував 10 тис. т.

У Чорному, Мармуровому і Егейському морях формування популяцій піленгаса відбулося можливо ще раніше. На цю думку наштовхує статистика турецького промислу кефалевих, публікована Державним інститутом статистики Туреччини.[17]

У водоймищах Далекого Сходу улови піленгаса невеликі. Так вилов піленгаса в Південному Примор'ї лише в окремі роки досягає 500 т. Причому в давнину піленгас мав поза сумнівом істотніше господарське значення. Л.Н. Бєсєднов (1998) повідомляє, що з 328 досліджених кісткових залишків риб неолітичної купи раковини в бухті Бойсмана затоки Петра Великого, датованою віком 6,5-5,0 тис. років, більше 98% залишків належить піленгасу. Середня довжина залишків піленгаса (47,3 см) перевершує таку з сучасних уловів на 15 см, що пояснюється, мабуть, погіршенням умов проживання далекосхідного піленгаса протягом останніх тисячоліть.[4]

Результати обліку і  величини чисельності і промислового запасу піленгаса в Азовському морі представлены в таблиці 4.9.

У 2003 і 2004 рр. прогнозували істотне збільшення запасу цього виду в 2005 р. (31 - 35 тис. т), а загальний допустимий улов визначали на рівні 10,0 тис. т. Проте, за наслідками обробки даних весняної (2005 р.) облікової тралової зйомки, значно запас піленгаса не зріс.[23]

Таблиця 4.9

Чисельність і промисловий запас пелінгасу в Азовському морі

Роки	Вікові групи, %								Чисель- ність, млн.екз	Пром. запас, тис.т
	3	4	5	6	7	8	9	10
2004	69,5	10	5,6	4,4	4,2	2,8	2,1	1,4	16,8	26,0
2005	38,4	48,4	7,1	3,6	1,4	0,7	0,3	0,1	20,0	29,0
2006	24,7	31,6	36,2	4,7	1,9	0,6	0,2	0,1	18,0	33,5
2007	16,8	23,7	27,4	27,9	3,0	1,0	0,2	0,0	15,0	35

 

Причому, якщо чисельність промислових особин піленгаса весною 2005 р. визначили на очікуваному рівні - 20 млн. екз. (що відповідає прогнозам 2003 - 2004 рр. -18-22 млн. екз.), то біомаса промзапаса опинилась менше очікуваною - 29 тис. т (прогнозували 31 - 35 тис. т). Очевидно, що середня маса промислових риб виявилася нижче очікуваною (фактична 1,45 кг, а використовувана при разрахунках 1,55 -1,7 кг). Це пояснюється, головним чином, сокороченим періодом нагулу піленгаса в 2003 - 2004 рр. із-за відносно тривалих і холодних зим.

Розподіл піленгаса весною 2005 р. був традиційним для останніх трьох років, найбільше скупчення (більше 500 екз./траление) піленгас утворював в центральній і західній частинах моря.[23]

Не дивлячись на прогнозоване зниження чисельності дорослих риб в 2006 і 2007 рр., величина промислового запасу збільшилась. Його збільшенняя відбулось за рахунок приросту біомаси риб (в першу чергу – високоврожайного покоління 2001, а також 2002 рр. народження). Середня маса дорослих риб на рівні 2 кг (2,0 і 2,3 кг в 2006 і 2007 рр. відповідно).

Збереженню високої чисельністі риб покоління 2001 р. народження багато в чому сприяло закриття кільцевого промислу весною 2003 р. (згідно «Тимчасовим правилам промислового рибальства в басейні Азовського моря» з-за збільшеного прілова молоді). В результаті, за отриманими даними, значно знизилася загальна смертність (головним чином за рахунок промислової), що сприятливо відбилося на чисельності поповнення і величині промислового запасу в наступні два роки.[5]

Протягом 2006 і 2007 рр. урожайне покоління 2001 і 2002 рр. народження було практично повністю вилучене промислом. Чисельність поколінь піленгаса 2003 і 2004 рр. народження, які в 2008 р. склали основу залишку, знаходилась на низькому рівні. Поповнення 2005 р. народження, навіть при хорошій врожайності  покоління, не дало значного загального поповнення запасу. Відповідно, до 2008 р. промисловий запас піленгаса знов знизився.

По експертних оцінках, запас промислової частини азовської популяції піленгаса варіює в межах 30-45 тис. т на початку і 20-30 тис. т в кінці зимівлі. Офіційний вилов піленгаса за зимовий період 2006-2007 рр. склав порядка 10,21 тис. т (рис.4.6). Але не менше половини об'єму офіційного складає браконьєрський   вилов піленгаса.[23]

Найбільш сприятливі для промислу піленгаса зимовий і весняний періоди, коли він утворює достатньо щільні зимувальні і міграційні скупчення, а активність риби не так велика, як влітку. У теплий період року, унаслідок природної обережності, рухливості, стрибучості риби і великої сили кидкового удару, лов піленгаса малоефективний .

Основні види знарядь лову, вживані при промислі піленгаса, традиційні, оскільки практично узяті з попереднього досвіду лову кефалі: кефалеві ставні неводи, ставні і обкидні сітки, різні модифікації закидних неводів і волокуш, а при обловах зимових скупчень у морі - неводи гаманці і пелагічні трали.[6]