Природно-заповідний фонд Миколаївської області. Сучасний стан та перспективи розвитку

Флора території РЛП  «Приінгульський» налічує біля 600 видів  рослин, в тому числі — 20 видів, що занесено до Червоної книги України, чотири — в Європейський червоний список, п'ять — у Світовий червоний список, один — до списку Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, 12 видів — до Регіонального списку охорони Миколаївської області [25 ; ст 332].

Крім характерних для  нашої зони степових, лучно-степових, лучних, лісових i наскельних видів тут трапляється багато прибузьких i причорноморських ендеміків, таких як карагана скіфська (Caragana scythica), дрік скіфський (Genista scythica), астрагал одеський (Astragalus odessana), а також реліктових, рідкісних i зникаючих видів, що являють унікальний фітогенофонд. Наприклад, — реліктовий вид, гімносперміум одеський (Gymnospermium odessanum), якого тут за останні два роки виявлено кілька куртин.

Дивовижним чином навесні  прикрашають різноманітні ландшафтні утворення лапчатка піщана, аурінія скельна, декілька видів фіалок, ряст ущільнений, проліска дволиста, тюльпан бузький, півники низькі, а влітку — райдужна мозаїка степового різнотрав'я. Восени схили червоніють від плодів глоду, шипшини, від листя бруслини європейської, барбариса звичайного, рябіють від абрикосової та ясеневої кольорової гами. Приваблюють і безліч лікарських рослин. Величні розсипи каменів з ранньої весни до пізньої осені розквітчують мохи та лишайники.

Лише в РЛП, у Щорсівському парку, у колишній садибі поміщиків Тропініних, можна побачити старезні ясени звичайні, в'язи гладенькі, гледичії триколючкові, втрьох обійняти сторічні тополі чорні.

Інтенсивна господарська діяльність вплинула і на тваринний  світ РЛП «Приінгульський»: випас худоби, рекреаційні навантаження, аматорське рибальство, браконьєрство в акваторії Софіівського водосховища, степові й лісові пожежі — усе це збіднює фауну, проте вона у РЛП зберіглася набагато краще, ніж у прилеглих агроландшафтах.

Тут зустрічаються рідкісні та зникаючі види тварин, що перебувають під охороною держави. Це поліксена (Zerinthia polyxena), махаон звичайний ''Papilio machaon''), сколія-гігант (Scolia maculata), ксилокопа звичайна (Xylocopa valga), подалірій (Iphiclides podalirius), жовтобрюх (Coluber jugularis), канюк степовий (Buteo rufinus), тхір степовий (Mustela eversmannii), горностай (Mustela erminea), видра річкова (Lutra lutra) та ін.

Тут розташований Свято-Михайлівський  храм Свято-Михайловського жіночого монастиря.

 

2.7. Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський»

Регіональний ландшафтний  парк «Тилігульський» — регіональний ландшафтний парк на східному узбережжі  Тилігульського лиману і його акваторії. Розташований в Березанському районі Миколаївської області. Площа парку — 8195,4 га. Парк створено в 1995 році.

Приводом для створення  парку послужило те, що Тилігульський  лиман є одним з небагатьох водно-болотних угідь, де збереглися природні морські ландшафти. Екосистема лиману має унікальні умови для життя  тваринних і рослинних організмів. Акваторія Тилігульського лиману є однією з найчистіших водойм північного Причорномор'я і представляє велику цінність для біологічного розмаїття регіону

Заповідний статус ландшафтного парку передбачає наступні режими організації  функціонування території:

1. Заповідний (збереження типчаково-ковилових степів, петрофільно-степових рослинних комплексів, гідробіонтів, гніздівель птахів, забезпечення умов існування рідкісних видів).

2. Регульованої рекреації (створення екологічної стежки, що представляє найхарактерніші ділянки заповідника)

3. Стаціонарної рекреації (виділення місць для рекреаційних споруд, пляжів)

4. Господарський (дотримання правил використання і охорони навколишнього середовища відповідно до законодавства) [11; ст 193].

У 1995 році акваторія і прилеглі території загальною площею 8195,4 га в межах Миколаївської області отримали статус регіонального ландшафтного парку. Парк створено рішенням Миколаївської облради від 28.04.95 р. № 8. До парку були включені території Ташинської сільради (3507,4 га), Краснопільської сільради (583,8 га), Анатолівської сільради (1564,2 га), Червоноукраїнської сільради (1109,9 га) і Коблевської сільради (1430,1 га).

У 2001 році розпорядженням Миколаївської облдержадміністрації від 26 листопада 2001 р № 698-р створена дирекція регіонального ландшафтного парку.

 

2.8. «Степок»

«Степок» — урочище, ботанічна пам'ятка природи державного значення. Розташований на північ від села Володимирівки Казанківського району Миколаївської області, на схилах балки, що на правобережжі річки Висунь. Площа 11 га, створений 1975 р.

Охороняється природна ділянка типчаково-ковилового степу, де поширені бл. 300 видів рослин. З  рідкісних зростають ковила волосиста, астрагал пухнастоквітковий, тюльпан  Шренка, занесені до Червоної книги України [22; ст 281].

Заказник має наукове, природоохоронне та пізнавальне  значення.

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Роботи над формуванням  екомережі Миколаївської області  державним управлінням охорони  навколишнього природного середовища розпочато у 2002 р. з проведення комплексних досліджень території регіону. До природних ядер загальнодержавного значення віднесено регіональні ландшафтні парки (РЛП) “Кінбурнська коса”, “Гранітно-степове Побужжя”, “Тилігульський”, “Приінгульський”, природний заповідник “Єланецький степ”, ділянки Чорноморського біосферного заповідника та інші, до природних ядер місцевого значення – інші існуючі та перспективні території природно-заповідного фонду (ПЗФ), що можуть відігравати роль ядер екомережі.

По території Миколаївської області проходять чотири коридори загальнодержавного значення: широтні - Приморсько-степовий, Степовий та меридіональні - Бузький, Дніпровський коридори. По притокам великих річок різних порядків проходять екологічні коридори місцевого значення. Основною метою програми є збільшення площі земель області з природними ландшафтами до рівня, достатнього для збереження біотичного та ландшафтного різноманіття, формування їх територіально єдиної системи.

Існуюча інформація про  сучасний стан ПЗФ Миколаївської  області є дуже неузгодженою та суперечливою, що підтверджується наступним: не всі існуючі об'єкти ПЗФ мають повний комплект документів; наявність розбіжностей документів особливо по площах; некваліфіковане обґрунтування доцільності створення об'єкта ПЗФ; втрата цінності територій, внесених до ПЗФ; подвійний облік об'єктів, розташованих у межах РЛП, тощо. Крім того, із загальної кількості лише 50% об'єктів представляють природні ЛК, які дійсно репрезентують ЛР регіону. Тому частка 2,12% площі ПЗФ від загальної площі області є завищеною. Дійсний показник становить лише 1,72% від загальної площі області.

Створена науково-теоретична, науково-практична та правова база потребує перегляду та доповнення, оскільки сучасний стан ПЗФ, сформованого на її основі, наближається до критичного. Змінити існуючу негативну тенденцію можливо шляхом більш широкого застосування системного ландшафтознавчого підходу. Саме він може допомогти вирішити такі питання: визначення ландшафтного різноманіття, ландшафтної репрезентативності об'єктів ПЗФ; розширення та структуризації об'єктів ПЗФ; ієрархічного впорядкування; проведення комплексного моніторингу тощо.

Функціональне зонування  об'єктів ПЗФ доцільно проводити  з використанням ландшафтно-екологічного підходу, на основі різних типів ЛТС  та з урахуванням природно-господарських і соціальних особливостей території, на якій створено об'єкт. Відповідно конфігурацію, розташування та питому вагу площі зон потрібно визначати для кожного об'єкта індивідуально.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Бондарчук-Чугуніна І.Ю. Розвиток культуро-історичного туризму на Миколаївщині. – К.: Край, 2007.
2. Бейдик О.О. Ресурсно-рекреаційні домінанти регіонів України //Наукові дослідження до потреб туризму. – К.: Обрії, 2006.
3. Виборной П. Николаев. – Одесса: Маяк, 1979.
4. Вихристенко Б.І., Сучасний стан і завдання розвитку туристичної галузі України. // Туристично-краєзнавчі дослідження – К.: КМ «Трейдинг», 1998.
5. Власенко С. Миколаївщина туристична запрошує // Український туристичний вісник: інформаційно – аналітичний бюлетень. – 2004.
6. Географічна енциклопедія України: У 3 т. – К.: Українська Радянська Енциклопедія, 1990.
7. Ивченко А.С. Вся Украина. – К.: ГНПП «Картография», 2005.
8. Історія міст і сіл УРСР: У 26 т.: Т.: Миколаївська область. – К.: Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967.
9. Колесник А.М. Туристскими тропами Николаевщины. – Одесса: Маяк, 1987.
10. Коренєв І.О. Миколаївська область. – К.: Радянська школа, 1958.
11. Кремко А.А. Заповедные места Николаевщины. – Одесса: Маяк, 1985.
12. Лисецкий Ф.Н., Молодецкий А.Э. География Николаевской области: природа, население, хозяйство. – Николаев: Наука, 1990.
13. Любіцева О.О., Панкова Є.В., Стафійчук В.І. Туристичні ресурси України. – К.: Альтерпрес, 2007.
14. Любіцева О.О., Панкова Є.В. Туристичні ресурси України. – К.: Альтерпрес, 2007.
15. Масляк П.О. Рекреаційна географія. – К.: Знання, 2008.
16. Мацола В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів: Колос, 1997.
17. Панкова Є.В. Туристичне краєзнавство. – К.: Альтерпрес, 2003.
18. Первомайський центр екологічного туризму. Миколаївська область // Туризм сільський зелений. – 2000.
19. Петранівський В.Л. Туристичне краєзнавство: навчальний посібник./К.: Знання. - 2006.
20. Природа рідного краю / В.М. Скляренко, М.О. Панкова. – Харків: Фоліо, 2008.
21. Програма розвитку туризму в Миколаївській області на 2002-2010 роки (нова редакція). - Миколаїв. - 05.03.2004.
22. Програма соціально-економічного розвитку зон відпочинку Чорноморського узбережжя Миколаївської області. /Миколаївська обласна державна адміністрація./ Миколаїв. - 23.07.2004.
23. Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України: монографія.-Л: Світ.-1993.
24. Санаторно-курортне лікування, організований відпочинок та туризм у Миколаївській області у 2008/09 році.// Статистичний бюлетень.- Головне статистичне управління у Миколаївській області.- Миколаїв.-2009.
25. Северіна Л.А. Туристичні ресурси Миколаївщини: Путівник.–Миколаїв: Вид.-во Південнослов’янського інституту КСУ, 2007.
26. Смаль І.В. Основи географії, рекреації і туризму. – Ніжин: НДПУ ім. М. Гоголя, 2004.
27. Стафійчук В.І. Рекреалогія. – К.: Альтерпрес, 2006.
28. Схема планування територій Миколаївської області. – Київ, 2003.
29. Туризм в Україні: Статистичний збірник. – К.: Держкомстат України, 2008.
30. Черчик Л.М. Оцінка сучасного стану та перспектив розвитку рекреаційного природокористування в Україні.// Науковий економічний журнал «Актуальні проблеми економіки».-2008.

 

 

 

ДОДАТОК А

Додаток А1

Гранітно-степове Побужжя

 

Додаток А2

«Білобережжя Святослава»

 

ДОДОТОК В

Додаток В1

Регіональний ландшафтний  парк «Тилігульський»

 

Додаток В2

Єланецький степ