Шпаргалка по "Екології"

11. Промисловість  будівельних матеріалів (виробництво  цементу, асфальтобетону, азбесту, скла).

12. Целюлозно-паперова  промисловість.

13. Деревообробна  промисловість (хімічна переробка  деревини, виробництво деревостружкових  і деревоволокнистих плит та  інше з використанням синтетичних  смол, консервування деревини просочуванням).

14. Машинобудування  і металообробка (з литтям із  чавуну, сталі, кольорових металів  та хімічною обробкою).

15. Будівництво гідроенергетичних  та гідротехнічних споруд і  меліоративних систем, включаючи  хвостосховища та шламонакопичувачі.

16. Будівництво аеропортів, залізничних вузлів і вокзалів, автовокзалів, річкових і морських  портів, залізничних і автомобільних  магістралей, метрополітенів.

17. Тваринництво (тваринницькі  комплекси продуктивністю більш  як 5000 голів і птахофабрики).

18. Виробництво харчових  продуктів (м’ясокомбінати, молокозаводи, цукрозаводи, спиртзаводи).

19. Обробка продуктів  і переробка відходів тваринного  походження (переробка шкіри, виготовлення  клею і технічного желатину, утильзаводи).

20. Будівництво каналізаційних  систем і очисних споруд.

21. Будівництво водозаборів  поверхневих і підземних вод  для централізованих систем водопостачання  населених пунктів, водозабезпечення меліоративних систем, окремих промислових підприємств.

22. Інші окремі  об’єкти, будівництво і експлуатація  яких можуть негативно впливати  на стан навколишнього природного  середовища, які у кожному конкретному  випадку визначаються Мінекобезпеки  або його органами на місцях.

12. Комплекс  заходів захисту населення і  територій від НС техн і природ х-ру.

Згідно із ЗУ “Про цивільну оборону України” громадяни У. мають право на захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і ви-магати від Уряду У., інших органів держ. виконав. влади, адмін-й підпр-тв, установ і орг-ій незалежно від форм власності і госп-ня гарантій щодо його реалізації. Заходи щодо захисту населення плануються та проводяться по всіх районах, населених пунктах, охоплюють усе населення. У той же час характер та зміст захисних засобів встановлюється залежно від ступеня загрози, місцевих умов із урахуванням важливості вир-ва для безпеки населення, інших екон.та соц. чинників. Орг-ія життєзаб-ня населення в умовах НС є комплексом заходів, спрямованих на створення і підтримання нормал. умов життя, здоров’я і працездатності людей. Він включає:

– управління діяльністю робітників та службовців, усього населення при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій;

– захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха;

– забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами і предметами першої необхідності;

– захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел від радіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);

– житлове забезпечення і працевлаштування;

З метою недопущення гибелі людей, забезпечення їх норм. життєдіяльності у НС передусім повинно бути проведено сповіщення населення про можливу загрозу, а якщо необхідно, – організовано евакуацію. Евакуація – це орган. виведення чи вивезення з небезпечних зон. Безпосередньо евакуацією займається штаб цивільної оборони, усі організаційні питання вирішують евакуаційні комісії. Про початок та порядок евакуації насел. сповіщається по мережі сповіщення. Отримавши повідомлення про початок евакуації, необхідно взяти документ, гроші, речі та продукти і у визначений час прибути на збірний евакуаційних пункт, де населення реєструють, групують та ведуть до пункту посадки. Для орг-ії приймання, розташування населення, а також забезп-ня його всім необхідним створ. евакуаційні комісії та приймальні евакуаційні пункти. У місцях розселення звільняються приміщення для розміщення евакуйованих громадян, готуються (при необхідності) колективні засоби захисту. Якщо сховищ недостатньо, то організовується їх додаткове будівництво.

13. Комплекс  заходів запобігання виникненню  надзвичайних ситуацій.

Запобігання виникненню НС – це підготовка та реал-ія комплексу правових, соц.-екон., політ., орг.-техн., саніт.-гігієн. та інших заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення НС на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій із метою недопущення їх переростання у НС або пом’якшення її можливих наслідків. Зазначені фун-ії запобігання щодо НС в нашій країні виконує Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техног. і природ. характеру (ЄДСЗР), що включає : центр. та місц. органи виконав. влади, виконав. органи рад, держ.і підп-ва, установи та орг-ії з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техног.ї та прир. безпеки, орган-ть проведення роботи із запобігання НС техног. та прир. походження і реагування у разі їх вин-я з метою захисту насел. і довкілля, зменшення матер. втрат.  Завданнями ЄДСЗР :

– розробка норм.-прав. актів, а також норм, правил та стандартів із питань запобігання НС та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

– забез-ня готовності центр. та місц. органів викон. влади, викон. органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на зап-ня і реаг-ня на НС;

– забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;

– навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення НС;

ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має 4 рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та об’єктовий. Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:

– режим повсякденної діяльності – при нормальній вироб.-пром., радіаційній, хім.., біол., сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці;

– режим підвищеної готовності – при істотному погіршенні виробн.-пром., радіаційної, хім., біоло., сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інф-ії щодо можливості вин-ня НС);

– режим діяльності у надзвичайній ситуації – при реальній загрозі виникнення НС і реагування на них;

– режим діяльності у надзвичайному стані – запроваджується в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України “Про надзвичайний стан”.

14. Комплекс  заходів ліквідації наслідків  надзвичайних ситуацій.

Ліквідація наслідків НС проводиться з метою відновлення роботи підп-ва орган-ії, навчальних закладів тощо. Вона включає:

Розвідка осередків НС проводиться силами Збройних Сил, ЦО і невоєнізованими формуваннями підп-в, орган-й, навчальних закладів тощо.

Завдання: є виявлення загального стану в осередках і визначення меж зараження, руйнування, повені й пожеж, а також виставлення постів спостереження на особливо важливих напрямах (станціях, переправах, перехресті доріг тощо). Аварійно-рятувальні й лікувально-евакуаційні заходи проводяться як доповнення до тих заходів, які виконувалися підрозділами ЗС, ЦО, медичних установ при проведенні спеціальних та інших невідкладних робіт в осередках надзвичайних ситуацій. Ці роботи, як правило, виконуються населенням, яке опинилося в осередку або на шляху поширення зараженого повітря, пожежі, повені тощо. Локалізація й гасіння пожеж проводяться з метою збереж. матер. цінностей держави й окремих громадян протипожежними формуваннями ЗС, ЦО, Мініст. внутр. справ, Мініст. з надзвич. ситуацій, Мініс. ох. навкол. середовища із залученням до цих робіт робітників, службовців і населення, що проживає поблизу осередку надзвичайної ситуації. Для локалізації пожежі створюються протипожежні смуги одночасно на кількох ділянках шириною 6–8 м. При наявності часу протипожежні смуги поширюються.Для гасіння пожежі можуть бути застосовані вибухові речовини. Відбудова споруд і шляхів сполучення проводиться з метою поновлення роботи важливих органів міста, району тощо. Це телеграф, телефон, лікарні, електросистеми, комунальні системи, мости, залізниця, шляхи евакуації й підвозу матеріальних засобів тощо.

З метою запобігання поширенню епідемічних хвороб в осередках біологічного зараження проводять ізоляційно-обмежувальні заходи, карантин або обсервацію.

15. Зона можливого  ураження.

Зона можливого ураження це: - окрема тер-ія, на якій внаслідок виник-я НС техног. та прир. хар-ру виникає загроза життю або здоров’ю людей та заподіяння матер. втрат; - окрема тер-ія або об’єкт, на яких внаслідок НС техног., природ. чи військ. хар-ру виникає загроза життю або здоров’ю людей чи заподіяння матеріальних втрат;

16. Основні  принципи у сфері захисту населення  і територій від надзвичайних  ситуацій.

Захист населення і територій від НС техног. і прир.  хар-ру здійснюється за принципами: 1) пріоритетності завдань, спрямованих на порятунок життя і збереження здоров’я людей та навколишнього середовища; 2)безперечної переваги раціональної і превентивної безпеки,  вільного доступу населення до інформацій про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру; 3) особистої відповідальності і турботи громадян про власну безпеку, неухильного дотримання ними правил поведінки і дій у НС техногенного і природного характеру; 4) відповідальності в межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог ЗУ „Про захист населення і територій від НС техногенного і природного характеру”; 5) обов’язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на попередження виникнення НС техногенного  і прир одного характеру і мінімізацію їх негативних психосоціальних наслідків; 6) врахування економічних, природних та ін особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення НС техногенного і природного характеру;  7) максим. можливого, ефективного і комплексного використання наявних сил і засобів, призначених для запобігання НС т і природного характеру та реагування на них.

17. Права громадянина  України у сфері захисту населення  і територій від надзвичайних  ситуацій.

Згідно з ЗУ „Про захист населення і територій від НС техног. та природ. характеру” ст. 5. : Громадяни Укр.. у сфері захисту насел. і  терит.  від НС  техног. та прир. хар-ру мають право на:

-  отримання інформації про надзвичайні ситуації техногенного та природного  характеру,  що  виникли  або можуть виникнути,  та про заходи необхідної безпеки;

- забезпечення та  використання засобів колективного  і індивідуального захисту,  які призначені для захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у  разі їх виникнення;

-    звернення до  місцевих  органів  виконавчої  влади та органів місцевого  самоврядування  з  питань  захисту   від   надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

-   відшкодування згідно із законом шкоди, заподіяної їх здоров’ю та  майну  внаслідок   надзвичайних   ситуацій   техногенного   та природного характеру;

-   компенсацію за   роботу   у   зонах   надзвичайних   ситуацій техногенного та природного характеру;

-   соціально-психологічну підтримку та медичну допомогу,  в тому числі  за  висновками  Державної  служби медицини катастроф та/або лікарсько-трудової комісії, на медико-реабілітаційне відновлення у разі отримання важких фізичних та психологічних травм;

- інші права у  сфері захисту населення і  територій від надзвичайних ситуацій  техногенного та природного характеру  відповідно до законів України.

 

18. Інформування  населення про небезпеку. Оповіщення  населення про небезпеку. Сигнали  оповіщення.

Інформування й оповіщення у сфері захисту насел. і терит. від НС техног. і прир. хар-ру є основним і головним невід’ємним елементом усієї системи заходів такого захисту. Інформацію становлять відомості про прогнозовані або виниклі НС з визначенням їх класифікації, меж поширення і наслідків, а також способи та методи реагування на них. Оповіщення про загрозу виникнення НС техног. і прир. хар-ру та постійне ін форм-ня насел. про нихзабезп-ться шляхом:

Система оповіщення орган-ться з урахуванням структури держ. упр-ня, хар-ру і рівня НС, наявності і місця розташування сил, які можуть залучатися до ліквідації наслідків НС.

Система оповіщення ЦО складається із загальнодержавної, регіональних і спеціальних систем централізованого оповіщення, локальних та об’єктових систем оповіщення, систем’ циркулярного виклику.

У цих системах можуть використовуватися апаратура і технічні засоби оповіщення ІДО, канали та засоби зв’язку мережі радіомовлення і телебачення центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, мережі зв’язку які входять до Єдиної національної системи зв’язку. Оповіщення населення здійснюється за допомогою електросирен, мережі радіомовлення та телебачення.  За цим сигналом населення повинно вмикати засоби теле- та радіомовлення для прийому мовного повідомлення. Тексти звернень до населення повинні передаватися державною мовою, якою користується більшість населення в регіоні.

19. Спостереження  і контроль за обстановкою  і територією. Мета, порядок, організація  та здійснення.

З метою своєчасного захисту населення і території від НС техног. і прир. хар-ру, запобігання і реагування на них відповідними центр. і місц.. органами  викон. влади здійснюються: