Шпаргалка по "Екології"

29. Радіаційний  захист населення і територій.

Радіаційний  захист включає заходи для виявлення й оцінки радіан., хім. обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хім. контролю, розробку типових режимів радіан. захисту, забез-ня засобами інд. і колек. захисту, орг-ю і проведення спец. обробки.

Виконання вимог радіаційного захисту забезпечується шляхом:

Дозиметричний і хімічний контроль – це система заходів, то проводяться для контролю радіо акт. опромінення особового складу формувань та насел. і визн-ня ступеню радіоакт. і хім. зараження   вир-го  устат-ня, техніки, продовольства, води і т. п. Він організовується управлінням (відділом) з НС і проводиться командирами формувань безперервно:

- надання населенню  можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів

- завчасного пристосування  об’єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

- розробки загальних  критеріїв, методів і методик  спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

- завчасного створення  і використання засобів колективного  захисту населення від радіаційної  і хімічної небезпеки;

- пристосування  наявних засобів колективного  захисту від інших видів загрози  для захисту від радіаційної  і хімічної небезпеки.

30.  Хімічний захист населення і територій.

Хімічний  захист включає заходи для виявлення й оцінки радіаційної, хімічної обстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розробку типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального і колективного захисту, організацію і проведення спеціальної обробки.

Виконання вимог  хімічного захисту забезпечується шляхом:

-  створення уніфікованих засобів захисту приладів і комплектів дозиметричного й хімічного контролю;

Дозиметричний і хімічний контроль – це система заходів, то проводяться для контролю радіо акт. опромінення особового складу формувань та насел. і визн-ня ступеню радіоакт. і хім. зараження   вир-го  устат-ня, техніки, продовольства, води і т. п. Він організовується управлінням (відділом) з НС і проводиться командирами формувань безперервно:

- надання населенню  можливостей купувати в установленому порядку в особисте користування засобів індивідуального захисту і дозиметрів

- завчасного пристосування  об’єктів побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

- розробки загальних  критеріїв, методів і методик  спостережень щодо оцінки радіаційної і хімічної обстановки;

- завчасного створення  і використання засобів колективного  захисту населення від радіаційної  і хімічної небезпеки;

- пристосування  наявних засобів колективного  захисту від інших видів загрози  для захисту від радіаційної  і хімічної небезпеки.

 

31. Організація  хімічного контролю на об’єкті  господарської діяльності.

Об’єкт госп. діял-ті — це підпр-ва (державні і приватні), установи і орг-ії, навчальні заклади та інші. Хімічний контроль здійснюється з метою визначення наявності та ступеня зараження ОР, СДОР людей, тварин, техніки, одягу, засобів інд. захисту, продуктів, води, фуражу та інше. Контроль здійснюється за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР, ПХР-МВ), а також користуються хімічними лабораторіями (ПХЛ-54, ПХЛ-ЛБ). Якщо немає можливості визначити ОР, СДОР — береться проба і скеровується на аналіз в СЕС. Відповідальність за проведення контролю  на ОГД покладається  на начальників штабів та служб ЦО і командирів об’єктових формувань. На об’єктах розробляється наказ з організації дозиметричного та хімічного контролю, в якому визначається:

Порядок забезпечення технічними засобами контролю.

Організація видачі засобів контролю.

Облік доз опромінення та ступеню забруднення РР, ОР, СДОР.

Подання донесень про поглинені дози, ступені зараження.

Обов’язки посадових осіб з ведення контролю.

Режими радіаційного захисту та порядок впровадження їх в дію.

Під режимом радіаційного захисту розуміємо порядок дії людей, використання способів та засобів захисту в зонах радіаційного зараження, який передбачає максимальне зменшення можливих доз опромінення.Він передбачає послідовність та тривалість використання захисних споруд, захисних властивостей промислових та житлових приміщень, обмеження перебування людей на відкритій місцевості.

32. Єдина   державної   система   органів   виконавчої   влади   з   питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

У ЗУ «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру» (2000 р.) визначені цілі і завдання Єдиної системи: «З метою забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій створюється Єдина державна система органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру (далі — Єдина державна система), що складається з територіальних і функціональних підсистем».

З метою своєчасного проведення роботи, пов’язаної із запобіганням і редагуванням на надзвичайні ситуації створив єдину державну систему запобігання і реагування на Надзвичайні ситуації (ЄДСНС) техноген. та прир. хар-ру. ЄДСНС — це центр. та місц. органи виконав. влади, викон. органи рад, держ. підпр-ва, установи та органі-ії з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за за без-ням техног. та прир. безпеки, орг-ють проведення роботи із запобігання НС техноген. та прир. походження і реагування у разі їх вин-ня з метою захисту нас. і довкілля, зменшення матер. втрат. Завданням ЄДС НС є:

- за без-ня реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;

- навчання населення  щодо поведінки та дій в  разі виникнення НС;

- вик-ня цільових і наук.-техніч.програм, спрямованих на запобігання НС, заб-ня сталого функт-ня підп-тв, зменшення можливих матер. втрат;

- збирання і аналітичне  опрацювання інф-ії про НС видання ін форм. матеріалів з питань захисту насел. і терит. від наслідків НС;

- прогнозування  і оцінка соц.-економ. наслідків  НС, визначення на основі прогнозу  потреби в силах, засобах, матер. та фін. ресурсах;

- створення, раціональне  збереження і вик-ня резерву матер. та фін. ресурсів, необхідних для запоб-ня і реаг-я на НС тощо.

33. Режими     функціонування    Єдиної    державної    системи    органів виконавчої влади з питань запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Залежно   від  масштабів  і  особливостей  НС,   що   прогнозується  або  виникла,  за  рішеннями  Ради міністрів  АРК,  обласної,  Київської  та Севастопольської   міських,   районних   держ.  адміністрацій, викон.  органу місц. рад у межах конкретної території може існувати   один  з  таких  режимів  функціонування:

режим    повсякденної    діяльності -    при    нормальній

виробничо-промисловій,    радіаційній,    хімічній,    біологічній (бактеріологічній),сейсмічній,  гідрогеологічній     і гідрометеорологічній    обстановці   (за   відсутності   епідемії,епізоотії та епіфітотії);

режим   підвищеної  готовності -  при  істотному  погіршенні виробничо-промислової,    радіаційної,    хімічної,    біологічної (бактеріологічної),       сейсмічної,      гідрогеологічної і гідрометеорологічної    обстановки    (з   одержанням   прогнозної інформації  щодо  можливості  виникнення  надзвичайної  ситуації);

режим  діяльності  за  надзвичайних  ситуацій – при реальній загрозі  виникнення  надзвичайних  ситуацій  і  реагуванні на них;

режим  діяльності  за  надзвичайного стану запроваджується на окремих територіях  у  порядку,  визначеному  Конституцією України та  ЗУ  “Про   надзвичайний   стан”

34. Режими функціонування  об’єкту господарської діяльності.

Об’єкт госп. діял-ті — це підпр-ва (державні і приватні), установи і орг-ії, навчальні заклади та інші.

режимів  функціонування:

режим    повсякденної    діяльності -    при    нормальній

виробничо-промисловій,    радіаційній,    хімічній,    біологічній (бактеріологічній),сейсмічній,  гідрогеологічній     і гідрометеорологічній    обстановці   (за   відсутності   епідемії,епізоотії та епіфітотії);

режим   підвищеної  готовності -  при  істотному  погіршенні виробничо-промислової,    радіаційної,    хімічної,    біологічної (бактеріологічної),       сейсмічної,      гідрогеологічної і гідрометеорологічної    обстановки    (з   одержанням   прогнозної інформації  щодо  можливості  виникнення  надзвичайної  ситуації);

режим  діяльності  за  надзвичайних  ситуацій – при реальній загрозі  виникнення  надзвичайних  ситуацій  і  реагуванні на них;

режим  діяльності  за  надзвичайного стану запроваджується на окремих територіях  у  порядку,  визначеному  Конституцією України та  ЗУ  “Про   надзвичайний   стан”

35. Режими  підвищеної готовності  об’єкту господарської діяльності.

Режим підвищеної готовності – при істотному погіршенні вир.-пром., радіа., хімі., біолог.(бактеріологічної), сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки ( з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

Основні   заходи,    що    реалізуються    функціональною підсистемою:

Режим  діяльності  за  надзвичайної  ситуації – при реальній загрозі  вин-ня  НС  і  реагуванні на них.

Основні   заходи,    що    реалізуються    функціональною підсистемою:

(здійснення відповідною  комісією у межах її повноважень  безпосереднього   керівництва   функціонуванням   підсистем і структурних підрозділів єдиної державної системи):

37. Прогнозування  масштабів і наслідків аварій  на атомних електростанціях з  викидом радіоактивних речовин  у навколишнє середовище. Вихідні дані при прогнозуванні радіаційної обстановки: – час ядерного вибуху  (  час  аварії  на  радіаційно-небезпечному об’єкті); – координати центру ядерного вибуху (аварії); – потужність і вид ядерного вибуху; – швидкість і напрямок середнього вітру. Для оцінки радіаційної обстановки необхідно знати: – значення коефіцієнтів послаблення радіації  захисними  спорудами де будуть перебувати люди ; – допустимі дози опромінення населення і формувань  ЦО  на  період перебування   на   місцевості,   яка   заражена   радіоактивними речовинами Суть методики прогнозування зводиться  до  того,  що  визначається напрямок розповсюдження хмари радіоактивних  речовин  і  наносяться  на карту (схему) можливі зони радіоактивного зараження. Проводиться це в такій послідовності: По координатах наносять на карту центр ядерного вибуху. В  масштабі карти (плану)  наноситься  коло  (зона  можливого  зараження  в  районі ядерного вибуху). Згідно з довідником для потужності вибуху від 100  до 1000 кт (кілотонн) при наземних вибухах радіус зони зараження в  районі вибуху дорівнює 3 км.  Біля  кола  надписують  характеристику  ядерного вибуху. Наприклад    100-Н 8.10 25.01  що означає: Вибух наземний, потужністю 100 кт, час вибуху 8 год. 10 хв., число і місяць (25.01).По азимуту середнього вітру проводиться лінія напрямку середнього  вітру.  Вісь  зоні можливого  радіоактивного  зараження  місцевості  буде   співпадати   з проведеним напрямком середнього вітру. До кола зони можливого радіоактивного  зараження  в  районі  вибуху проводять дотичні паралельні осі радіоактивного сліду. Під кутом 200 до дотичних  проводять  прямі,  які  є  боковими  межами  зони   можливого радіоактивного  зараження  місцевості.  Зовнішні  межі  зон   можливого радіоактивного зараження місцевості визначають за довідковими таблицями ЦО в  залежності  від  виду  і  потужності  ядерного  вибуху,  а  також швидкості вітру. Зовнішні межі  зон  наносять  з  врахуванням  масштабу карти (плану). Наслідки аварій на АЕС. Наслідки радіаційних аварій обумовлені їх вражаючими факторами. Основними  вражаючими факторами радіаційних аварій є радіац. вплив і радіоакт. забруднення. Наслідки радіаційних аварій в основному оцінюються масштабом і ступенем радіацій. впливу і радіоакт. зараження, а також складом радіонуклідів і кількістью радіоакт. речовин у викиді. У ході і після аварії на рівень і довговічність наслідків, а також радіаційну обстановку значний вплив здійснюють природ. розпад радіоакт. речовин, міграція цих речовин у навкол. середовищі.

38. Прогнозування  масштабів і наслідків аварій  з викидом сильнодіючих отруйних  речовин. Сильно діючі отруйні речовини — це такі речовини, або сполуки, які при певній кіл-ті, що перебільшує гранично допустимі величини концентрації (щільності зараження), проявляють шкідливу дію на людей, тварин і рослин і викликають у них ураження різного ступеня важкості. Об’єкти, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки — це хімічно небезпечні об’єкти (ХНО). ХНО — об’єкти госп-ня, при аваріях або зруйнуванні яких можуть статися техногенні небезпеки з масовим ураженням людей і навкол. середовища СДОР. Аварія на ХНО створює значну небезпеку як для виробн. персоналу, так і для насел. Величина цієї небезпеки тим більша, чим вище ступінь токсичної СДОР. Для кіл-ної харак-ки токсичних властивостей СДОР при їх дії через органи дихання людини застосовується таке поняття, як токсична доза. Визначаються чотири токсодози(гранично допустима, середня порогова, середня вивідна і смертельна). Прогнозування і оцінка хімічної обстановки включає вирішення таких завдань: Прогнозування розподіляється на довгострокове і оперативне.Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визн-ня можливих масштабів зараження, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварії, складання планів запобігання аваріям. Вихідні дані: вид СДОР і його загальна кіл-ть; кіл-ть СДОР у кожній міскості; середня щільність насел. для даної місцевості; метереологічні дані; ступінь заповнення ємностей. Оперативне прогнозування здійснюється під час вин-ня аварії для визн-ня можливих наслідків аварії і порядку дій. Для цього використовуються дані: загал. кіл-ть СДОР на момент аварії; характер розливу (“вільно” або “в піддон”); висота обвалування ємностей; реальні метеоумови.

39. Оцінка  радіаційної обстановки на об’єкті. Радіаційна обстановка – це обстановка, яка  склалася  на  території підпр-ва, насел.пункту або територ. адміністр. району  внаслідок  застосування  противником  ядерн.зброї або аварії на атомній  електростанції  з  викидом  радіоакт.речовин. Оцінка  радіаційної  обстановки  є (обов’язковим  елементом  роботи начальників і штабів ЦО) – це  визн-ня  масштабів  і  хар-ру радіоакт. зараження (нанесення на карту зони, або рівнів радіації в окремих точках); – аналіз його впливу на діял-ть об’єктів, сил ЦО, насел.; – вибір найбільш оптимальних варіантів дій, при яких  викл-ься радіоакт. зараження.Мета проведення  оцінки  радіаційної  обстановки –  для  прийняття заходів по захисту насел., які забезпечують виключення або зменшення радіоактивного опромінення, а також для визначення  найбільш  доцільних дій населення і формувань ЦО на зараженій місцевості. Радіаційна обстановка може бути визначена 2  методами:методом прогнозування і за даними радіаційної розвідки. Метод прогнозування: Вихідні дані: – час ядерного вибуху  (час  аварії  на  радіаційно-небезпечному об’єкті); – координати центру ядерного вибуху (аварії);  – потужність і вид ядерного вибуху; – швидкість і напрямок середнього вітру.  Для оцінки радіаційної обстановки необхідно знати: - значення коефіцієнтів послаблення радіації  захисними  спорудами де будуть перебувати люди  – допустимі дози опромінення населення і формувань  ЦО  на  період перебування на   місцевості,яка   заражена   радіоактивними речовинами. Метод радіаційної розвідки застосовується в штабах ЦО пром. підпр-тв  (об’єктів) міст, районів, областей, а також у військових частинах. Вихідними даними є:  рівні  радіації і час їх виміру  в  окремих  точках  місцевості  приладами  радіаційної розвідки.  Ці  дані  –  основа  для  нанесення    меж   факт.  зон радіацій. зараження. Для  цього  на  карті  (схемі)  відмічаються  точки  виміру  рівнів радіації і біля кожної з них вказується величина рівня, приведена до  1год. після ядерного вибуху. Точки на карті з рівнями радіації, рівними або близькими до  рівнів радіації на зовнішніх межах зо А, Б, В, Г через 1 годину після  вибуху: 8, 80, 240, 800 р/г  з’єднуються  між  собою  плавними  лініями  такого кольору:  зона А – синього, зона Б – зеленого, зона  В  –  коричневого, зона Г – чорного. Відомо, що протягом часу, який минув після ядерного  вибуху,  рівні радіації на зараженій місцевості зменшуються за законом спаду радіації, а це значить, що оцінити ступінь зараженості різних ділянок і визначити межі зон радіоактивного зараження можна тільки шляхом порівняння рівнів радіації, проведених до одного часу. Завдання, які вирішуються при оцінці радіаційної обстановки 1. Визначення  можливих  доз  опромінення  при  діях  на  місцевості,  яка заражена РР. 2. Визначення допустимого часу перебування людей на зараженій місцевості. 3. Визначення часу вводу формувань ЦО і тривалість роботи змін в  осередку ядерного ураження. 4. Визначення можливих радіаційних втрат.