40. Оцінка
хімічної обстановки на об’єкті. Під оцінкою хімічної обстановки
розуміють: визн-ня масштабів
і хар-ру хім.. зараження приземних шарів
атмосфери і місцевості, аналіз їх впливу
на персонал та насел., яке проживає поблизу
об’єкта. Первинна хмара – хмара СДОР, яка утвор-ся
в результаті миттєвого( 1-3 хв.) переходу
в атмосферу частини вмісту ємності зі
СДОР при її руйнуванні. Вторинна хмара – хмара СДОР, яка утв-ься
в результаті випар-ня розлитої речовини
з поверхні. Оцінка
обстановки це: 1. визн-ня меж осередків
хімічного ураження, площі зон зараження
і типу СДОР; 2. визн-ня глибини поширення
зараженого повітря; · визначення стійкості
СДОР на місцевості і техніці; 3. визн-ня
часу перебування людей в засобах захисту;
4. визн-ня ймовірних втрат робітників,
службовців, насел. і о/с невоєнізованих
формувань у осередках хім. ураження. Вихідними
даними є : Місце аварії, вид СДОР, кількість
СДОР, метеоумови – напрямок , швидкість
вітру, температура повітря, ступень вертикальної
стійкості повітря. Їх 3 ступені: Інверсія – приземний шар повітря
холодніший верхнього, що не дозволяє
переміщенню повітря по висоті, посилює
вражаючу дію СДОР. Переважно виникає
у вечірній час за 1 час до заходу сонця. Ізотермія – характеризується
стабільною температурою повітря. Виникає
в похмуру погоду, а також ранком і вечером
як перехід від конверсії і навпаки. Конверсія – приземний шар повітря
нагрітий сильніше ніж верхній, що призводить
до перемішування шарів повітря. Виникає
через 2 години після сходу сонця і руйнується
за 2-2,5 години до його заходу. Зменшує вражаючу
дію СДОР.
41. Оцінка
пожежної вибухонебезпечної обстановки
на об’єкті. Оцінка пожежної вибухонебезпечної
обстановки здійснюється на основі методик,
розроблених для міських і лісових пожеж,
які дозволяють визн-ти основні кіл-ні
харак-ки пожеж. Під пожежною обстановкою
розуміють сукупність наслідків
впливу вражаючих факторів НС, у результаті
яких виникають пожежі, які впливають
на життєдіяльність людей. Для
оцінки пожежної обстановки необхідно
провести такі заходи: 1)визнач. вид, масштаб
і хар-р пожежі; 2)провести аналіз впливу
пожежі на стійкість окремих елементів
і об’єкту в цілому, а також на життєдіяльність
насел.; 3)вибрати найбільш доцільні дії
пожежних підрозділів та формувань ЦО
з локалізації і гасіння пожежі, евакуації
при необхідності людей і матер. цінностей
із зони пожежі. Основна причина виникнення
пожеж – необережне поводження
з вогнем, порушення правил пожежної безпеки.
Крім того, вони можуть виникнути в наслідок
природних явищ ( грозові розряди, землетруси,
виверження вулканів, самозаймання торфу,
підпал, вибух ). За
категоріями вибухонебезпечності будинки
поділяють на 5 категорій: Категорії Аі Б – вибухопожежонебезпечні,
В, Г, Д – пожежонебезпечні. Види пожеж: окремі, масові, суцільні,
вогневий шторм, лісові, степові, торф’яні,
тління, горіння в завалах. Розвиток і
швидкість поширення пожеж визначається
ступенем вогнестійкості будинку, відстанню
між ними, щільністю забудови, метеоумовами
і порою року. Розвиток
пожеж відбувається за однією загальною
закономірністю і поділяється на 3 фази: І фаза – поширення полум’я
від початк. горіння до охоплення великої
частини горючих матеріалів. Ця фаза характеризується
спочатку порівняно невеликою температурою
і швидкістю поширення вогню, тому пожежа
можу бути ліквідована у перші 15-20 хвилин
за короткий час обмеженими засобами.
Тривалість фази до 2 годин в залежності
від вогнестійкості будинків.; ІІ фаза – стале горіння до
моменту обвалення конструкцій,; ІІІ фаза – вигоряння матеріалів
завалених конструкцій при невеликих
швидкостях горіння і теплової радіації,
42. Засоби
індивідуального захисту органів
дихання людини: призначення, принципи
дії, порядок застосування. Індив. засоби захисту
призначені для захисту людей від радіоактивних,
отруйних і сильнодіючих ядучих речовин,
а також бактеріальних засобів. За
призначенням засоби індив. захисті поділяються
на: засоби захисту органів
дихання і шкіри. Найпростіші засоби захисту
органів дихання — протипилова тканинна маска іватно-марлева пов’язка. Вони захищають органи
дихання від радіоактивного пилу і деяких
видів бактеріологічних засобів, а для
захисту від отруйних речовин непридатні.
Протипилова тканинна маска (мал. ) складається
з двох частин — корпусу і кріплення Зовн.
шари роблять з тканини без ворсу, а внутр.
— для кращої фільтрації — з ворсом. Ватно-марлева
пов’язка вигот-ться із шматка марлі.
Пов’язка повинна добре закривати ніс
і рот, тому верхній її край має бути на
рівні очей, а нижній — заходити за підборіддя.
Для захисту очей необхідно надіти спеціальні
окуляри, які щільно прилягають до обличчя. Респіратори застосовують для захисту
органів дихання від радіоакт. і ґрунтового
пилу. Принцип дії респіратора ґрунтується
на тому, що при вдиху повітря послідовно
проходить крізь фільтрувальний шар маски,
де очищається від грубодис-персного пилу,
потім крізь фільтрувальний волокнистий
матеріал, де очищається від тонкодисперсного
пилу. Для захисту органів
диханнялюдей у системі ЦЗ
є протигази. Вони захищають органи
дихання, обличчя й очі людини від радіоакт.
речовин, небезпечних хім.. сполук і бактер.
речовин, що знаходяться у повітрі. За
принципом дії протигази поділяються
на:фільтруючі та ізолюючі. Фільтруючі протигази є основними і найбільш
поширеними для захисту органів дихання.
При користуванні фільтруючим протигазом
в умовах радіоактивного забруднення
радіоактивні речовини затримуються фільтрувальними
елементами і після цього стають джерелом
опромінення, тому термін користування
такою фільтрувально-поглинальною коробкою
має бути короткочасним. Ізолюючі протигази є спец. засобами захисту
органів дихання, очей, обличчя від усіх
небезпечних речовин, що містяться в повітрі.
Застосовують їх, якщо фільтруючі протигази
не забезпечують захист, а також коли у
повітрі недостатньо кисню.
43. Завдання
Цивільного захисту населення
в Україні. ЦЗ – це система орган.,
інжен.-техн., саніт.-гігієн., протиепідемічних
та інших заходів, які здійснюються центр.
і місц. органами викон. влади, органами
місц. самовря-ня, підпорядкованими їм
силами і засобами, підпр-ми, установами
та орган-ми незалежно від форм власності,
добровільними рятувальними форм-нями,
що забезпечують вик-ня цих заходів з метою
запобігання та ліквідації НС, які загрожують
життю та здоров’ю людей, завдають матеріальних
збитків у мирний час і в особливий період.
ЦЗ здійснюється з метою: 1. Реалізації держ.
політики, спрямованої на забез-ня безпеки
та захисту насел., територій, матер. та
культ. цінностей, довкілля від негативних
наслідків НС у мирний час та в особливий
період. 2. Подолання наслідків НС, у тому
числі наслідків НС на територіях іноз.
держав відповідно до міжнар. договорів
України, згода на обов’язковість яких
надана ВРУ. Основними завданнями ЦЗ є:
44. Об’єктові
формування. Основу сил ЦО на об`єктах
складають невоєнізовані формування ЦО. Невоєнізовані формування – це групи людей, які
об`єднані в загони, команди, групи, дружини,
ланки, забезпечені спеціальною технікою
і майном, призначені і підготовлені до
виконання покладених на них завдань у
надзвичайних ситуаціях. Невоєнізовані
формування ЦО створюються в областях,
районах, містах Києві та Севастополі,
на підприємствах, в установах і організаціях
незалежно від форм власності і підпорядкування.
До них зараховуються працездатні громадяни
в віці від 16 до 60 років (жінки до 55 років)
за винятком жінок, що мають дітей до 8
років (медпрацівників до 3 років) та осіб,
які мають мобілізаційні розпорядження. По підпорядкованості всі невоєнізовані
формування поділяються на територіальні
і об`єктові, а по призначенню – на формування загального
призначення (до них відносяться збірні
та рятувальні загони, команди, групи,
збірні команди (групи) механізації робіт
та формування служб. На об`єктах можуть
створюватись територіальні формування,
які підпорядковуються відповідному територіальному
начальнику ЦО і застосовуються для виконання
завдань ЦО на найбільш важливих об`єктах,
району, міста. Об`єктові формування утворюються
на об`єктах і використовуються для проведення
РіНР на своїх об`єктах.
45. Заходи
по підвищенню «стійкості» об’єкту
у НС. Сутність підвищення
стійкості полягає в завчасної розробці
і проведенні комплексу
орган., інжен.-техн. та технолог. заходів, направлених на максим.
зниження можливих втрат, збитків в разі
НС. Інжен.-техн. заходи включають комплекс
робіт по підвищенню стійкості (міцності)
споруд, будівель, уст-ня комун.-енергет.
систем, збереження стратегічних запасів. Технолог. заходи сприяють стійкості
вироб-ва шляхом зміни технолог. режиму,
що включає можливість вин-ня вторинних
вражаючих факторів (пожежі, зараження
НХР тощо). Організ.заходи передбачають розробку
і планування дій керівного складу, ЦО,
штабів: служб ЦО по захисту робітн. і службов.,
проведенню рятув. і невідкл. робіт, відновленню
порушеного вир-ва. Ці заходи розр-ься
створенними в Міністерствах, галузях
нар.госп., об’єктах комісіями по стійкості
завчасно з урахуванням природн. , еколог.
та інших особливостей районів, наявності
труд. ресурсів, фін. і матер. можливостей
і передб-ться в відповідних планах по
підвищенню стійкості. До цих заходів
відносяться:
46. Планування
захисту персоналу об’єкту у
сховищах. Колект. засоби захисту
призначені для захисту персоналу підпр-тв
і насел.. До
них відносять захисні споруди, які
поділяються на 2 види: сховища і протирадіаційні
укриття (ПРУ). Сховище – це інжен. споруда,
яка забезпечує комплексний захист людей
від всіх вражаючих факторів зброї мас.
знищення, іонізуючих випромінювань, радіоакт.,
боєвих, токсич.-хім.. речовин (БХТР), небезпечних
хім.. речовин, бактер. аерозолів, катастрофічних
затоплень, небезпечної загазованості
повітря при сильних пожежах, а також від
впливу особливо небезпечних природних
явищ. Приміщення сховищ поділяються на
основні та допоміжні. До основних приміщень
відносяться: Основні
приміщення. Сх.. обл.-ть місцями
для сидіння та лежання (пари). При висоті
приміщень від 2,15 до 2, 9 м передбачається
2-х ярусне розміщення пар, а при висоті
3м і більше 3-х ярусне. Норма площі підлоги
приміщень для укриття людей приймається
0,5 кв.м при 2-х ярусному і 0,4 кв.м при 3-х
ярусному розміщенні пар. До
допоміжних приміщень відносяться: Фільтровентиляційні
камери, санітарні вузли, тамбур-шлюзи,
приміщення щеня дизельелектростанцій
ДЕС, електрощитові та інші. Приміщення
ДЕС повністю ізолюються від основних
приміщень і мають автономну вентиляцію.
На підприємствах, де найбільша робоча
зміна налічує 600 чол. І більше – передбачається
приміщення для пункту управління площею
20 м3. При місткості сховища від 900 до 1200
чол. Передбачається приміщення для медичного
пункту площею 9 м3, а при більшій місткості
на кожні 100 чол. Площа медпункту збільшується
на 1 м3.
47. Аварійно-рятувальні
та інші невідкладні роботи
на об’єкті у НС. До
рятувальних робіт відносяться: До
невідкладних робіт відносяться: Комісія
з НС в ході проведення робіт проводить
постійне спостереження за обстановкою,
уточнює плани і задачі формувань. При
неможливості ліквідувати наслідки аварії
силами об’єкту Комісія звертається за
допомогою в Управління НС району (міста,
області) щодо можливості залучення до
ліквідації наслідків формувань служб
району (міста, області). При проведенні
рят. та інших невідкл. робіт на об’єкті
організуються наступні види забезпечення: розвідка, інженерне,
хімічне, медичне, шляхове, транспортне,
технічне, матеріальне, метрологічне,
гідрометеорологічне та комендантська
служба.
48. Організація
радіаційної й хімічної розвідки
під час ліквідації наслідків
надзвичайної ситуації. Внаслідок аварії на
хімічно-небезпечному підприємстві із
виливом СДОР або при застосуванні противником
хім. зброї для оцінки ситуації необхідно
проводити хімічну розвідку. Визначення отруйних
речовин у повітрі, на місцевості, техніці
та інших об’єктах проводиться приладами
хім. розвідки і газосигналізаторами або
шляхом проб і наступного їх аналізу в
хім.лабораторіях. Принцип визначення
отруйних речовин приладами хімічної
розвідки заснований на зміні кольору
індикаторів при взаємодії з отруйними
речовинами. Для визначення отруйних речовин
застосовуються такі засоби
хімічної розвідки: військовий прилад
хімічної розвідки — ВПХР, прилад хімічної
розвідки — ПХР, універсальний газосигналізатор,
напівавтоматичний прилад хімічної розвідки
— НПХР та інші.Всі роботи з приладами
хімічної розвідки по визначенню отруйних
речовин проводяться в засобах інд. захисту
органів дихання та шкіри (в протигазах,
в табельному захисному одязі, в гумових
чоботях і рукавицях). Радіаційна розвідка – застосовується в штабах
ЦО пром. підпр-тв (об’єктів) міст, районів,
обл., а також у війс. частинах.Вихідними даними є: рівні радіації і
час їх виміру в окремих точках місцевості
приладами рад. розвідки. Ці дані – основа
для нанесення меж фактичних зон радіаційного
зараження. Для цього на карті (схемі) відмічаються
точки виміру рівнів радіації і біля кожної
з них вказується величина рівня, приведена
до 1 год. після ядерного вибуху. Штаби
ЦО рівні радіації, що виміряні в різних
точках і в різний час, розрахунками за
допомогою таблиць приводять на 1 годину
після вибуху і наносять межі зон радіоактивного
зараження на карту Завдання,
які вирішуються при оцінці радіаційної
обстановки 1.Визн-ня можливих
доз опромінення при діях на місцевості,
яка зар-на РР. 2.Визн-ня допустимого часу
перебування людей на зараженій місцевості.
3.Визн-ня часу вводу формувань ЦО і тривалість
роботи змін в осередку ядер.ураження.
4. Визн-ня можливих радіаційних втрат.
49. Організація
дозиметричного контролю на об’єкті
під час ліквідації наслідків
надзвичайної ситуації.Дозиметричний контроль проводиться під кер-вом
начальників усіх ступенів та командирів
формувань ІДО. Дозиметричний контроль включає: 1.контроль опромінення; 2.контроль радіоактивного
забруднення. Контроль опромінення пров-ся з метою отримання
даних при поглинені дози радіації для
первинної діагностики. Для вимірювання
дози опромінення застосовуються дозиметри.
Контроль опромінення людей поділяється
на 2 групи — груповий
та індивідуальний. При груповому контролі
один дозиметр видається на групу людей
(бригаду, ланку тощо), або проводиться
розрахунковим методом за допомогою формули:
Рсе – середній рівень радіації (визначається
за допомогою приладу); К ~ коефіцієнт ослаблення
захисної споруди. При індивідуальному
контролі дозиметр видається кожному
працівнику. Для обліку поглинених доз
опромінення ведуться наступні док-ти
дозиметричного контролю: відомість видачі
вимірювачів дози та обліку показників;
журнал контролю опромінення; картка обліку
доз опромінення; журнал відбору і здачі
проб (тільки у службах та штабах ЦО); донесення
про працездатність і зараження людей,
техніки і інше. Контроль опромінення
потрібен для того, щоб поглинені дози
радіації не перевищували допустимих
норм опромінення. Контроль радіоактивного забруденняпроводиться в медичних
закладах ДСМК всім постраждалим,членам
аварійно-рятувальних загонів та тим,
хто приймав участь у ліквідації наслідків
радіаційної аварії, а також майна і транспорту.
50. Організація
та здійснення часткової санітарної
обробки при зараженні об’єкта
хімічними речовинами.Часткова санітарна
обробка за допомогою вмісту ІПП-8. Вона
особливо ефективна при ураженнях СДОР
нервово-паралітичної і шкірнонаривної
дії. При відсутності стандартного пакета
ІПП-8 використовувати підручні засоби.
При частковій санобробці обробляти не
тільки відкриті ділянки шкіри, але і прилягаючі
до них частини одягу — комірець, манжети
і т.д. При
зараженні краплиннорідкими ОР необхідно, не знімаючи
протигаза, негайно провести обробку відкритих
шкірних покривів, забруднених ділянок
одягу, взуття, спорядження і маски протигаза.
Така обробка проводиться з використанням
індивідуального протихімічного пакету
(ІПП-8), причому краплі потрібно зняти
протягом 5 хвилин після попадання. При
відсутності ІПП-8 для часткової обрбки
модна застосовувати воду з фляги та мило.
У жодному випадку не можна користуватися
для часткової санітарної обробки шкіри
розчинниками (діхлоретан, бензин, спирт),
оскільки це посилить важкість ураження
(ОР розчиняється у розчинниках, розподіляється
на більшій площі, значно легше проходять
крізь шкіру).