Шпаргалка по "Екології"

За підпорядкуванням невоєнізовані формування ЦО поділяються на об’єктові і територіальні, за призначенням – на формування загального призначення і формування служб. Об’єктові формування призначені для ведення РіІНР в осередках ураження та в районах стихійного лиха безпосередньо на об’єктах. Використовуються за планами начальників ЦО об’єктів. Територіальні формування призначені для ведення РіІНР разом з об’єктовими формуваннями на найбільш важливих об’єктах на території міста, району, області, а також у районах стихійного лиха, катастроф та інших НС. Формування загального призначення утворюються для ведення РіІНР на об’єктах, у -осередках ураження та в районах стихійного лиха.

Формування служб ЦО призначаються для проведення рятувальних заходів і робіт, розвідки, знезаражування, надання медичної допомоги при проведенні РіІНР, а також для посилення і забезпечення дій формувань загального призначення при їх функціонуванні в осередках ураження та районах стихійного лиха. Організаційно складаються з загонів, команд, груп, бригад, дружин, ланок.

63. Формування  Цивільного захисту об’єкта господарювання.

Базою створення таких формувань є підп-ва, установи та орг-ції, їх люди, матер. та техн.і засоби. Адміністрація підпр-ва, установи несе відповідальність за створення, оснащення та підготовку цих формувань.

До формувань цивільного захисту об’єкта господарювання відносять: збірний загін (300чол), збірна команда (108), збірна група(45), рятівний загін (220), рятівна команда (105), рятівна група (35), розвідувальна група (16), група інженерної розвідки (21), аварійно-технічна команда (45), команда знезаражування (50), група знезаражування (15), пост спостереження (3), санітарна дружина (24). Оснащення формувань ЦО матеріально-технічними засобами відбувається в різних формах. Централізовані формування виконують завдання по ліквідації аварії та здійснюють аварійно-відбудовні роботи у випадку НС.

Об’єктові невоєнізовані формування поділяються на формування загального призначення та формування забезпечення.

Формування загального призначення створюються на базі допоміжних цехів, робота яких істотно не впливає на виробництво.

Формування забезпечення (служб ЦО) створюються на базі служб чи структурних підрозділів, виробнича діяльність яких найбільше відповідає характеру  завдань цих формувань. Спец техніка і майно знаходяться у постійній готовності для використання за призначенням.

64. Гідродинамічні-небезпечні  об’єкти. Можливі наслідки зруйнування  дамб та гребель.

Гідродинамічний небезпечний об’єкт –це споруда або утворення природи, що створює різницю рівнів води до і після нього, яка у разі її руйнування може привести до утворення проривної хвилі та зони затоплення, що може привести до загибелі людей, сільськогосподарських тварин і рослин, завдати шкоду суб’єктам господарської діяльності і навколишньому природному середовищу. Аварії на напірних гідроспорудах (греблях, дамбах) відносять до найбільш небезпечних для населення і навколишнього середовища техногенних аварій. Особливо катастрофічні наслідки виникають при руйнуванні гідроспоруд з проривом напірного фронту. Такі аварії, що призводять до неконтрольованого поширення з великою швидкістю води у вигляді хвиль прориву, прийнято визначати як гідродинамічні аварії (ГДА). При розташуванні в басейні ріки каскаду напірних гідроспоруд гідродинамічна аварія від руйнування греблі, що розташована вверх за течією, при несприятливому збігові обставин (проходження природного паводку, відмова водоскидних споруд внаслідок різних причин тощо), може призвести до послідовного, згідно з так званим ефектом «доміно», руйнування гребель, розташованих вниз за течією, й розвитку каскадної ГДА. Катастрофічні затоплення на території України можливі в результаті прориву гребель, руйнування великих гідровузлів на річках Дніпро, Дністер, Південний Буг та інші. Найбільшою потенційною небезпекою є прорив гребель Дніпровського каскаду гідровузлів (Київського; Канівського, Кременчуцького, Дніпродзержинського, Запорізького, Каховського) із загальним запасом води понад 43 км3. При їх руйнуванні зона затоплення може охопити територію семи областей України із загальною площею до 7 тис. км2. А при руйнуванні усіх гребель на території! України під затоплення можуть потрапити території десяти областей загальною площею] понад 8 тис. км2 з населенням майже 1,8 млн. осіб, в зоні затоплення може опинитись! понад 530 населених пунктів та близько 470 важливих об’єктів господарського! призначення.

65.Особливості  застосування засобів індивідуального  захисту в умовах зараження  радіоактивними речовинами.

Найпростіші засоби захисту органів дихання – ватно-марлева пов’язка. Ватно-марлева пов’язка вигот-ся із шматка марлі розміром 100×50 см. Його розстеляють на столі, посередині кладуть шар вати завтовшки 1—2 см (якщо немає вати, то її замінюють марлею в 5—6 шарів). Вільний край марлі по довжині загинають з обох боків на вату, а на кінцях роблять розрізи. Пов’язка повинна добре закривати ніс і рот, тому верхній її край має бути на рівні очей, а нижній — заходити за підборіддя. Нижні кінці зав’язують на тім’ї, верхні — на потилиці. Для захисту очей необхідно надіти спеціальні окуляри, які щільно прилягають до обличчя. Для захисту органів дихання людей у системі ЦЗ є протигази. Вони захищають органи дихання, обличчя й очі людини від радіоакт. речовин, небезпечних хім.. сполук і бактер. речовин, що знаходяться у повітрі. Ізолюючі протигази є спец. засобами захисту органів дихання, очей, обличчя від усіх небезпечних речовин, що містяться в повітрі. Застосовують їх, якщо фільтруючі протигази не забезпечують захист, а також коли у повітрі недостатньо кисню. Фільтруючі протигази при такому зараженні використовувати заборонено.

66.Захист продуктів  харчування та води від зараження  радіаційними речовинами.

Щоб уберегти продукти харчування і воду від зараження радіоактивними речовинами, необхідно, насамперед, ізолювати їх від зовнішнього середовища.

У домашніх умовах основним засобом захисту продуктів харчування  і води від зараження є збереження їх у тарі, що герметически закривається, або використання для  їхнього укриття захисних матеріалів (поліетиленової плівки, щільної папір, клейонки і т.п.).  Хліб, сухарі, кондитерські вироби варто загорнути в щільний папір і укласти в металеві  кастрюли, поліетиленові мішки. Цукор, муку, крупу, вермішель доцільно тримати в пакетах із щільного паперу.  Для більшої надійності ці продукти краще укласти в коробки, ящики, які викладені зсередини клейонкою або іншим плівковим матеріалом.  Гарний захист м’яса, ковбас, рибних виробів забезпечують  домашні холодильники.

Олія, молоко, рослинні жири краще зберігати в металевих або скляних банках із кришками, що щільно закриваються.  Для захисту овочів варто використовувати дерев’яні ящики, а потім укрити їх брезентом або іншою щільною тканиною.

Для укриття продуктів харчування в умовах сільської місцевості можна використовувати погреби, підпілля, овочесховища, склади й інші, спеціально підготовлені помешкання.  У них повинні бути забиті щілини в стінах, дверях, вентиляційні отвори.

Для захисту води варто використовувати термоси, графини, цебра, бідони, ванни. Весь посуд повинний, закриватися щільними кришками, а цебра і ванни  накриватися щільним матеріалом.

Запаси води необхідно створювати з розрахунку на кожну людину в добу від 10 до 15 літрів, тільки для приготування  їжі необхідно від 3 до 5 літрів.

У містах і населених пунктах, де є система водопостачання, подача води відбувається по трубам із водопровідною арматурою, що забезпечує надійний її захист.

67.Надання  першої медичної допомоги        ураженим СДОР

Медична допомога ураженим ОР і СДОР є невідкладною і відрізняється своєю специфікою.

Особливістю надання допомоги ураженим є послідовність виконання слідуючих заходів:

- припинення подальшого  надходження отрути в організмі;

- застосування специфічних  протиотрут (антидотів);

- відновлення і  підтримання функцій життево важних систем організму (дихання, кровообігу);

- застосування засобів  симптоматичної терапії.

Перша медична допомога надається на місці ураження чи в ближніх схованках і направлена на усунення перших признаків ураження ОР і попередження розвитку важких уражень. Надається вона самими військово-службовцями в порядку само- і взаємодопомоги, а також особовим складом підрозділів, які виділяються для рятувальних робіт Санітарні інструктори і фельдшери із складу цих підрозділів безпосередньо керують наданням першої медичноі допомоги і самі надають її найбільш тяжко ураженим.

Термін надання першої медичної допомоги складає до 5-10хв. з моменту надання симптомів інтоксикації, при цьому використовуються в першу чергу медичні засоби профілактики і надання медичної допомоги, які знаходяться в уражених. Слід відмітити, що застосування антидоту, який знаходиться в аптечці індив. найбільш ефективно в перші хвилини після появлення признаків інтоксикації і не попереджає розвитку важкої форми отруєння при його застосуванні через 5-10хв. і пізніше.

Обробка заражених ділянок шкіри в перші 1-2хв. попереджує ураження, через 5-10хв.- не виключає виникнення важкої форми отруєння.

68.Організація  захисту персоналу у сховищі.

Сховища ЦО – це споруди, які забезпечують комплексний захист укритих людей від дії факторів ураження НС. Сховища, які знаходяться в зонах можливого виникнення масових пожеж і в зонах ураження СДОР, забезпечують також захист укритих людей від високих температур, отруєння продуктами горіння і ураження СДОР. Сховища повинні забезпечувати можливість безперервного перебування в них  укритих людей на протязі 2 діб.Герметизація сховищ виконується для виключення проникнення всередину сховищ отруйних речовин, радіоактивної пилі, біологічних аерозолів, газоподібних продуктів горіння при пожежах і затікання повітряної ударної хвилі, а гідроізоляція  для виключення проникнення ґрунтових і поверхневих вод. Вентиляція і опалення.Сховища оборудуються механічними системами припливної і припливно витяжної вентиляції для підтримання допустимих теплових і вологих та газових параметрів повітря на протязі всього часу перебування в них людей. Система вентиляції сховищ повинна забезпечувати нормальну її роботу по режиму чистої вентиляції на протязі 48 годин і в режимі фільтровентиляції 12 годин. Для забезпечення водою сховище оборудується підключеним до зовнішньої водопровідної мережі водопроводом. В сховищах встановлюються промивні туалети з відводом стічних вод в зовнішню каналізаційну мережу.

69. Пост радіаційного  та хімічного спостереження.

Пост радіа. та хім. спостереження – позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту.Завдання:

Засоби. Об’єктові пости комплектуються та оснащуються приладами радіаційної (хімічної) розвідки та засобами індив. захисту за штатами і табелями(радіометр, рентгенометр, дозиметр, легкий захисний костюм, фільтруючий протигаз, респіратор Р-2 — на кожного, метеокомплект, захисні окуляри, засоби зв’язку та оповіщення). Склад: 3 чол.-командир і 2 розвідника:хімік,дозометрист).

70.Дії персоналу  при аварії на хімічно-небезпечному  обєкті.

Працівники здійснюють технічну експлуатацію апаратів та обладнання, де використовується НХР, сповіщають про виникнення аварії з НХР чергового диспетчера та чергову зміну по прямим телефонам, установленим безпосередньо на робочрму місці. Після закінчення оповіщення робітник виконує свої обов’язки відповідно до порядку, викладеному в робочій інструкції та плані локалізації і ліквідації аварій. Черговий диспетчер ХНО, отримавши повідомлення про аварію з НХР, повинен негайно сповістити персонал ХНО, оперативному черговому спеціально уповноваженого територіального органа виконавчої влади, міський відділ внутрішніх справ, а також спеціальні служби, що залучаються до проведення робіт в умовах аварії з НХР, та керівників підприємств, установ і організацій, які потрапляють у зону можливого хімічного забруднення.