Класифікація автоматизованих інформаційних систем (АІС). АІС загального призначення. Структура АІС

Ще одна характерна риса продукту - спроможність досліджувати код не тільки власне додатка, але і бібліотек третіх фірм, що динамічно підключаються бібліотек, а крім того, асемблерний код і код системних викликів.

Робота над помилками може вестися або в інтерактивному, або в пакетному режимі, коли вся діагностика зберігається у вигляді звітів. При цьому Purify інформує Оператора про можливі наслідки виявленої помилки: проявляться вони негайно або надалі. Програма повністю підтримує технологію OLE на рівні клієнтів і серверів, що дозволяє розробляти й налагоджувати складної багатокомпонентної системи. Нарешті, Purify підтримує багатопотокові і мультипроцесорні додатки, а також програми, виконувані на комп'ютерах із декількома процесорами.

 

3.4 Організація розробки, впровадження та супроводу інтегрованих інформаційних систем. Стандартизація в ІТ.

Стандарти

Назовем наиболее важные положения по постоянному улучшению в МС ИСО 9001:2000.

1. Высшее руководство должно продемонстрировать свою приверженность к разработке и улучшению СМК (п. 5.1).
2. Высшее руководство должно обеспечить, чтобы политика в области качества включала приверженность к выполнению требований и постоянному улучшению (п. 5.3).
3. Высшее руководство должно обеспечить планирование качества, которое должно включать постоянное улучшение СМК (п. 5.4.2).
4. Результаты анализа СМК руководством должны включать действия, относящиеся к улучшению СМК и ее процессов (п. 5.6.3 ).
5. Организация должна определять и своевременно обеспечивать необходимые ресурсы для внедрения и улучшения процессов СМК (п. 6.1).
6. Организация должна определить, спланировать и внедрить действия по измерению и контролю, необходимые для обеспечения соответствия и достижения улучшений (п. 8.1). Это включает определение потребности в использовании применяемых методов, включая и статистические.
7. Организация должна определять, собирать и анализировать соответствующие данные по определению пригодности и результативности СМК и выявлению возможности улучшений (п. 8.4).
8. Организация должна способствовать постоянному улучшению СМК путем внедрения политики в области качества, результатов аудиторских проверок, анализа данных, корректирующих и предотвращающих действий и анализа СМК со стороны руководства (п. 8.5.1).

3.5. Інформаційний менеджмент. Організація ефективного функціонування АІС та процесів їх розробки.

Поняття інформаційного менеджменту.

Менеджмент (відповідним терміном в українській мові є ’управління’) означає функцію – особливий вид діяльності, спрямований на ефективне керівництво людьми у різноманітних організаціях, а також певну сферу людського знання, яке допомагає реалізовувати цю функцію.

Задачі та цілі інформаційного менеджменту.

Концепція ІМ об’єднує наступні підходи: економічний, що розглядає питання залучення нової документованої інформації із урахуванням корисності та фінансових затрат; аналітичний, що базується на аналізі потреб користувачів щодо інформації та комунікації; організаційний, розглядає вплив інформаційних технологій на організаційні аспекти; системний, розглядає обробку інформації в організації, приділяючи особливу увагу оптимізації комунікаційних каналів, інформації, матеріальних коштів та інших витрат, методів роботи.

ІМ в організації виконує стратегічні, оперативні та адміністративні задачі. До стратегічних задач відносяться: створення інформаційної інфраструктури організації та управління інформаційними технологіями. Оперативні та адміністративні задачі мають більш вузький та підпорядкований характер.

інформаційний менеджмент – управління діяльністю, пов’язаною із створенням та використанням інформації в інтересах організації.

Основною ціллю інформаційного менеджменту є забезпечення ефективного розвитку організації шляхом регулювання різних видів її інформаційної діяльності.

У зв’язку з цим перед ІМ постає ряд певних задач.

Головною задачею ІМ являється інформаційна підтримка основної діяльності організації. Задача ІМ, з цієї точки зору, полягає в інтегруванні створених співробітниками індивідуальних інформаційних елементів системи ( документи, справи, технології) на основі програми пошуку та на базі пропозицій через Інтернет і відповідного маркетингу використовуваних інформаційних ресурсів.

         Наступна  задача ІМ полягає у переробці різноманітного ’масового продукту’, що пропонується на інформаційному ринку, в інформацію, релевантну діям – перехід від зовнішніх знань у знання, релевантні внутрішнім рішенням.

         Важливою  задачею ІМ являється вибір раціональних форм комунікацій, техніки та інформаційних технологій, а також характеристик інформаційних ресурсів, необхідних для досягнення цілей організації.

         Крім  того, ІМ розв’язує задачі планування, керівництва, контролю та організації документного забезпечення управління організацією за певними цільовими критеріями для підтримки узгоджених організаційно-інформаційних дій членів організації.

 

ІМ стосується всіх функцій управління сучасної організації. Управлінський цикл містить чотири функції, - це планування, організація, мотивація та контроль.

 

Функція планування – це діяльність суб'єкта по визначенню темпів, пропорцій, розвитку об'єктів управління. Планування здійснюється в різних варіантах і являється основою існування організації, підприємства, фірми тощо. Найпоширеніші на сьогодні оперативне й стратегічне.

 

Оперативне планування відображає поточну діяльність організації.

 

Стратегічне пов'язане з перспективами.

 

Функція стратегічного планування здобуває в цей час особливе значення. Її специфіка: особливість самого стратегічного управління.

 

Стратегічне управління – це управління, що орієнтоване на забезпечення "виживання" організації та її ефективного розвитку в умовах динамічно мінливого зовнішнього середовища.

 

На відміну від оперативного управління, стратегічне має інші критерії ефективності, а саме: своєчасність і точність реагування організації на зміни зовнішнього середовища.

 

Стратегічне планування - процес, що включає ряд стадій. Скласти стратегічний план, тобто визначити ті дії, які організація повинна зробити для виконання стратегії.

 

Планування складається з таких поетапних стадій:

 

1) Визначення місії організації.

Місія – це чітко виражена причина існування організації, що підкреслює її відмінності від аналогів.

2) Визначення цілей організації.

Ціль – це очікуваний, кінцевий результат. Саме через цілі, місія одержує реалізацію.

3) Аналіз середовища 

4) Аналіз стратегічних  альтернатив.

5) Вибір стратегії.

6) Реалізація стратегії.

7) Стратегічний контроль.

 

Стратегічний контроль здійснюється протягом усього періоду реалізації стратегії. Він сприяє досягненню цілей стратегії.

Значення планування в цілому полягає в тому, що плани підвищують ступінь результативності діяльності організації.

 

Організація ефективного функціонування АІС та процесів їх розробки

Ефективність діяльності управлінського апарату організації залежить від цілого ряду факторів:

·       Забезпечення організаційною й обчислювальною технікою;

·       Використання сучасних технологій;

·       Розподіл посадових обов'язків у рамках управлінської ланки;

·       Інформаційне забезпечення управлінської діяльності;

Інформація являє собою найважливіший організаційний ресурс. Вона входить у загальний комплекс ресурсів фірми, поряд з кадровими, фінансовими й т.д. Інформація має багато спільних рис із іншими ресурсами:

- Інформацію необхідно планувати  з точки зору виявлення потреби  в ній організації;

- Витрати на одержання й використання  інформації можна оцінити з економічної точки зору й вони повинні входити в загальний баланс організації.

- Інформаційні потреби можуть  і повинні бути співвіднесені  з можливостями їхнього задоволення, як із внутрішніх, так і зовнішніх  джерел.

При споживанні інформація не зникає, а змінює свою цінність.

 

Поняття інформаційних систем менеджменту.

Для більш ефективної організації й використання інформації багатьма західними фірмами були розроблені інформаційні системи менеджменту (ІСМ). Інформаційна система менеджменту - це система збору інформації, що обробляє й представляє її у формі, найбільш зручній для прийняття на її основі рішень, і розподіляюча її між кінцевими користувачами. Для прийняття рішень на основі  інформації, остання повинна бути точною, своєчасною, доречною, легко доступною та представленою в необхідному форматі.

Для розробки конкретної ІСМ необхідно насамперед встановити мету її створення, визначити можливі обмеження, визначити джерела одержання інформації й канали її редистрибуції, і тільки потім приступати до конкретного планування. У процесі розробки необхідно забезпечити тісні контакти між розробниками та кінцевими користувачами. Підтримка підтримки менеджерів при прийнятті ними рішень полягає в:

- своєчасному попередженні менеджерів  про можливі проблеми в майбутньому;

- одержанні інформації, яка буде  використовуватись при прийнятті  рішень;

- автоматичному прийнятті системою  дрібних рішень, не потребуючи  втручання менеджера;

- автоматизації рутинних операцій.

Наступним кроком після визначення цілей створення інформаційної системи є чітке визначення цілей використання інформації. Конкретні цілі залежать від менеджера, що цією інформацією буде користуватися. Після визначення цілей використання інформації можна визначити й джерела її одержання.

Потім необхідно ’зібрати’ систему. Для цього треба спочатку позначити всі потоки інформації (наприклад, такі як, звіти щодо маркетингової діяльності й продажу), визначити спосіб зберігання інформації, метод її введення в систему, а також обладнання, яке буде для цього використовуватися. Так як для рішення одного завдання теоретично можна розробити безліч різних систем, то необхідно також ураховувати кінцеву вартість інформаційної системи, її технічні характеристики й прийнятність для конкретного користувача.

При введенні системи в дію потрібно навчити всіх потенційних користувачів роботі з нею, пояснити принцип її дії, а також показати, які саме вигоди несе використання системи.

До сучасних технічних засобів автоматизації інформаційно-управлінської діяльності відносять такі:

1. персональні комп'ютери, об'єднані  в мережі;

2. електронні друкарські машинки;

3. текстообробні системи ( проблемноорієнтовані  комп'ютерні системи, що мають  більші функціональні можливості);

4. копіювальні машини;

5. комунікаційні засоби, телефонна техніка;

6. засоби для автоматизації введення  архівних документів і пошуку  інформації (це також і нетрадиційні  носії інформації: магнітні диски  й стрічки, мікрофільми, диски з  оптичними записами);

7. засоби для обміну інформацією - “електронна пошта”;

8. відеоінформаційні системи;

9. локальні комп'ютерні мережі;

10. інтегровані мережі установ.

 

 

 

 

3.6. Авторське право.

Авторське право - це право інтелектуальної власності на літературний, художній та інший твір, тобто право особи на результат своєї інтелектуальної, творчої праці.

Об'єктами авторського права є твори, а саме:

1) літературні та художні твори

 2) комп'ютерні програми;  
3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;  
4) інші твори.  
Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.  
Комп'ютерні програми охороняються як літературні твори. Така охорона поширюється на комп'ютерні програми незалежно від способу чи форми їх вираження.

 Компіляції даних (бази даних) або іншого матеріалу охороняються як такі. Ця охорона не поширюється на дані або матеріал як такі та не зачіпає авторське право на дані або матеріал, що є складовими компіляції.  
Не є об'єктами авторського права:  
1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;  
2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади;  
3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;  
4) інші твори, встановлені законом.  
Суб'єкти авторського права: 
1. Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).  
2. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.  
Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.  
Автору належать такі особисті немайнові права:

     1) вимагати визнання  свого авторства шляхом зазначення належним чином імені  автора  на  творі  і його примірниках і за будь-якого  публічного  використання  твору,  якщо  це   практично можливо;