Отчет по практике в АО '' Государственная акционерная компания''

2.5.3. Робота з електронною поштою.

Гіперпосилання. Електронна пошта (скорочено ел. пошта) – швидкий і зручний спосіб спілкування. Електронну пошту можна використовувати для:

Надсилання й отримання повідомлень. Повідомлення електронною поштою можна надіслати будь-кому, хто має адресу електронної пошти. Повідомлення надходить до вхідної папки електронної пошти одержувача за кілька секунд або хвилин, незалежно від того, де живе ця особа: у сусідній квартирі чи на іншому краю світу. Можна отримувати повідомлення від будь-кого, хто знає вашу електронну адресу, а далі читати їх і відповідати.

Надсилання й отримання файлів. Окрім звичайних текстових повідомлень,

електронною поштою можна  надсилати майже всі типи файлів: документи, зображення та музику. Файл, відправлений у повідомленні електронної  пошти, називають вкладенням.

Надсилання повідомлень кільком особам. Повідомлення електронної пошти можна надсилати кільком адресатам водночас. Одержувачі можуть відповідати цілій групі, що дозволяє проводити групові обговорення.

Пересилання повідомлень. Отримавши повідомлення електронною поштою, його можна переслати іншій особі не перенабираючи.

Адресу електронної  пошти можна отримати від інтернет-провайдера або під час реєстрації на службі веб-пошти. Адреса електронної пошти  складається з імені користувача (будь-якого псевдоніма, не обов’язково справжнього імені), символу «@» та імені інтернет-провайдера або служби веб-пошти (наприклад, abc@example.com).

Головна перевага електронної пошти над телефоном  і звичайною поштою – її зручність. можна надіслати повідомлення будь-коли. Якщо одержувачів немає біля комп’ютера чи в онлайні (тобто їхні комп’ютери не підключені до Інтернету), вони побачать відправлене їм повідомлення під час наступної перевірки своєї електронної поштової скриньки. Якщо одержувач працює в онлайні, можна отримати відповідь за лічені хвилини.

Окрім того, надсилання електронної пошти безкоштовне. На відміну від надсилання звичайного листа, не потрібно купувати марку або  платити за послугу, незалежно від  того, де живе одержувач. Потрібно оплачувати тільки підключення до Інтернету або спеціальну програму електронної пошти.

 Типовий  спосіб заповнення вікна повідомлення  у програмі електронної пошти. 

У полі Кому введіть адресу електронної пошти принаймні одного одержувача.

 

Надсилаючи  повідомлення кільком одержувачам, розділяйте адреси електронної пошти крапкою з комою (;). У полі Копія можна ввести адреси

електронної пошти  додаткових одержувачів – осіб, яким слід ознайомитися з повідомленням, але не потрібно відповідати на нього. Вони отримають таке ж повідомлення, що й адресати в полі Кому. Якщо додаткових одержувачів немає, залиште це поле пустим. У деяких програмах електронної пошти передбачено ще й поле Прихована копія (ПК) – воно дає змогу надсилати повідомлення, приховуючи від інших одержувачів певні імена та адреси електронної пошти.

У полі Тема введіть тему повідомлення.

У великій пустій області введіть своє повідомлення.

Щоб вкласти  в повідомлення файл, натисніть на панелі інструментів (розташованій просто під рядком меню) кнопку Вкласти файл до повідомлення. Знайдіть файл, виділіть його та натисніть кнопку Відкрити. Файл з’явиться в полі Вкласти у заголовку повідомлення. Щоб надіслати повідомлення, натисніть кнопку Надіслати.

У більшості  програм і веб-служб електронної  пошти передбачено папку «Вхідні», де можна прочитати отримані повідомлення. Для отримання нових повідомлень може знадобитися натиснути кнопку Надіслати й отримати або щось подібне. Щоб побачити список отриманих повідомлень, виберіть у списку «Папки» програми електронної пошти папку«Вхідні». Адресовані вам повідомлення електронної пошти мають з’явитися у списку повідомлень.

Зазвичай у  списку відображаються такі відомості  про повідомлення: відправник, тема та час отримання.

Щоб прочитати  повідомлення, клацніть його у списку повідомлень. Вміст повідомлення може відображатися під списком повідомлень, в області

попереднього перегляду. Щоб переглянути повідомлення в  окремому вікні, двічі клацніть його мишею у списку повідомлень. Щоб відповісти на повідомлення, натисніть кнопку Відповісти.

 

Гіперпосилання  або просто посилання є найпопулярнішим  елементом 

Web-сторінок. З їх допомогою користувач може переходити до різних частин поточної сторінки, звертатися до інших сторінок або Web-вузлів. Посилання організовується у такий спосіб. На вихідній Web-сторінці визначається відправна точка посилання, наприклад, підкреслене слово або малюнок. На цільовій Web-сторінці задається точка призначення посилання, що відповідає як конкретному HTML-елементу (тексту, малюнку, аудіо- або відео кліпу), так і документів в цілому. Відправна точка посилання задається тегом <A>. Ім’я цього тегу походить від першої літери слова anchor – якір. Сам елемент А називається елементом прив’язки або якірним елементом. Усередині тегу <A> ставиться обов’язковий атрибут href, за допомогою якого визначається точка призначення посилання (цільовий ресурс). Між тегами <A> і </A> розміщається текст посилання або елемент малюнка. В атрибуті href зазначене лише ім’я файла, що відповідає відносному посиланню на файл, який розміщений у тій самій папці, що і вихідний документ. Якщо потрібно посилатися на ресурсурс, розміщений у World Wide Web, то в атрибуті href указується URL цього ресурсу. Мова HTML підтримує внутрішні і зовнішні гіперпосилання. Якщо посилання здійснює перехід у межах того самого документа, то його називають внутрішнім. Такі посилання застосовують у великих документах для переміщення по розділах. Якщо посилання забезпечує перехід до іншого документа, розташованого на іншому Web-вузлі, то це зовнішнє посилання. Локатор URL ресурсу, на який вказує посилання, може бути абсолютним і відносним. Абсолютний містить усі компоненти, необхідні для того, щоб браузер зміг знайти Web-сторінку в неосяжній мережі WWW. Але якщо посилання вказує, що містить на тому самому вузлі, що і вихідний документ, зручніше користуватися скороченим записом URL, у якому вказується тільки папка і файл. Такий запис адреси називається відносним URL.

 

ІІІ Розділ. Виробничі  завдання на виробничих місцях.

3.1. АРМ  менеджера.

Автоматизоване  робоче місце – це сукупність технічних, інформаційних, програмних та математичних засобів для суттєвого підвищення ефективності всіх процесів обробки інформації та підтримки прийняття управлінських рішень керівниками всіх рівнів управління. Основні принципи побудови АРМ менеджера:                                                                                                                                               • Використання сучасної комп'ютерної техніки, яка поєднується в єдину локальну мережу підприємства, з виходом на регіональні та глобальні мережі.                                                                                                    • Встановлення стандартного та спеціалізованого програмного забезпечення                                                                 • Використання єдиної бази даних автоматизованої інформаційної системи управлінню підприємством.                                                                                                                                                                                   • Зведення всіх процедур обробки інформації де трьох класів: інформаційного, логічно - аналітичного та оптимізаційного.                                                                                                                                                                                • Розробка простого для оволодіння та зручного для користування інтерфейсу програми

Оперативно  зібрана і оброблена вірогідна  інформація — єдина й використовується всіма користувачами на всіх рівнях управління, насамперед під час вироблення та прийняття управлінських рішень, а також в обліку, складанні зведеної звітності тощо. Автоматичне (на основі ознаки критерії втручання) і автоматизоване (на основі ознаки в який строк) забезпечення об'єктивно необхідною інформацією менеджерів звільняє їх від технічної роботи, пов'язаної із збиранням, обробкою та елементарним аналізом цієї інформації, і дає змогу займатися творчою працею, розробляти й застосовувати нові, продуктивніші методи управління й т. ін. Концепція такого інформаційного забезпечення менеджменту базується на чіткій формалізації

 

 

делегованих менеджерами  вищого рівня відповідальності, повноважень  і підзвітності менеджерів нижчого  рівня, на основі яких розробляються (в  формалізованому вигляді) їхні функціональні права й посадові обов'язки, визначається міра відповідальності за прийняте або не прийняте те чи інше управлінське рішення. Таким чином, забезпечення об'єктивно необхідною інформацією менеджерів і фахівців усіх рівнів може позитивно впливати на створення раціональної організаційної структури управління на об’єкті, а також дає змогу застосовувати нові методи управління, використовувати єдину вірогідну інформацію в управлінні всіма ланками, підвищувати продуктивність праці і загальний рівень культури управління тощо. Зокрема, зростуть оперативність і якість управління в цілому за рахунок можливої своєчасної підготовки і прийняття управлінських рішень.

3.1.1. Засоби ведення розрахунків для  виробничих потреб.

У процесі господарської діяльності підприємства вступають у різні розрахункові відносини з постачальниками та підрядниками. Підприємства здійснюють різні розрахунки як безготівкового порядку, так і з використанням готівкових коштів, векселів, товарообмінних операцій. Щоб уникнути порушень і зловживань під час здійснення розрахункових операцій, потрібно проводити постійний контроль за їх проведенням та відображенням у бухгалтерському обліку. Оскільки основну частину закуплених сировини, матеріалів, товарів, послуг підприємства отримують від постачальників, то основну частину розрахункових операцій становлять розрахунки з постачальниками і підрядниками. 
  Метою аудиту розрахунків є встановлення правильності ведення розрахунків з постачальниками за отримані товарно-матеріальні засоби, послуги, підтвердження законності виникнення дебіторської і кредиторської заборгованості, її достовірності і реальності погашення на підставі показників фінансової звітності відповідно до чинного законодавства. Завданнями аудиту розрахунків з постачальниками є:

 встановлення  наявності і правильності оформлення  документів з поставки ТМЦ  (договорів, рахунків-фактур, актів  звіряння розрахунків);

 встановлення  правильності здійснення вказаних  операцій та відображення їх  у обліку, а також перевірка своєчасності, правильності та достовірності здійснених розрахунків грошовими коштами, законності, достовірності та правильності відображення в обліку здійснених розрахунків з використанням векселів та товарообмінних операцій;

 визначення  правильності оцінки отриманих товарів при бартерних (товарообмінних) операціях;

 підтвердження  повноти і своєчасності оприбуткування  отриманих товарів і обліку  виконаних робіт. 
Для досягнення поставлених завдань необхідно отримати аудиторські докази, використовуючи різні прийоми і джерела отриманої інформації. Джерелами інформації для перевірки вказаних розрахунків є:

 законодавчі  і нормативні акти, що регулюють  питання організації обліку і  оподаткування розрахункових операцій (Закон України «Про податок  на додану вартість», П(С)БО 7 «Основні засоби», 8 «Нематеріальні активи», 9 «Запаси», 10 «Дебіторська заборгованість», 16 «Витрати», План рахунків бухгалтерського обліку, Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку тощо);  наказ про облікову політику підприємства;  договірна документація на постачання товарно-матеріальних засобів, виконання робіт і послуг;  журнал реєстрації рахунків-фактур постачальників;  рахунки-фактури постачальників;

 журнал реєстрації  довіреностей на отримання товарно-матеріальних засобів;

 акти звіряння  розрахунків; акти інвентаризації  розрахунків.

 

 

 

Для ефективності проведення аудиту розрахунків з  постачальниками і підрядниками аудитору необхідно визначити, які  методи та прийоми будуть використовуватись  ним для отримання аудиторських доказів, та скласти програму розрахунків з постачальниками. Під час аудиту вказаних операцій аудитором можуть застосовуватись прийоми:

 — правова  оцінка укладання договорів на  постачання продукції;

 — застосування  письмового підтвердження від  третіх осіб;

 — перевірка  документів, отриманих суб’єктами  підприємницької діяльності від  третіх осіб. 
При проведенні розрахунків з постачальниками аудитору перш за все необхідно оцінити систему внутрішнього контролю на підприємствах. При цьому можуть також застосовуватись прийоми опитування (письмові чи усні) працівників підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

У результаті проходження  технологічної практики в філії ‘’Зборівський райавтодор ‘’ з 14.01.13 по 25.01.13р.р я навчилася:

  1) виконувати  обов'язки оператора комп'ютерного  набору або оператора АРМ, вести  діловодство з застосуванням  комп'ютерних технологій, а саме:

- професійно  оформляти текстові документи за допомогою сучасних текстових процесорів (створювати і використовувати стилі і шаблони різних типів, створювати серійні документи методом злиття, користуватися засобами колективної роботи над документами, користуватися навичками створення автоматичних змістів, індексів і посилань, користуватися навичками створення і використання колонтитулів);

- оформляти  табличні дані у виді електронних  таблиць, проводити різноманітні  обчислення над ними, проводити  аналіз даних за допомогою  сучасних електронних табличних процесорів;

- працювати  з комп'ютерною периферією і  з різними носіями інформації;

- виконувати  коригувальні дії у випадку  появи збоїв у роботі комп'ютерного  устаткування;

  2) виконувати  операції технологічного процесу  обробки інформації (прийом і контролю вхідних даних, підготовки, висновок і передачі вихідної інформації);

  3) представляти  результати математичних обчислень  у графічній формі, використовуючи  інформаційні технології;

4) виконувати  операції з базами даних (уведення, обробка, нагромадження, систематизація, висновок інформації).