1 Дати
визначення поняття інформаційна база
Основу комп’ютерної IС становить інформаційна
база (IБ), що являє собою сукупність упорядкованої
інформації, використовуваної при функціонуванні
IС. Iнформаційна база має на меті забезпечити
взаємообмін інформацією між структурними
одиницями комп’ютерної IС, а також інформаційними
системами різних рівнів управління. Успіх
створення єдиної інформаційної бази
істотно визначається уніфікацією та
стандартизацією її складових. Тут класифікації
та кодуванню техніко-економічної інформації
відводиться особлива роль, оскільки вони
є засобами, що забезпечують взаємний
обмін інформацією між людиною і ЕОМ. IБ поділяється на
позамашинну і внутрішню (або машинну). Позамашинна
інформаційна база становить сукупність
використовуваних при фукціонуванні інформаційної
системи сигналів і документів у формі,
доступній для сприймання людиною без
використання засобів обчислювальної
техніки. Машинна (внутрімашинна)
інформаційна база інформаційної системи
- це сукупність використовуваних в інформаційній
системі даних на машинних носіях системи.
Iнформаційна база притаманна всім без
винятку об'єктів незалежно від рівня
управлінської техніки. Iнформаційна база
в умовах використання ЕОМ може бути побудована
як єдина база даних АБД або як сукупність
декількох таких баз. Щодо видів управління
інформаційна база об'єкта (наприклад,
підприємства) ділиться на IБ того чи іншого
виду управління, наприклад, організаційно-економічного,
соціального, технологічного. З позицій
структурних підрозділів об'єкта управління,
використовуваних ресурсів відрізняють
IБ його підрозділів (виробничих, комерційних)
за такими ознаками: предметами та засобами
праці тощо. Згідно стадіями (функціями)
управління розрізняють інформаційні
бази прогнозування, планування, обліку
і т.д. Отже, IБ об'єкта ділиться на ряд підсистем,
які розглядаються як об'єкт управління,
тобто самостійні системи.
2
Охарактеризувати засоби формалізованого
описування економічної інформації у
ІС
Основою информаційної
системи є інформаційна база (ІБ),
що являє собою сукупність упорядкованої
інформації, використовуваної при функціонуванні ІС і забезпечує
взаимообмен інформацією між структурними
одиницями ІС, а також інформаційними
системами різних рівнів керування.
Класифікація й кодування
- це дві невіддільних частини одного
процесу - перекладу різноманітної
економічної інформації із природної
мови на формалізовану мову ЕОМ.
Ціль класифікації
й кодування - упорядкування й
взаємоузгодження різних предметів, понять,
властивостей або інших елементів
інформації. Використання кодів дозволяє
значно скоротити обсяги інформації й
трудомісткість її обробки на всіх етапах
технологічного процесу автоматизованої
обробки даних. Класифікація —
розподіл множини об'єктів на частини
по їхній подобі або відмінності відповідно
до прийнятих методів. Найбільш розповсюдженими
класифікаційними угрупованнями є : клас, група, вид,
тип. Засобами вираження результатів
класифікації є кодування. Кодування —
створення й присвоєння коду класифікаційному
угрупованню й об'єкту класифікації (або
процес присвоєння об'єкту певного коду).
Матеріальним втіленням класифікації
й кодування є класифікатор. Класифікатор —
офіційний документ, що являє собою систематизований
перелік назв і кодів класифікаційних
угруповань або об'єктів класифікації.
Відповідно до встановлених категорій
науково-технічної документації загальнодержавні
класифікатори по статусі їхнього твердження
й застосування прирівнюються до державних
стандартів, галузеві - до галузевих стандартів,
класифікатори підприємств - до стандартів
підприємств. При використанні в системах
різних категорій класифікаторів варто
застосовувати таблиці, що перекодують,
а для переходу від одного класифікатора
до іншого - алгоритми агрегування й дезагрегування.
3 Дати
визначення та основні поняття класифікації
економічної інформації Класифікація — поділ множини
об’єктів на частини за їх подібністю
або відмінністю згідно з прийнятими методами.
Система класифікації — сукупність методів
і правил класифікації та їхній результат.
Об’єкт класифікації — елемент класифікованої
множини.Ознака класифікації — властивість
або характеристика об’єкта, за якою виконується
класифікація. Залежно від здійснюваних
в управлінні функцій розрізняють планову,
облікову та регулюючу інформацію. Планова
містить директивні вказівки про розвиток
конкретного об`єкта управління та його
складових. Облікова
інформація відображає господарські процеси
у вигляді натуральних, трудових і вартісних
показників. Регулююча,
на її основі приймають рішення щодо регулювання
параметрів виробництва або планових
завдань. За стадіями утворення
економічну інформацію поділяють на первинну
та похідну. Первинна
відображає виробничо-господарські процеси
в момент їх проходження. Похідна
інформація є результатом обчислень і
поділяється на проміжну, що підлягає
подальшій обробці, та результативну. Як первинна, так
і похідна економічна інформація може
бути змінною (робочою, оперативною) і
постійною. До першої належать показники
разового використання. Постійні дані
використовуються багаторазово, тобто
вони характеризуються деякою стабільністю. За об`єктивністю
відображення явищ, подій, господарських
операцій інформацію розподіляють на
достовірну і недостовірну. За насиченістю реквізитами
- на недостатню, достатню та надлишкову. Інформація надходить
працівникам апарату управління як із
власних структурних підрозділів, так
і від інших організацій. За цією ознакою інформацію
поділяють на внутрішню і зовнішню. І, насамкінець, інформацію,
що надходить до об`єкта управління, називають
вхідною, а інформацію від об`єкта - вихідною.
4 Дати
визначення та основні поняття кодування
економічної інформації Кодування
інформації — це процес позначення множини
об’єктів або повідомлень набором символів
заданого алфавіту на основі сукупності
певних правил. Класифікація здійснюється
за допомогою кодування: цифрові, буквені,
буквено-цифрові. Залежно від основи коду
(кількості символів в алфавіті) коди підрозділяються
на двійкові, десяткові, шестнадцатиричные
й т.д. Залежно від використаних правил
кодування коди можуть бути змінної або
постійної довжини. Кожен код характеризується
алфавітом, основою та структурою коду.
Алфавіт - сукупність знаків, які використовуються
для його створення. Основа коду-кількість
знаків у цьому алфавіті. Структура-послідовність
розміщення знаків у коді. Алфавіт, основа,
структура задають якість коду. У процесі кодування
економічної інформації необхідно вирішити
три основних завдання: *однозначного
позначення (ідентифікації) кожного об'єкта
заданої безлічі, *кодування деякої сукупності
властивостей (атрибутів) об'єкта, *забезпечення
інформаційної надійності й вірогідності
на всіх етапах обрабоки даних.Тому код
будь-якого об'єкта складається з ідентифікаційної
частини, інформаційного блоку (набір
кодів, які відповідають властивостям
даного об'єкта) і додаткових розрядів,
які забезпечують захист усього коду від
можливих помилок. Найчастіше використовуються
такі методи кодування: порядковий; серійно-порядковий;
послідовний; паралельний. 1. Порядковий
або реєстраційний-порядковий номер. 2.
Серійно-порядковий-закріплення серій,
діапазонів за об’єктами. 3. Послідовний-використання
кодів послідовно розміщених класифікаційних
угрупувань (ієрархічний). 4. Паралельний-утворення
коду з незалежних угрупувань (фасетний).
Місткість коду визначає кількість закодованих
одиниць без порушення структури коду.
5 Охарактеризувати
основні методи класифікації та кодування економічної інформації Метод класифікації – це сукупність правил створення
системи класифікаційних угруповань та
зв"язків між ними. Розрізняють три
методи класифікації: ієрархічний, фасетний, змішаний. Ієрархічний
метод класифікації характеризується
тим, що початкова множина об"єктів
ТехнікоЕкономічної Інформації послідовно
поділяється на угруповання (класи) першого
рівня поділу, потім – другого і так далі.
Сукупність угрупувань при цьому утворює
ієрархічну деревоподібну структуру,
яку зображають у вигляді гілястого графа. Ієрархічний
метод класифікації характеризується
глибиною (кількістю рівнів класифікації),
ємністю (глибина та кількість створених
на кожному рівні угруповань) та гнучкістю
(добра пристосованість для ручної обробки
та велика інформативність кодів). Основним
недоліком цього методу є жорсткість структури,
яка зумовлена фіксованістю ознак та їх
послідовністю. Зміна хоча б однієї ознаки
призводить до перерозподілу класифікаційних
угруповань. Фасетний метод
компенсує недоліки ієрархічного методу
класифікації. При цьому методі класифікації
початкова множина об'єктів може незалежно
поділятися на класифікаційні угруповання
з використанням однієї з образних ознак.
Кожна ознака фасетної класифікації відповідає
фасеті, яка є списком значень цієї класифікації.
Система класифікації може бути подана
переліком незалежних фасетів (списків),
які містять значення ознак класифікації. Змішаний-використання
двох попередніх методів. Кодування
інформації — це процес позначення
множини об’єктів або повідомлень набором
символів заданого алфавіту на основі
сукупності певних правил. Існує 4 методи кодування
інформації: 1. Порядковий або реєстраційний-порядковий
номер. 2. Серійно-порядковий-закріплення
серій, діапазонів за об’єктами. 3. Послідовний-використання
кодів послідовно розміщених класифікаційних
угрупувань (ієрархічний). 4. Паралельний-утворення
коду з незалежних угрупувань (фасетний).
6 Визначити
місце та роль єдиної системи класифікації
і кодування техніко-економічної інформації
у ІС
Єдина система класифікації і кодування
ЄСКК являє собою комплекс взаємозв'язаних
класифікаторів техніко-економічної інформації,
пристосованих до безпосередньої обробки
засобами обчислювальної техніки з автоматизованою
системою ведення цих класифікаторів.
ЄСКК ТЕІ встановлює склад та зміст робіт
із класифікації та кодування техніко-економічної
Інформації, єдиний порядок планування
та виконання цих робіт у країні.
Результатом робіт з класифікації та кодування,
є розробка класифікаторів, причому не
лише різних видів, а й різних категорій.
Залежно від сфери застосування розрізняють
класифікатори таких категорій: загальнодержавні,
міжгалузеві, галузеві та підприємств.
Отже, класифікацію доцільно розглядати
як діяльність, пов'язану з вивченням множини
техніко-економічних об'єктів і їх властивостей,
із систематизацією згаданих об'єктів,
упорядкуванням і об'єднанням в угруповання
згідно з обраними ознаками класифікації,
а також розробкою оптимальних методів
і систем класифікації, і спрямовану на
досягнення максимальної ефективності
обробки ТЕЇ на ЕОМ.
Кодування ТЕІ слід також розглядати як
діяльність, пов'язану і присвоєнням кодів
об'єктам техніко-економічної інформації,
їх властивостям і угрупованням у вигляді
цифрових кодів згідно з обраним методом
кодування і спрямовану також на досягнення
ефективної обробки інформації на ЕОМ
та забезпечення достовірності обробки.
Результат діяльності з класифікації
та кодування техніко-економічної інформації
розглядається як нормативно-технічний
документ, що встановлює перелік кодів
і назв об'єктів класифікації, є обов'язковим
для застосування на різних рівнях управління
народним господарством відповідно до
Його категорії та розроблений і застосований
в установленому порядку. Основною метою
створення ЄСКК ТЕІ є стандартизація Інформаційного
забезпечення процесів управління народним
господарством на основі застосування
засобів обчислювальної техніки. Ця мета
зумовлена тим, що роботи в галузі ЄСКК
ТЕІ зрештою спрямовані на підвищення
ефективності управління народним господарством
шляхом стандартизації та уніфікації.
7 Розкрити
порядок створення впровадження і
ведення класифікаторів
Класифікатор ТЕI — це офіційний документ,
який містить систематизований звід назв
і кодів класифікаційних угруповань, а
також назв і кодів об’єктів класифікаційної
множини. Залежно від рівня
затвердження та сфери застосування класифікатори
ТЕI поділяються на три категорії:
загальнодержавні, галузеві (відомчі)
та класифікатори об’єднань, підприємств,
установ. У практиці розробки
та організації використання класифікаторів
вирізняють ряд стадій: 1-ша — організація
розробки класифікатора, складання та
затвердження технічного завдання;
2-га — складання та затвердження методики
розробки класифікатора; 3-тя — розробка
проекту класифікатора та розсилання
його на відгук; 4-та — обробка відгуків,
редагування класифікатора, експериментальна
перевірка; 5-та — затвердження і реєстрація
класифікатора; 6-та — видання класифікатора;
7-ма — організація ведення класифікатора;
8-ма — упровадження класифікатора. Науково-методичне
керівництво розробкою, веденням і впровадженням
класифікаторів на підприємствах або
в установах здійснюють відповідні служби,
які розробляють і стандартизують інформаційне
забезпечення комп’ютерних систем.Упровадження
загальнодержавних класифікаторів передбачає
їх використання при кодуванні реквізитів
форм економічних документів і кодування
всіх номенклатур, використовуваних при
виконанні економічних розрахунків. З
метою обліку, уніфікації та скорочення
кількості класифікаторів ТЕI, що використовуються
в IС обробки даних, затверджені в установленому
порядку класифікатори підлягають реєстрації.
У процесі розробки комплексу класифікаторів
постала потреба їх ведення. Система ведення
класифікаторів — це сукупність служб,
засобів і методів, які забезпечують підтримку
класифікаторів в актуальному стані та
інформаційне забезпечення абонентів. Отже, система ведення
класифікаторів — це складна інформаційна
система, основні завдання якої такі:
створити інформаційні масиви у вигляді
еталонних і контрольних примірників
класифікаторів; присвоїти коди та
назви новим об’єктам і угрупованням
та внести зміни до відповідних класифікаторів;
повідомити абонентам системи ведення
про зміни, які виникли в класифікаторах;
надати інформаційні послуги користувачам
за їх запитами на основі чинних класифікаторів;
удосконалити класифікатори і змінити
ознаки класифікації при зміні характеру
розв’язуваних задач; організувати
взаємодію служб і органів у складі загальнодержавної
служби ведення. Ведення класифікаторів
може відбуватися вручну і за допомогою
обчислювальної техніки. В останньому
випадку створюються автоматизовані системи
ведення класифікаторів.
8 Дати
характеристику сутності штрихового кодування.
Навести приклади застосування технології
штрихового кодування
Кодування призначене для формалізованого
опису семантики (назв) різноманітних
аспектів даних, які використаються в
керуванні народним господарством, для
підвищення ефективності автоматизованої
обробки економічної інформації. Штрихові
системи кодування з'явилися як метод
маркування товарів для ідентифікації
руху величезних мас товарів на всьому
шляху від виробника до споживача. У серпні
1996 р. Міністерство зовнішніх економічних
зв'язків і торгівлі України затвердило
положення про штрихове кодування товарів.
Кодування товарів й одиниць обліку підприємницької
діяльності здійснюється Асоціацією Товарної
Нумерації України «ЕАN-УКРАИНА». Розроблено
Державні стандарти України й Керівний
нормативний документ по штриховому кодуванню
й електронному обміну інформацією. Штрихове кодування
ґрунтується на застосуванні двійкової
системи вирахування: інформація запам'ятовується
як послідовність нулів й одиниць, причому
широкі смуги означають 1, вузькі - 0. В Україні застосовуються
кілька видів штрихових кодів EAN: EAN/UРС
- застосовується для маркірування одиниць
обліку, які враховуються через касові
апарати;
ITF - для маркування товарів, які не призначені
для проходження через касові апарати;
UСС/EAN-128 - найбільш зроблений, компактний
і надійний алфавітно-цифровий код не
фіксованої довжини, що крім ідентифікації
товарів забезпечує стандартизацію даних
про строки придатності товарів, ідентифікацію
партій і серій товарів, одиниць і точності
виміру й ін.;
EAN-13 - тринадцатирозрядний код, що застосовується
для одиниці постачання, що містить різні
товари. ЕАN-14 – чотирнадцятирозрядний
код з прямокутним контуром. Аналогічно
коду ЕАN-13 він складається з 13 розрядів
тієї ж послідовності та одного додаткового
знаку, що ставиться першим і відображає
специфіку упаковки (1 – групова упаковка,
2 – упаковка партій в контейнер і т. д.). Структура коду:
перші три цифри означають країни-виробника,
наступні чотири цифри - код підприємства-виробника,
далі п'ять цифр - код продукту, остання
цифра - контрольне число. Застосування:
Сфера послуг. Кодування та маркування
штриховими кодами виду послуг, їх вартості
та термінів оплат дозволяє автоматизувати
облік надання послуг та контроль їх оплати.
Облік документів. Штрихові коди застосовуються
для маркування документів з метою контролю
їх проходження та автоматизованого доступу
до електронних копій в базах даних. Маркування
здійснюсться штриховим кодом UCC/EAN-I28.
Гуртова торгівля. Автоматизовані системи
обліку сучасних оптових складів базуються
на застосуванні штрихового коду UCC/EAN
-128 та електронного обміну даними EDI.
Роздрібна торгівля. Застосування технологій
EAN штрихового кодування та електронного
передавання даних EDI дозволяє створити
комплексну автоматизовану систему обліку
та контролю руху товарів.