Економіко-статистичний аналіз ефективності виробництва соняшника в СТОВ «Агросвіт»

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………..3

1. Теоретико-правові основи економіко-статистичного аналізу ефективності виробництва соняшника……………..................................................................5
1. Правові засади виробництва соняшника……………….…………………...5
2. Теоретичні основи підвищення ефективності виробництва соняшника.....7
3. Методичні аспекти економіко-статистичного аналізу ефективності виробництва соняшника…………………………………………………….….10

2.     Економіко-статистичний аналіз ефективності виробництва соняшника

        в СТОВ «Агросвіт»…………………………………………………….........14

1. Економічна оцінка ресурсного потенціалу СТОВ «Агросвіт» Краснодонського району  Луганської  області………………………………14
2. Групування господарств Луганської  області по рівню врожайності……...23
3. Динаміка врожайності соняшника в СТОВ «Агросвіт»…………………..29
4. Кореляційно-регресійний аналіз зміни врожайності соняшника…………..35
5. Індексний аналіз виробництва  соняшника в СТОВ «Агросвіт»…………...40
6. Аналіз собівартості соняшника……………………………………………….43
7. Економічна ефективність виробництва і реалізації  соняшника в СТОВ «Агросвіт»……………………………………………………………………...45

3. Шляхи підвищення ефективності виробництва соняшника в СТОВ        «Агросвіт» Краснодонського району  Луганської  області……………………...51

1. Заходи щодо підвищення ефективності вирощування  соняшника………..51
2. Резерви збільшення прибутку від реалізації соняшника…………………...53

Висновки і пропозиції……………………………………………………………...55 Література……………………….…………………………………………………..57

Додатки………………………………………………………………………….......60

 

 

 

 

ВСТУП

 

У соціально-економічному розвитку країни сільське господарство посідає особливе місце. Це одна з основних галузей народного господарства, яка забезпечує виробництво продуктів харчування і є найпершою умовою розвитку суспільства. Продукти сільського господарства і промислові товари, що виробляються з сільськогосподарської сировини, становлять 75% фонду народного споживання.

Провідна роль у розвитку продуктивних сил країни належать галузям промисловості, однак неодмінною умовою соціально-економічного прогресу є підвищення ефективності сільського господарства. [1]

Увага до проблеми підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому та вирощування соняшника зокрема викликана, насамперед, тим, що від успішного розв’язання її залежить зростання дохідності підприємств, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та світовому ринках, забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу. До розгляду цих проблем звертаються багато науковців, серед них М.Ю.Коденська, К.В.Колузанов, А.А.Побережна та інші. [11]

Насіння олійних культур – унікальна сировина для отримання харчових та технічних олій, дешевих харчових та кормових видів білка з особливими біологічними та функціональними властивостями, високим вмістом біологічно активних речовин та широким набором макро-, мікро- та ультрамікроелементів. Рослинні олії необхідні всім галузям народного господарства. Вони можуть бути надійним джерелом валютних надходжень. Серед українських олійних культур найбільше значення для цієї мети мають соняшник, соя та ріпак. За обсягом посівних площ олійні культури поступаються лише зерновим (пшениці та ячменю). Серед них, особливо в останні роки, домінуюче місце займає соняшник, частка якого у структурі виробництва олійних культур становить понад 90%. Очевидна важливість цієї культури – нині в Україні соняшник є основною культурою для виробництва рослинної олії та високобілкових кормів, а його експорт приносить значний валютний прибуток. Україна займає одне з провідних місць серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10% насіння соняшнику у світі. У структурі валової продукції сільського господарства соняшник також відіграє помітну роль. [12]

Метою дослідження, проведеного в курсовій роботі, є вивчення сучасного стану та визначення напрямків перспективного розвитку виробництва соняшнику.

Об’єктом дослідження виступає ефективність виробництва соняшнику в СТОВ «А.Б.Т.» Біловодського району Луганської області.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені та вирішені такі завдання:

• дана оцінка і визначені тенденції сучасного стану виробництва соняшнику;
• запропоновані заходи для здійснення виробництва соняшника більш ефективними.

В процесі дослідження були використані різноманітні економіко-статистичні методи збору й обробки інформації. Як аналітичний матеріал використовувались дані річних звітів та аналітичного обліку СТОВ «А.Б.Т.» Біловодського району Луганської області. Дослідження охоплюють період за 2010-2011 рр. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій, а також літературних джерел, використаних при написанні роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Теоретико-правові основи економіко-статистичного аналізу ефективності виробництва соняшнику

 

 

1. Правові засади виробництва соняшнику

 

Зернове господарство та олійне виробництво України є стратегічною, ключовою і найбільш ефективною галуззю народного господарства. Зерно, соняшник і вироблені з нього продукти завжди були і надалі будуть ліквідними, оскільки вони становлять основу продовольчої бази і безпеки держави. Населення найбільше сприймає і найнегативніше реагує на нестачу хлібо - та олієпродуктів або підвищення цін на них. Від того, як використовує свої зернові та олійні ресурси держава, залежить добробут її громадян.

СТОВ «Агросвіт» в своїй виробничо-економічній діяльності користується джерелами аграрного права по вирощуванню зернових культур, а саме такими:

• Закон України “Про насіння і садивний матеріал ” ;
• Закон України “Про карантин рослин”;
• Закон України “Про захист рослин” ;
• Указ Президента “Про додаткові заходи щодо стабілізації ринку зерна” ;
• Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні”;
• Закон України “Про насіння”;
• Закон України “Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”;
• Закон України “Про окремі питання розвитку селекції та насінництва сільськогосподарських культур”;
• Закон України “Про пестициди і агрохімікати” ;
• Закон України “Про охорону прав на сорти рослин”;
• Наказ Міністерства Аграрної політики “Про затвердження Порядку розрахунків із постачальниками та зберігачами насіння сільськогосподарських рослин державного насіннєвого фонду та користувачами”;
• Постанова Кабінету Міністрів України “Про закупівлю продовольчого зерна врожаю 2008р.”;
• Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Державної програми створення сприятливих умов для стабілізації та розвитку рослинництва на 2005-2010 роки”;
• Постанова Кабінету Міністрів України “Про забезпечення реалізації деяких положень Закону України”, “Про зерно та ринок зерна в Україні”;
• Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення державної реєстрації спеціальних харчових продуктів і висновків санітарно-епідеміологічної експертизи на продовольчу продукцію”;
• Закон України “Про податок на додану вартість (щодо операцій з продажу сільськогосподарської продукції)” ;
• Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адмінправопорушення щодо відповідальності за правопорушення законодавства в галузі насінництва, розсадництва та охорони прав на сорти рослин ”;
• Постанова Кабінету Міністрів України “Про посилення контролю за якість зерна та продуктів його переробки”;
• Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років ”;
• Господарський Кодекс України;
• Земельний Кодекс України;
• Указ Президента “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям”.

Господарство є юридичною особою, свою діяльність здійснює згідно господарського Кодексу України. Основною формою здійснення повноважень трудового колективу є загальні збори.

СТОВ «Агросвіт» самостійно вибирає напрямок сільськогосподарського виробництва, його структуру та об’єм самого виробництва, розпоряджається виробленою продукцією та доходами, здійснює різні діяльності, які не суперечать законодавству України.

Законодавство України про насіння і садивний матеріал складається з цього Закону, Закону України “про охорону прав на сорт рослин”, інших законів та нормативних актів, прийнятих відповідно до них.

Державне управління в галузі насінництва та розсадництва здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства та їх територіальні органи відповідно до своїх повноважень.

Особливе місце в економічній політиці держави займає Закон України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” від 18 січня 2001 року, яким визначено роль сільського господарства як пріоритетної галузі народного господарства та держави в регулюванні економічних процесів. Надзвичайно важливим є його положення щодо цінової політики, яка здійснюється на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням та підтримкою доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом антимонопольного контролю за цінами на продукцію сільського господарства і матеріально-технічні ресурси, що ними споживаються; формування цін на товари, роботи та послуги, виходячи з попиту і пропозиції на основі галузевих нормативних витрат і норми прибутку в середньому по народному господарству; запровадження заставних цін, регулювання доходів через систему державних дотацій та субсидій.

 

1.2. Теоретичні  основи підвищення ефективності виробництва соняшника

 

Зниження урожайності соняшнику зумовлене насамперед фінансовими та матеріально-технічними нестатками господарств. Більшість з них не забезпечені і не здатні забезпечити себе технічними засобами, пально-мастильними матеріалами, засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо. Водночас не завжди дотримуються необхідного чергування культур у полях сівозміни, що є винятково важливим саме для соняшнику з огляду на високий рівень винесення цією культурою поживних речовин з ґрунту, а також сприйнятливістю до хвороб при частому висіванні її на тій самій площі. За свідченнями спеціалістів, соняшник можна повторно висівати на одному полі не раніше як через 7-8 років. [12 ]

Поряд із зниженнями урожайності, великий вплив на валовий збір соняшнику мають втрати при збиранні, транспортуванні, заготівлі та зберіганні.

Незважаючи на зниження урожайності, частка соняшнику у валовій продукції рослинництва, яка зменшилась за останні роки майже на дві третини, залишається більш стабільною. Тому за цих умов соняшник залишається найбільш “ліквідною” сільськогосподарською культурою, здатною приносити реальний дохід як “живими” грішми, так і засобами виробництва. [12 ]

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості – в сировині.

На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства.

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об’єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою. В якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці. Ефективність виробництва – це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці.

Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов’язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України. Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольнити певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.