Агроекономічний аналіз рослинницької галузі ТОВ «Етнопродукт» с. Бутівка Городнянського р-ну

Підвищена кислотність, яка зумовлена високою концентрацією у ґрунтовому розчині іонів водню, алюмінію, заліза і низьким вмістом у вбирному комплексі катіонів кальцію та магнію спричиняє пептизацію колоїдів, що призводить до руйнування структури і посилення вимивання їх вглиб по профілю грунту.

За умов високої кислотності зростає розчинність сполук алюмінію і марганцю, які спричинюють пригнічуючу дно на рослини, внаслідок чого уповільнюється розвиток кореневої системи. Корені темнішають, грубішають, перетворюються на безструктурну масу, на них зменшується кількість кореневих волосків. Через пригнічення кореневої системи знижується зимостійкість і посухостійкість сільськогосподарських культур, погіршуються водний та поживний режими рослин [4].

Кислотність — причина незадовільних водно-фізичних властивостей грунтів і підвищеної забур'яненості полів, оскільки більшість бур'янів витримують кислу реакцію ґрунтового середовища.

На кислих грунтах пригнічується життєдіяльність азотфіксуючих вільноіснуючих і бульбочкових бактерій, мікробіологічна діяльність в цілому, розвивається переважно грибйа мікрофлора, внаслідок чого зростає ураження рослин грибковими хворобами.

В умовах кислого середовища для ґрунту характерний низький вміст катіонів кальцію і магнію. Саме від цих катіонів залежить кислотно-лужна рівновага в ґрунтовому розчині, фіксація новоутвореного гумусу, коагуляція колоїдів, оструктурення ґрунту, інтенсивність процесів розкладу органічної речовини.

У ґрунті підкисленому, збідненому на кальцій і магній, спостерігається посилена міграція новоутвореногогумусу, вимивання його за межі кореневмісного шару. Так само в підкисленому ґрунтовому середовищі значно збільшується розчинність і кальцієвмісних сполук, внаслідок чого цей дуже важливий елемент в результаті інфільтрації більш інтенсивно мігрує вглиб по ґрунтовому профілю.

При підвищеній, кислотності неможливо створити сприятливе азотне і фосфорне живлення рослин, навіть при достатньому вмісті цих елементів у грунті, а від внесених добрив не вдається отримати високу окупність. Нагрунтах з високою кислотністю рослини використовують лише 30% внесеного азоту, а на сильнокислих грунтах внесення.азотних добрив призводить навіть до зниження урожаю.

Підвищена кислотність справляє негативну комплексну пряму і опосередковану дію на ріст і розвиток рослин, внаслідок чого урожай особливо чутливих культур знижується на 20-30% і більше (табл.3.2.1). [2]

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 3.2.1.1

Зниження врожайності сільськогосяодарських культур в залежності від ступеня кислотності грунту (рНсоЛ )(2)

 

	Ступінь кислотності ґрунту і частка
Культура		зниження врожаїв, %
		рН <4,6	рН 4,6-5,0	рН 5,1-5,5	рН 5,6-6,0
	сильно-	середньо-	слабо	близький до
	кислий	кислий	кислий	нейтрального
Люцерна	69	50	31	12
Конюшина	39	33	17	8
Буряк
цукровий	38	28	16	9
кормовий	35	25	13	7
Ячмінь	39	24	14	8
Горох, вика	40	21	8	6
Озима пшениця	30	19	13	4
Ріпак	29	18	11	3
Кукурудза	25	16	9	- .
Озиме жито	24	23	9	-
Овес	19	13	6	-
Просо	15	12	5	-
Картопля	20	6	2	-
Льон	32	-	-	-
Люпин однорічний	23	-	-	-

 

Згідно наведених значень в таблиці можна зробити висновок,що кукурудза чутлива до кислотності грунтів і її врожайність може зменшуватися в залежності від показників кислотності від 9 до 25 відсотків. Оскільки  в господарстві  81% грунтів мають підвищену кислотністьде середньо кислі займають площу 503,4 га і складають 33,%,слабо кислі мають площу 463 га і складають 30% ,сильно кислі займають площу 269,2 га та 18%  тому в господарстві потрібно проводити вапнування. Причому  середній показник кислотності  ґрунтів господарства складає 5,04 який характеризується як середньо кислі ґрунти.

Норму вапна N встановлюють за формулою:

N = 1,5 × Нг,

де Нг — гідролітична кислотність ґрунту, мг-екв/100 г ґрунту;

1,5 — кількість вапна, потрібна для нейтралізації 1 мг-екв  гідролітичної кислотності, т/га..

N =2.34×1.5=3.51т/га

 

3.2.2. По системі удобрення ґрунтів

 

Кукурудза потребує значно вищих норм добрив, ніж інші зернові культури. З органічних добрив найчастіше використовують підстилковий іній, який вносять під оранку. У світовому рослинництві, зокрема у країнах Західної Європи, використовується зелене добриво. Для сидерації слід використовувати люпин, суріпицю, ріпак, гірчицю білу, редьку олійну тощо. Приорювання зеленої маси післяукісного люпину можна прирівняти до внесення 20-30 т/га гною.

На формування 1 т зерна з відповідною кількістю стебел і листя використовується 24-32 кг азоту, 10-14 кг фосфору, 25-35 кг калію, по 6-10 кг магнію і кальцію, 3-4 кг сірки, 11 г бору, 14 г міді, 110 г марганцю, 0,9 г молібдену, 85 г цинку, 200 г заліза. Залежно від рівня врожайності засвоюється різна кількість поживних речовин.

Азот має найбільший вплив на рівень урожайності .На початкових фазах росту засвоєння азоту незначне (3-5%). Зменшення засвоєння азоту, викликане низькими температурами навесні, спричинює пожовтіння рослин і гальмування їх росту .Інтенсивніше азот надходить у рослину починаючи з фази 6-8 листків. Так, якщо до фази 8 листків засвоюється лише 2-3% азоту, то від фази 8 листків до фази засихання квіткових стовпчиків (волосся) на качанах засвоюється приблизно 85% загальної кількості азоту. Орієнтовно це припадає на період з другої декади червня до другої декади серпня. Ще 10-13% азоту в рослину надходить у фазах достигання.

У разі нестачі азоту формуються низькорослі рослини з дрібними світло-зеленими листками. Критичний період засвоєння азоту — фаза цвітіння. У цей час висока температура сприяє проходженню процесів мінералізації і вивільнення азоту з грунту, який кукурудза використовує найкраще серед зернових культур. Тому норму внесення мінерального азоту орієнтовно встановлюють з розрахунку N15 на 1 т зерна на родючих грунтах і N20 на 1 т зерна на бідніших грунтах. За врожайності 8 т зерна необхідно внести N120 (8 т х 15 кг) — N 160 (8 т х 20 кг). За врожайності 10 т зерна норма внесення азоту зростає до N150-200.

Кукурудза добре реагує на внесення карбаміду або суміші карбаміду і аміачної селітри у співвідношенні 1:1. Вносять добрива за 10 днів до сівби під культивацію. Спочатку засвоюється нітратний азот як найбільш рухомий і доступний. Аміачна форма азоту не вимивається з грунту акумулюється в орному шарі гунту і засвоюється рослинами у цій формі пізніше. Частина трансформується у нітратну форму. Амідна форма азоту використовується рослинами в останню чергу, після переходу її в аміачну та нітратну форми.

Гостру потребу у фосфорі кукурудза має у початковій фазі росту. Він входить до складу нуклеїнових кислот, впливає на енергообмін ,  відіграє важливу роль у нагромадженні вуглеводів, регулює процеси дихання, фотосинтезу тощо. За його нестачі листки набувають фіолетово-вишневого кольору, затримуються фази цвітіння і достигання. Важливо враховувати, що нестачу фосфору в ранні фази росту неможливо компенсувати внесенням його у пізніші строки. Засвоєння фосфору покращується при вапнуванні грунтів.

Проте кукурудза на початкових фазах росту, в умовах низьких температур (менш ніж +10-12°С), слабо засвоює фосфор. Тому вишу ефективність забезпечують добрива, що містять легкодоступні форми фосфору.

Якщо в грунті не вистачає калію, то молоді рослини сповільнюють ріст, сповільнюється фотосинтез, листки спочатку стають жовтувато-зеленими по краях, а потім жовтими. Верхівки і краї листків засихають, ніби від опіків. Калій інтенсивно засвоюється від фази 5-6 листків до цвітіння. Калій підвищує стійкість до вилягання, до стеблової гнилі та інших хвороб, важливий для формування качанів.

Кукурудза дуже чутлива до нестачі кальцію і магнію. Магній входить до складу хлорофілу, бере участь у синтезі амінокислот. Нестача магнію проявляється за несприятливих ґрунтових та погодних умов, за зруйнованої структури грунту. Це негативно впливає на процеси цвітіння та запилення, що обмежує зав'язування качанів, зменшує їх озерненість. Критична фаза — зав'язування і формування зерна.

Норма мінеральних добрив розраховується на запланований урожай і змінюється залежно від типу грунту; попередника, наявності органічних добрив.

Для Полісся вона становить орієнтовно N80-140 Р80-100 К120.Всю норму фосфорних і калійних добрив необхідно внести восени під оранку, азотні вносять під весняну культивацію (70-90%), решту використовують для підживлення під час вегетації. Кукурудзу за інтенсивної технології вирощування здебільшого не підживлюють. Для забезпечення рослин кукурудзи магнієм рекомендується використовувати калійне добриво калімагнезію, в якому міститься 6-8% магнію і 28% калію. Складні добрива (нітроамофоска тощо) найбільш ефективні при внесенні навесні під культивацію за 10-14 днів перед сівбою і доброму вимішуванні гранул добрив з ґрунтом. Норма внесення 5-8 ц/га.

Кукурудза добре реагує на листкове підживлення карбамідом — 6% розчином (6 кг карбаміду на 100 л води). Обприскують посіви зранку або ввечері, коли температура знижується. Найкраще підживити рослини від фази 6-7 листків упродовж трьох тижнів 1-3 рази через 6-8 днів. Одночасно вносять мікроелементи та водорозчинний сірчанокислий магній.

Оптимальне забезпечення рослин фосфором і калієм збільшує стійкість кукурудзи до термічного стресу і нестачі води, поліпшує амінокислотний склад білка. Фосфор і магній сприяють кращому виповненню зерна, забезпечують рівномірне і більш швидке достигання урожаю. Найбільший вплив на якість зерна має азот, який, крім збільшення врожайності, сприяє підвищенню вмісту білка і жиру в зерні.

Рослини кукурудзи потребують для свого живленнямікроелементи. У процесі вегетації вони поглинають до 800 г/га марганцю, 350-400 г/га цинку, 70 г/га бору, 50-60 г/га міді. Дуже чутливі до нестачі цинку, середню чутливі на нестачу бору і міді, а на лужних ґрунтах — до марганцю.

Цинк бере участь у синтезі хлорофілу і вітамінів В, Р, С, впливає на процеси росту і розвитку, підвищує стійкість до несприятливих умов, зокрема, приморозків. За значної нестачі цинку на рослинах можуть не зав'язуватися качани. Ознакою нестачі цинку є жовті смуги на молодих листках з обох боків жилки.

Бор позитивно впливає на цвітіння і зав'язування качанів, процеси дихання. Нестача бору спричинює гальмування росту рослин.

Мідь впливає на збільшення вмісту білка і цукру в зерні, підвищує врожайність, стійкість до ураження хворобами. Нестача міді може проявитися при внесенні великих норм азоту і фосфору, під час сухої і теплої погоди.

Ефективним способом забезпечення рослин мікроелементами є позакореневе листкове підживлення, головним чином у фазах інтенсивного росту і розвитку, коли елементи живлення засвоюються у великих кількостях, а коренева система не завжди здатна засвоїти їх у повному обсязі. У стресових ситуаціях (посуха, низькі температури тощо) листкове підживлення є практично єдиним способом забезпечення деякими елементами живлення, особливо мікроелементами. Навіть невелика їх кількість є дуже корисною, оскільки макро і мікроелементи містяться у легкодоступній формі і швидко проникають у рослину. [29]

Необхідні кількості добрив розраховують під запланований врожай,виходячи з наявності в певній кількості того чи іншого елемента живлення.

«Визначення норм мінеральних добрив на програмований урожай», розраховують за формулою:

 

Д – Доза поживних речовин в кг

У – Запланована врожайність