Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Ноября 2014 в 12:15, дипломная работа
Аграрний сектор є важливою складовою економіки України, від функціонального стану якого в прямій залежності знаходиться продовольча безпека та незалежність держави, розвиток внутрішнього й зовнішнього ринків, а отже і рівень життя населення. За попередніми розрахунками, у 2013р. частка сільського господарства (включаючи мисливство та лісове господарство) у загальному обсязі валової доданої вартості усіх галузей економіки склала 9,1%. Обсяг продукції сільського господарства усіх категоріях господарств у фактичних цінах становив 308,1 млрд.грн
Вступ ……………………………………………………………………………………….…….4
Розділ 1. Обґрунтування теми за літературними джерелами …………………..………..6
1.1. Господарське значення…………………………………………………………………..…6
1.2. Біологічні особливості……………………………………………………………………...9
1.3. Сортові особливості………………………………………………………………………..14
1.4. Місце в сівозміні…………………………………………………………………………...15
1.5. Удобрення та їх вплив на врожай та якість продукції…………………………………..16
1.6. Обробіток грунту………………………………………………………………………..…16
1.7. Сівба……………………………………………………………………………………...…19
1.8. Догляд за посівами……………………………………………………………………...…19
1.9. Збирання врожаю…………………………………………………………………………..25
Розділ 2. Аналіз виробничої діяльності господарства в рослинництві..........................26
2.1. Загальні відомості про господарство, забезпеченість ресурсами………………..…......26
2.2. Природні умови……………………….………………………………………...….…...…28
2.3. Ґрунти та їх агрохімічна характеристика……………………………………….……….31
2.4. Стан технологій вирощування с.-г. культур у господарстві,
їїзагальні недоліки……………………...…………..………………………………..……...….44
Розділ 3.Заходипополіпшеннютехнологіївирощування
обраноїс.г. культури …………………………………………...………………..……………48
3.1. Недоліки в технології вирощування конкретної с.-г. культури у господарстві….……48
3.2. Заходи, що рекомендуються для поліпшення технології
вирощування с.-г. культури, зокрема:………………………………………………..………50
3.2.1. По необхідності хімічної меліорації..…………………………………………….…….51
3.2.2. По системі удобрення ґрунтів………………………………………………….….……53
3.2.3.По строкам і якості виконання польових робіт ………………………………….……58
3.2.4.По системі захисту………………..…………………………………….…………..……62
3.2.5.Посистемі насінництва..…………………………………………………...……………64
3.2.6.По сівозміні…………………………………………………………………........………65
Розділ 4. Економічна оцінка запропонованих заходів по
поліпшенню технології вирощування обраної с.-г. культури…………………………..67
Розділ 5. Охорона праці………………………………………………………………………70
Висновки і пропозиції виробництву…..……...……………………………….……………75
Список використаної літератури……………………
Щодо генезису дерново-підзолистих грунтів, то найбільш розповсюджена теорія полягає в твердженні, що дерново-підзолисті грунти утворились під дією підзолистого та дернового процесів. Ця дія може бути як сумісною, так і почерговою при зміні типу рослинності; Будова цілинного дерново-підзолистого грунту така:
Нл – лісова підстилка потужністю 3-5 см;
Не – гумусово-елювійований, світло-сірий або білястий, потужністю 5-30см, дрібногрудкуватий з горизонтальною подільністю;
Е – підзолистий, у вигляді плям або суцільний, потужністю до 30 см, білястий або зовсім білий, плитчастий, пластинчастий або лускуватий, часто зустрічаються конкреції R(OH)3 із домішками гумусу й глинистих часток;
І – ілювіальний, темно-бурий (у легких – червонувато-бурий), щільний, грудкувато-призматичний або горіхуватий, потужністю 20-120см, затікання органо-мінеральних колоїдів;
Р – материнська порода.
Рис. 2.3.1 Дерново-підзолистийгрунт
Багатогрунтіврозорано, прицьомуїхпрофільнабуваєтакого
Склад і властивості дерново-підзолистих грунтів пов'язані зі ступенем розвитку підзолистого процесу грунтоутворення. Гранулометричний та хімічний склад змінюються по профілю аналогічно вище описаним підзолистим грунтам. Гумусу мало (2-3% в Не), гумусовий профіль регресивно-акумулятивний, тип гумусу гуматно-фульватний (Сгк:Сфк = 0,7-0,9). Фізико-хімічні властивості залежать від гранулометричного складу, породи, ступеня розвитку підзолистого процесу.
Ємність поглинання низька (5-15 мг-екв/100 г грунту), грунти кислі (рН=3,5-5,5), СНО < 75%, типовий склад обмінних катіонів: Са, Mg, H. Бідні на азот і фосфор. Фізичні й водно-фізичні властивості різко змінюються за профілем: щільність, максимальна гігроскопічність найбільші в І- горизонті, а пористість та аерація тут мінімальні, структура грунту нестійка.
Дерново-підзолисті глейові зберігають ознаки дерново-підзолистих грунтів та мають чітко виражене оглеєння і оторфовану дернину: H(t)+HEgl+Egl+Igl+PGl.
Види: слабопідзолисті – Е-горизонт являє собою окремі білясті плями або суцільний потужністю до 3 см; середньопідзолисті – Е менший за потужністю від Не; сильнопідзолисті – Е більший від Не.
Серед дерново-підзолистих грунтів, як і серед підзолів, підтипи виділяють за наявністю оглеєння(табл. 2.3.3).
Таблиця 2.3.3
Класифікація дерново-підзолистих грунтів
Підтипи |
Роди |
Види |
Дерново-підзолисті Дерново-підзолисті глейові |
Звичайні Залишково-карбонатні Ілювіально-залізисті Ілювіально-гумусові |
а) за ступенем опідзолення: слабо, середньо- і сильнопідзолисті б) за ступенем гумусованості: малогумусні (< 3%), середньо гумусні (3-5%), високогумусні (>5%) в) за ступенем оглеєння |
Дерново-підзолисті грунти – найбільш розорані в тайгово-лісовій зоні. Але вони мають низьку родючість і тому потребують окультурення. Воно включає вапнування та удобрення. Особливо проблематичне внесення фосфорних добрив, бо фосфор активно рет-роградується (зв'язується в нерухомі форми). Рекомендується використовувати фосфоритну муку, практикувати місцеве внесення фосфорних добрив. У легких грунтах необхідно застосовувати також калійні й органічні добрива, дуже ефективні сидерати, посів багаторічних трав.
Комплекс заходів щодо окультурювання веде до переважання гумусово-акумулятивного процесу, поліпшення якості гумусу, збільшення вмісту NPK, зменшення кислотності.[3]
Таблиця 2.3.4
Вміст азоту,що легко гідролізується
Номер поля |
Вміст азоту,що легко гідролізується |
1 2 3 4 5 6 7 8 |
104 87 99 105 90 78 94 86 |
Згідно з наведенних даних у таблиці 2.3.4 , які взяті з паспорта поля, вміст азоту,що легко гідролізується коливається в межах від 86 до 105 міліграм на кілограм грунту за методом Корнфілда, а це від дуже низького до низького. На полі 1,3 площа яких займає всього 29 відсотків від загальної площі ріллі,вміст азоту низький,на решті ріллі, що сягає 71 відсоток, вміст азоту дуже низький.Загальна ситуація в господарстві по вмісту азоту дуже погана,оскільки 71 відсоток ріллі мають дуже низький показник азоту.
Таблиця 2.3.5
Вміст рухомих форм фосфору Р2О5 в господарстві
№ |
Генетичноспорідненіагровиробни |
Площа, га |
% від обстеженої площі |
Вміст рухомих форм фосфору Р2О5 | |||||
дуже низький дуж |
низький |
середній |
підвищений |
високий |
дуже високий | ||||
Всього по господарству |
1523,2 |
100 |
171,6 |
371 |
689,6 |
233,3 |
57,4 | ||
% |
11 |
25 |
45 |
15 |
4 | ||||
Середньозважений вміст рухомого фосфору(Р2О5), мг/кг грунту |
- |
- |
|
74 |
- |
- |
- | ||
з них осушених |
54,4 |
109,7 |
Орні землі
І |
Дерново-підзолисті та середньопідзолисті супіщані і крупнопилувато-легкосуглинкові грунти і їх оглеєні відміни |
1480,7 |
97 |
169,6 |
361,9 |
662,9 |
228,9 |
57,4 | |
ІІ |
Дернові супіщані крупнопилувато-легкосуглинкові грунти і їх оглеєні відміни |
42,5 |
3 |
2,0 |
9,4 |
26,7 |
4,4 |
||
Разом |
1523,2 |
100 |
171,6 |
371,3 |
689,6 |
233,3 |
57,4 | ||
% |
11 |
25 |
45 |
15 |
4 | ||||
Середньозважений вміст фосфору(Р2О5), мг/кг грунту |
- |
- |
74 |
- |
- |
- |
Згідно з наведених даних з паспорту поля ,середньозважений вміст рухомого фосфору становить 74мг/кг.Площа з середнім вмістом сягає 45%,підвищеним 15%,і дуже високим 3%. Більша частина площі ріллі,а саме 689,9 га займають площі з середнім вмістом рухомого фосфору.Площі з градацією від дуже низького до низького складають 36 % та 543 га. Площі з вмістом рухомого фосфору, від середнього до дуже високого складають 64% та 980га.Загально забезпеченість рухомими формами фосфору можна охарактеризувати як середню.
Таблиця 2.3.6
Агрохімічна характеристика грунтів за вмістом обмінного калію
№ |
Генетичноспорідненіагровиробни |
Площа, га |
% від обстеженої площі |
Вміст обмінного калію K2О | |||||
дуже низький дуж |
низький |
середній |
підвищений |
високий |
дуже високий | ||||
Всього по господарству |
1523,2 |
100 |
43,4 |
885,1 |
446,4 |
122,4 |
25,9 |
||
% |
3 |
58 |
29 |
2 |
2 |
||||
Середньозважений вміст K2О |
- |
- |
80 |
- |
- |
- |
- | ||
з них осушених |
12,6 |
151,5 |
- |
І |
Дерново-підзолисті та середньопідзолисті супіщані і крупнопилувато-легкосуглинкові грунти і їх оглеєні відміни |
1480,7 |
97 |
42 |
855,9 |
434 |
122,4 |
25,9 |
|
ІІ |
Дернові супіщані і крупнопилувато-легкосуглинкові грунти і їх оглеєні відміни |
42,5 |
3 |
1,4 |
29,2 |
11,9 |
|||
Разом |
1523,2 |
100 |
43,4 |
885,1 |
446,4 |
122,4 |
25,9 |
||
% |
3 |
58 |
29 |
8 |
2 |
||||
Середньозважений вміст K2О, мг/кг грунту |
- |
80 |
- |
- |
- |
- | |||
з них осушених |
164,1 |
12,6 |
151,5 |
Згідно наведених даних в паспорті поля,на полі переважають грунти з низьким вмістом обмінного калію, а саме 58 % та 885,1 га.. З середнім вмістом калію грунти займають площу 446,4 га,тобто 29%. Середньозважений вміст обмінного калію складає 80 мг/кг грунту за методомКірсанова і характеризується як грунти з низьким вмістом калію,отже вміст обмінного калію низький і грунти потребують удобрення калійними добривами .
Таблиця 2.3.7
Кислотність грунтів господарства
№ |
Генетичноспоріднені агровиробничі групи ґрунтів |
Площа, га |
% від обстеженої площі |
Кислотність грунтів (рНсол.) | ||||||||
дуже сильнокислі дуж |
сильнокислі |
середньо-кислі |
слабокислі |
близькі до нейтральних |
нейтральні |
слаболужні |
середньо-лужні |
сильнолужні | ||||
Всього по господарству |
1523,2 |
100 |
269,2 |
503.4 |
463 |
222,6 |
52,9 |
12,1 |
||||
% |
18 |
33 |
30 |
15 |
3 |
1 |
||||||
Показник рНсол. |
- |
5,04 |
- |
- |
- |
- |
- | |||||
з них осушених |
13,1 |
113,9 |
37,1 |
Орні землі
І |
Дерново-підзолисті супіщані грунти і їх оглеєні відміни |
1480,7 |
97 |
268,2 |
485,2 |
447,2 |
215,1 |
52,9 |
12,1 |
|||
ІІ |
Дернові супіщані легкосуглинкові грунти і їх оглеєні відміни |
42,5 |
3 |
1.0 |
18,2 |
15,8 |
7,5 |
|||||
Разом |
1523,2 |
100 |
269,2 |
503,4 |
463,0 |
222,6 |
52,9 |
12,1 |
||||
% |
18 |
33 |
30 |
15 |
3 |
1 |
||||||
Показник рНсол. |
5,04 |
- |
- |
- |
- |
- |
Згідно з наведених даних таблиці 2.3.7 кислотність ґрунтів господарства коливається в межах від сильно кислих до слабо лужних.81% ґрунтів господарства мають підвищену кислотність,де середньо кислі займають площу 503,4 га і складають 33%,слабо кислі мають площу 463 га і складають 30%,сильно кислі займають площу 269,2 га та 18%. Середній показник кислотності ґрунтів господарства складає 5,04 який характеризується як середньо кислі ґрунти.
Вміст гумусу.Важливим чинником родючості ґрунтів є досягнення оптимального вмісту гумусу – комори поживних речовин. Орієнтовно оптимальний вміст гумусу в ґрунтових відмінах наведений в таблиці 4.
Основними шляхами підвищення вмісту гумусу в ґрунтах господарства є розширення травосіяння і застосування органічних добрив. Багаторічні трави здатні щорічно накопичувати 2-3 т/га гумусу, однорічні трави – 0,5-1,5 т/га в залежності від величини врожаю.[2]