Народногосподарське значення кукурудзи

   Головний критерій  визначення оптимального терміну  початку сівби — прогрівання  грунту на глибині заробки  насіння (6—8 см) до 10—12° С. У  основних зонах промислового  обробітку соняшнику грунт такої  температури зазвичай прогрівається  через 1,5-2 тижні після початку проведення весняних польових робіт.

   Передпосівний період  в цьому випадку використовують  для вирівнювання

грунту і внесення гербіцидів при індустріальної технології і знищення сходів сходів і проростків ранніх однорічних бур’янів агротехнічними засобами при механізованій технології обробітку.

    Ступінь засміченості  і видовий склад бур’нів на окремих полях бувають різними, в залежна від цього диференціюють способи передпосівного обробітку грунту  і терміни посіву. У господарствах, де із-за| відсутності гербіцидів неможливо застосувати індустріальну технологію, необхідно особливо уважно знищувати бур'яни механічними способами з викорестанням широкозахватних агрегатів. Відповідно тут для отримання сходів соняшнику на чистому від бур'янів полеі терміни посіву цієї культури повинні бути відтягнуті, але не пізніше кінця оптимальних.

   При індустріальній  технології, коли бур’яни знищують за допомогою гербіцидів, до посіву соняшнику  можна   приступати   декілька    раніше –при прогріванні грунту до 8- 10° С. Зазвичай  в цьому випадку внесення робочих розчинів гербіцидів і посів проводять в один день. Якщо  з яких-небудь причин в день внесення гербіцидів   провести  посів   неможливо,  то необхідна додаткова обробка   грунту, але глибина їїповинна бути глибше за закладення   в грунт гербіциду. В іншому випадку можливі вивертання насіння бур’янів  із  грунту   на  поверхню   і зниження ефективності внесення гербіцидів.

    Передчасний посів сучасних багатомасляних сортів соняшнику в порівнянні з оптимальними агротехнічними термінами посіву веде до зниження крожаю. За даними Всесоюзного НИИ олійних культур передчасний (на  5 днів) в  порівнянні

   З оптимальним   терміном    посів    приводить   до   недобору урожаю в середньому 0,9 ц/га, або 4,2%  урожаю, при ще  більш ранньому (10 днів)  посіві — до  1,7 ц/га, або 8 урожайності, а при 15 днях — відповідно 2,4 ц/га або 11,3%.Необхідність суворого  дотримання   оптимального сроку початку тривалості   посіву  соняшнику великого значення   набуває в зонах поширення   помилкової борошнистої роси.   Спори збудника цієї  хвороби   проростають   при   температурі 15-18 С.

Соняшник найбільш сприйнятливий  до штучної мучнистої роси  в період від проростання насіння до появи першої пари справжнього листя. При посіві соняшнику  в оптимальні   терміни   насіння   швидко проростають, і   рослини    добре    розвиваються, в той час, як  проростання   спор збудника   хвороби затримується  через те, що   температура   грунту   не досягла оптимального  рівня  для   розвитку патогенна.

    Експерементальним   шляхом   встановлено,   що  оптимальна тривалість проведення  сівби в кожному господарстві  не повинна перевищувати 5 днів. При  запізненні з посівом  на 5 днів  в порівнянні з оптимальними агротехнічними термінами урожай насіння соняшнику   знижується   на   1  ц/га,   або 4,6%   урожаю,   на 10 днів- відповідно на  1,8 ц/га, або 8,3%. Окрім того запізнення з посівом веде до сильного пошкодженню рослин у фазі сходів шкідниками і ураження корзинної форми білою і сірою гнило.

     Молоді рослини   соняшнику    пізніх   термінів   посіву частіше ушкоджуються  підгризаючими шкідниками,  чим результати оптимальних термінів, оскільки до моменту появи гусениць сопок та інших шкідників рослини встигають окріпнутися, прикоренева частина стебла робиться грубою і непридатною    для живлення шкідників.     

   Головний шлях  подолання відставання термінів  сівби соняшнику при сучасному рівні технічного оснащення господарств грунтооброблюючий і посівною технікою — це формування і застосування па передпосівній підготовці грунту, посіві і відході широкозахватних агрегатів.

 

3.3.2.Норма висіву  насіння.

   Має визначальне  значенняв рівномірному з математичною точністю розміщенні рослин в рядку, в досягненні кількісних і якісних умов отримання ними оптимальній площі живлення і в кінцевому висновку вирощуванні високих

і стійких урожаїв.

      Обумовлено  це тим,що рослини, відстаючи один від одного в рядку на рівній   відстані, більш ефективно використовують світло, воду і живильні речовини, чим розташовані хаотично. Сучасні технічні засоби сівалки точного висіву –дозволяють провести високоякісну сівбу заданої кількості насіння без істотного варіювання їх в рядку і по   глибині закладення. Норму висіву установлюють в кожному конкретному   випадку диференційовано в залежності  від зони, запасів грунтової вологи перед посівом і забезпеченості опадів літом.

      Основними  чинниками, визначення рівномірність  висіву насіння і досягнення  оптимальної густоти стояння  рослин, служать степінь вирівняності поверхні грунту і рівень запасів в ній вологи. Наприклад, чим вище навесні перед посівом запаси вологи  в грунті, тим більша кількість (в рамках оптимального) треба зберегти їх до прибирання.

      Спосіб  розміщення  рослин за площею  в даному випадку не грає  великої ролі,   оскільки   при   одній і тій же площіживлення   і  рівномірному розміщенню рослин могутня коренева система соняшнику використовує живильні речовини і вологу однаково.

   Згущення посівів при недостатніх запасах вологи  в грунту різко знижує урожай і погіршує його якість. В таких посівах рослини сильніше вражаються хворобами і у них формується дрібне і щупле насіння, з яких виготовляють масла низької  якості. Рідкі   ж посіви слабкіше вражаються стебловою і кореневою формами білої гнилизни, але недостатньо повно використовуються родючі грунти.

  Максимальний урожай  дає соняшник при ледве діючих  площах живлення однієї рослини,  см2: у зволоженій зоні і при зрошуванні 1800—2100, в напівзасушливій—2400—2800 і в посушливій зоні 3200—4000. Виходячи з цього при посіві важливо забезпечити оптимальну густину стояння без

застосування ручного  проріджування. Залежно від грунтово-кліматичних  умов густина стояння коливається  від 20 до 50 тис. рослин на  1 га.

    У лісостеповій  зоні і прилеглих до неї  степових районах з річною нормою опадів 500—600 мм і глибиною промочування грунту до часу посіву 2,5 м оптимальна густина стояння рослин складає близько 50 тис. на 1 га, в роки із зниженим запасом вологи в метровому шарі грунту до початку польових робіт — не більше 40 тис. рослин на 1 га.

     У районах  недостатнього зволоження (з річною нормою опадів 350— 450 мм), де збільшення площі живлення — єдино можливий шлях поліпшення вологозаписпечення рослин, густина стояння повинна бути 40 тис. рослин, а при зволоженні грунту па глибину менше 1 м оптимальне число рослин знижується до 30 тис. на 1 га. У посушливих районах з річною нормою опадів менше 350 мм при глибині промочування 0,7—0,9 м і запасах продуктивної вологи 80—100 мм слід залишати 30—35 тис. рослин, а при малому запасі вологи в грунті — 20 тис. на гектар.

    Для гарантованого  отримання такої густини необхідно  при встановленні норм висіву  внести поправку на різницю між лабораторною і польовою схожістю. Зазвичай польова схожість першокласного насіння складає 85—92% лабораторною. Відповідні поправки треба внести на ковзання приводних коліс сівалок, пошкодження насіння і рослин шкідниками і хворобами, проріджування посівів при боронуванні.

    Практично число  висіяного насіння повинне бути  приблизне на 25% вище за число  вирощуваних рослин до прибирання  при звичайній технології, що  базується на використанні широкозахватних агрегатів, і на 10% при індустріальній технології обробітку.

 

3.3.3. Аналітичний   розрахунок складу МТА.

      Розрахунок  складу МТА виконую в такій  послідовності :

1. Користуючись рекомендаціями  швидкісних характеристик машин  визначаю величину діапазону  швидкості , на яких можна використовувати сівалк СУПН-8 , вона складає 12 км/год;

 По технічній характеристиці трактора МТЗ-82 визначаю робочі передачі , на яких буде забезпечена швидкість МТА , вони складуть :

Vт 5= 9,5 км/год , Vт 6 = 10,2 км/год , величина тягового зусилля трактора на цих передачах складатиме : P5 = 29,0 кН ; Р6 =26,8 кН .

 Для розрахунку агрегату  приймаю :

маса трактора МТЗ-82  -G тр.= 55,0 кН     

маса сівалки  -  G с.=7,5 кН                 

коефіцієнт опору перекочування f – 0,16;   

 

питомий опір робочих органів :

сівалки                            Rc = 1,2 кН/м            

 

величина підйому місцевості і = 0,03

 

7. По даних технічних характеристик трактора МТЗ-82   і    робочої машини визначаю корисне тягове зусилля на гаку трактора на 5  і 6   передачах

                                   Ргак.5=Р5-Gтр  (f +ί) кн.

Ргак.5 = 29,0-55 *  (  0,16+0,03 ) = 18,55 (кН.)                 

                                             Ргак.6 = Р6-Gтр-( f +ί) кн. .

Ргак.6 = 26,8-55* (  0,16+0,03  ) = 16,38 (кН.)

 

3.   Знаючи  величину  гакового корисного зусилля трактора  на передачах , визначаю максимальну ширину захвату на цих передачах :

Ргак – Rс

Втах= ---------------- M ;

Rv

де : Ргак - тягове зусилля трактора , кН .

Rс – опір сівалки, який визначаємо за такою формулою :

Rс = Gс (f +ί);

де  Gс - маса сівалки (G с= 7,5  кН ) .                         

f - коефіцієнт опору каченню  (f = 0,16 ) .

і - величина підйому (і = 0,03 ).

R с= 7,5  ( 0,16 + 0,03  ) = 1,425 (кН.)

Rv - питомий опір грунту (Rо = 18 кН/м) .  

  

Питомий  опір  робочих органів машини  з поправкою на  швидкість визначаю за формулою :

                        Rv = Rо[ 1+П(Vр-Vо)] кн./м²;

де Rо - питомий опір грунту при швидкості 5 км/год.

(приймаю для сівалки   Rо =           кН/м 

 

П- коефіцієнт приросту питомого опору Пс = 0,013

                                                                    

Vр - робоча швидкість агрегату ;

Vо- швидкість агрегату ; Vо =  7 кн/год ;

Пс = 0,015

  δ

Vp = Vm (1 – --------- )

                           100

де Vm - розрахункова швидкість  МТА на передачах ;

б - буксування ходового апарату   б = 1 2%

 

                              12

V_Р5 =  9,5  •( 1 – ----- ) =8,36  [ км/год.]

100

 

                             12

У_Р6 = 10,2  •( 1 – ---- ) = 8,97  [ км/год.]

                             100

 

отже , Rv = 1,5  [ 1 + 0,013 ( 8,36 – 7,0  ) ] =1,52 [ кн./м]

 

тоді :

18,55 – 1,2   

Вmах5=    ----------------- =   9,63   [м]

1,8

 

4.Визначаю кількість сівалок  в агрегаті:

             Вmах

П _сів = ------------

                Вк

 

де Вк - конструктивна  ширина захвату однієї сівалки, м.

          9,63

Пс= --------- = 1,71                 ( беремо 1 сівалку )

          5,6

2. Визначаю тяговий опір агрегату,кн

 

                                      Rагр=Rv * Bk * Пс ;

Rагр= 1,52 * 5,6 * 1,7 = 14,47 кН

 

6.визначаю коефіціент використання тягового зусилля трактора на вибраних передачах.

Hт.з.= 14,47/18,55 = 0,78

Із розрахунків  видно ,що повніше тягове зусилля трактора буде використане на 6-й передачі ,ширина захвату агрегату буде складати 5 м 60см,тому в склад агрегату доцільно прийняти трактор МТЗ-80,сівалка СУПН-8.

 

3.4.Розробка операційної  технологічної карти.

   Технологічну операцію і супутні з нею операції треба проводити в суворо встановленому порядку , який дає змогу в даних умовах мати найкращий результат . Цей порядок визначається операційною технологією , яка являє гобою основний робочий документ , що вміщує перелік необхідних і обов'язкових правил виконання кожної технологічної операції .

    Тому з метою  широкого впровадження досягнень  науки і передового досвіду  в сільськогосподарське виробництво  велике значення має робота  тракторних агрегатів за науково  обґрунтованими операційними технологічними  картами .

    Операційна технологічна  карта являє собою комплекс  організаційно-технічних правил, які  визначають суворий технологічний  порядок виконання виробничих  операцій .

 Вихідною інформацією  для розробки операційної технології  є умови виконання роботи : розміри  полів (довжина гонів), питомий  опір фунтів , врожайність , соломистість , типи і марки тракторів, машин, загінок та ін. , а також агротехнічні вимоги - агро нормативи і допуски на них .

При   розробці   операційної   технології   треба : 

---   вивчити   властивості  оброблюваного матеріалу ;

--- визначити початок і  тривалість виконання операцій; підібрати машини і робочі органи до них ;

---встановити нормативи  і допуски на них з урахуванням  умов експлуатації , вибрати режими роботи і відрегулювати машини   на  оптимальну  якість   ;