Урожайність сортів нуту в умовах дослідного поля ХНАУ

Міністерство аграрної політики та продовольства України Харківський національний аграрний університет

ім. В.В. Докучаєва

 

 

Агрономічний  факультет

Кафедра рослинництва

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА  ЗАПИСКА

ДО  ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Освітньо - кваліфікаційний рівень "Магістр"

Спеціальність 8.130102 "Агрономія"

Кваліфікація "Агроном - дослідник"

 «Урожайність сортів нуту  в умовах

дослідного поля ХНАУ»

Виконав: студент 6 курсу, групи 1  напряму підготовки (спеціальності)  8.130102 «Агрономія» (шифр і назва напряму підготовки, спеціальності)                                                                Р.О.Дубінін                                                   (прізвище та ініціали)  Керівник                                               М.А. Бобро                                                                         (прізвище та ініціали)  Рецензент                                           О.В.Романов                                                   (прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків  - 2013

Зміст

Вступ.

Розділ 1 Огляд літератури

  1.1.Господарське значення нуту.

  1.2.Походження нуту, його класифікація та ботанічна характеристика.

  1.3.Морфологічна характеристика нуту звичайного.

 

Розділ 2. Місце й умови  проведення досліджень

2.1. Грунтово-кліматичні умови.

2.2. Кліматичні умови.

              2.3 Методика проведення досліджень.

Розділ 3. Експерементальна частина.

             3.1. Морфо-біологічні ознаки нуту

              3.2. Форма та інтенсивність галуження рослини

             3.3. Стійкість до вилягання

             3.4 Урожайність сортів нуту

Розділ 4 Економічна оцінка технології вирощування нуту

4.1. Впливтехнології вирощування нуту на економічні показники.

4.2. Біоенергетична  оцінка вирощування нуту 

Розділ 5 Охорона навколишнього середовища.

Розділ 6 Охорона праці.

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

Вступ

Нут відноситься  до групи  зернових бобових культур, які відзначаються високим змістом білка у насінні. Серед цих культур, крім того, виділяється високим змістом в насінні жирів. Насіння нуту використовується для продовольчих і кормових цілей.

Нут - посухостійка культура. За посухостійкістю він переважає всі зернобобові культури, окрім чіни. У зв’язку з цим, нут найбільш розповсюджений в нашій країні в районах з недостатнім зволоженням, де поряд з чиною дає більшу врожайність насіння, ніж горох, сочевиця та квасоля. Відрізняючись високою посухостійкістю, нут разом з тим добре реагує на зрошення.

Зернобобові культури мають важливе значення в зерновому і кормовому балансі сільськогосподарських підприємств. Зерно і зелена маса їх містить у 2-3 рази більше білка, ніж злакові культури [2].

До складу білків бобових  культур входять усі незамінні  для людиниамінокислоти - лізин, триптофан, метіонін, фенілаланін, лейцин, ізолейцин,аргінін, аспарагінова кислота. У зерні і зелених бобах містяться вітаміни А, В, В 2, С, Д, Е, РР, а також мікроелементи, мінеральні солі фосфору, калію,кальцію та ін. За збалансованістю амінокислотного складу білки бобовихрослин наближаються до білка курячого яйця, який вважається еталоном, аза вмістом лізину - у 2-3 рази перевищують білки зернових хлібів[2,9].

Нут, подібно до гороху й сочевиці, використовують як кормову  йпродовольчу культуру. Продовольча  цінність його обумовлена високим вмістом білка в зерні (28-34%), яке добре перетравлюється організмом.

Агротехнічне значення нуту полягає в- тому, що він, як і  інші бобові,поліпшує фізико-хімічні властивості грунту і підвищує його родючість. В наш час для розвитку сільського господарства найважливішою умовою є збільшення виробництва зерна. Тому першочергову увагу в реалізації цього чинника сільгосптоваровиробники зосереджують на підвищенні врожайності та поліпшенні якості зерна. Боротьба за високі врожаї зерна розпочинається з приведення у найоптимальнішу взаємодію системи сівозміни, обробітку та удобрення грунту, вибору строків сівби та інших складових технологій вирощування зернових культур. Але не слід забувати, що важливою складовою майбутнього вражаю є здорове насіння. [31] .

 Не дивлячись на великі переваги нут займає одне з останніх місць по посівним площам серед зернобобових культур, навіть там, де є сприятливі умови для її вирощування. На нашу думку головна причина - це недостатня освідченість агрономів, зоотехніків, працівників харчової промисловості, для яких ця культура є маловідомою. Не зустрінеш нут в журналі "Пропозиція", його не рекомендують так як сою, тільки старожили пам'ятають, що нут був однією з культур, які допомогли вижити в роки німецької окупації і післявоєнні роки.

Проблема рослинного білка в харчовій промисловості, а також в кормовиробництві в Україні стоїть дуже гостро. Це наштовхує сільськогосподарського виробника на необхідність найбільш повно і всебічно враховувати конкретну різноманітність природно-екологічних умов та зв'язаних з цим реальних можливостей ефективного використання продуктивних особливостей окремих високобілкових культур якими є зернобобові культури.

Однією з зернобобових культур, які широко використовують у виробництві кормів для тваринництва є горох. Але ця культура в період вегетації потребує багато вологи. Враховуючи, що значна частина площі нашої країни розташована в посушливій степовій зоні та зоні східного лісостепу, яка характеризується нестійким зволоженням, сільському господарству України потрібні стійкі до посухи і спеки високобілкові культури з цілим рядом властивостей, які обумовлюють високу технологічність. Такою технологічною, посухо- та жаростійкою культурою є нут (Сісеr аritiпum.). В Україні його посівні площі дуже незначні в порівнянні з площами під зернобобовими культурами.

Нут гідний зайняти свою нішу в кормовій базі України і  є незаслужено забутою культурою. Його зерно містить до 30% білка, який за якістю наближається до яєчного, близький до ідеального білку ФАО, а за поживною цінністю перевищує всі вивчені  види бобових, включаючи сою. Формування нутом в період вегетації великої кількості білкових сполук передбачає високу потребу культури в азоті, який рослина одержує в основному із атмосфери за рахунок симбіотичних взаємовідносин з бульбочковими бактеріями.

Рівень симбіотичної азотфіксації в посівах нуту значно визначає загальну продуктивність рослин. Важливою умовою хорошого розвитку рослин нуту, підвищення його врожаю є штучна інокуляція насіння нуту активними культурами бульбочкових бактерій.

Мета наших досліджень полягала в тому, щоб стосовно до конкретних грунтово-кліматичних умов Східного Лісостепу України на чорноземах структурних вивчити особливості формування урожаю нуту .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Господарське  значення нуту

Баранячий горох, пупатий горох, козацький горох, турецький горох, нахуд, мохнатка, горох-пухирчик, пузирник, хлопунець, горох-шиш, двозерний горошок, горох “сам у хаті”, горох-холодок – така кількість народних назв нуту безперечно свідчить про популярність цієї культури серед місцевого населення. Це найбільш посухостійка зернобобова культура, яка не уражується більшістю збудників хвороб і шкідників на відміну від інших культур родини бобових [14]. Це дає змогу вирощувати екологічно чисту продукцію без застосування інсектицидів.

Із скороченням  посівних площ під кормовими бобовими культурами та збільшенням на Україні  у кілька разів посівних площ під  соняшником виникають проблеми попередника  під зернові культури та зниження родючості ґрунтів. Нут є однією з перспективних культур, яка може увійти в ланку гороху та сої. Встановлена позитивна дія нуту на ґрунти [15]. У симбіозі з азотфіксуючими бактеріями рослини нуту за вегетацію нагромаджують до 150 кг/га біологічного азоту, 30 % якого з корінням та поживними рештками залишається в ґрунті [14]. За унікальні біологічні і агротехнологічні властивості деякі фахівці вважають нут «патріархом землеробства» [16].

Одна з основних проблем сучасного сільськогосподарського виробництва є розробка основ  для створення високоефективних ресурсозберігаючих і економічно виправданих агротехнологій, орієнтованих на максимальне використання потенціалу агрофітоценозів і одержання конкурентоздатної екологічно безпечної продукції рослинництва [17]. На даний час розроблена біотехнологія вирощування нуту, направлена на підвищення насіннєвої продуктивності нуту і посилення симбіотичної азотфіксації в агроценозах [18].

В зонах вирощування  нут широко використовують для продовольчих і кормових потреб. Боби нуту застосовують в їжі у вареному та смаженому  вигляді, для приготування супів, гарнірів, пиріжків та національних страв (хумусу, фалафелі, та ін.).

В Індії нут  є головним джерелом протеїну у вегетаріанській  та ведичній кулінарії, борошно з  нуту застосовують для приготування так званого бірманського тофу. Продукти, виготовлені з нуту, включено до обов’язкового  асортименту європейських супермаркетів з огляду їх відповідність вимогам до збалансованого харчування [19].

Ізраїльські біологи  дійшли висновку, що дуже популярний на Близькому Сході нут змінив хід  історії. Поживні властивості окультуреного нуту зумовили якісне покращення роботи мозку людини й  перехід від доісторичного хаосу до організованого суспільства. Вчені вважають, що люди порозумнішали завдяки одній з амінокислот – триптофану, який у великій кількості міститься в нуті, що був селекціонований 11 тисяч років тому. З триптофану утворюється один з найважливіших гормонів і нейромедіаторів центральної нервової системи людини – серотонін.

Мешканці «родючого  півмісяця» (історичного регіону  Близького Сходу, що включав Месопотамію, Асірію, Фінікію та Єгипет) емпіричним шляхом прийшли до того, що нут покращує самопочуття і підвищує розумові функції. Вчені встановили, що внаслідок селекції нут став містити втричі більше триптофану, ніж його дикий родич, що тепер росте лише на південному сході Туреччини. Крім триптофану, нут містить інші вітаміни та мікроелементи, дефіцитні в харчуванні людей. У таблиці 1.1. представлено вміст мінеральних речовин і незамінних амінокислот у нуті та пшениці [20].

Таблиця 1.1.

Вміст мінеральних речовин і незамінних амінокислот у нуті та пшениці (мг на 100 г продукту)

Культура	Мінеральні  речовини					Амінокислоти
	P	Ca	Mg	Fe	Zn	Лізин	Метіонін	Триптофан
Пшениця	410	60	180	6	0	300	120	80
Нут	444	193	126	7	3	1539	340	220

За літературними даними нут є невід’ємною складовою харчування людей, хворих на діабет, з огляду на високий вміст дієтичної клітковини та низький – жирів, переважно мононасичених. Отже, вживання нуту корисне для здоров’я людини, тож його потрібно використовувати в повсякденному харчуванні.

Відомо, що значну частину раціонального харчування в Україні посідає вживання хлібобулочних  виробів. Тож збагачення цих виробів  добавками природного походження сьогодні актуальне. На жаль, практично весь нут, що вирощують в Україні, йде на експорт. Застосування домішок нуту до пшеничного борошна для випікання хліба є одним з важливих шляхів використання цієї цінної культури. Нутове борошно й вироблені з нього харчові продукти є природними джерелами незамінних амінокислот, кальцію та цинку – дефіцитних компонентів у традиційних хлібобулочних виробах [20].

Нут і продукти його переробки – універсальне джерело  для збагачення білками, харчовими  волокнами, вітамінами, макро-  і  мікроелементами борошняних кондитерських  виробів [21]. За органолептичними та фізико-хімічними показниками новий кекс із нуту не поступається традиційним, а за вмістом білка перевищує вдвічі, харчових волокон – 1,2, вітаміну В2 – 3,1 раза, кальцію – 4,6, магнію – 3,2, фосфору – 2,4, заліза – в 1,2 раза. Застосування у технології виробництва кексів нутового поліпшувача дало змогу покращити смак, аромат, зовнішній вигляд, створити рівномірну структуру м’якушки і гладку поверхню виробу, зберегти свіжість виробу тривалий час [22].

Цікавим підходом є створення нових вафлів підвищеної харчової та біологічної цінності із застосуванням екструдатів та нутового борошна. За ступенем засвоюваності білки нуту перевершують білки інших зернобобових культур. Біологічна цінність нутового борошна на 25,1% вища, ніж пшеничного. Білки нутового борошна за складом амінокислот наближені до білків тваринного походження, які представлені в основному водо- та солерозчинними фракціями, що є важливою ознакою доброї засвоюваності цього продукту. Вміст жиру в нутовому борошні в 3,7 разу більший, ніж у пшеничному борошні. Завдяки наявності жирних кислот (найбільше з них лінолевої та олеїнової) знижується рівень холестерину, ризик розвитку серцево-судинних захворювань та атеросклерозу, зменшується ризик утворення тромбів [23].

Розроблено  рецептуру цукерок з корпусами із мас типу праліне з використанням борошна із нуту. Нут поступається горіхам за вмістом жиру, але переважає їх за вмістом білків та селену, якого немає в горіхах. Крім того, борошно із нуту має жироутримуючу здатність, яка становить 118%. Корпуси цукерок із маси праліне містять від 26 до 48% жиру. За використання борошна із нуту отримують вироби високої якості за рахунок адсорбції жиру борошном, що попереджає витікання його з виробів. За використання нутового борошна в цукерках поєднуються різні види білків, які утворюють в біологічному відношенні амінокислотні комплекси, які забезпечують повноцінність та добру засвоюваність виробів [24].