Урожайність сортів нуту в умовах дослідного поля ХНАУ

 

 Підвищена  собівартість та менша урожайність сортів Краснокутський 123 та Луганець порівняно із сортом Розанна, призводила до зниження їх  прибутку, рівня рентабельності та підвищувала собівартість продукції.

4.2. Біоенергетична оцінка вирощування нуту

В сприятливих  умовах зовнішнього середовища посіви здатні накопичувати в кінцевому врожаї до 4% енергії ФАР. Неспівпадіння умов вирощування культури внутрішнім потребам рослинного організму збільшує витрати енергії на адаптивні реакції, тому КПД ФАР в посівах,  не перевищує звичайно 1%. Тобто, велика кількість сонячної енергії не акумулюється посівами культурних рослин.

Посіви ріпаку, що культивуються, як агрофітоценоз  – є штучною біологічною системою, існування якої, в значній мірі залежить від антропологічного фактору.

Теоретичні  питання енергетичної ефективності сільського господарства висвітлювалися у публікаціях.

Аналіз енергетичних еквівалентів дозволяє розробляти методи оптимального дозування добрив, використовуючи сучасні технічні засоби, враховуючи природні, біологічні та господарчі фактори, генетичну цінність насіння. Енергетичні еквіваленти дозволяють всі види робіт, техніку, ресурси привести до єдиного показника – Дж, і за його допомогою встановити активну частину кожного елемента, фактора родючості в технологічному процесі, його внесок у формування врожаю.

Актуальність  даної оцінки витікає із сучасних вимог виробництва – економити витрати енергії на одиницю одержаної сільськогосподарської продукції. Результати біоенергетичної оцінки вирощування нуту на насіння наведені в таблиці (табл. 4.2).

Таблиця 4.1

Енергетична ефективність вирощування нуту ,

  (середнє  за 2011 – 2013 рр.)

Сорт	Всього Витрат, мДж/га	Вихід енергії, мДж/га	Коефіцієнт Енергетичноі енергоємкості
Краснокутський 123 st	18294	43580	2,37
Луганець	18294	45780	2,50
Добробут	18294	46740	2.52
Розанна	18294	49140	2,68
Слобожанський	18294	47460	2,59

 

Енергетична ефективність вирощування нуту при якісно і кількісно різних рівнях витрат відповідала тенденції зменшення при зростанні затрат на формування 1ц насіння. Так, найвищий вихід енергії (49140 мДж/га) отримано при сівбі сорту Розанна затрати енергії при цьому склали 18294 мДж/ц, при коефіцієнті енергетичної ефективності 2,68.

 

З енергетичної точки зору вирощування сільськогосподарських  культур є ефективним тоді, коли   коефіцієнт енергетичної ефективності є більшим 1 (К_ее > 1).

Значний вплив  на показники енергетичної ефективності мала врожайність нуту. Найкращим виявився варіант посіву сорту Розанна вихід енергії становив 49140 мДж/га, а коефіцієнт енергетичної ефективності  - 2,68  гіршими   за роки  досліджень виявилися сорти Краснокутський 123 та Луганець з коефіцієнтом енергетичної ефективності 2,37 та 2,50 відповідно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 5

Охорона навколишнього середовища

 

Велике  значення в  усі часи має охорона  навколишнього середовища. Тому що від навколишнього середовища залежить продуктивність та якість продукції.

З розвитком  науки та техніки зростає антропогенний  вплив на геологічне середовище. До початку XVIII ст. людина використовувала 26 елементів мінеральної сировини, на початку XX ст. — 59, а сьогодні — більше 80.

Тому  найбільш негативно впливають на геологічне середовище гірничодобувна і будівельна галузі промисловості Лише 10 % мінеральної сировини, що добувається з надр планети, перетворюється на готову продукцію, а решта 90 % забруднює біосферу. Наприклад, при збагаченні мідних руд майже третина міді викидається у звалища. Крім цього, недостатньо використовуються супутні матеріали — срібло, цинк та інші компоненти руд.

При нераціональному використанні геологічного середовища руйнується не лише це середовище, а й ґрунтовий та рослинний покриви, поверхневі та підземні води тощо. Наприклад, під час будівництва тимчасових доріг вздовж трас вирубується ліс, знищується трав'яний покрив, чагарники, порушується гумусовий шар, змінюється режим ґрунтових вод внаслідок спорудження заглиблень-приямків, дамб тощо.

Внаслідок видобування, збагачення та переробки  корисних копалин,нагромадження порожньої породи та відходів виробництва відбувається концентрація шкідливих елементів — важких металів, радіонуклідів тощо, що призводить до важких захворювань і навіть масової загибелі рослин і тварин. Транспортування ж вантажів, дослідного устаткування або бурових установок по бездоріжжю, пересування дуже важких самохідних агрегатів, тракторів завжди призводить до важких соціоекологічних наслідків. Під час геологорозвідувальних робіт змінюються природні ландшафти місцевості — порушується ґрунтово-рослинний покрив, утворюються западини через прокладання відкритих канав, шурфів, розчисток порід.

У зв'язку з широкомасштабним руйнуванням  внаслідок господарської діяльності геологічного середовища все більш актуальною стає проблема його раціонального використання. З цією метою необхідно, щоб було створено державний фонд родовищ корисних копалин і його резерв та розроблено положення про його використання. Слід передбачити чіткі еколого-економічні відносини між власником та користувачем надр, які б враховували плату за землю, надра, штрафні санкції за порушення природоохоронного законодавства [9].

Необхідно здійснювати рекультивацію земель на місці відпрацьованих відкритим способом родовищ корисних копалин. Це поняття охоплює весь комплекс робіт, спрямованих на відновлення родючості й народногосподарської цінності порушених земель. У вузькому розумінні рекультивація — це відновлення шару ґрунту, попередньо знятого з ділянок, де передбачається його механічне руйнування або сильне забруднення. Чорноземи складають майже 50 % світового запасу чорноземів. Розорані землі в Україні становлять близько 85 % від площі степів і лісостепів. Посівні площі займають 33,5 млн. га. Вже зіпсовано 60 % чорноземів, щорічно втрачається 100 тисяч гектарів родючих ґрунтів.

Майже 50 % урожаю сільськогосподарських культур  вирощується на ґрунтах, оброблених хімічними добривами та отрутохімікатами. В Україні накопичено 12 тисяч тонн непридатних і заборонених для використання пестицидів.

Великої шкоди ґрунтам України завдала  необґрунтована меліорація.

Майже 50 тис. га орних земель підтоплені, 3,7 млн. га землі знаходиться в Чорнобильській зоні.

Якщо  узагальнити всі зміни, то 22 % території  України можна характеризувати як сильно і дуже сильно уражені та непридатні для повного використання.

Внаслідок екстенсивного розвитку сільського і лісового господарств, неефективного  ведення заповідної та інших природоохоронних справ порушилося співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових та водних ресурсів, і як наслідок-інтенсивний розвиток ерозійних процесів, ущільнення орного шару ґрунту, зниження його родючості, послаблення стійкості природних ландшафтів України.

Проблема  охорони та раціонального використання земель є однією із найважливіших завдань людства, бо 98 % продуктів харчування, які споживає людина, отримуються за рахунок обробітку землі. Агрокультурою людина займається майже 10 тисячоліть. За цей період у багатьох частинах планети розквітали і гинули цивілізації, колись квітучі краї перетворювались на пустелі. Низька культура землеробства та хижацька експлуатація земель призводили до руйнування ґрунтів. Французькі вчені підрахували, що за весь історичний період людство втратило близько 2 млрд. га родючих земель.

Заходи  щодо підвищення продуктивності земель та їхньої охорони дуже різноманітні й повинні здійснюватись комплексно, як єдина система, взаємно доповнюючи один одного і посилюючи дію всіх інших. Тому передусім потрібно, щоб кожний клаптик землі, кожне поле мало дбайливого господаря, освіченого, розсудливого, щоб від стану поля залежала не тільки його доля, а й доля його дітей та онуків.

Сьогодні  особливого значення набуває рекультивація  земель — повне або часткове відновлення ландшафту та родючості ґрунту, порушених попередньою господарською діяльністю, добуванням корисних копалин, будівництвом і т. ін. Вона передбачає вирівнювання земель, лісопосадок, створення парків і озер на місці гірських розробок та інші заходи.

Землеробство, при якому повністю виключається застосування

отрутохімікатів і неякісних мінеральних добрив і навіть повністю забороняється їхнє використання, є альтернативою ультра хімізованого методу господарювання.

При органічному (біологічному) землеробстві спершу врожаї дещо нижчі (на 10—20 %), але його продукція цінується на світовому ринку значно дорожче, ніж та, що вирощена із застосуванням міндобрив та отрутохімікатів, іноді навіть в 2—3 рази.

Органічне землеробство базується на використанні органічних добрив, насамперед гною, торфу, сапропелів, що постійно збільшує у ґрунті вміст гумусу — основи основ його родючості.

Щоб врятувати український чорнозем, треба щороку вносити на гектар по ЗО—40 тонн органіки. Раніше налічувалось більше десяти видів гною. Нині ж гнойове господарство занедбане. На поля вивозяться переважно гноївка, сечовина, котрі отруюють ґрунт. Доведено, що свинокомплекс на 100 тис. голів свиней дає стільки забруднень, скільки місто з 400-тисячним населенням.

Але вихід знайдено, й існує технологічно відпрацьований процес. Гній, гноївка, інші органічні рештки переробляються у спеціальних установках на біогаз (метан) і цінне концентроване органічне добриво. У спеціальні металеві ємності закладають гній, гноївку, органічні рештки, герметичне закупорюють і дещо підігрівають. У процесі бродіння виділяється метан, що використовується для опалення як екологічно чисте паливо, а органічні речовини, багаті на азот, фосфор, калій та мікроелементи, осідають на дно. Після припинення бродіння воду зливають, осад висушують і гранулюють, У такому органічному добриві концентрація поживних елементів у 10 разів вища, ніж у гної. І транспортувати на поля таке добриво набагато зручніше, ніж гній. Такий досвід є в ряді країн. В 1986 році в Китаї було отримано 100 млрд. куб. м біогазу і велику кількість якісних знезаражених, без насіння 
бур'янів, органічних добрив.

Підвищенню  вмісту гумусу в ґрунтах сприяє безплужний обробіток ґрунтів, а також ґрунтова фауна, яка здійснює гуміфікацію органічних

решток. Особливо велика роль у цьому дощових  черв'яків. У ряді країн Європи вирощують дощових черв'яків на спеціальних біофабриках. Фермери їх купують і завозять на поля для поліпшення властивостей ґрунту (за умови переходу на органічне землеробство).

Збільшення  вмісту гумусу значно підвищує ефективність мінеральних добрив, знижує їхню побічну негативну дію, сприяє закріпленню їхніх надлишків і нейтралізує шкідливі домішки.

Для постійного невпинного підвищення врожайності  ґрунтів необхідно здійснити ряд меліоративних заходів.

Меліорація  — докорінне поліпшення природних  умов ґрунтів з метою підвищення їхньої родючості.

За  дією на ґрунти і рослини меліорація поділяється на декілька видів. Агротехнічні меліорації передбачають суттєве поліпшення агрономічних властивостей ґрунту шляхом оптимального обробітку із застосуванням спеціальних прийомів — переривчастого боронування, лункування та інших прийомів для затримання снігу та стічних вод.

Лісотехнічні  меліорації здійснюються з метою  поліпшення водного режиму та мікроклімату, захисту ґрунтів від ерозії шляхом заліснення схилів, балок і ярів, вододілів і рухомих пісків, розведення лісів загального агрономічного призначення.

Хімічні меліорації поліпшують агрохімічні  і агрофізичні властивості ґрунтів  шляхом використання вапна, гіпсу, дефекату, торфу, сапропелів, компостів, гною та інших матеріалів, що збагачують ґрунти на органіку. Гідротехнічні меліорації спрямовані на поліпшення водного режиму шляхом обводнення або осушення, правильним регулюванням водного режиму ґрунту. Всі ці види меліорації потрібно застосовувати лише на основі науково обґрунтованих потреб, щоб не погіршити стан земель.

РОЗДІЛ 6

ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ

 

Основним завданням  організації охорони праці є  створення здорових і безпечних  умов праці .Цього можна досягти:

- навчанням  усіх працюючих в господарстві, перевіркою їх знань та проведенням  широкої пропаганди охорони праці;

- обладнанням  кабінетів з охорони праці  і організацією їх ефективної  роботи, а також куточків з  охорони праці на окремих дільницях  або робочих місцях;

- розробкою  і виконанням комплексних (перспективних), річних та оперативних планів заходів з охорони праці;

- організацією  та проведенням дня охорони  праці в господарстві;