Вступ і обґрунтування теми

До основних показників, що характеризують якість зерна відноситься  його вологість і засміченість. Для  класового зерна вологість повинна  бути не вище 16 відсотків, середньої  сухості 14-15 відсотків; вологим 16-18 відсотків, для кукурудзи  - 20%; сирим –  вище 18 відсотків.

Доброякісне зерно характеризується своєрідним природним запахом, блискучою  поверхнею, у зіпсованого зерна  спостерігається втрата блиску, з’являється  гнилісний запах, гіркуватий присмак.

При тривалому зберіганні таке зерно вкривається плісенню, зігрівається і гниє. Тому особливу увагу слід приділяти своєчасному  прибиранню зерна, призначеного для  комбікормів, післязбиральної його обробки і зберіганню. При оцінці якості зерна враховують також його натуральну вагу, оскільки щупле зерно  містить велику кількість клітковини і менше основних поживних речовин.

Зернофураж повинен зберігатися  в типових, сухих, гарно провітрюваних  складських приміщеннях, далеко від  сильно пахучих речовин. Змішування різних видів зернової сировини при  зберіганні не дозволяється. Фуражне  зерно повинно містити не менше 85% зерна основної культури. Періодично провітрюватися на зараженість амбарними  шкідниками.

Зернові відходи польових культур необхідно використовувати  тільки в комбікормах. Вони не повинні  містити отруйного насіння вище дозволеної норми. Корисне зерно  повинно складати не менше 50%.

Не потрібною домішкою вважаються насіння бур’янів, дикоростучих рослин, гниючі, запліснявілі, обвуглившись, пошкоджені шкідниками сім’яно-культурних рослин.

Гарними інгредієнтами  комбікормів є відходи переробки  зернових культур (висівки, борошняний пил, пивна дробина і ін.) кормові  відходи різного виробництва. Корма  тваринного походження (збиране молоко, сироватка, кров’яна, кісткове, м’ясо-кісткове борошно).

Ефективність використання комбікормів цілком залежить від  їх якості, від правильного співвідношення і дозування інгредієнтів.

Комбікорми і кормосуміші  необхідно аналізувати на вміст  вологи, сирого протеїну, клітковини, металевих  домішок, піску, головні, спориньї, загальної  енергії, кальцію, фосфору, фтору, повареної  солі, вітамінів і інших речовин.

Важливим технологічним  заходом при використанні комбікормів  є їх гранулювання. Гранулюванні комбікорми в порівнянні з розсипчастими  гарно зберігають однорідність складу, не розсипаються і не самосортируються при транспортуванні. Часу на роздачу  таких кормів витрачається менше, втрати при згодовуванні також скорочуються. Значно спрощується механізація  і автоматизація роздачі кормів.

Згідно технологічним  умовам якість гранул повинна відповідати  наступним вимогам: колір і запах  повинні відповідати взятим інгредієнтам; пліснявий і гнилий запах не дозволяється. Вологість гранул повинна бути не вище 14,5 відсотків.

3.2.2.Технологія виробництва концентратно-трав’яних  кормів

Концентратно-трав’яний  корм (КТК) готується з цілих рослин злаково-бобових культур, прибраних  безобмолочним способом в фазі молочно-воскової стиглості зерна, двома способами: виробництво сухого КТК з використанням  сушильних агрегатів. В свинарстві з успіхом використовується сухий  КТК з використанням гранул або  брикетів. Найкраща технологія КТК  з рослин ячменю і гороху (1:1) з використанням кормового жиру. В 1кг якого міститься 1кг кормових одиниць: 119-139г перетравного протеїну, 120-130г клітковини і біля 100мг каротину.

Принципової різниці в  агротехніці обробки зернофуражних  культур для виробництва концентратно-трав’яних  кормів і зерна немає.

Концентратно-трав’яні корма  найкраще виробництво з гороху, сої, ячменю, суміші з бобово-злакових культур  в період молочно-воскової стиглості  зерна.

Вміст зерна  в суміші бобово-злакових культур для висіву наступна: гороху 60, ячміню 30, вівса 10%. Норма висіву 310-320кг/га. Посів здійснюється звичайним способом з внесенням  фосфорних добрив.

3.2.3. Приготування комбінованих  силосів

Силосування кормів дозволяє вирішити дві проблеми: забезпечити  соковитими дієтичними кормами тварин в зимовий період і вирішити проблему зберігання соковитих кормів з мінімальними витратами поживних речовин.

Відомо, що при силосуванні  втрати складають не більше 10%, тоді як при зберіганні коренеплодів в  буртах 10%, каротині за 4 місяці зберігання моркви втрачається 30-40%. Силосування  дозволяє досить швидко заготовити більшу кількість корму при будь-яких погодних умовах.

В залежності від виду тварин, заготовлюється комбісилос різний за поживністю, а також по вітамінному  складу. Для молодняку свиней, супоросних і підсосних свиноматок обов’язковим компонентом повинна бути морква, гарбуз і інші соковиті корма, а для  відгодівельного молодняку свиней в рецепт входить трав’яне і сінне  борошно, полова і інші.

Поживність 1кг комбісилосу  повинна бути 0,3-0,45 корм. од., перетравного протеїну 20-25г, каротину 15-20мг, при вмісту клітковини до 30-40г. гарною сировиною  для комбісилосів можуть бути початки  кукурудзи молочно-воскової і воскової стиглості зерна, коренебульбоплоди  з бадилям і без неї, бобові і злакові трави. Всі компоненти повинні бути ретельно очищені від  землі, забрудненість не повинна  перевищувати 2-3%.

Доброякісний силос має  запах квашених овочів, фруктів, хлібного квасу, вільна молочна кислота звичайно складає не менше 1,5-1,8%, а оцтова по відношенню до молочної 30-35%. Величина рН повинна знаходиться в межах 4-4,2.

Оптимальна вологість  сировини, що силосується становить 60-65%, максимальна – 75%. Втрати сухої  речовини втрачаються з витікаючим соком.

При пониженій вологості 60% і менше масу необхідно щільно трамбувати і застосовувати консерванти.

Строки прибирання сировини впливають на якість силосу. Кукурудзяні  початки необхідно силосувати в  молочно-восковій стадії стиглості  зерна, тобто у 60% початків зерно  досягло воскової фази. Тому необхідно  планувати посіви кукурудзи в  декілька строків, з інтервалами  в 10-12 днів, а також необхідно використовувати  сорти з різними періодами  вегетації.

Температура силосної маси повинна знаходитися в межах 20-35⁰С, тобто “холодний” спосіб силосування. При “гарячому” способі силосування, тобто вище 35⁰С спостерігаються значно більші втрати поживних речовин. Категорично забороняється підвищення температури більше 60⁰С.

Подрібнення маси залежить від сировини. Рослини з вологістю 60-65% необхідно подрібнювати як можливо  дрібніше, розмір частинок повинен  бути не більше 2см. Рослини вологістю  до 75% подрібнюються до 4-5см. Компоненти, що використовуються в комбікормах, повинні відповідати стандарту.

Строки закладання силосу повинні бути скорочені до 3-4-х  днів, а вкриті зразу після оформлення поверхні. Ущільнювати сировину необхідно  ретельно з метою видалення повітря. Особливо ретельно необхідно ущільнювати  масу з вологістю менше 75% не менше 14-15 годин на добу. 1м³ маси при вологості 60-65% повинен важити 600-650кг. Особливо ретельно необхідно ущільнювати масу біля стін, по краям сховища. Укривати масу необхідно синтетичною плівкою, а потім шаром соломи близько 30см. Можна вкривати плівку і шаром землі 5-10см. Для боротьби з мишами плівку необхідно покривати тонким шаром вапна.

Для закладки силосу використовуються механізми: агрегат АПК-10, призначений  для подрібнення і перемішування  коренебульбоплодів, початків кукурудзи  і бобово-злакових трав. Він виконує  такі операції: мийка коренебульбоплодів, подрібнення і змішування кормових компонентів, завантаження готової  маси в силосовані будівлі.

Можна використовувати  для подрібнення “Волгарь”, мийка-коренерізка  ИКС-5, силосорізку РКС-12, універсальний  подрібнювач кормів ИКУ-5 регульованим розміром подрібнення (1-2см).

Початки кукурудзи можна  подрібнювати на ДКУ-1,2, з розміром частинок до 2см.

З метою направленого руху молочнокислого бродіння в силосі необхідно  застосовувати хімічні консерванти  і біологічні препарати: кислотні, кислотно-сольові  і інші. Позитивний результат дає  застосування електролітичного бісульфату натрію в сухому подрібненому вигляді, з розрахунку 3-4кг на 1тонну силосу.

Якщо силосується сировина з недостатнім цукровим мінімумом  і високим вмістом крохмалю (картопля, початки кукурудзи воскової і  технічної стиглості), ефективне  застосування неочищеного амілолітичного препарату ферментів амілорізину чи глюковомірину [XI]-0,2-0,5% до ваги силосної маси.

Для приготування комбінованих силосів пропонуємо наступні рецепти  
(у %) :

1. Початки кукурудзи – 50, цукрового буряка з гичкою – 30, отави багаторічних бобових трав – 10, моркви з гичкою - 10;
2. Початки кукурудзи – 50, цукровий буряк – 25, отави багаторічних трав – 25;
3. Початки кукурудзи – 60, гарбузи – 30, отави багаторічних трав – 10;
4. Початки кукурудзи – 60, цукровий буряк – 20, отави багаторічних трав – 20.

3.2.4. Заготівля високоякісного сінажу

Переваги  сінажування в тому, що сінажний корм не замерзає в зимовий період, що полегшує діставання такого корму  і застосування механізованої роздачі. Поживність сінажу, в залежності від  виду використовуємої сировини, 0,3-0,5 кормових одиниць в 1кг і до 55г  перетравного протеїну.

Для заготівлі сінажу використовують однорічні  і багаторічні трави.

В останній час готують сінаж із зернобобових культур молочно-воскової стиглості  зерна. Сінажування має спільне  з силосуванням те, що обидва види кормів дозрівають в анаеробних умовах без  доступу повітря. Різниця технологій полягає в ступені вологості  сировини і самому процесі дозрівання його. Консервуючою основою сінажування  є не кислотність середовища, як при силосуванні, а фізіологічна сухість маси, яка затримує активний розвиток бактерій. Цим пояснюється  те, що сінажуванню піддаються навіть важкосилосуємі або зовсім не силосуємі  рослини. При сінажуванні значно менше, ніж в силосі, утворюється  органічних кислот, завдяки чому майже  повністю зберігається вуглеводнева частина  корму, в 2-3 рази знижуються втрати сухих  поживних речовин. Технологія сінажування  полягає в наступному: скошування травостою, плющення (для бобових), пров’ялювання  і згрібання в валки, подрібнення, транспортування до сінажосховища, ущільнення і герметизація кормової маси.

Строк скошування маси для бобових –  бутонізація, початок цвітіння, для  злаків – початок колосіння. Для  скошування травостою використовують косарку типу КС-2,1. Пров’ялювати масу необхідно 3-7 годин, в залежності від  температури повітря. При досягненні вологи масою 60% її збирають в валки  боковими граблями ГВК-6,0. Масу вологістю 50-55% підбирають і подрібнюють КУС-1,8 “Віхрь” Е-280 і транспортують  до сінажосховища. Рівномірно розподіляють масу в сховищі і рівномірно трамбують  тракторами (Т-100, Т-150), що обладнані  бульдозерами.

Температура сінажування повинна бути не вище 25-37⁰С. Для сінажування використовують заглиблені чи напівзаглиблені траншеї. Кращими є викладені залізобетонними плитами. Перед завантаженням маси траншеї необхідно перевірити, усі тріщини необхідно ретельно затерти цементним розчином.

Строк дозрівання сінажу 10-12 днів. Обов’язковою умовою при закладці сінажу є герметичність  покриття і швидкість закладання маси (2-3 дні).

Концентратно-трав’яний  сінаж закладається з суміші злакових і бобових культур в фазі молочно-воскової стиглості зерна без попереднього пров’ялювання (вологість рослин в  цей період 45-47%). В іншому технологія приготування концентратно-трав’яного сінажу нічим не відрізняється від  технології приготування сінажу з пров’ялених  трав.

Поживність 1кг концентратно-трав’яного сінажу 0,42-0,45 кормових одиниць і 35-40г перетравного протеїну. Вихід кормових одиниць  з гектару при такій заготівлі  підвищується на 30-35%, собівартість кормових одиниць знижується на 20-25%.

З метою  скорочення втрат при сінажуванні  вносяться хімічні консерванти.

Корма з недостатнім цукровим вмістом  і високим вмістом крохмалю (картопля, кукурудза, отава люцерни) консервуються  амілолітичними і цитолітичними  ферментативними препаратами, амілоризином чи глюковомарином П_ж – 0,3-0,5% до ваги маси.

Для консервування краще використовувати  електролітичний бісульфат натрію 0,3-0,41 до ваги маси.

3.2.5. Підготовка кормів з використанням  ферментативних препаратів

Ферментування кормів, а також застосування ферментативних препаратів в комбікормовій промисловості  сприяє підвищенню засвоєння тваринами  поживних речовин на 9-14%, скороченню випадків шлунково-кишкових розладів у поросят.

За  способом ферментаціїї, розробленому в Полтавському НДІ Свинарства, рекомендується для поросят-сисунів з 5 до 60-денного  віку і поросят раннього відйому  з 30 до 106-денного віку ферментний препарат протезим ГЗХ, або протосубтилії  ГЗХ в дозі 0,03-0,05% до ваги комбікорму.

Біологічний препарат протезим являє собою погашену, висушену і тонкоподрібнену глубнінову культуру актинолицета-продуцента стрептоміцина. В склад його входить фермент  з протеолітичною  активністю (ПА) 500-900 од./г, комплекс вітамінів групи  В, білок 7-10%, пептиди 28-33,6%, зола 21-23%, вологість  до 12%.

Добова  доза ферментативного препарату  на одну голову на добу в залежності від віку тварин  і активності препарату наступна:

від 5 до 25 днів – 0,1г;

від 26 до 30 днів – 0,2г;

від 31 до 60 днів – 0,3-0,4г;

від 61 до 106 днів – 0,4-0,6г.

В середньому витрати препаратів на одну голову від 10 до 15г, на 2-4 місячного віку 25-40г. Для поросят 2-4 місячного віку 25-40г. Для поросят 2-4 місячного віку застосовують протосубтимій ГЗХ в дозі 0,3% до маси комбікорму.